Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
ТРИНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio TERTIA decĭma). ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ
Labōre peracto quies iucunda est
Зробив діло, гуляй сміло!
ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ
Функції дієприкметника
Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum).
У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка, participium perfecti passīvi – на попе-редню.
Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicatīvum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.
Рarticipium coniunctum (attributīvum)
Рarticipium coniunctum – дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:
1. Puer, librum legens, frater est mei amīci. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.
2. Puella, interrogāta a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.
Рarticipium praedicatīvum
Рarticipium praedicatīvum – дієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:
1. Ad Caesărem, bellum in Gallia gerentem, legāti multārum civitā-tum veniēbant. – До Цезаря, що вів війну у Галлії, прибували посли ба-гатьох общин.
2. Progressus septem milia passuum, imperātor castra posuit. – Полководець, пройшовши сім тисяч миль, розбив військовий табір.
Рarticipium coniunctum (attributīvum) та рarticipium praedicatī-vum за формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції: рarticipium coniunctum (attributīvum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicatīvum – обставини.
Орудний незалежний (самостійний)
Ablatīvus absolūtus
Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії.
Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passīvi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії.
1. Рarticipium praesentis actīvi:
Romŭlo regnante bellum cum Sabīnis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами).
2. Рarticipium perfecti passīvi:
Imperātor hostĭbus victis in castra properāvit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору).
Зворот аblatīvus absolūtus може вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять:
1) два іменники: Cicerōne consŭle, coniuratio Сatilīnae reperta est. – За консульства Цицерона була розкрита змова Катіліни;
2) іменник та прикметник: Caesăre vivo Romāni multas victorias paravērunt. – За життя Цезаря римляни здобули багато перемог;
3) займенник та іменник (прикметник): Te auctōre hoc fecĭ-mus. – Ми зробили це під твоїм керівництвом;
4) тільки іменник або субстантивований дієприкметник: Auspicāto tribūni creāti sunt. – Після ворожби з лету птахів вибрали трибунів.
Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “sum, fui, esse” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту.
Ablatīvus absolūtus перекладається:
1) підрядними обставинними реченнями (часу, причини, допус-ту, умови, способу дії);
2) віддієслівним іменником із прийменником;
3) дієприслівниковим зворотом, коли до складу звороту входить рarticipium perfecti passīvi та граматичний підмет в основній частині речення і логічний підмет у звороті один і той.
1. Bello Helvetiōrum confecto, totīus Galliae legāti ad Caesărem con-venērunt. – Після того, коли війна з гельветами закінчилась, посли всієї Ґаллії зійшлися до Цезаря (перекладається підрядним реченням часу);
2. Galli, nec portis urbis clausis, nec stationĭbus pro muris et portis disposĭtis, in urbem intraverunt. – Так як ворота міста не були зачинені і не були розміщені вартові перед стінами і воротами, ґалли увійшли в місто (перекладається підрядним реченням причини) ;
3. Omnĭbus rebus amissis, vir sapiens non desperāvit. – Хоч все майно було втрачене, розумна людина не зневірилась (перекладається підрядним допустовим реченням);
4. Te adiuvante opus celerĭter finiam. – Якщо ти допомагатимеш, я швидко закінчу роботу (перекладається підрядним умовним речен-ням).
Відкладні дієслова (Verba deponentia)
Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitīvus praesentis:
I. moror, morātus sum, ārі – зволікати;
II. vereor, verĭtus sum, ēri – боятися;
III. sequor, secūtus sum, sequi – переслідувати;
IV. orior, ortus sum, īri – виникати.
Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін.
Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані.
Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia)
Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки:
gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти;
soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку;
confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти;
revertor, reverti, reverti – повертатись.
Неправильне дієслово eo, ii, itum, ire – йти
Особливістю відмінювання дієслова „ео” є те, що у часах системи інфекта перед приголосними виступає голосний основи „і”, перед голосними – „е”.
Praesens indicatīvі actīvі: Imperfectum indicatīvі actīvі:
|
Singulāris |
Plurālis |
|
Singulāris |
Plurālis |
|
1. eo |
1. imus |
|
1. ibam |
1. ibāmus |
|
2. is |
2. itis |
|
2. ibas |
2. ibātis |
|
3. it |
3. eunt |
|
3. ibat |
3. ibant |
Futūrum I indicatīvі actīvі: Perfectum indicatīvі actīvі:
|
Singulāris |
Plurālis |
|
Singulāris |
Plurālis |
|
1. ibo |
1. ibĭmus |
|
1. ii (ivi) |
1. imus |
|
2. ibis |
2. ibĭtis |
|
2. isti (iisti) |
2. istis (iistis) |
|
3. ibit |
3. ibunt |
|
3. iit |
3. iērunt |
Plusquamperfectum indicatīvі actīvі: Futūrum II indicatīvі actīvі:
|
Singulāris |
Plurālis |
|
Singulāris |
Plurālis |
|
1. iĕram |
1. ierāmus |
|
1. iĕro |
1. ierĭmus |
|
2. iĕras |
2. ierātis |
|
2. iĕris |
2. ierĭtis |
|
3. iĕrat |
3. iĕrant |
|
3. iĕrit |
3. iĕrint |
Imperatīvus praesentis: i! – йди!, ite! – йдіть!
Infinitīvus praesentis: ire, iri.
Participium praesentis actīvі: iens, euntis.
Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
