Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Хто сумнівом битий, той не може вести. / Іван Драч

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Кримінальне право України. Особлива частина


Розділ 9. Суб`єкт злочину 1. Поняття і види суб`єктів злочину

1. Питання про суб'єкта злочину, по суті справи, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Це випливає і з назви розділу IV Загальної частини КК: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)».

Частина 1 ст. 18 визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку.

2. Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.). Якщо на якомусь підприємстві внаслідок порушення певних правил виробництва, правил охорони праці загинули люди, кримінальній відповідальності підлягає не підприємство, а конкретно винні в цьому службові особи. Це передбачено багатьма статтями КК, зокрема статтями 172, 223, 271 та ін.

Пропозиції, які зустрічалися в юридичній літературі, стосовно передбачення в новому КК кримінальної відповідальності юридичних осіб, не дістали підтримки законодавця.

3. Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що «осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними».

Отже, осудність — це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності. Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.

Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільне небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільне небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні і лише в сукупності визначають характер поведінки особи в конкретній ситуації.

Питання про осудність особи виникає тільки у зв'язку з вчиненням нею злочину. Саме щодо нього необхідно з'ясувати, чи здатна особа правильно оцінювати суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, його суспільно небезпечні наслідки і керувати своїми діями (бездіяльністю).

Стан осудності — це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її певного віку. Як правило, стан осудності презюмується, бо він характерний для переважної більшості людей. Тому на практиці питання про встановлення осудності виникає тільки при наявності сумнівів у психічній повноцінності особи, яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння. Із станом осудності пов'язане і досягнення (реалізація) мети покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 50 покарання «має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами». Тільки осудна особа здатна правильно усвідомлювати сутність скоєного злочину, а тому розуміти обґрунтованість і справедливість призначеного покарання. Лише за таких умов призначене покарання багато в чому визначає подальшу поведінку засудженого, спонукає його не вчинювати нових злочинів.

Важливість встановлення осудності особи обумовлена тим, що осудність є передумовою вини, а без доведення вини не може бути кримінальної відповідальності і покарання.

4. Згідно з ч. 1 ст. 18 суб'єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли відсутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи.

Скоєння суспільне небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність.

У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі, як: умисні вбивства (статті 115-117 КК), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398); диверсія (ст. 113), бандитизм (ст. 257), зґвалтування (ст. 152), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів; а) насильницькі злочини; б) майнові злочини. В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладені такі критерії:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років не відповідає за злочини, за які встановлюється відповідальність з шістнадцяти років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У цих випадках особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років може нести відповідальність тільки коли в його конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за яке законом встановлена відповідальність з чотирнадцяти років. Наприклад, якщо неповнолітній у віці до шістнадцяти років бере участь разом з іншими особами, що досягли шістнадцяти років, у такому злочині як примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань шляхом насильства, небезпечного для життя і здоров'я (ч. З ст. 355), то він може відповідати тільки за вчинення, наприклад, тяжкого тілесного ушкодження за ст. 121.

У ряді випадків кримінальна відповідальність можлива лише за злочини, вчинені повнолітніми особами, тобто особами, які досягай вісімнадцятирічного віку, бо за характером цих злочинів їх фактично не можуть вчинити неповнолітні. До таких злочинів слід віднести, наприклад, ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304).

Суб'єкта злочину, в якого є такі загальні ознаки, як фізична осудна особа, яка досягла встановленого законом віку кримінальної відповідальності, називають загальним суб'єктом злочину. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає суб'єкта як елемент складу, а отже, виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.

5. Поряд з поняттям загального суб'єкта КК передбачає і поняття спеціального суб'єкта. Частина 2 ст. 18 визначає, то спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, .злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Таким чином, спеціальний суб'єкт — це особа, яка крім обов'язкових загальних ознак (фізична осудна особа, яка досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб'єкта конкретного складу злочину. Ознаки спеціального суб'єкта доповнюють загальне поняття суб'єкта злочину, виступаючи як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть бути різними, наприклад, службове становище, професія (лікар), певна діяльність (підприємець), родинні відносини (мати новонародженої дитини) та інші.

У більшості випадків ознаки спеціального суб'єкта прямо зазначені в законі. Так, у статтях КК про злочини, передбачені статтями 364-370, йдеться про те, що вони можуть бути вчинені тільки службовими особами. Більше того, у примітці 1 до ст. 364 дається законодавче поняття службової особи. А в статті 375 зазначається, що спеціальними суб'єктами цього злочину є судді, винні в постанові завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови.

В інших же випадках спеціальний суб'єкт у законі може бути прямо і не названий, але скоєний злочин припускає його наявність. Так, у ст. 371 КК прямо не сказано, хто є суб'єктом завідомо незаконного затримання, приводу або арешту. Однак очевидно, що ці злочини можуть бути вчинені лише працівниками правоохоронних органів або суду, які наділені правом застосовувати затримання, привід або арешт.

Найчастіше ознаки спеціального суб'єкта законодавець вказує при описуванні основного складу злочину. Так, у ч. 1 ст. 114 передбачено, що суб'єктом шпигунства може бути тільки іноземець чи особа без громадянства, а в ст.. 117 прямо вказується, що відповідальність за вбивство своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів несе тільки мати цієї дитини.

Однак нерідкісними є випадки, коли ознаки спеціального суб'єкта використовуються законодавцем і при описуванні кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочинів. Так, у ч. 2 ст. 368 кваліфікуючою ознакою одержання хабара є здійснення цього злочину службовою особою, яка обіймає відповідальну посаду.

Таким чином, ознаки спеціального суб'єкта певною мірою є обмежувальними, бо вони визначають, що той чи інший злочин може вчинити не будь-яка особа, а тільки та, яка має такі ознаки. Тому особи, які не мають таких ознак, не можуть нести відповідальність за конкретним кримінальним законом, у якому зазначений спеціальний суб'єкт. Так, якщо у вбивстві дитини разом з матір'ю новонародженої дитини брали участь і інші особи, вони несуть відповідальність не за ст. 117, а за ст. 115 (за просте чи навіть кваліфіковане вбивство).


Книга: Кримінальне право України. Особлива частина

ЗМІСТ

1. Кримінальне право України. Особлива частина
2. 1. Поняття кримінального права
3. 2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України
4. 3. Завдання, функції та принципи кримінального права
5. 4. Система кримінального права
6. 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
7. 6. Наука кримінального права
8. Розділ 2 Кримінальна відповідальність та її підстави 1. Поняття кримінальної відповідальності
9. 2. Підстави кримінальної відповідальності
10. Розділ 3. Закон про кримінальну відповідальність 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
11. 2. Структура Кримінального кодексу
12. 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
13. Розділ 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
14. 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
15. Розділ 5. Поняття злочину 1. Поняття злочину та його ознаки
16. 2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину
17. 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
18. 4. Класифікація злочинів
19. Розділ 6. Склад злочину 1. Поняття і значення складу злочину
20. 2. Елементи і ознаки складу злочину
21. 3. Види складу злочинів
22. 4. Кваліфікація злочинів
23. Розділ 7. Об’єкт злочину 1. Поняття об`єкта злочину
24. 2. Предмет злочину
25. 3. Види об`єктів злочинів
26. Розділ 8. Об`єктивна сторона злочину 1. Поняття і значення об`єктивної сторони злочину
27. 2. Суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
28. 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
29. 4. Причинний зв`язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
30. 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
31. Розділ 9. Суб`єкт злочину 1. Поняття і види суб`єктів злочину
32. 2. Поняття неосудності та її критерії
33. 3. Обмежена осудність
34. 4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп`яніння
35. Розділ 10. Суб`єктивна сторона злочину 1. Поняття і значення суб`єктивної сторони злочину
36. 2. Поняття і значення вини
37. 3. Умисел та його види
38. 4. Необережність та її види
39. 5. Змішана форма вини
40. 6. Мотив і мета злочину
41. 7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
42. Розділ 11. Стадії злочину 1. Поняття і види стадій злочину
43. 2. Закінчений злочин
44. 3. Незакінчений злочин і його види
45. 4. Готування до злочину
46. 5. Замах на злочин
47. 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (за готування до злочину і за замах на злочин)
48. 7. Добровільна відмова від вчинення злочину
49. Розділ 12. Співучасть у злочині 1. Поняття і ознаки співучасті
50. 2. Види співучасників
51. 3. Форми співучасті
52. 4. Відповідальність співучасників
53. 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть
54. 6. Причетність до злочину
55. Розділ 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів 1. Вступні зауваження
56. 2. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів
57. 3. Повторність злочинів
58. 4. Сукупність злочинів
59. 5. Рецидив злочинів
60. Розділ 14. Обставини, що виключають злочинність діяння 1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння
61. 2. Необхідна оборона
62. 3. Затримання особи, яка вчинила злочин
63. 4. Крайня необхідність
64. 5. Фізичний або психічний примус
65. 6. Виконання наказу або розпорядження
66. 7. Діяння, пов`язане з ризиком (виправданий ризик)
67. 8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкритій злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
68. Розділ 15. Звільнення від кримінальної відповідальності 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
69. 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК)
70. 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК)
71. 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК)
72. 5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)
73. 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК)
74. Розділ 16. Поняття і мета покарання 1. Поняття покарання
75. 2. Мета покарання
76. Розділ 17. Система і види покарань 1. Система покарань
77. 2. Основні покарання
78. 3. Додаткові покарання
79. 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
80. Розділ 18. Призначення покарання 1. Принципи призначення покарання
81. 2. Загальні засади призначення покарання
82. 3. Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання
83. 4. Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті
84. 5. Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом
85. 6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
86. 7. Призначення покарання за сукупністю вироків
87. 8. Правила складання покарань і зарахування строку ув`язнення
88. Розділ 19. Звільнення від покарання та його відбування 1. Поняття звільнення від покарання та його види
89. 2. Звільнення від покарання у зв`язку з втратою особою суспільної небезпечності
90. 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
91. 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
92. 5. Звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
93. 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
94. 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким
95. 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
96. 9. Звільнення від покарання за хворобою
97. 10. Амністія і помилування
98. Розділ 20. Судимість 1. Поняття судимості
99. 2. Погашення судимості
100. 3. Зняття судимості.
101. Розділ 21. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
102. 1. Примусові заходи медичного характеру
103. 2. Примусове лікування
104. Розділ 22. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
105. 1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
106. 2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
107. 3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
108. 4. Погашення і зняття судимості
109. Розділ 23. Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав
110. 1. Кримінальне право Франції та Німеччини
111. 2. Кримінальне право Англії та США
112. 3. Кримінальне право Росії
113. Розділ 24. Школи (основні напрямки) науки кримінального права
114. 1. Класична школа кримінального права
115. 2. Антропологічна школа кримінального права
116. 3. Соціологічна школа кримінального права
117. Розділ 25. Основна література з окремих тем курсу Загальної частини кримінального права, видана в Україні

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate