Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
§ 2. Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування
Індуктивне міркування — це міркування, в якому здійснюється перехід від знання про окремі предмети або частину предметів даного класу до загального знання про весь клас предметів.
Термін «індукція» походить від латинського слова «induction і означає «наведення».
Індуктивне міркування, як і будь-яке міркування, складається з засновків і висновку. У засновках ідуктивних міркувань містить ся знання про окремі предмети або групи (частини) предметів, у висновку — знання про весь клас предметів.
З точки зору логічної теорії виводу, більша частина індуктивних міркувань є неправильними. В них істинність засновків не гарантує істинності висновку. Однак можна розрізнити не тільки істинні й хибні висловлювання, але й більш правдоподібні й менш правдоподібні. Наприклад, візьмемо два висловлювання: «X вчинив крадіжку» і «X не вчиняв крадіжки». Поки не наведені переконливі докази, існує презумпція невинності і ці висловлювання не можна оцінити як істинні або хибні, а лише як правдоподібні. Однак, якщо відомо, що X. бачили на місці злочину, то, звичайно, перше висловлювання буде більш ймовірним, ніж друге, хоча немає ніякої гарантії, що X. опинився там випадково. У зв'язку з цим з'ясування умов підвищення правдоподібності висновку в індуктивних міркуваннях має не менш практичне значення, ніж формулювання правил дедуктивних міркувань, дотримання яких гарантує істинність їх висновків.
Розрізняють декілька видів індуктивних міркувань. Серед них:
♦ міркування за схемою «повна індукція»;
♦ міркування за схемою «неповна індукція».
Міркування за схемою «повна індукція»
Повна індукція — це міркування, в якому на підставі наявності якоїсь ознаки у кожного предмета певного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів.
Індуктивні міркування такого типу застосовуються тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: число предметів, що до них входять, є скінченим і повинне легко піддаватися перерахуванню.
Схема повної індукції має такий вигляд:
Схема 1.
Клас А складається із предметів at, a2, ... ап. а{ належить ознака Р. а2 належить ознака Р.
а належить ознака Р.
п
Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р. Розглянемо приклад.
♦♦• Перед аудиторською комісією поставлене завдання перевірити стан фінансової дисципліни в філіалах конкретного банківського об'єднання. Відомо, що це об'єднання складається з п'яти банківських філій. Звичайний спосіб перевірки у цьому випадку — про аналізувати діяльність кожного з п'яти банків. Якщо не буде знайдено жодного фінансового порушення, тоді аудиторська комісія зможе обґрунтувати тезу, що всі філії банківського об'єднання дотримуються фінансової дисципліни.
Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, бо за її допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає, що, застосовуючи схему міркування «повна індукція», людина може обґрунтувати достовірне знання.
Міркування за схемою «неповна індукція»
Неповна індукція — це міркування, в якому на підставі наявності якоїсь ознаки у частини предметів даного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів.
Розрізняють два основних види неповної індукції:
♦ індукцію шляхом переліку (популярну індукцію);
♦ індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).
Популярна індукція — це міркування, в якому шляхом переліку встановлюється наявність якоїсь ознаки у деяких предметів даного класу і на цій підставі робиться висновок про її наявність у всіх предметів даного класу.
Основою висновку в популярній індукції є повторюваність од них і тих же фактів за відсутності серед них суперечностей. Можна зробити узагальнюючий висновок про весь клас предметів на підставі неповної індукції такого виду тільки в тому випадку, коли при розгляді окремих предметів, що належать до даного класу, у кожного з них була наявна певна ознака.
Схема популярної індукції має такий вигляд.
Схема 2.
Клас А складається із предметів а{, а2, ... ап. at належить ознака Р. а2 належить ознака Р.
а{ належить ознака Р._____________________
Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р.
♦ Прикладом популярної індукції може бути наступне міркування: «Студенти першої групи першого курсу юридичного факультету успішно склали іспит з логіки. Отже, можна припустити, що студенти інших груп також добре підготувалися й успішно складуть цей іспит».
Наукова індукція — це міркування, в якому висновок робиться на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин.
Розглянемо приклад.
♦ Щодо кримінальної справи про розкрадання товарів зі складу обвинувачений визнав факт розкрадання і засвідчив, що він один виніс зі складу викрадену річ. Проведена перевірка встановила, що винести таку річ одній людині неможливо. У зв'язку з цим слідчий дійшов висновку, що в розкраданні товарів брали участь також інші люди. Це послужило підставою для зміни кваліфікації діяння.
У науковій індукції висновок робиться на підставі встановлення того, що ознака, яка спостерігається, є суттєвою ознакою тих предметів, котрі досліджуються. Простого перелічування наявності певної ознаки у предметів тут недостатньо.
У зв'язку з цим важливе місце в науковій індукції займають методи встановлення причинних зв'язків, або, як їх ще називають, канони Мілля (за прізвищем англійського логіка Дж. Ст. Мілля (1806—1873), який їх запропонував).
Методи встановлення причинних зв'язків
Канони Мілля — це методи, за допомогою яких стає можливим зробити висновки щодо причинного зв'язку між явищами.
Причинний зв'язок — це зв'язок двох або більше явищ, коли одне з них є причиною появи іншого.
Явище, яке за певних обставин викликає інше, називається причиною, а явище, яке породжується причиною, називається наслідком.
Виділяють п'ять основних методів встановлення причин них зв'язків:
♦ метод єдиної схожості;
♦ метод єдиної різниці;
♦ об'єднаний метод схожості і різниці;
♦ метод супровідних змін;
♦метод залишків.
Метод єдиної схожості
Для того, щоб застосувати метод єдиної схожості, необхідно зробити такі кроки:
1. Визначити всі випадки, де мало місце явище а, причина якого невідома.
2. Проаналізувати всі окремі випадки і виділити всі обставини, що пов'язані з появою явища а.
3. Знайти спільну для усіх випадків обставину. Саме вона і буде причиною виникнення явища а.
Необхідно зазначити, що обставина повинна бути єдиною. Якщо виявиться декілька обставин, то тоді буде невідомо, яка з них є при чиною явища, що досліджується. Саме тому цей метод називається методом єдиної схожості.
Схематично цей метод можна зобразити так:
С х е м а 3.
За умов А, В, С, D, але не Е, має місце а. За умов А, В, С, Е, але не D, має місце а. За умов А, В, Е, D, але не С, має місце а. За умов А, С, Е, D, але не В, має місце а.
Отже, А, імовірно, є причиною а. Загальне правило методу єдиної схожості формулюється так:
Якщо обставина А постійно передує появі явища а у той час, як інші обставини змінюються, то вона, ймовірно, і є причиною цього явища.
♦♦♦' Розглянемо приклад. На пошті при перевезенні цінностей було три випадки вчинення крадіжки без ушкодження мішків, де знаходилися цінності: 11 квітня, 13 квітня і 15 квітня. Слідчий визначив коло осіб, що брали участь у відправці пошти, і склав таку таблицю:
|
Дата |
Коло осіб |
Явище, що спростерігалося |
|
11 квітня |
Опанасенко, Колодій, Іванов |
Крадіжка |
|
13 квітня |
Кияшко, Мельник, Колодій |
Крадіжка |
|
15 квітня |
Колодій, Гусєв, Іванюк |
Крадіжка |
На підставі цього слідчий дійшов висновку, що винуватцем кра діжки ймовірніше за все є Колодій, бо він і тільки він займався відправленням пошти кожного разу, коли були вчинені крадіжки, а всі інші особи мінялися.
Застереження. Метод єдиної схожості хоча й дозволяє вису вати гіпотези і версії, що мають великий ступінь імовірності, однак він має певні недоліки. Так, тут можлива помилка, яка називається «неповний перелік альтернатив».
У наведеному прикладі слідчий аналізував дії тільки відповідальних за відправку пошти. Однак можливо, що в ці дні працювала також прибиральниця Воропай, яка під час прибирання наполягала на тому, щоб усі робітники вийшли з приміщення, де знаходилися мішки з цінностями, і на якийсь час залишалася там одна. У такому випадку те, що Колодій працював кожного разу, коли були вчинені крадіжки, може виявитися простим збігом обставин.
Метод єдиної різниці
Для того, щоб застосувати метод єдиної різниці, необхідно зробити такі кроки:
1. Розглянути два випадки. У першому випадку явище а настає. У другому — не настає.
2. Порівняти ці випадки і виявити обставини, які їм передували.
3. Виявити спільні обставини і обставину, яка відсутня у випадку, коли явище а не виникає. Саме вона і буде причиною його появи.
Схематично цей метод можна зобразити так.
Схема 4.
За умов А, В, С, D має місце а.
За умов В, С, D, але не А, відсутнє а.
Отже, А, імовірно, є причиною а. Загальне правило методу єдиної різниці формулюється так.
Якщо обставина А має місце тоді, коли виникає явище а, і зникає, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А, ймовірно, є причиною явища а.
♦ Продовжимо розглядати приклад з крадіжками на пошті. Слідчий міг міркувати за допомогою методу єдиної різниці. Для цього він співставив дані про співробітників пошти, які працювали у день крадіжки, з даними про співробітників, які працювали тоді, коли крадіжки не було. Свої міркування він схематично зобразив у таблиці:
|
Дата |
Коло осіб |
Явище, що спостерігалося |
|
11 квітня |
Опанасенко, Колодій, Іванов |
Крадіжка |
|
12 квітня |
Опанасенко, Іванов, Іванюк |
Крадіжки не було |
Із наведеної таблиці слідчий міг би зробити висновок, що, найімовірніше, крадіжку вчинив Колодій.
Застереження. Метод єдиної різниці вважається одним із найнадійніших серед методів наукової індукції. Однак він має певні обмеження, коли його застосовують у гуманітарних науках і юридичній практиці. Так, наприклад, у випадку крадіжки на пошті могла мати місце змова інших осіб з метою поставити під підозру саме Колодія і уникнути відповідальності. Окрім цього, могли мати місце інші обставини, пов'язані з людьми, що розробляли цей злочин і безпосередньо брали в ньому участь. Це, звичайно, знижує цінність методу, що був розглянутий, але все-таки він залишається корисним засобом висунення гіпотез і версій.
Об'єднаний метод схожості і різниці
Для підвищення надійності методів єдиної схожості і єдиної різниці був запропонований об'єднаний метод схожості і різниці.
Для того, щоб застосувати об'єднаний метод схожості і різниці, необхідно зробити такі кроки:
1. Розглянути певну множину в усьому відмінних і тільки за однієї обставини схожих випадків, у яких настає явище а.
2. Розглянути певну множину випадків, у яких явище а не на стає, і які відрізняються від попередньої множини випадків тим, що в них відсутня спільна для цих випадків обставина.
Оскільки спочатку за наявності певної обставини явище, що досліджується, настає, а потім за її відсутності воно не настає, то можна зробити висновок, що спільна для першої множини випадків обставина і є причиною появи цього явища.
Загальне правило об'єднаного методу схожості і різниці формулюється так.
Якщо два чи більше випадків, коли виникає явище а, схожі лише за однією обставиною А, і в той самий час два чи більше випадків, коли явище а не виникає, відрізняють ся від попередніх лише тим, що в них відсутня обставина А, то вона, ймовірно, і є причиною явища а.
♦ Продовжимо розглядати випадок з крадіжкою у поштовому відділенні. Порівнюючи різні дні тижня, коли крадіжки відбували ся і коли їх не було, слідчий міг скласти таку таблицю.
|
Дата |
Коло осіб |
Явище, що спостерігалося |
|
11 квітня |
Опанасенко, Колодій, Іванов |
Крадіжка |
|
12 квітня |
Опанасенко, Іванов, Іванюк |
Нема крадіжки |
|
13 КЕІТНЯ |
Кияшко, Мельник, Колодій |
Крадіжка |
|
14 квітня |
Кияшко, Гусєв, Іванов |
Нема крадіжки |
|
15 квітня |
Колодій, Гусев, Іванюк |
Крадіжка |
|
16 квітня |
Опанасенко, Іванов, Мельник |
Нема крадіжки |
Порівнюючи рядки таблиці, можна одразу зробити висновок, що крадіжка мала місце тільки в тих випадках, коли працював Колодій, і нічого не відбувалося, коли він не працював. Всі інші робітники мінялися, і щодо них не можна встановити закономірність. Звідси слідчий міг би зробити висновок: винним, скоріше за все, є Колодій.
Метод супровідних змін
Для того, щоб застосувати метод супровідних змін, необхідно зробити такі кроки:
1. Розглянути випадок, коли виникає явище а, і з'ясувати притаманні йому обставини.
2. Змінити декілька разів одну з обставин і подивитися, чи змінюється явище а.
Якщо виявиться, що кожного разу, коли змінювалася ця обставина, змінювалося і явище а, тоді можна припустити, що вона є при чиною виникнення цього явища.
Схематично цей метод можна представити так.
Схема 5.
За умов А, В, С має місце а. За умов А, В, С має місце а'. За умов А", В, С має місце а".
Отже, А, імовірно, є причиною а. Загальне правило методу супровідних змін формулюється так.
Якщо зі зміною обставини А змінюється явище а, а інші обставини при цьому залишаються незмінними, то, ймовірно, що обставина А є причиною явища а.
♦ Розглянемо приклад. У результаті аналізу кримінальної статистики було встановлено, що кількість вживання спиртних напоїв і число злочинів зростають і зменшуються в один і той самий час. Так, у книзі О.М. Литвака «Державний вплив на злочинність» зазначається: «Згідно з опублікованими розрахунками коефіцієнти інтенсивності злочинів в Україні протягом 12 років, починаючи з 1986 p., на 100 тис. населення такі: у 1986 р. — 488, у 1987 р. — 484, у 1988 р. — 473, у 1989 р. — 623, у 1990 р. — 718, у 1992 р. — 921, у 1993 р. — 1033, у 1994 р. —1096, у 1995 р. — 1241, у 1996 р. — 1202, у 1997 р. — 1159. Після короткочасного зниження рівня злочинності протягом трьох років (1986—1988), обумовленого рішучими антиалкогольними заходами держави, коефіцієнт злочинності невпинно зростав до 1995 р.» '
Застереження. Треба зазначити, що метод супровідних змін ефективно застосовувати лише в тих випадках, коли можна точно зафіксувати зміну причини і наслідку. Це можливо зробити пере важно у природничих та технічних науках. Щодо гуманітарних дисциплін, в тому числі правознавства, цей метод застосовується, як правило, при статистичних дослідженнях.
Метод залишків
Метод залишків вважається найслабшим з усіх відомих методів наукової індукції. Цей метод застосовується тоді, коли мають справу зі складними обставинами, які викликають складні наслідки.
Алгоритм застосування цього методу такий. Припустимо, що складне явище ав зумовлюється обставинами АВ. Відомо, що яви ще а виникає на підставі обставини А. Отже, ймовірно, що явище в виникає на підставі обставини В.
Схематично цей метод можна зобразити так:
Схема 6.
Складне явище ав зумовлюється обставинами АВ. Явище а виникає на підставі обставини А.
Отже, імовірно, що явище в виникає на підставі обставини В. Загальне правило методу залишків має такий вигляд.
Якщо складні обставини зумовлюють складне явище і відомо, що частина обставин викликає певну частину цього явища, то ті обставини, що залишилися, викликають частину явища, що залишилася.
♦ Розглянемо приклад. З давніх часів вважали, що у Сонця сім планет і більше бути не може. Однак у 1846 р. французький астроном Левер'є вирахував місце на небі , де можна буде спостерігати нову планету, а інший астроном — Галле — навів на це місце телескоп і дійсно знайшов там невідому планету, яку назвав Нептуном. Левер'є міркував за допомогою методу залишків. Спочатку він помітив, що рух Урана — найвіддаленішої від Сонця планети того часу — відхиляється від орбіти, яку обчислили вчені. Час тину відхилень він пояснив впливом відомих планет. Однак залишалася ще якась величина, яка не мала пояснення. Він припустив, що додаткове викривлення орбіти Урана викликане впливом ще дальшої від Сонця планети.
Застереження. Ефективність методу залишків залежить від того,
наскільки можна вважати незалежними обставини, що складають складну причину. Якщо вони залежать одна від одної, то ступінь ймовірності висновку за методом залишків значно знижується.
Умови правомірності індуктивних міркувань. Типові помилки
Розглянемо основні правила побудови індуктивних міркувань. Основна мета цих правил полягає у підвищенні ступеня ймовірності висновків, які отримують за допомогою індукції.
Правило 1. Необхідно збільшувати число випадків, що розглядаються при побудові індуктивних міркувань. Чим ширше їх коло, тим правдоподібнішим буде висновок.
Правило 2. Необхідно збільшувати різноманітність і різнотипність випадків, на підставі яких будується індуктивне міркування.
Правило 3. Особливу увагу треба приділяти характеру зв'язків предметів та їх ознак, доведенню невипадковості регулярності, що спостерігається. Виявлення причин, що породжують цю регулярність, дозволяє доповнити чисту індукцію фрагментами дедуктивних міркувань і тим самим посилити її.
Найрозпозтодженішими логічними помилками, що допускають ся в індуктивних міркуваннях, є:
♦ «поспішне узагальнення»;
♦ «після цього, отже, з цієї причини»;
♦ підміна ймовірності отриманих висновків їх достовірністю.
«Поспішне узагальнення* — це логічна помилка, яка ви никає при узагальненні без достатніх на те підстав.
♦ Класичним прикладом цієї помилки є приклад з індуктивним узагальненням «Усі лебеді білі». У Європі аж до XVII ст. зустрічалися тільки білі лебеді. На підставі цих спостережень було сформульовано узагальнення: «Усі лебеді білі», тобто ознака «бути білим» була перенесена з обмеженої множини лебедів, яких спостерігали в Європі, на всю множину цих птахів. Однак, коли у 1606 р. була відкрита Австралія (тогочасна Нова Голландія), там були знайдені чорні лебеді. Таким чином, узагальнення «Усі лебеді білі» виявилося хибним.
«Після цього, отже, з цієї причини* — це логічна помилка, яка виникає тоді, коли проста послідовність подій приймається за їх причинний зв'язок.
♦ Як приклад наведемо таке гумористичне обґрунтування.
«Вживати в їжу огірки небезпечно — з ними пов'язані усі хвороби і людські негаразди. Практично всі люди, у яких є хронічні захворювання, їли огірки. 99,9% усіх людей, що вмерли від раку, за життя їли огірки. 99,7% усіх осіб, які стали жертвами авто- і авіа катастроф, вживали в їжу огірки протягом двох тижнів, що пере дували фатальному випадку. 93,1 % злочинців походять з родин, де огірки їли постійно».
Ще один вид логічних помилок, пов'язаних з індукцією, полягає у підміні правдоподібності висновків, які отримують за допомогою індуктивних міркувань, їх достовірністю.
Велика кількість випадків, до яких звертається людина в про цесі індукції, а також її психологічна схильність до однорідності в явищах, іноді викликають у людини впевненість у достовірності висновків індуктивних міркувань. Однак завжди треба пам'ятати, що достовірний висновок можна отримати лише за допомогою міркувань за схемою «повна індукція» і лише за умови, що засновки та кого міркування будуть істинними твердженнями. Всі інші види індукції обґрунтовують лише певний ступінь првдоподібності висновку: якою б великою не була його ймовірність, завжди залишається можливість появи контрприкладу.
Індуктивні міркування в правовій діяльності
Індуктивні міркування відіграють значну роль у практичній діяльності юриста. Юрист-професіонал повинен вміти грамотно, відповідно до правил логіки будувати індуктивні міркування різних видів.
Наведемо приклади застосування індукції у діяльності юриста.
Індуктивні міркування можуть застосовуватися юристами в про цесі аргументації власної точки зору і критики позиції супротивника (див. розділ 8 підручника). Однак треба зазначити, що за допомогою індукції юрист не може обґрунтувати істинність певного положення або спростувати його, тобто довести його хибність. Застосовуючи індуктивні міркування, можна обґрунтувати лише різні ступені правдоподібності положення, що досліджується. Виняток складають лише міркування за схемою «повна індукція». Якщо засновки такого міркування є істинними положеннями, тоді і його висновок буде істинним.
Окрім того, індуктивні міркування широко застосовують у слідчій та судовій практиці.
Так, повна гндукція досить часто використовується в експертизі. У деяких випадках узагальнюючий висновок експерт може зроби ти тільки застосовуючи повну індукцію.
♦ Наприклад, якщо на експертизу надійшла партія патронів, то, звичайно, експерт не може зробити висновок щодо характеру дробу всієї партії, дослідивши лише частину патронів. Він повинен дослідити всі патрони, що входили до цієї партії.
На стадії порушення кримінальної справи, коли слідчий має мінімальну кількість фактів, деталей щодо справи, висунути версію, зробити узагальнюючий висновок можна за допомогою неповної індукції. Особливо широко тут користуються індукцією за допомогою простого перелічування (популярною індукцією).
Але в цьому випадку потрібно наголосити на деяких її особливостях. Пам'ятаєте, ми говорили, що як тільки з'являється факт, який суперечить висновку популярної індукції, цей висновок одразу стає неспроможним. При побудові версії ця вимога не завжди виконується.
У судовому дослідженні такий висновок може бути зроблений навіть тоді, коли відбувся факт, що суперечить висунутій версії. Тут наявність такого факту ще не свідчить про помилковість версії. Це обумовлене тим, що, висуваючи версію, слідчий ще міг не знати, який саме факт буде суперечливим щодо неї. Окрім того, можуть існувати позірні суперечливі факти, які створюють зацікавлені особи спеціально для того, щоб спрямувати слідство хибним шляхом, оговорити підозрюваного тощо.
У слідчій справі в процесі висування версій окрім популярної індукції досить часто застосовують також методи наукової індукції: метод схожості, метод різниці, об'єднаний метод схожості і різниці, метод залишків.
Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
