Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Найбільшого досягає не той, хто йде правильним шляхом, а той, хто його прокладає. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.


§ 9. Служба в органах внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ — різновид державної служби, що протікає в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Співробітник органів внутрішніх справ відповідає за свою діяльність перед особою і суспільством, що означає забезпечення простору для самоорганізації і становлення інститутів громадянського суспільства. Він виступає у відносинах із населенням як професійний управлінський робітник, безпосередній представник державної влади, носій державно-владних повноважень. Організована і функціонуюча на демократичних правових засадах державна служба є найважливішою державно-правовою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Кожна із структур системи ОВС та їх співробітники мають певне службове призначення. Специфіка цілей і завдання служби, правового статусу співробітника підрозділів органів внутрішніх справ, характер службово-трудової функції, правове регулювання праці державних службовців органів внутрішніх справ, їх повноваження і відповідальність визначені в законодавстві.

Співробітник органів внутрішніх справ у кожному державному органі повинен працювати на однаково високому професійному рівні, застосовувати однакові засоби і методи вирішення правоохоронних завдань, мати рівні соціально-економічні і трудові права (при різних посадових повноваженнях і зарплаті), поступати на службу, проходити і припиняти її на підставі єдиних організаційно-правових норм і правил.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ складають Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, статути органів внутрішніх справ.

Конституційно-правові засади державної служби співробітника ОВС - - ті самі, що і будь-якого державного службовця. Підвищення рівня правових засад державної служби до конституційного закріплення свідчить про зростання її ролі і значення для формування громадянського суспільства і побудови демократичної, соціальної, правової держави. Державна служба співробітника органів внутрішніх справ споконвічне покликана бути соціальною і правовою, орієнтованою на принципи гуманізму і відповідальності.

У Конституції України не названий співробітник внутрішніх справ як носій державної служби. Це не означає, що система ОВС позбавлена конституційності. її конституційність оцінюється насамперед двома критеріями: відповідністю ОВС тим положенням, що закріплені в Конституції України; законністю процедури заснування ОВС. Більше десяти статей Конституції України, присвячені безпосередньо питанням організації і функціонування державної служби, мають на увазі усіх її носіїв, у тому числі і співробітників органів внутрішніх справ. Отже, служба в ОВС ґрунтується на правах, обов'язках і відповідальності, однаково загальних для всієї системи державної служби.

Водночас службі в ОВС властива низка специфічних ознак. Тут служба є не цивільною, а воєнізованою, що накладає відбиток на професійну працю співробітника ОВС. Воєнізований характер служби значною мірою визначає її спеціальний статус.

Специфічні ознаки служби співробітника органів внутрішніх справ:

1)  виконує особливі, охоронні завдання;

2)  застосовує державний примус;

3)  виконує службову роботу зі зброєю в руках;

4)  при вступі на службу має відповідати низці спеціальних вимог;

5)  суворо дотримується ієрархії по службі.

Так, ст. 20 Закону України «Про міліцію» чітко встановлює: «Робітник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується лише законом, діє в його межах і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправі зобов'язати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством»;

6)  має спеціальний правовий статус з широким переліком обмежень і компенсацій.

Змістом державної служби в органах внутрішніх справ є виконання співробітниками від імені та за дорученням держави конкретних службових обов'язків із забезпечення особистої безпеки громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинністю, роботи з засудженими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, надання допомоги громадянам у здійсненні їх прав та ін.

Співробітник ОВС проводить профілактичну роботу в суспільстві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирішенні життєвих питань, надає їй правові послуги. Сьогодні необхідно зробити все, щоб ОВС з органів переважного примусу перетворилися на органи соціального обслуговування (органи сервісу).

У сучасних цивілізованих країнах визнано, що життєздатність і легітимність політичної системи держави багато в чому залежать від того, наскільки державні інститути і вищі посадові особи відповідають домінуючим у суспільстві цінностям і ідеалам, а їх поведінка — нормам суспільної моралі.

Особлива увага приділяється деонтології юридичних професій, у тому числі поліції. Наприклад, Декретом № 86592 уведено «Кодекс деонтології національної поліції Франції». В Англії діє «Положення про етичні принципи поліцейської служби Великої Британії», у ФРН — «Етика поліцейського ФРН», у США — «Морально-етичний кодекс поліцейського США». У Росії також затверджено «Кодекс честі рядового і командного складу органів внутрішніх справ Російської Федерації», в Україні — «Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ». Присягаючи на вірність професійному обов'язку, співробітник ОВС має пронести цю вірність протягом усіх етапів його службової діяльності.

Розвинуте почуття обов'язку, внутрішня прихильність йому підвищують рівень професійної відповідальності за доручену справу.

Основні принципи служби в органах внутрішніх справ:

•  пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

•  пов'язаність діяльності органів ОВС та їх співробітників законом;

•  гласність;

•  підконтрольність і підзвітність відповідним органам державної влади;

•  професійна компетентність;

•  службова дисципліна;

•  ієрархічність — сувора підлеглість по вертикалі;

•  соціальна справедливість — винагорода за працю у відповідності зі здібностями, кваліфікацією та якістю виконання.

Всі співробітники системи ОВС виконують обов'язки відповідно до штатної посади. Це — посади рядового і командного складу. Крім того, є посади службовців і робітників. Особовий склад органів внутрішніх справ утворюють співробітники, що обіймають штатні посади.

Особи командного складу як представники державної влади мають адміністративно-владні повноваження, і їх законні вимоги є обов'язковими для виконання усіма громадянами, посадовими особами та організаціями.

Співробітники органів внутрішніх справ виконують обов'язки і використовують права в рамках своєї компетенції в порядку, встановленому законами та іншими правовими актами (поточне законодавство, Присяга, Положення про проходження служби рядовим і командним складом органів внутрішніх справ, контракт), застосовуючи, у разі потреби, засоби державного примусу.

У разі вчинення протиправних дій або бездіяльності при виконанні службових обов'язків співробітник внутрішніх справ несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну і кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства, відшкодовує заподіяну шкоду в порядку, ним передбаченому.

Вимоги до порядку проходження служби співробітником в органах внутрішніх справ.

1.  Оволодіння деонтологічними вимогами — основами культури: правової (професійна майстерність), психологічної (навички і прийоми психологічних знань), політичної (політична поінформованість), етичної (моральна стійкість) і естетичної (уміння естетично оформляти документи, правильно носити форму та ін.).

2.  Організація та здійснення служби на основі єдиноначальності, що забезпечує чіткість і злагодженість дій усього штатного складу співробітників.

3.  Дотримання службової дисципліни — суворе виконання наказу, порядку і правил при виконанні покладених обов'язків і здійсненні прав (повноважень).

4.  Присвоєння командному і рядовому складу спеціальних звань (рядовий, молодший, середній, старший і вищий командні склади) із чітко визначеним обсягом повноважень, переліком особистих прав і пільг, спеціальним порядком проходження служби, установленою формою одягу і знаками розрізнення.

5. Укладення індивідуального договору (контракту) про службу між громадянином і Міністерством внутрішніх справ в особі начальника відповідного органу внутрішніх справ, уповноваженого Міністром внутрішніх справ країни. У разі фінансування посади за рахунок коштів місцевих бюджетів контракт укладається між громадянином і начальником органів внутрішніх справ, що є уповноваженим Міністром внутрішніх справ і місцевим органом виконавчої влади.

6. Обов'язок (зобов'язання) громадянина відповідно до контракту виконувати обов'язки, дотримуватися Присяги, внутрішнього розпорядку, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ України і місцевий орган виконавчої влади зобов'язані забезпечити співробітника ОВС усіма видами постачання, прав, пільг, створити умови для служби, передбачені чинним законодавством і контрактом.

7.  Настання юридичних наслідків, передбачених контрактом, у разі невиконання умов його сторонами. Проте умови контракту не можуть бути гіршими, ніж це записано в чинних законодавчих актах.

8.  Просування по службі осіб рядового і командного складу, як правило, на конкурсній основі.

9.  Встановлення вікових меж прийняття на службу для громадян України — не молодше 18 років і не старше 45 років — для чоловіків, 40 років — для жінок.

10.  Прийняття на службу співробітників із числа рядового і командного складу в індивідуальному порядку.

11.  Проходження службової атестації особами рядового і командного складу, порядок якого визначається Міністром внутрішніх справ України.

12. Проходження служби відповідно до регламентуючого нормативного акта (в Україні це Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України).

13. Дотримання принципу позапартійності служби і неучасті у страйках. Відповідно до ст. 18. Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» працівникам міліції заборонено бути членами політичних партій, рухів та інших громадських організацій, які мають політичну ціль, а також організовувати страйки і брати в них участь. Будучи політичне нейтральними, співробітники ОВС мають право на об'єднання в профспілки, можуть висловлювати керівникам рекомендаційні пропозиції щодо поліпшення організації служби, з кадрових питань та ін. Співробітник ОВС може обиратися народним депутатом за мажоритарною системою.

14. Заборона особам рядового і командного складу займатися підприємницькою діяльністю.

Служба особового складу органів внутрішніх справ має особливості, які дозволяють кваліфікувати її як особливий вид державної служби.


Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
2. ЗМІСТ
3. Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
4. § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
5. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
6. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
7. § 2. Предмет теорії держави і права
8. § 3. Функції теорії держави і права
9. § 4. Метод теорії держави і права
10. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
11. § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
12. Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
13. § 2. Загальні закономірності виникнення держави
14. § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
15. § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
16. Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
17. § 2. Поняття і ознаки держави
18. § 3. Сутність держави
19. § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
20. § 5. Функції держави
21. § 6. Типологія держав
22. § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
23. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
24. § 2. Політична система суспільства І держава
25. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
26. § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
27. § 5. Відносна самостійність держави
28. Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
29. § 2. Класифікація форм державного устрою
30. § 3. Види форм державного (політичного) режиму
31. Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
32. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
33. § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
34. § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
35. § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
36. § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
37. § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
38. § 8. Професійна і державна служба.
39. § 9. Служба в органах внутрішніх справ
40. Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
41. § 2. Глава держави
42. § 3. Вищий виконавчий орган влади
43. § 4. Представницькі органи влади на місцях
44. § 5. Виконавчі органи влади на місцях
45. § 6. Судові органи влади
46. § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
47. § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
48. § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
49. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
50. § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
51. § 3. Особа і держава
52. Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
53. § 2. Функції і принципи демократії
54. § 3. Форми та інститути демократії
55. § 4. Демократія і самоврядування
56. § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
57. § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
58. Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
59. § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
60. § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
61. § 4. Система обов`язків людини і громадянина
62. § 5. Система прав дитини
63. § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
64. § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
65. § 8. Міжнародний захист прав людини
66. § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
67. Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
68. § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
69. § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
70. § 3. Теорія елітарної демократії
71. § 4. Теорія партисипаторної демократії
72. § 5. Теорія корпоративної демократії
73. § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
74. Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
75. § 2. Походження права
76. § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
77. § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
78. § 5. Сучасні концепції праворозуміння
79. § 6. Поняття і ознаки права
80. § 7. Сутність права
81. § 8. Принципи права
82. § 9. Функції права
83. § 10. Цінність права
84. § 11. Співвідношення права і закону
85. § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
86. § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
87. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
88. § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
89. § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
90. § 4. Публічне і приватне право
91. § 5. Галузь права
92. § 6. Інститут і підгалузь права
93. § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
94. § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
95. § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
96. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
97. Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
98. § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
99. § 3. Норми-звичаї і норми права
100. § 4. Корпоративні норми і норми права
101. § 5. Поняття і ознаки норми права
102. § 6. Види норм права
103. § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
104. § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
105. § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
106. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
107. Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
108. § 2. Принципи і функції правотворчості
109. § 3. Стадії правотворчого процесу
110. § 4. Види і форми правотворчості держави
111. § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
112. § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
113. § 7. Юридичні джерела (форми) права
114. Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
115. § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
116. § 3. Види нормативно-правових актів
117. § 4. Поняття і ознаки закону
118. § 5. Законодавчий процес
119. § 6. Види законів
120. § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
121. § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
122. § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
123. § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
124. §11. Відомчий акт
125. § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
126. § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
127. § 14. Міжнародний договір
128. Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
129. § 2. Склад (структура) правовідносин
130. § 3. Передумови виникнення правовідносини
131. § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
132. § 5. Суб`єкти правовідносин
133. § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
134. § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
135. § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
136. § 9. Об`єкти правовідносин
137. § 10. Види правовідносин
138. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
139. §12. Презумпції
140. § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
141. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
142. § 2. Правовий статус народу
143. § 3. Правовий статус держави
144. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
145. § 2. Поняття і ознаки правозастосування
146. § 3. Основні стадії застосування норм права
147. § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
148. § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
149. § 6. Види актів застосування норм права
150. § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
151. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
152. § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
153. § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
154. § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
155. § 5. Акт тлумачення норм права
156. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
157. § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
158. § 3. Склад і види правомірної поведінки
159. § 4. Поняття і ознаки правопорушення
160. § 5. Склад правопорушення
161. § 6. Види правопорушень. Правопорушність
162. § 7. Зловживання правом
163. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
164. § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
165. § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
166. § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
167. § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
168. Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
169. § 2. Принципи законності
170. § 3. Вимоги законності
171. § 4. Гарантії законності
172. § 5. Поняття правопорядку
173. § 6. Функції та принципи правопорядку
174. § 7. Державна дисципліна
175. Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
176. § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
177. § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
178. § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
179. § 5. Правова культура суспільства
180. § 6. Правова культура особи
181. § 7. Професійна правова культура
182. § 8. Структура правової культури суспільства
183. § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
184. Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
185. § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
186. § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
187. § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
188. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
189. § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
190. § 3, Види, способи і типи правового регулювання
191. § 4. Механізм правового регулювання
192. § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
193. § 6. Стадії механізму правового регулювання
194. § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
195. § 8. Юридична техніка
196. Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
197. § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
198. § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
199. § 3. Класифікація правових систем світу
200. § 4. Основні типи і підтипи (груп
201. § 5. Місце правової системи України
202. Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
203. § 2. Формування романо-германського типу правової системи
204. § 3. Система права та її структура
205. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
206. § 5. Делегована правотворчість
207. § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
208. § 7. Правовий звичай
209. § 8. Правова доктрина
210. § 9. Принципи права
211. § 10. Роль судової практики
212. §11. Кодификація
213. Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
214. § 2. Загальне право Англії
215. § 3. Право справедливості
216. § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
217. § 5. Правовий звичай
218. § 6. Правова доктрина
219. § 7. Принципи права
220. § 8. Система англійського права
221. § 9. Норма права
222. §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
223. § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
224. § 12. Делегована правотворчість Англії
225. § 13. Юридична термінологія країн загального права
226. § 14. Судова система Англії
227. Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
228. § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
229. § 3. Судова система США
230. Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
231. § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
232. § 3. Основні риси правової системи Канади
233. § 4. Особливості правової системи Австралії
234. § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
235. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
236. § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
237. § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
238. § 4. Система права. Кодифікація
239. § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
240. Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
241. § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
242. Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
243. § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
244. § 2. Поняття мусульманського права
245. § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
246. § 4. Джерела мусульманського права
247. § 5. Система мусульманського права та її структура
248. § 6. Норма мусульманського права
249. § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
250. § 8. Мусульмансько-правова доктрина
251. § 9. Принципи права
252. § 10. Правовий звичай
253. § 11. Закон. Кодифікація
254. § 12. Особливості судової системи
255. 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
256. § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
257. § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
258. § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
259. § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
260. Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
261. § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
262. § 3. Джерела права
263. § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
264. § 5. Система права. Норма права
265. § 6. Кодифікація
266. 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
267. § 2. Джерела права сучасної Японії
268. § 3. Система права сучасної Японії
269. § 4. Закон. Кодифікація
270. Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
271. § 2. Основні риси звичаєвого права
272. § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
273. § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate