Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Спільність пролитої крові за спільні політичні ідеали – це перша ознака нації. / Михайло Колодзінський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.


4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку

Є два види філософії, говорив, здається, Арістотель: критична і апологетична, щоправда, другий різновид - взагалі не філософія. Оскільки стихія філософії - пошук істини, критичне ставлення до дійсності, вона вступає в протиріччя з владою, схильною до ідеологічних міфів і примусу. Для філософії людина - об'єкт і суб'єкт пізнання, аргументованого переконання, для влади - маніпулювання, нав'язування. Перша виходить з загальнолюдських цінностей, для другої домінуючими є групові, класові або кланові інтереси.

З цього витікає конфлікт між філософом і владою, характерний для різних епох, а його особливості залежать від типу влади і особистості мислителя. Деспотична влада - від давних часів до тоталітарних режимів XX століття - доводила цей конфлікт до фізичного знищення філософів. Зенона за спротив тирану було стовчено у ступі, Мора стратили за відмову присягнути на вірність королю, Бруно спалили на вогнищі, сотні радянських філософів знищили в таборах. Вигнання, ізоляція, заборона книг - звичайні методи в арсеналі тих, хто боїться вільної думки і сміливого слова. «Нема для держави більшого блага, ніж мати справжніх філософів». Це - Декарт. А ось афоризм царського чиновника, що наказав закрити філософський факультет: «Польза от философии сомнительна, а вред - очевиден». На зміну яду, вогнищу, петлі, концтабору прийшла «каральна медицина» і, нарешті, - як фарс після трагедії, - ярлик «конфліктності» філософа у прагненні ізолювати його в умовах кланово-корпоративного неототалітаризму.

Групові одиниці теперішнього соціуму - своєрідні уламки тоталітарного суспільства, що зберігають, як дрібні куски магніту, основні властивості колишнього цілого, зокрема, нетерпимість до інакодумців, закритість, васальну залежність людини від начальника, неопатримоніалізм і клієнталізм. Колючий дріт, котрий був по периметру імперії, проданий колишніми наглядачами - тепер бізнесменами - як брухт, а незримий кордон перенесено всередину суспільства: кожна «фірма» на чолі з босом, відгородилась від «чужих » і від законів комерційною таємницею, клановою круговою порукою, доморощеними «поняттями», як ерзацем законів і моралі. Такі структури не сприймають критичного, практичного філософа, вони вважають його мало не диверсантом.

Але завжди були і придворні мислителі - не філософи, а, скоріше, жерці, ідеологи, «солдати партії», готові зробити з філософії служницю богослов'я, і поміркованіші конформісти - прихильники філософії як сфери пустослов'я. Звичайно, їм дискомфортно було бачити поруч з собою справжнього філософа. Стовпи казенного православ'я не стерпіли інакодумця Сковороду - вижили з колегіуму, а самі залишились підпирати систему. Коли на офіційному філософському олімпі сиділи мітіни, Флоренський був у таборі, Бердяев - у вигнанні. Де тепер одні і де інші? Перші забуті назавжди, другі належать вічності.

Кожна епоха ставить мислителя перед жорстким вибором: з ким бути - з владою чи з істиною, і «що я повинен робити?» /Кант/. Така ж вічна спокуса філософського конформізму: «Нічого не робити». І далі: ліміт на революції вичерпано, чим більше втручаєшся, тим гірше. Зручна позиція: і робити нічого не треба, і мудрецем себе відчуваєш. Якщо бути в цьому послідовним, треба наслідувати ортодоксальних буддійських монахів, котрі змітають зі стежки комах, аби на них не наступити. Але якщо серйозно, то навіть концепція Ганді вважає ненасильництво не пасивним спогляданням, а активним методом боротьби. Інша схованка філософського конформізму - втеча від проблем практичної філософії, що зачіпають фундаментальні світоглядні аспекти, як від «нефілософських ». До речі, представники інших суміжних наук можуть з таким же успіхом гнати їх від себе як чужі їм. В результаті найзлободенніші і в той же час вічні проблеми стають нічийними, а наука залишає собі псевдопроблеми.

Неодмінна риса справжнього філософа - здатність жити за своїми переконаннями. Таким був Сократ, таким був Сковорода. «Практичний філософ - наставник мудрості словом і ділом - є філософ у власному розумінні» /Кант/. Але жити за своїми переконаннями здатна лише людина з сильною волею /Арістотель/. Це - ключовий момент. Люди безвольні неспроможні жити за своїми переконаннями, за законами і справедливістю, а, отже, не є справжніми філософами. З них виходять зручні начальники і легкокеровані підлеглі, ідеологи і розносчики філософії, але не філософи. На трибуні і в тексті вони одні, а в житті інші. Трагічним прикладом мислителя, котрому не вдавалось жити у відповідності з власними ідеями був Сенека, і ця його риса була не останнім фактором у вихованні учня - майбутнього диктатора Неро-на - і в тому, що він врешті решт стратив свого вчителя, як і безліч інших людей. Ця ситуація показова і символічна: фальш виховує жорстокість, а та бумерангом повертається до свого «батька» і вбиває його. Такий собі «едипів комплекс». Крім волі філософ неможливий без сміливості думки і вчинку. Маю на увазі розкутість і нестандартність думки, здатність і потребу в оновленні своїх поглядів, готовність до перегляду звичного, до «безглуздих ідей» /Бор/. Найганебніше - відмова від пізнання істини /Гегель/. В той же час це сміливість у ставленні до влади і натовпу, здатність ризикувати у критичному ставленні до них, не боячись і конфлікту, якщо його неможливо уникнути без неприйнятних компромісів. Йдеться про «критику всього існуючого», котра «не боїться власних висновків і не відступає перед зіткненням з можновладцями» /Маркс/.

Сучасний філософ не може обійти того, що давнє питання «як жити?» і «що робити?» конкретизується у проблему: як жити, що робити в умовах неототалітарного неправового порядку? Псевдофілософ пасує перед кланово-олігархічним молохом, нездатний протистояти злу в його модернізованих формах, підсвідоме відганяє від себе «кляті» дискомфортні проблеми про своє місце у світі і про дію у граничній ситуації, приймає тіньові правила гри і сприяє їх експансії. Всезагальна сила зла для нього - індульгенція від дотримання норм закону і моралі, беззаконня у верхах - дозвіл на свої неправові вчинки. Ясно, що це позиція несамостійної, внутрішньо невільної людини, наслідувача. «Якщо бога нема, то все дозволено», і - «якщо бога нема, то я - бог». Практичний філософ знає, що зло не існує без своєї протилежності і має силу належати до неї. Він прагне знайти своє місце у процесі подолання тоталітаризму не тільки словом і думкою допомагаючи людям звільнитись від байдужості і бездумності, - через пошук істини і практичну участь в удосконаленні суспільства. Він і сам прагне втручатись у соціально-політичні процеси на рівні не тільки духовному, а й інституційно-організаційному, бачачи недостатність суто культурницької дії, закладаючи основи громадянського суспільства.

Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.

ЗМІСТ

1. Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
2. 1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
3. 1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
4. 1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
5. 1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
6. 1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
7. 1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
8. 1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
9. 1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
10. 1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
11. 1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
12. 1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
13. 1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
14. 1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
15. 1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
16. 1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
17. 1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
18. 1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
19. 1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
20. 1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
21. 1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
22. 1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
23. 1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
24. 1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
25. 1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
26. 1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
27. 1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
28. 1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
29. 2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
30. 2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
31. 2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
32. 2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
33. 2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
34. 2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
35. 2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
36. 2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
37. 2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
38. 2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
39. 2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
40. 2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
41. 2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
42. 2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
43. 2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
44. 2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
45. 2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
46. 3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
47. 3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
48. 3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
49. 3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
50. 3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
51. 3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
52. 3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
53. 3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
54. 3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
55. 3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
56. 3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
57. 3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
58. 3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
59. 3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
60. 4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
61. 4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
62. 4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
63. 4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
64. 4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
65. 4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
66. 4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
67. 4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
68. 4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
69. 4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
70. 4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
71. 4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
72. 4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
73. 4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
74. 4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
75. 5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
76. 5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
77. 5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
78. 5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
79. 5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
80. 5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
81. 5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
82. 5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
83. 5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
84. 5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
85. 5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
86. 5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
87. 5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
88. 5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
89. 5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
90. 5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
91. 5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
92. 5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
93. 5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
94. 5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
95. 5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
96. 5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
97. 5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
98. 5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
99. 5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
100. 5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
101. 5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
102. 5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
103. 5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
104. 5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
105. 5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate