Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
ШІСТНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio SEXta decĭma). СКЛАДНОПІДРЯДНІ речення, ЩО ВВОДЯТЬСЯ СПОЛУЧНИКОМ CUM
Cúm te mórtalém norís, praeséntibus éxple,
Déliciís animúm: post mórtem núlla volúptas.
Коли ти знаєш, що ти смертний, вдовольняй душу
сьогоднішніми втіхами: після смерті – ніяких насолод
Переспів з Епікура (Anthologia Latina, 911)
Сполучник cum має різні значення:
1) коли, в той час як, після того як, всякий раз як;
2) тому що, так як;
3) хоч, незважаючи на те, що.
Відповідно до значень сполучник cum вводить підрядні речення часу, причини, допусту.
Підрядні речення часу зі сполучником cum
У підрядних реченнях часу зі сполучником cum вживається як індикатив, так і кон’юнктив.
Сum з індикативом
З індикативом існують такі типи часових речень:
1. cum temporāle (cum часове);
2. cum iteratīvum (cum повторювальне);
3. cum inversum (cum переставне);
4. cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче).
1. cum temporāle (cum часове)
Це тип підрядних часових речень, який вказує на час, коли відбувається дія головного речення. Сum temporāle вживається тоді, коли між двома подіями існує просте співпадіння в часі. Дія стосується здебільшого теперішнього або майбутнього часу. У підрядному реченні присудок стоїть у praesens, futūrum I і futūrum IІ indicatīvі.
Минулі часи індикатива зустрічаються рідко. У головному реченні сполучнику cum temporāle часто відповідають такі слова: eo die – того дня, eo tempŏre – в той час, tum – тоді, tunc – тоді, в той час як:
1. Dilucŭlum est, cum iam lucet. – Світанок настає тоді, коли вже сві-тає.
2. Sex libros de re publĭca tum scripsĭmus, cum gubernacŭla rei publĭcae tenebāmus. – Ми написали шість книг про державу тоді, коли три-мали кермо держави.
3. Credo, tum, cum Sicilia florēbat opĭbus et copiis, magna artificia fuisse in ea insŭla. – Я думаю, тоді, коли Сицилія процвітала до-статками і багатством, на цьому острові було багато ремесел.
4. Cum navigāre potĕris, ad nos veni. – Коли ти зможеш пливти, при-ходи до нас.
2. cum iteratīvum (cum повторювальне)
Це тип підрядних часових речень, який вказує на дію, що повторюється, повторювалась у минулому і буде повторюватись у майбутньому.
Якщо дія підрядного і головного речення відбувається (відбулася, відбудеться) одночасно, то у підрядному реченні виступає той же час, що й у головному: praesens, imperfectum, futūrum I indicatīvі:
Cum est (erat, erit) otium, poētārum libros lego (legēbam, legam). – Ко-ли є (був, буде) вільний час, я читаю (читав, буду читати) книги пое-тів.
Якщо дія підрядного речення передує дії головного, то у підрядному реченні виступають часи індикатива за правилом: у головному реченні – часи системи інфекта, у підрядному – відповідні часи системи перфекта.
Послідовність часів індикатива у підрядних часових реченнях з cum iteratīvum
|
Головне речення |
Підрядне речення |
|
|
одночасна дія |
попередня дія |
|
|
praesens |
praesens |
perfectum |
|
imperfectum |
imperfectum |
plusquamperfectum |
|
futūrum I |
futūrum I |
futūrum II |
1. Cum Romam veni, scribo ad te. – Коли я приїжджаю у Рим, пишу тобі.
2. Cum Romam venĕram, scribēbam ad te. – Коли я приїжджав у Рим, писав тобі.
3. Cum Romam venĕro, scribam ad te. – Коли я приїжджатиму у Рим, писатиму тобі.
4. Philosophiae studia renovābam, cum licēbat, legendo. – Коли мож-на було, я відновлював читанням заняття з філософії.
5. Galli, cum superavērunt, animalia capta immŏlant. – Галли, коли отримували перемогу, приносили в жертву схоплених тварин.
3. cum inversum (cum переставне)
Це тип підрядних часових речень, де основна думка виражена підрядним, а другорядна – головним реченням. У головному реченні присудок стоїть в imperfectum і plusquamperfectum indicatīvі у сполученні зі словами: iam – вже, nondum – ще не, vix – ледве. У під-рядному реченні присудок стоїть у perfectum або praesens historĭcum у сполученні зі словами: repente, subĭto – раптом, несподівано:
1. Vixdum epistŭlam tuam legĕram, cum ad me Postŭmus Curtius venit. – Заледве я встиг прочитати твій лист, коли до мене прийшов Постум Курцій.
2. Trevĕri iam a Labiēno non longius bidui viā abĕrat, cum duas venisse legiōnes cognoscunt. – Тревери вже були віддалені від Лабіена не більше дводенного шляху, коли дізналися, що прибули два ле-гіони.
3. Iam dilucescēbat, cum consul signum dat. – Уже розвиднювалося, коли консул дав сигнал.
4. cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче)
Це тип підрядних часових речень, коли підрядне пояснює, розкриває або уточнює зміст головного речення і збігається з головним як за часом, так і за значенням. У реченні з cum explicatīvum вживаються ті ж часи дійсного способу, що й у головному реченні. Перекладається сполучником коли, тим що:
1. De te, Catilīna, cum tacent, clamant. – Що стосується тебе, Катіліно, вони, коли (тим що) мовчать, кричать.
2. Cum illi dico, tibi dico. – Коли я йому говорю, говорю тобі.
3. Praeclāre facis, cum et eōrum memoriam tenes. – Прекрасно робиш, коли пам’ятаєш і про них.
Сum з кон’юнктивом
Розрізняють такі типи підрядних речень зі сполучником cum в кон’юнктиві:
1. cum historĭcum (історичне) або cum narratīvum (розповідне);
2. cum causāle (причинове);
3. cum concessīvum (допустове);
4. cum adversatīvum (протиставне).
1. cum historĭcum (історичне) або cum narratīvum (розповідне)
Цей тип підрядних часових речень вживається у розповідях про минулі події і вказує на глибокий внутрішній зв’язок між діями головного і підрядного речень. Дія підрядного речення є необхідною умовою для здійснення дії головного речення. Між головним і підрядним реченням існує певна логічна залежність із причиновим відтінком. Сum historĭcum перекладається словами коли, після того як. У підрядних реченнях з cum historĭcum присудок стоїть в imperfectum або plusquamperfectum coniunctīvi: imperfectum coniunctīvi означає одночасну дію, plusquamperfectum coniunctīvi – попередню дію відносно дії головного речення.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних часових реченнях з cum historĭcum
|
Головне речення |
Підрядне речення |
|
|
одночасна дія |
попередня дія |
|
|
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum |
іmperfectum coniunctīvi |
рlusquamperfectum coniunctīvi |
1. Cum Alexander Magnus in India bellum gerĕret, sagittā vulnerātus est. – Коли Олександр Великий вів війну в Індії, був поранений стрілою.
2. Cum Syracūsae captae essent, Archimēdes interfectus est. – Коли Сіра-кузи були захоплені, Архимед був вбитий.
2. cum causāle (причинове)
Це тип підрядних причинових речень, який вказує на причину, без якої неможлива дія головного речення. Сum causāle перекладається словами так як, тому що. У головному реченні на причину можуть вказувати такі слова: eo, ideo, idcirco, propterea – тому, для того, через те, ob eam causam – з тієї причини. У підрядних реченнях зі сполучником cum causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних причинових реченнях з cum causāle
|
Головне речення |
Підрядне речення |
||
|
одночасна дія |
попередня дія |
майбутня дія |
|
|
головні часи: praesens, futūrum I, futūrum IІ |
praesens coniunctīvi |
perfectum coniunctīvi |
coniugatio periphrastĭca actīva + sim, sis, sit |
|
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum |
іmperfectum coniunctīvi |
рlusquamperfectum coniunctīvi |
coniugatio periphrastĭca actīva + essem, esses, esset |
1. Cum solitūdo et vita sine amīcis insidiārum et metus plena, ratio ipsa monet amicitias comparāre. – Так як самотність і життя без друзів є повне інтриг і страху, сам розум нагадує запасатися дружбою.
2. Dionysius, cum in communĭbus suggestis consistĕre non audēret, contionāri ex turri solēbat. – Діонісій, тому що не наважувався підні-матися на загальні трибуни, мав звичку виголошувати промову з ви-сокої вежі.
3. Cum ad te venīre non potuĕrim, epistŭlam ad te scribo. – Так як я не зміг прийти до тебе, пишу тобі листа.
4. In duōbus malis, cum fugiendum maius sit, levius est eligendum. – Із двох бід треба вибирати легшу, тому що необхідно уникати біль-шої.
5. Maiōres nostri, cum regum potestātem non tulissent, magistrātus annuos creavērunt. – Наші предки, тому що не витерпіли владу царів, обрали річних магістратів.
3. cum concessīvum (допустове)
Це тип підрядних допустових речень, який містить твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Перекладається словами хоч, незважаючи на те, що. У головному реченні на припущення вказують слова: tamen, attămen, at, certe – однак, але, проте, все таки.
В підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних допустових реченнях з cum concessīvum
|
Головне речення |
Підрядне речення |
||
|
одночасна дія |
попередня дія |
майбутня дія |
|
|
головні часи: praesens, futūrum I, futūrum IІ |
praesens coniunctīvi |
perfectum coniunctīvi |
coniugatio periphrastĭca actīva + sim, sis, sit |
|
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum |
іmperfectum coniunctīvi |
рlusquamperfectum coniunctīvi |
coniugatio periphrastĭca actīva + essem, esses, esset |
1. Littĕrae, cum sint paucae, varie tamen collocātae, innumerabilia verba efficiunt. – Літери, хоч вони є нечисленні, однак, розміщені по-різному, утворюють незліченні слова.
2. Vide, quanta carĭtas sit patriae: cum homĭni sit irātus, tamen rei pub-lĭcae causa defendit Antonium. – Дивись, яка велика любов до бать-ківщини: хоч він розгнівався на людину, однак, заради респуб-ліки захищає Антонія.
3. Plato, cum a tyranno Dionysio crudelĭter violātus esset, tamen eōdem rediit, precĭbus Dionis adductus. – Платон, хоч був жорстоко обра-жений тираном Діонісієм, однак, спонуканий просьбами Діонісія, повернувся до нього.
4. cum adversatīvum (протиставне)
Це тип підрядних часових речень, де дія підрядного протистав-ляється дії головного. Перекладається словами тим часом як, тоді як. У підрядних часових реченнях з cum adversatīvum вживається кон’-юнктив відповідно до consecutio tempŏrum:
1. Solus homo partĭceps est ratiōnis, cum cetĕra animalia sint expertia. – Тільки одна людина володіє розумом, тоді як інші істоти позбавлені його.
2. Nostrōrum equĭtum erat quinque milium numĕrus, cum hostes non amplius octingentos equĭtes habērent. – Число наших вершників склада-ло п’ять тисяч, тим часом як вороги мали не більше восьмисот верш-ників.
Підрядні речення часу (без сполучника cum)
Підрядні реченя часу виражають:
1) одночасну дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки;
2) попередню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками postquam, posteaquam – після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки;
3) майбутню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж.
У реченнях зі сполучниками postquam, posteaquam– після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки вживається переважно perfectum або plusquamperfectum indicatīvі, при повторювальній дії – imperfectum indicatīvі:
1. Pompeius, ut equitātum suum pulsum vidit, aciē excessit. – Помпей, як тільки побачив, що його кіннота розбита, вийшов з поля бою.
2. Ut primum occasio data est, meo pristĭno more rem publĭcam defendi. – Як тільки випала нагода, я захистив республіку за своїм старим звичаєм.
3. Postquam in castra nuntius pervēnit, plerīque dilabuntur. – Після того, коли у військовий табір прибув вісник, більшість розбіглася.
У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки виступає як індикатив, так і кон’юнктив.
Dum, quoad, donec з індикативом вказують на тривалість і одночасність реальних дій і вживаються в усіх часах індикатива, крім futūrum IІ і plusquamperfectum. У головному і в підрядному реченнях стоять одні і ті ж часи індикатива:
1. Dónec erís felíx, multós nuberábis amícos. – Поки буде щасливим, матимеш багато друзів.
2. Aegrōtus, dum anĭma est, spem habet. – Хворий, поки є душа, має надію.
У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec вживається кон’юнктив: praesens coniunctīvi – після головних часів і іmperfec-tum coniunctīvi – після історичних часів, якщо ці сполучники вказу-ють не тільки на момент тривалості дії, а й на її мету, бажання чи спо-дівання:
1. Scaevŏla paulum requiescet, dum se calor frangat. – Сцевола дещо відпочине, поки не спаде спека.
2. Thraces nihil se movērunt, donec Romāni armāti transīrent. – Тракій-ці не рухались, поки не прийшли римляни.
У реченнях зі сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж виступає як індикатив, так і кон’юнктив.
Якщо у головному реченні є заперечення, то у підрядному вживається індикатив: perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, futūrum IІ – для вираження майбутньої дії:
1. Epaminondas non prius bellāre destĭtit, quam urbem Lacedaemo-niōrum obsidiōne clausit. – Епамінонд не раніше перестав воювати, ніж замкнув облогою спартанське місто.
2. De Carthagĭne verēri non ante desĭnam, quam illam excīsam esse cognovĕro. – Я не раніше перестану боятися Карфагену, ніж дізнаюся, що він зруйнований.
Якщо у головному реченні не має заперечення, то у підрядному реченні зі сполучниками antequam, priusquam вживається як індикатив, так і кон’юнктив.
Індикатив виступає тоді, коли існує часова межа, до якої триває дія головного речення. У підрядному часовому реченні присудок стоїть у perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, praesens indicatīvі – для вираження майбутньої дії:
1. Ventidio fui semper amīcus, antequam ille rei publĭcae est factus inimīcus. – Я був завжди приятелем для Вентідія раніше, ніж він став ворогом республіки.
2. Qua de re priusquam dicĕre incipio, perpauca mihi de meo officio verba facienda sunt. – Раніше, ніж почну про це говорити, мені слід сказати дещо про свої обов’язки.
Кон’юнктив виступає тоді, коли існує не тільки межа, до якої триває дія головного речення, а й мета, можливість і бажання дії. Рraesens coniunctīvi вживається для вираження майбутньої дії, іmperfectum coniunctīvi – минулої:
1. Antequam veniat in Pontum, littĕras ad Pompeium mittet. – Раніше, ніж він прибуде в Понт, він пошле листа Помпею.
2. Caesar, priusquam se hostes ex terrōre ac fuga recipĕrent, in fines Suessiōnum exercĭtum duxit. – Цезар, раніше, ніж вороги опам’ята-лися від страху і втечі, повів військо в область свессіонів.
Підрядні речення причини
Підрядні речення причини вказують на причину, без якої дія голов-ного речення є не можливою. Вони вводяться сполучниками cum causāle (причинове), quod, quia, quoniam – тому що, так як. У голов-ному реченні на причину можуть вказувати такі слова: propterea, ideo, idcirco, ob eam causam – тому, через те, з тієї причини.
1. У підрядних реченнях зі сполучником cum causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.
2. У підрядних причинових реченнях зі сполучниками quod, quia, quoniam – тому що, так як вживається як індикатив, так і кон’юнк-тив.
Індикатив виступає тоді, коли причина виступає з уст самого автора, вона реальна, дійсно існуюча, власна:
1. Helvetii relĭquos Gallos virtūte praecēdunt, quod fere cotidiānis proeliis cum Germānis contendunt. – Гельвети перевищують решту галлів мужністю, тому що майже щодня б’ються з германцями.
2. Quia natūra mutāri non potest, idcirco verae amicitiae sempiter-nae sunt. – Тому що природа не може змінюватися, через це справжня дружба вічна.
3. Vos, Quirītes, quoniam iam est nox, in vestra tecta discedĭte! – Ви, квірити, розходіться по своїх домівках, так як вже ніч!
Кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає причину не від свого імені, а від іншої особи, про яку він згадує або має на увазі. Причина – чужа, не власна, не має значення чи правдива, чи фальшива, чи є такою, з якою погоджуються, чи не погоджуються:
1. Plato “escam malōrum” appellat voluntātem, quod ea videlĭcet ho-mĭnes capiantur, ut pisces. – Платон називає бажання „їжею зла”, тому що ним, очевидно, захоплюються люди як риби.
2. Nunc mea mater irāta est mihi, quia non rediĕrim domum ad eam. – Тепер моя мати сердиться на мене, так як я не повернувся до неї додому.
Підрядні допустові речення
Підрядні допустові речення містять у собі твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Вони вводяться сполучниками cum concessīvum (допустове), quamquam (quanquam), quamvis, licet, ut, ne – хоч, хоч би, хоч не, як би не, навіть якщо, нехай. У головному реченні цим сполучникам часто відповідають слова tamen, attămen, at, certe, nihĭlo minus – однак, але, проте, все таки.
1. У підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.
2. У підрядних допустових реченнях зі сполучником quamquam – хоч вживається індикатив:
Quamquam omnis virtus nos ad se allĭcit, tamen iustitia et liberalĭtas id maxĭme offĭcit. – Хоч всяка доброчесність приваблює нас до себе, однак, найбільше це робить справедливість і щедрість.
3. У підрядних допустових реченнях зі сполучникам quamvis – хоч, хоч би виступає кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum, оскільки в реченні міститься суб’єктивна оцінка автора:
1. Quamvis hoc turpe sit, tamen, quoniam expĕdit, faciam. – Хоч це є ганебним, однак, виконаю, тому що воно вигідне.
2. Illa, quamvis ridicŭla essent, sicut erant, mihi risum non movērunt. – Все те, хоч було смішним, а так і було, не викликало в мене сміху.
4. У підрядних допустових реченнях зі сполучниками licet – хай, нехай, ut – хоч, хоч би, ne – хоч не, як би не вживається кон’юнктив: рraesens coniunctīvi або perfectum coniunctīvi (coniunctīvus concessīvus):
1. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хай усі шумлять, я ска-жу, що думаю.
2. Miser est, qui se non beatissĭmum iudĭcat, licet impĕret mundo (Се-нека). – Нещасним є той, який не вважає себе найщасливішим, хай він і править світом.
3. Ut desint vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракує сил, од-нак треба хвалити бажання.
4. Ne sit sane summum malum dolor, malum certe est. – Хоч і біль звісно не є найбільшим злом, але без сумніву є злом.
Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником cum
|
Типи речення |
Сполучник |
Спосіб |
Час |
|
підрядні причинові |
cum causāle
quod, quia, quoniam |
сoniunctīvus
indicatīvus сoniunctīvus |
consecutio tempŏrum |
|
підрядні допустові |
cum concessīvum
quamquam (quanquam) quamvis
|
сoniunctīvus
indicatīvus
сoniunctīvus indicatīvus |
consecutio tempŏrum
consecutio tempŏrum |
|
підрядні часові |
cum historĭcum
cum temporāle cum iteratīvum cum inversum cum explicatīvum |
сoniunctīvus
indicatīvus indicatīvus indicatīvus indicatīvus |
imperfectum сoniunctīvi plusquam- perfectum сoniunctīvi
|
Відмінювання дієслів volo, volui, velle – хотіти, веліти; nolo, nolui, nolle – не хотіти, не веліти; malo, malui, malle – воліти, більше бажати
|
Indicatīvus |
|||
|
Рraesens |
|||
|
Sing. |
1. volo 2. vis 3. vult |
nolo non vis non vult |
malo mavis mavult |
|
Plur. |
1. volŭmus 2. vultis 3. volunt |
nolŭmus non vultis nolunt |
malŭmus mavultis malunt |
|
Imperfectum |
|||
|
Sing. |
1. volēbam 2. volēbas 3. volēbat |
nolēbam nolēbas nolēbat |
malēbam malēbas malēbat |
|
Plur. |
1. volebāmus 2. volebātis 3. volēbant |
nolebāmus nolebātis nolēbant |
malebāmus malebātis malēbant |
|
Futūrum I |
|||
|
Sing. |
1. volam 2. voles 3. volet |
nolam noles nolet |
malam males malet |
|
Plur. |
1. volēmus 2. volētis 3. volent |
nolēmus nolētis nolent |
malēmus malētis malent |
|
Perfectum |
|||
|
Sing. |
1. volui 2. voluisti 3. voluit |
nolui noluisti noluit |
malui maluisti maluit |
|
Plur. |
1. voluĭmus 2. voluistis 3. voluērunt |
noluĭmus noluistis noluērunt |
maluĭmus maluistis maluērunt |
|
Plusquamperfectum |
|||
|
Sing. |
1. voluĕram 2. voluĕras 3. voluĕrat |
noluĕram noluĕras noluĕrat |
maluĕram maluĕras maluĕrat |
|
Plur. |
1. voluerāmus 2. voluerātis 3. voluĕrant |
noluerāmus noluerātis noluĕrant |
maluerāmus maluerātis maluĕrant |
|
Futūrum II |
|||
|
Sing. |
1. voluĕro 2. voluĕris 3. voluĕrit |
noluĕro noluĕris noluĕrit |
maluĕro maluĕris maluĕrit |
|
Plur. |
1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint |
noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint |
maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint |
|
Сoniunctīvus |
||||||
|
Рraesens |
||||||
|
Sing. |
1. velim 2. velis 3. velit |
nolim nolis nolit |
malim malis malit |
|||
|
Plur. |
1. velīmus 2. velītis 3. velint |
nolīmus nolītis nolint |
malīmus malītis malint |
|||
|
Imperfectum |
||||||
|
Sing. |
1. vellem 2. velles 3. vellet |
nollem nolles nollet |
mallem malles mallet |
|||
|
Plur. |
1. vellēmus 2. vellētis 3. vellent |
nollēmus nollētis nollent |
mallēmus mallētis mallent |
|||
|
Perfectum |
||||||
|
Sing. |
1. voluĕrim 2. voluĕris 3. voluĕrit |
noluĕrim noluĕris noluĕrit |
maluĕrim maluĕris maluĕrit |
|||
|
Plur. |
1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint |
noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint |
maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint |
|||
|
Plusquamperfectum |
||||||
|
Sing. |
1. voluissem 2. voluisses 3. voluisset |
noluissem noluisses noluisset |
maluissem maluisses maluisset |
|||
|
Plur. |
1. voluissēmus 2. voluissētis 3. voluissent |
noluissēmus noluissētis noluissent |
maluissēmus maluissētis maluissent |
|||
Participium praesentis actīvi: volens, volentis – той, що бажає; nolens, nolentis – той, що не бажає.
Imperatīvus praesentis: noli, nolīte.
Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
