Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Гармат би нам та кулеметів замість мрій. / Микола Куліш

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Політологія / Кремень


2. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Визначаючи місце великих соціальних спільностей в політичному житті суспільства, важливо виділити економічні класи в соціальній структурі суспільства. Це спільності людей, що визначаються економічними ознаками: формами власності, розмірами багатства, місцем і роллю в організації господарської діяльності, формами отримання прибутку тощо. Саме така концепція покладена в основу марксистського визначення класів. Раніше в Україні, як і в усіх інших незалежних державах Східної Європи, соціальні спільності та верстви розглядалися як класи: робітники, селяни і соціальний прошарок - народна інтелігенція. Така точка зору про соціальну структуру суспільства виправдувалася історично - боротьбою класів. Класи визначалися як антагоністичні: робітничий клас і клас буржуазії, боротьба між ними які основа розвитку суспільства. Зрозуміло, концепція соціальних класів не втрачає значення і в сучасній політології. Більш того, деякі західні політологи - Теодор Гайгер, Франклін Пддінс, Моріс Гінсберг бачать необхідність дальшої розробки теорії класів.

Однак відбивається недостатність тільки такої теорії соціальних класів для вивчення політичних процесів, тому що в реальній дійсності жодних видимих меж, що визначають класи, немає. По суті класові кордони - це межі, в яких соціально-економічні характеристики одних соціальних спільностей можуть відрізнятися від інших, зберігаючи докорінні ознаки класу. Так і внутрішні класові ознаки залишаються такими ж доти, доки не переростають якісно. Якщо раніше не тільки дрібна, а й вся буржуазія складала клас, що формувався повністю з індивідуальних власників, то в сучасних умовах у постіндустріальному суспільстві поряд з індивідуальною власністю існують й інші форми власності - корпоративна, кооперативна на умовах партнерства, державна тощо. Неоднорідною стала і дрібна буржуазія. Важливо визначити і кордони, межі робітничого класу. В сучасних умовах більшість найманих робітників займається не тільки фізичною працею. Надбанням мас стала висока освіченість. Робітничий клас став більш різноманітним за формами найму. Ці відзнаки знаходять відображення в диференціації інтересів різноманітних його груп. Істотно змінюється місце інтелігенції в суспільному житті, а, отже, в соціальній структурі. І розвиток суспільства з переходом від традиційного до індустріального, а згодом до постіндустріально-го свідчить,.що економічні класи - тільки одна з форм суспільної організації. її роль в житті не залишається незмінною. Дедалі більше значення набувають інші соціальні утворення, інші соціальні спільності, формуючи соціальну структуру. Відображенням диференціації соціальної структури суспільства є розповсюдження концепції соціальної стратифікації. Соціальні класи розглядаються як один з видів страт. Початок концепції страт поклав ще Макс Вебер. І соціальна структура ним розглядалася як багатомірна система, в якій поряд з класами і відносинами власності, що породжують їх, важливе місце відводиться статусу і владі.

Наукове і політичне значення теорії стратифікації полягає в урахуванні різноманітності ознак, на ґрунті яких формується соціальний статус індивідів. Звичайно ж, реаліями є і соціальні класи - великі соціальні спільності, що сформувалися на ґрунті економічних відмінностей, за визначенням політолога Роберта Мілібенда, двома основними компонентами соціальної структури сучасного капіталістичного суспільства виступають буржуазія і робітничий клас і спільності, що розрізняються за критеріями соціальної стратифікації. 1 ті, й інші - базові, первинні соціальні спільності. На їх основі й виникають різноманітні соціальні утворення - страти, що формуються на ґрунті спільності їх інтересів, політичної поведінки тощо.

В розвинених країнах, де політичною нормою є діленш національного доходу, найбільш виражений вплив факторів соціальної структури суспільства (відмінності в соціальному статусі, рівні прибутку і владних повноваженнях тощо) на політичну поведінку. Для держав з нестійким ладом, де найбільш гостро стоять етнічні проблеми, характерні глибокі культурні або ціннісні відмінності. В Україні, де нестійка політична стабільність, політична боротьба ведеться з питань мовної політики, взаємовідносин церкви і держави, освіти тощо, відносно незалежної від соціальних умов є і ціннісна система. Зважаючи на те, що не існує жорсткого зв'язку між соціально-економічним становищем і переконаннями людей, що соціальні зміни, які відбуваються в суспільстві можуть і не призвести до відповідних їм змін в ціннісних орієнтаціях людей. Відсутність жорсткої залежності політичних орієнтацій індивідів від їх соціально-економічних характеристик веде до зв'язку на рівні соціальних груп, верств: соціальний статус - соціальні цінності - політичні орієнтації.

Інституціональний рівень взаємодії соціального розшарування і політичної влади відображається в системі соціального представництва. Система соціального представництва допускає взаємозв'язану і суперечливу єдність політичних і владних структур та інститутів, через які воля громадян переноситься в сферу прийняття політичних рішень. Система соціального представництва охоплює і партійну систему, систему громадянських добровільних асоціацій (профспілки, фонди, творчі спілки та ін. - те, що звичайно називають групами інтересів). Система соціального представництва тісно зв'язана з іншими системами владних політичних структур суспільства, найважливішими з яких є система влади, владних структур, де приймаються і реалізуються обов'язкові для усіх рішення (законодавча, виконавча і судова) і система організаційних груп, що формуються в суспільстві. Це соціальні групи, з якими індивіди найбільш охоче ототожнюються: релігійні, етнічні, професійні, регіональні та інші об'єднання, тобто те, що звичайно називається громадянським суспільством.

Проблеми, що виникають повсякденно в суспільстві, що вимагають безпосереднього вирішення, суспільство формує, і ставить їх реалізацію через систему соціального представництва. її канали використовують для вираження відповідних реальних або фіктивних інтересів і вимог індивіди, різноманітні об'єднання людей. Системи соціального представництва вимоги індивідів, соціальних спільностей, різноманітних об'єднань людей переносять в центрі політичної боротьби і в сферу прийняття політичних рішень. Зрозуміло, з одного боку, система соціального представництва виступає найважливішим посередником між державою і населенням, механізмом групової консолідації, тобто структурою, призначеної для ви-і раження і захисту соціально окреслених інтересів в політичному! неоднорідному середовищі. З іншого боку, система соціального преставництва забезпечує дію механізму корегування політичної системи, що оберігає політичну систему від стагнації, тобто від,застою в розвитку і дасть можливість виправити раніше прийняті політичні рішення законно, не звертаючись до насильства.

Зрозуміло, системний підхід до соціального представництва передбачає виділення і характеристику елементів, структур соціального представництва. Соціальні спільності (політичні партії, групи інтересів та ін.), що входять в систему соціального представництва, діляться на соціальні спільності, що відображають незадоволені інтереси, але прагнуть до їх реалізації, і соціальні спільності, що відображають загальну лояльність існуючому режиму або специфічну прив'язаність до конкретної політичної партії, групи інтересів або політичного лідера - називаються солідарними. Початкові прагнення соціальних груп всередині системи соціального представництва трансформуються в чітко висловлені політичні вимоги. В процесі розвитку вони то посилюються, набираючи компромісні форми, то згасають, виступаючи компонентами політики партій або рекомендацій груп інтересів. Солідарність соціальних груп, що має початкові форми лояльно, потім перетворюється в організовану підтримку певних політичних сил. Природно, система соціального представництва, що складається з соціальних груп прагнення і соціальних груп солідарності, включає, по-перше, інформацію про прийняті політичні рішення і ті, що готуються, і, по-друге, керівництво і вплив політичних лідерів реалізації прийнятих політичних рішень і проблем. Звичайно, політичні партії і законодавчі органи - головні шституціональні канали і сфери всередині та при допомозі яких йде змагання за реалізацію державної політики. Але самостійну роль відіграє і державне управління, де окремі індивіди і соціальні верстви, групи представляють і переслідують свої приватні інтереси в державній політиці. Отже, соціальне представництво це не просто засіб політичного виправдання існуючого режиму, але й фактор, важіль, з допомогою якого здійснюються і реалізуються політичні зв'язки, сприятливі соціальному об'єднанню суспільства, тобто включенню різноманітних соціальних спільностей, верств і груп в політичний процес.

Основний інструмент, що забезпечує процес функціонування системи соціального представництва є вибори. В багато чому досконалістю системи соціального представництва визначається ефективність політичних виборів. В сучасних умовах в міру появи в со-Ціально-класовій структурі нових соціальних відмінностей, основаних на ціннісних конфліктах, зменшується і вплив кола осіб, Що володіють правом голосу на виборах в органи державної влади. Для країн з нестійким державним ладом характерні ціннісні конфлікти, що відображають становище навколо неусвідомлено прийнятих понять про те, що правильно або важливо. Пріоритетні соціальні цінності стають основою політичних конфліктів - це свобода, рівність, справедливість, стабільність, соціальний порядок. В країнах, де індивіди ототожнюють себе з певною групою (етнічною, релігійною або мовною), а не з суспільством, виникають найчастіше конфлікти. Для успішного врегулювання конфліктів не можна і спиратися лише на волю більшості, тому що більшість може не спрі і-яти врегулюванню конфліктів. Разом з тим, має значення сам тип зв'язку соціальної структури і системи соціального представництва. Зв'язок визначається ступенем відповідності соціальної бази, на яку спираються політичні партії, що беруть участь у виборах, політичні рухи, основним лініям соціального розшарування в суспільстві.

Якщо масова підтримка різноманітних політичних партій прямо відповідає існуючим в суспільстві соціальним відмінностям, то ' така політична система втрачає демократичну основу. Формування багатопартійності в Україні свідчить про суперечливий вплив соціальної структури на функціонування інститутів соціального представництва. По-перше, формуванню на основі раціонально висловлених політичних інтересів масової соціальної бази політичних партій перешкоджає відсутність середнього класу, корпоративний характер соціальної структури суспільства. По-друге, найважливішим традиційно значущим початком соціального ототожнення стала в умовах зруйнованих соціальних зв'язків національність. Маргінальні верстви в орбіту політичних партій втягуються з допомогою націоналізму. По-третє, неефективність зруйнованої системи державного управління примушує політичних лідерів безпосередньо апелювати до населення, тобто лідери харизматичного типу намагаються виконувати своєрідні комунікаційні функції. Інтереси соціальних спільностей, верств, груп втілюються в політичній сфері не традиційно, минаючи інституалізацію інтересів.

В конституціях окремих держав (Японія, Італія, Гватемала, Еквадор та ін.) вказується і про обов'язок трудитися, а в законодавчих; актах Італії та ін. говориться про обов'язок громадян виховувати дітей; а в законодавчих актах громадян України та ін. відзначається і обов'язок піклуватися про своє здоров'я і вчасно вдаватися до ліку-* вальної допомоги. Проте відповідальність за такі обов'язки звичай-1 но не передбачається. Для будь-якого суспільства і держави, узятих зокрема, а також і для всього світового співтовариства, надто акту-' альна проблема прав і обов'язків особи.

З метою упорядкування відносин особи та суспільства надання їм законодавчо-юридичних норм і принципів, захисту честі, гідності і інтересів особщ всіма державами світу встановлюється громадянство. Однією з най-і важливіших складових суспільної свідомості і суспільної думки, са-моуявлення про суспільство і його соціальний ідеал виступає! громадянська самосвідомість. Громадянськість - поняття баттозначне. Громадянськість - антитеза аполітичності, активна свідома включеність в справи політичного співтовариства, психологічне відчуття себе громадянином, повноправним членом політичного (співтовариства, спроможність і готовність виступати в ролі громадянина, вища доброчесність вільного і повноправного учасника політичного співтовариства, прихильність інтересам політичного співтовариства, найчастіше держави, готовність йти на жертви заради інтересів держави.

Громадянство - це належність особи до певної держави, наслідком чого є розповсюдження на нього прав і обов'язків, встановлених законодавством держави з забезпеченням державного захисту прав людини і громадянина. В державах з монархічною формою правління застосовується термін підданство. В Конституції України підкреслюється, що Україна є суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна - унітарна держава. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямування діяльності держави. Носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні - народ. Держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншостей України. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінювати громадянство. Порядок придбання або втрати громадянства регулюється законодавством кожної держави. Законодавство всіх держав розрізняє придбання громадянства в силу народження (філіація) у порядку натуралізації або укорінення. При вирішенні питання про придбання громадянства в силу народження застосовуються два принципи: національний (так званий принцип права крові), згідно якому громадянство дитини залежить від громадянства батьків, незалежно від місця народження, і територіальний (так званий принцип права ґрунту), коли громадянство зумовлене місцем народження і не зв'язане з громадянством батьків. В законодавстві більшості держав Європи, Латинської Америки, Канаді, США, Азії та ін. поєднуються обидва принципи з дотриманням певних обов'язкових умов. В кожній державі існують законодавчі акти, на підставі яких вирішуються всі проблеми громадянства. В Україні такими актами виступають «Декларація про державний суверенітет України» і закон «Про громадянство України». В Декларації закріплені загальні правові основи затвердження громадянства України. Основним актом, де обґрунтовуються всі підстави, зв'язані з придбанням і втратою громадянства, захистом прав і гідності громадян, є закон «Про громадянство України». В законі є загальні положення про громадянство: надбання громадянства України; положення про припинення громадянства України; громадянство дітей при зміні громадянства батьків і при усиновленні. Визначені права і обов'язки, повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань про громадянство України, порядок розгляду заяв і подання з питань громадянства та ін.

Громадянство України визначає постійний правовий зв'язок осо би і держави, іцо знаходить відображення в їх взаємних правах і обов'язках. Право на громадянство - невід'ємне право людини. Ніхто не може позбавити громадянства або права змінити громадянство. Держава забезпечує охорону і захист прав, свобод та інтересів своїх громадян. Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних або інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового становища, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Закон допускає існування в Україні єдиного громадянства, хоча підкреслює, що на основі двосторонніх міждержавних договорів, можливо подвійне громадянство. В законодавстві чітко проголошене: громадянство подвійне можливо, але за законом. Проблема подвійного громадянства провокується в умовах соціально-політичної нестабільності на націоналістичній основі. В Україні проблема часто піднімається в Криму і ряді східних регіонів неетнічними українцями. Громадянство України регулюється Конституцією України і законом «Про громадянство України», а також іншими актами, прийнятими відповідно з Декларацією прав і свобод людини. За законом «Про громадянство України» держава здійснює захист і заступництво громадян України, що знаходяться за кордоном. Дипломатичні представництва і консульські установи України, службові особи зобов'язані вживати заходи до забезпечення громадянам можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, і міжнародними звичаями, у встановленому законодавством порядку захищати їх інтереси, що охороняються законом, а при необхідності - вживати заходи для відновлення порушених прав громадян України.

В конституціях багатьох правових держав закріплюється широке коло прав і свобод громадян. Існують і міжнародні пакти, зокрема «Загальна Декларація Прав Людини» та ін. Так, в статтях Декларації прав людини узагальнюються і систематизуються досягнення цивілізації, встановлюється той мінімум, без якого неможливо існування людини як вільної особи, громадянина. Основне положення дає, що всі люди рівні незалежно від походження, національної і релігійної належності. Громадяни несуть і певні обов'язки перед суспільством, тому існує обмеження прав за закв ном, що служить гарантією «для забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших і задоволення справедливих вимог мої раді, суспільного порядку і суспільного добробуту в демократичному суспільстві».

Україна, проголосивши суверенність і незалежність, взяла серйозні зобов'язання по приведенню національного законодавства, що гарантує права громадян згідно з міжнародними угодами і нормами. Міжнародні норми допускають: виняток будь-якої дискримінації за національно-етнічними, політичними, релігійними, статєвовікови-ми ознаками; надійний законодавчий захист особи та гідності громадянина: недоторканості його житла і майна, свободи вибору професії, визначення місця проживання, виїзду і в'їзду в країну, таємниці листування і телефонних розмов, свободи слова, преси та інформації; вільне самовизначення людини в її світогляді і духовних інтересах; всілякий захист громадянських прав з боку судових органів і суспільних організацій. Проте існує багато труднощів.

Становлення почуття громадянської гідності неможливо без розвитку індивідуальності. В основі індивідуалізму - складного соціально-психологічного явища, певно, лежить приватна власність на землю, на майно. У Франції після буржуазної революції земельні наділи в особисту власність отримали більш 6 млн. селян, в Північній Америці на вільних землях створювався заповзятливий клас фермерів вільних земель. В Росії, на Україні ж, навпаки, століттями культивувалася і панувала серед більшості населення свідомість і поведінка натовпу, середньої людини. Особа, як така, за небагатьма винятками, майже не проявлялася і не могла виявитися. «Люди-гвинтики» сліпо підкорялися державно-бюрократичній машині, беззаперечно виконували її волю. В умовах тоталітаризму відбулася абсорбція державою суспільства. Держава проникнула не тільки в усі надбудовні сфери, але й стала вирішальним елементом бази, сталася ерозія громадянськості багатьох людей.

Книга: Політологія / Кремень

ЗМІСТ

1. Політологія / Кремень
2. ЩО І ЯК ВИВЧАЄ НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ?
3. 1. Політика - соціальне явище
4. 2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ 2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ Що таке наука про політику?
5. МЕТОДИ І СПОСОБИ ВИВЧЕННЯ ПОЛІТИКИ
6. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ Політичні ідеї Стародавнього світу
7. 2. Політичні вчення в середньовіччі
8. Політичні ідеї Фоми Аквінського
9. 3. Проблеми теорії політики в епоху відродження
10. 4. Політичні вчення в XVI -XVII ст.
11. 5. Розвиток політичної думки XVIII ст.
12. 6. Політична думка в європі кінець XVIII - XIX ст.
13. Політичні ідеї в Росії
14. 7. Сучасні політичні вчення заходу
15. Формування політичної думки в Україні
16. Ідеї обмеженої монархії
17. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.
18. ТЕОРЕТИЧНА ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ В РОСІЇ І УКРАЇНІ
19. Іван Франко
20. 3. Соціально-політичні вчення про національно-культурне відродження та державність
21. РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА. ВЛАДА - ЯВИЩЕ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА. ВЛАДА - ЯВИЩЕ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. 1. Поняття та структура влади.
22. СУБ’ЄКТ ВЛАДИ
23. 2. ЗАСОБИ, ПРОЦЕС І ВИДИ ВЛАДИ
24. ТИП ВЛАДИ
25. Державна влада
26. Економічна влада
27. ВИДИ ВЛАДИ
28. Політична легітимність
29. ФУНКЦІЇ БЮРОКРАТІЇ
30. Функції політичної системи, механізм
31. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ
32. 3. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ І ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ
33. Формування державності України
34. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС
35. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА — УМОВА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
36. 2. ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА В ПОЛІТИЦІ
37. 4. ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ
38. ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА 1. Особа в політиці
39. СТАВЛЕННЯ.
40. 2. КОНЦЕПЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
41. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: Позитивні і негативні права
42. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА ТА СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ
43. ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ В РІЗНОМАНІТНИХ СУСПІЛЬНИХ СИСТЕМАХ. ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ В РІЗНОМАНІТНИХ СУСПІЛЬНИХ СИСТЕМАХ. Політичні теорії про соціальну стратифікацію
44. 2. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА
45. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ 1. Політичні партії: суть і роль в суспільстві
46. 2. Сучасні партійні системи і їх суть
47. 3. Суть і тенденції розвитку політичних рухів
48. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО 1. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
49. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
50. 1. Політична свідомість: поняття, структура, функції
51. МАСОВА ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ.ТИПИ
52. 3. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА: РОЛЬ У ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
53. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
54. ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ
55. 2. Політика і мораль як система
56. Професійний політик
57. ПОЛІТИКА ТА ІДЕОЛОГІЯ ПОЛІТИКА ТА ІДЕОЛОГІЯ 1. Природа і суть сучасних політичних концепцій
58. 2. Основні ідеологічні течії сучасності
59. Консервативність
60. Лібералізм
61. 3. Альтернативне бачення суспільного ладу
62. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ДЕРЖАВА І ПОЛІТИКА РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ДЕРЖАВА І ПОЛІТИКА 1. Поняття держави та її природа. Що таке держава?
63. Теорії походження держави
64. 2. Форми політичного правління і державного устрою
65. Форми правління
66. Змішані форми побудови
67. 2. Громадянське суспільство і правова держава
68. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ: СУТЬ ТА ТИПИ
69. Типи політичних режимів
70. 3. Тоталітаризм
71. 3. Авторитаризм
72. 4. Ліберально-демократичний режим
73. 5. Політичний режим демократії
74. 6. Політичні еліти і демократія
75. Національна політика і формування суверенної держави
76. Політика національної згоди - гарантія державної самостійності
77. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем України
78. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА Взаємозв'язок економіки і політики
79. Мета економічної політики
80. Функції держави в ринковій системі
81. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС І ПОЛІТИЧНЕ РЕФОРМУВАННЯ
82. 1. Культура україни в соціально-історичному вимірі
83. 2. Соціокультурний аспект політичних реформ в україні
84. ПОЛІТИКА ТА РЕЛІГІЯ ПОЛІТИКА ТА РЕЛІГІЯ 1. Зміст та класифікація релігійних вірувань
85. 2. Релігійно-клерикальні концепції
86. 3. Співвідношення політики і релігії
87. Основна ідея священних книг
88. Істотні відмінності у взаємовідносинах держава і церква
89. ЕКОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА
90. 1. Основні поняття і предмет соціальної екології
91. 2. Актуальні проблеми соціальної екології
92. 3. Проблеми формування і управління соціоприродною системою
93. 4. Види екологічної освіти
94. 5. Екологія людини в західній Європі
95. МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА 1. Сучасний суспільний прогрес
96. 2. Міжнародна політика XX сторіччя
97. 3. Україна у світовому співтоваристві
98. 4. Людство перед глобальними проблемами
99. 5. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес
100. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ 1. Природа і суть політичного конфлікту
101. 2. Типи політичних конфліктів. Моделі кризового розвитку конфліктів
102. 2. Політичний тероризм і його різновиди
103. ВОЄННА ПОЛІТИКА: ДЕРЖАВА ТА АРМІЯ
104. 1. Армія - знаряддя воєнної політики
105. ПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ 1. Суть концепції національної безпеки
106. НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ: В ПОШУКУ І РОЗВИТКУ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate