Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Хочеш стати безсмертним – дбай про безсмертя рідного народу. / Володимир Голобородько

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Політологія / Кремень


3. Тоталітаризм

Тоталітаризм (totalitas, лат. – повнота) - державний лад, що здійснює абсолютний контроль над всіма сферами суспільного життя. Прояви тоталітаризму стали явищем суспільного життя давно і тільки в XX ст. склався в певну політичну систему. Тоталітаризм не зводиться до авторитаризму або самодержавного режиму. І хоча государ Росії Петро Великий і король Франції Людовік XIV - могутні правителі-деспоти, але примітивність засобів комунікації, нерозвиненість соціальної інфраструктури визначали їх владу не стільки ефективною та всепроникаючою, щоб назвати тотальною. Об'єктивно самодержці не володіли можливостями контролювати всіх і вся в житті підданих. Звичайно, вони вимагали і досягали зовнішньої покори, але завжди в сфері державного регулювання був присутній той або інший «пробіл». Адже частина суспільства володіла або політичним імунітетом (станові привілеї), або самостійністю в сфері економічної і господарської діяльності (відсутність планово-наказової системи керівництва економікою), або певною свободою життя (адже селян все-таки не змушували брити бороди і одягати німецькі камзоли, а старообрядців не розстрілювали за їх релігійні переконання тощо). В протилежність автократичним режимам середньовіччя тоталітаризм допускає всезагальність державного контролю і намагається регулювати кожний аспект життєдіяльності суспільства. В 20-х роках XX ст. для характеристики встановленого в Італії політичного і державного режиму лідер фашистського руху Беніто Муссоліні вперше вжив поняття тоталітаризму. Згодом поняття тоталітаризму утверджується і в науці про політику. Концепція тоталітаризму - політичного режиму, державного ладу знаходить відображення в працях Франца Хайєка, Ханни Арендт, Карла Фрідріхсона, Збігнєва Бжезинсько-го та ін. Ідейні ж джерела, що виправдували тоталітарну модель управління державою, беруть початок в глибокій стародавності.

Ще Геракліт Ефеський вважав, що, володіючи мудрістю і досконалим знанням, можна управляти рішуче всіма речами. В Стародавньому Китаї виправданню тоталітарних форм напування держави над суспільством і особистістю особливе значення надавали теоретики законності Цзи Чань, Шепь Бу-хай, Шал Ян та ін. Держава повніша володіти монополією в ряді галузей виробництва і торгівлі і постійно контролювати поведінку і умонастрій підданих. Критикуючи демократичний устрій держави, Платон допускав при досконалій ідеальній державі не тільки безумовне підпорядкування індивіда державі, але і його власності на землю, будівлі тощо. Тотальність державного регулювання розповсюджувалася і па регламентацію розпорядку дня і ночі, обов'язкове сповідування єдиної релігії. Платой підкреслював необхідність для держави очищати себе від неугодних осіб смертною карою або вигнанням. Ідеї необхідності повного підпорядкування населення країни, індивіда і станів державі, а також повної керованості суспільством розробляються в працях Томаса Мора і Томмазо Кампапелла, Гракха Бабефа та ін. Однією з яскравих характерних рис тотального управління: вимога загальної рівності. Так, Гракх Бабеф закликав «назавжди зняти у кожного надію стати більш багатим, більш впливовим, переважаючим у знаннях кого-пебудь із своїх співгромадян». Встановлення революційним шляхом насильства диктатури пароду тільки і можливо для досягнення фактичної соціальної рівності всіх. У XIX ст. для багатьох французьких соціалістів, німецьких філософів основним стало прагнення до насильного перетворення суспільства, насильне встановлення загального добра і щастя. Тоталітарні ідеї розвиваються в працях Руссо, Фіхте, Гегеля, Маркса, Ніцше та іа. З початком XX ст. тоталітарні ідеї втілювалися в конкретні масові соціальні рухи - комуністичний (соціалістичний), фашистський (паціопал-соціалістський) та ін. Загальна риса тоталітарних моделей устрою людського суспільства - всезагальність держави. Соціально-екопомічно допускається планування і регулювання всіх соціальних і господарських аспектів діяльності, не залишає за індивідом свободи в прийнятті рішень, підпорядковуючи його колективній волі тощо. Тоталітарне управління претендує па монопольне право володіння істиною і зазнає неприязні до інакомислення і незгоди. Соціально? економічний прогрес змінив вигляд світу, поглибив суспільні зв'язки і комунікації, зробивши можливим проникнення держави в сферу індивідуального. Тотальному управлінню притаманний колективпо-мехапі-стичний світогляд, що розглядає державу як відлагоджеішй працюючий механізм: «всі люди - гвинтики однієї машини»

Ідеологія в тоталітарній державі становить офіційну теорію, що дає відповідь на всі питання життя людини, включає тлумачення історії, економіки, майбутнього політичного та соціального розвитку суспільства, здійснює філософське тлумачення проблем політики, економіки, соціальної сфери тощо. Ідеологічні постулати, виступаючи своєрідною «біблією» тоталітарного режиму, можуть, однак, бути підкорені кон'юнктурним тлумаченням. Правом вільного кон'юнктурного тлумачення політики, проблем економіки, соціальної сфери життя суспільства володіє політичний лідер. Маніпуляція ідеологічними нормами, що завжди залишаються «чорно-білими» надто показові в політичному тлумаченні та практиці тоталітарних режимів і систем.

В кінці 30-х років радянським людям повідомлялось, що нацистська Німеччина оільшє не ворог соціалізму, ворогом ± ад є «неправдива демократія буржуазного Заходу». Пояснювались такі варіації тим, що реалії суспільного ладу тоталітарної політичної системи відрізняються від ідеальних теоретичних побудов. Ще Володимир Ленін практичні дії політичної сили, якою він керував, виправдував «революційною доцільністю».-Тимчасова угода Гітлера зі Сталіним також пояснювалась «доцільністю безпеки соціалізму» тощо. Монополія влади на інформацію, повний контроль за засобами масової інформації пояснюється ідеологізацією всього суспільного життя. Витіснення з політичної арени і з культурно-духовної сфери ідейних опонентів і просто підозрілих «ненадійних» опонентів супроводжується масовим наступом на загальнолюдську мораль і цінності, яким або зовсім відмовляють у праві на існування, або підпорядковують інтересам доцільності та практичної користі. Політичні лідери і активісти, що виступають прихильниками панівної ідеології, стають основною керівною силою в процесі впровадження ідеологічних норм в повсякденне життя. Стрижнем або ядром політичної системи, політичного режиму стає політична партія.

Монополія однієї політичної партії. В умовах тоталітаризму існує легально одна політична партія, що виступає стрижнем всієї політичної системи, політичного режиму. На чолі такої

партії стоїть лідер, що ототожнює загальну доктрину і долю держави до такого ступеня, що доки він стоїть у владі, навколо нього створюється культ особистості. Муссоліні - в Італії, Гітлер - в Німеччині, Мао Цзедун - в Китаї, Сталін - в СРСР, Кім Ір Сен - в Кореї, Чаушеску - в Румунії та ін. здаються безсуперечними авторитетами. Але ця вимога обов'язкова навіть в тому разі, якщо особистість не у всьому відповідає. Досвід обов'язкового створення атмосфери винятковості навколо лідера політичної партії привів до появи цікавої ситуації «культу без особистості» (Леонід Брежнєв, Михайло Горбачов та ін.). Пояснюється така ситуація кризою тоталітарної системи і переходу її до посттоталітаризму. Бюрократична організація партійної структури, окрім принципу «фюрерства», «вождізму», тобто незмінюваності політичного лідера, друга особливість тоталітаризму. Винесені на фасад державного правління виконавчі органи дублюються партійним апаратом. Партійні кадри відповідають в обов'язковому порядку за дотримання хоча б зовні ідеологічних канонів і вимог, ведуть політичне виховання, відповідають за моральний вигляд громадян в усіх первинних колективах. На володіння всенародною підтримкою і відображення справжньої, єдино можливої форми демократії, претендує всякий тоталітарний режим. Формальні процедури, характерні для демократичної форми правління, уміло використовуються владою. Часто-густо вибори фальсифікуються владою або ж проходять формально. Використовуються і силові засоби для впровадження в суспільне життя колективістського початку. Суспільні засоби виробництва перетворюються в державну власність, вводиться рівність в розподілі тощо.

Контроль за економікою. В умовах тоталітарного режиму економіка і виробництво перебувають під жорстким централізованим контролем держави. Це забезпечує могутність держави, можливість мобілізувати всі ресурси та зосередити пріоритети в економічній сфері на створенні та розвитку військово-промислового комплексу, вимушено або свідомо жертвуючи інтересами інших галузей економіки. Сферу економічної діяльності держава використовує і як засіб політичного управління. Здійснювані націоналізація (одержавлення) засобів виробництва і регулювання всім господарським життям дозволяють тоталітарному режиму маневрувати трудовими ресурсами країни для реалізації актуальних політичних соціально-економічних і духовних проблем. Така ситуація робить можливою і реалізацію великих економічних проектів (індустріалізація в СРСР). Може дати відчутні та ефективні результати і зосередження зусиль на важливих, основних для держави напрямках господарської та соціально-духовної Діяльності. Однак, складається парадоксальна ситуація, коли успіхи в освоєнні космосу супроводжуються дефіцитом і нестачею найнеобхідніших товарів народного споживання і продовольства, які режим змушений імпортувати із-за кордону. Показово, що найефективнішим сектором сільськогосподарського виробництва в Україні, Китаї, Угорщині, Польщі, Білорусії залишається особисте присадибне господарство, а не великі сільськогосподарські колективи або радгоспи. Тоталітарні системи формують у громадян особливе розуміння цінностей і пріоритету суспільного розвитку саме як загальнодержавного розвитку. Ідеологічний апарат формує почуття гордості за гігантські звершення в суспільстві і державі, жорстко протиставляючи їх антицінностям індивідуалізму.

Методи та засоби примусового контролю і регулювання в економіці використовували і країни західної демократії. Але це завжди викликалося кризовими і гострими ситуаціями, що складалися в державах. Так, в ситуації економічної кризи на початку 30-х років в США федеральний уряд розробив серію директивних програм розвитку окремих галузей економіки і безпосередньо контролював зайнятість робочої сили. Заходи обмежувальпо-розподільчатого характеру вводилися в період другої світової війни в США і Англії для постачання населення продуктами харчування та товарами повсякденного попиту аналогічно «трудовій повинності» і примусовій експропріації майна і житла для потреб воюючої армії. Але такі заходи і втручання держави в економіку і соціальну сферу тимчасові. Тоталітарні режими перетворюють «надзвичайщину» в повсякденну нормальність суспільного і державного життя.

Організований терор. При тоталітарному режимі в життя суспільства проникає не стільки внаслідок настанови на «знищення класових ворогів», що прямо декларувалося, а як вимушений засіб примусових заходів для встановлення «ідеальних» порядків, суспільного ладу, проголошених політичною силою, що прийшла до влади. Органи охорони суспільного порядку і державної національної безпеки трансформуються в таємні політичні розшуки і органи збереження ідеологічних устоїв. Виникнення такого політичного явища як політичні злочинці - інакомислячі та ін. Синдром терору супроводжується в тоталітарних режимах установою ідеологічно спрямованого законодавства, а в'язниці, колонії, табори - пенітенціарна система - офіційно розглядається як місця примусового перевиховання тощо. Практика всіх тоталітарних режимів показує, що логіка боротьби з ідеологічними супротивниками засобами правоохоронних органів веде до втрати почуття законності в суспільстві, до свавілля і непідконтрольності силових правоохоронних структур і органів.

Тоталітаризм правого толку. Після першої світової війни Німеччина стала виплачувати величезні репарації. Почуття переможеної і приниженої нації породжувало настрої реваншу та компенсації. В країні постійно зростало безробіття, гіперінфляція перетворила в прах заощадження, нагромадження бюргерів (власників крамниць і лавок), чиновників державного апарату і кваліфікованих робітників. На шляху до влади Гітлер обіцяв відновити в країні порядок, забезпечити зайнятість населення, покінчити з інфляцією, здійснити великі державні соціально-економічні програми і, разом з тим, відгороджувати власність від націоналізації і одержавлення тощо. Звернення і обіцянка Гітлера стосувались промисловців, військових кіл, великого числа дрібних приватних власників, які і стали його масовою опорою. Ідея відновлення національного престижу Німеччини стала фактором, що згуртовує, об'єднує все німецьке суспільство. В таких умовах тоталітаризм правого толку не ставив мету докорінного зламу суспільства, а спрямований на зміцнення існуючих порядків в суспільстві, зосереджується на звеличуванні держави. Тоді-то в гітлерівській Німеччині на озброєння взята теорія переваги арійської раси і обґрунтування фізичного знищення «неповноцінних» і небезпечних для істинних арійців народів, а також народів за природою ворожих і небезпечних. Тоді-то в Німеччині і пізніше в захоплених, окупованих країнах знищувалися цигани, євреї та інші національні меншості. На досягнення національної величі спрямовувалась і економічна політика. Зберігаючи існуючі в економіці структури, тоталітарний режим прагнув підпорядкувати їх контролю з боку держави, впроваджувати регулювання і навіть допускаючи експропріації картелів, національно-промислових і фінансових корпорацій тощо. В середині 30-х років в Німеччині здійснюється націоналізація капіталу, транспорту, що належать іноземним (американським) фірмам та компаніям та ін. Аналогічні події і політичні, соціально-економічні процеси тоді відбувалися і в фашистській Італії.

Тоталітаризм лівого толку більш радикальний і ставить метою докорінне перетворення соціально-економічної структури суспільства. Відомо, що після приходу до влади в Росії більшовиків здійснюється націоналізація підприємств великих власників і капіталістів. Одержавлення і великого, і середнього, і дрібного промислового, і сільськогосподарського виробництва - стає ідеальною ситуацією в умовах тоталітаризму. Специфіка і конкретні історичні обставини різних країн змушують в умовах тоталітарного режиму вдаватися до тимчасових відступів тощо (допущення приватного сектора в усуспільненій економіці і вкладення іноземного капіталу в різноманітні галузі господарства). В 20-х роках в СРСР введено нову економічну політику, що допускає приватну власність та іноземний капітал, в сучасних умовах економічні реформи Ден Сяо Піна в Китаї. В країнах з тоталітарним режимом лівого толку перерозподілом благ між заможними і біднотою досягається забезпечення соціальної рівності між громадянами суспільства. Встановлення комуністичних режимів, що поступово переросли в тоталітарні, сталося якраз не в передових індустріально-розвинєних країнах, як вважав Карл Маркс, а в країнах з перехідною економікою і середнім або невисоким рівнем розвитку індустрії. Схильними до тоталітарного режиму виявляються країни, де є незадоволення недемократичною владою тощо. Кінець XX ст. охарактеризувався крахом тоталітарних політичних систем і переходом суспільств до демократичного устрою або принаймні, авторитаризму.

Тоталітарно організоване суспільство.Неминучість економічної катастрофи, породженої тенденцією до згасання економічного. Державно організоване економічне життя в суспільстві па ґрунті панівної державної власності па засоби виробництва. Держава -монополіст у спрямуванні й визначенні меж економічного життя. Економічна експлуатація меж економічного життя. Економічна експлуатація з боку держави шляхом постійної недоплати зарплати, що зменшує активність економічного життя.

Обмеження активності економічного життя людини шляхом відчуження від власності. Економічне зубожіння, збідніння мас призводить до вузькості форм економічного життя, його примітивності.

Ігнорування законів економічного життя. Прагнення до вирішення проблем економічного життя командними методами примусу. Ігнорування світових досягнень економічного знання, науково-технічного прогресу. Відсутність розвинених економічних зв'язків по горизонталі.

Відсутність достовірної інформації у сфері вітчизняного і світового економічного життя, невпи-сапість у світовий економічний порядок.

Відсутність соціальних груп власників, зацікавлених у розвитку економічного і політичного життя.

Особливості політичного життя

Недовговічність тоталітарного режиму політичного функціонування. Монополізація державою політичного життя, його злиття з партійним життям па ґрунті панування єдиної форми державної власності. Монополія па владу номенклатурної бюрократії. Злиття партійного і державного життя.

Політичне гноблення як привласнення волі державно залежної людини, що не дає простору для активного політичного життя. Пасивність політичного життя па основі відчуження людини від політичної влади, власності і від самої себе. У результаті державної залежності людини в економіці формуються політична пасивність, невіра в активний зміст політики. Незнання і иеврахування законів політичного життя. Примус і насильство -основні методи політичного ж;іт тя. Правовий нігілізм.

Несирийияття світових досягнень політичної і правової науки. Приховування політичної інформації, утаювання ознайомлення з нею. Обман, неправда - засоби політичного життя. Міфологія у сфері політичної ідеології. Відсутність зрілих політичних сил, здатних широко активізувати політичне життя на основі усвідомленого громадянського миру, злагоди. Розповсюдження охлократичних ідей,стихія у підході до політичного життя. Створення особливих форм бюрократичного життя, пірамідальної, вертикальної структур політичного управління, не контрольованого знизу. Наповнення політичного життя мілітаристськими устремліннями.

Поступове згортання економічного життя в умовах падіння ефективності економіки. Відсутність відкритих ефективних форм самоорганізації, самоуправління економічного життя в трудових колективах па ґрунті розвиненої виробничої демократії. Активність «тіньового» економічного життя. Нерозвиненість економічної культури економічного життя.

Риси соціального життя

Соціальпо-уиіфіковапе життя суспільства на основі нівелювання різноманітності соціальних інтересів, зведення їх до інтересів однієї або кількох соціальних груп. Національна уніфікація життя народів різних національностей.

Подолання відмінностей між людьми індустріальної й сільськогосподарської, розумової і фізичної праці як форм соціального життя, що історично склались.

Обезлюднення великих територій шляхом згортання різних форм соціального життя, переселення, знесення поселень тощо. Розвал сталих, що історично склалися, соціальних відносин в результаті революційних потрясінь, фізичного винищення великої кількості населення, насильницьких засобів переселення, згубності демографічної політики.

Порушення соціальної «екології» історично сталого природного життя соціальних груп на основі їхнього руйнування або навіть фізичного знищення. Привнесения штучно утворених форм життя. Знеособлювання соціального життя.

Замкнутість політичного життя, майже відсутність зв'язків соціальних спільнот з іншими країнами.

Розвиток тенденцій розпаду політичного життя, звуження ного впливу на економічну та інші сфери життя суспільства, крах політичної системи суспільства як не здатної до активної життєдіяльності. Включення широких мас у пошук нових форм політичного життя. Пошук нових форм політичного життя на противагу реально існуючим - тоталітарним. Низька політична культура політичного життя призводить до стихійних форм поведінки, примітивних форм політичного життя.

Риси політичного життя.

Політична уніфікація життя па основі єдиного політичного інтересу. Політичне спрямування всіх видів життєдіяльності суспільства па сприяння злиттю націй.

Міське і сільське, робітниче й селянське політичне життя стягувалось в один вузол встановленням державної монополії на владу, власність, ідеологію і культуру.

Згортання політичного життя на великих територіях країни, навіть повне припинення його в окремих місцях у зв'язку з демографічними змінами. Виникнення нестабільних, випадкових, тимчасових, слабких політичних структур, не здатних забезпечити нормальне політичне функціонування суспільства. Повний розвал політичного життя, що історично склалося, і привнесення насильницьких, історично не перевірених політичних форм.

Погляд на людину як па політичний «гвинтик», вмонтований до політичного механізму. Відчуження особи від влади і від себе. Знеособлення політичної діяльності мас. Встановлення «залізно! завіси», що політично забороняла будь-які соціальпо-політичпі зв'язки, вільні міжнародні недержавні форми життєдіяльності соціальних спільнот, окремих осіб.

Книга: Політологія / Кремень

ЗМІСТ

1. Політологія / Кремень
2. ЩО І ЯК ВИВЧАЄ НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ?
3. 1. Політика - соціальне явище
4. 2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ 2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ Що таке наука про політику?
5. МЕТОДИ І СПОСОБИ ВИВЧЕННЯ ПОЛІТИКИ
6. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ Політичні ідеї Стародавнього світу
7. 2. Політичні вчення в середньовіччі
8. Політичні ідеї Фоми Аквінського
9. 3. Проблеми теорії політики в епоху відродження
10. 4. Політичні вчення в XVI -XVII ст.
11. 5. Розвиток політичної думки XVIII ст.
12. 6. Політична думка в європі кінець XVIII - XIX ст.
13. Політичні ідеї в Росії
14. 7. Сучасні політичні вчення заходу
15. Формування політичної думки в Україні
16. Ідеї обмеженої монархії
17. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.
18. ТЕОРЕТИЧНА ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ В РОСІЇ І УКРАЇНІ
19. Іван Франко
20. 3. Соціально-політичні вчення про національно-культурне відродження та державність
21. РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА. ВЛАДА - ЯВИЩЕ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА. ВЛАДА - ЯВИЩЕ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. 1. Поняття та структура влади.
22. СУБ’ЄКТ ВЛАДИ
23. 2. ЗАСОБИ, ПРОЦЕС І ВИДИ ВЛАДИ
24. ТИП ВЛАДИ
25. Державна влада
26. Економічна влада
27. ВИДИ ВЛАДИ
28. Політична легітимність
29. ФУНКЦІЇ БЮРОКРАТІЇ
30. Функції політичної системи, механізм
31. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ
32. 3. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ І ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ
33. Формування державності України
34. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС
35. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА — УМОВА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
36. 2. ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА В ПОЛІТИЦІ
37. 4. ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ
38. ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА 1. Особа в політиці
39. СТАВЛЕННЯ.
40. 2. КОНЦЕПЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
41. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: Позитивні і негативні права
42. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА ТА СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ
43. ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ В РІЗНОМАНІТНИХ СУСПІЛЬНИХ СИСТЕМАХ. ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ В РІЗНОМАНІТНИХ СУСПІЛЬНИХ СИСТЕМАХ. Політичні теорії про соціальну стратифікацію
44. 2. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА
45. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ 1. Політичні партії: суть і роль в суспільстві
46. 2. Сучасні партійні системи і їх суть
47. 3. Суть і тенденції розвитку політичних рухів
48. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО 1. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
49. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
50. 1. Політична свідомість: поняття, структура, функції
51. МАСОВА ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ.ТИПИ
52. 3. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА: РОЛЬ У ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
53. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
54. ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ
55. 2. Політика і мораль як система
56. Професійний політик
57. ПОЛІТИКА ТА ІДЕОЛОГІЯ ПОЛІТИКА ТА ІДЕОЛОГІЯ 1. Природа і суть сучасних політичних концепцій
58. 2. Основні ідеологічні течії сучасності
59. Консервативність
60. Лібералізм
61. 3. Альтернативне бачення суспільного ладу
62. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ДЕРЖАВА І ПОЛІТИКА РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ДЕРЖАВА І ПОЛІТИКА 1. Поняття держави та її природа. Що таке держава?
63. Теорії походження держави
64. 2. Форми політичного правління і державного устрою
65. Форми правління
66. Змішані форми побудови
67. 2. Громадянське суспільство і правова держава
68. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ: СУТЬ ТА ТИПИ
69. Типи політичних режимів
70. 3. Тоталітаризм
71. 3. Авторитаризм
72. 4. Ліберально-демократичний режим
73. 5. Політичний режим демократії
74. 6. Політичні еліти і демократія
75. Національна політика і формування суверенної держави
76. Політика національної згоди - гарантія державної самостійності
77. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем України
78. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА Взаємозв'язок економіки і політики
79. Мета економічної політики
80. Функції держави в ринковій системі
81. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС І ПОЛІТИЧНЕ РЕФОРМУВАННЯ
82. 1. Культура україни в соціально-історичному вимірі
83. 2. Соціокультурний аспект політичних реформ в україні
84. ПОЛІТИКА ТА РЕЛІГІЯ ПОЛІТИКА ТА РЕЛІГІЯ 1. Зміст та класифікація релігійних вірувань
85. 2. Релігійно-клерикальні концепції
86. 3. Співвідношення політики і релігії
87. Основна ідея священних книг
88. Істотні відмінності у взаємовідносинах держава і церква
89. ЕКОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА
90. 1. Основні поняття і предмет соціальної екології
91. 2. Актуальні проблеми соціальної екології
92. 3. Проблеми формування і управління соціоприродною системою
93. 4. Види екологічної освіти
94. 5. Екологія людини в західній Європі
95. МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА 1. Сучасний суспільний прогрес
96. 2. Міжнародна політика XX сторіччя
97. 3. Україна у світовому співтоваристві
98. 4. Людство перед глобальними проблемами
99. 5. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес
100. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ 1. Природа і суть політичного конфлікту
101. 2. Типи політичних конфліктів. Моделі кризового розвитку конфліктів
102. 2. Політичний тероризм і його різновиди
103. ВОЄННА ПОЛІТИКА: ДЕРЖАВА ТА АРМІЯ
104. 1. Армія - знаряддя воєнної політики
105. ПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ 1. Суть концепції національної безпеки
106. НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ: В ПОШУКУ І РОЗВИТКУ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate