Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Світ зігрівається спаленими мостами. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана


ТАРІЕЛОВЕ ОПОВІДАННЯ АВТАНДІЛУ ПРО ТЕ, ЯК ВІН ЗАБИВ ЛЕВА Й ТИГРИЦЮ

«Розповім тобі докладно, як мої минали дні,-

Справедливим, мудрим серцем розсуди діла смутні.

Я чекав на тебе ревно, аж знесилів у жданні,

І, не всидівши в печері, в поле рушив на коні.

Я примчав сюди на гору і спинився на горі:

Лев з тигрицею укупі тут зійшлися в чагарі.

Я зрадів, бо за коханців їх вважав у тій порі,

Та злякався, спостерігши щось жахливе в їхній грі.

Вдвох тигриця й лев шугали,- я стояв здаля весь час,

Думав, що й вони міджнури, аж вогонь в душі пригас;

А вони зійшлися, стали, в боротьбі сплелися враз,-

Лев ловив тигрицю збіглу. Здивував мене їх сказ.

Спочатку - мов жарт, а потім дика лють їх пащі пінить,

Б'ються лапами обоє, смерть - і та борні не змінить;

Налякалася тигриця - так жіноцтво завше чинить.

Лев за нею мчиться люто, і ніхто його не спинить.

Розлютився я на лева, вірний меч в руці затис:

«Геть таку хоробрість! Нащо ти коханку бив і гриз?»

Та й з мечем злетів на нього і над ним меча підніс,-

Зразу з черепом розтятим повалився лев униз.

Меч відкинувши, тигрицю охопив я стрімголов,-

Ради любої моєї хтів їй виявить любов,

Та вона гарчала й кігтьми тіло дряпала у кров;

Я не стерпів і до смерті ту тигрицю поборов.

Сперш хотів угамувати, та роздерла руку голу,

Не притихши,- спересердя я поверг її додолу.

І в ту мить згадав, як в сварці був образив світлочолу,

І в плачі я ледь не втратив душу, в горі похололу.

Оповів усе, мій брате, що я зніс, без тебе живши.

Нащо жити? Не дивуйся, отаким мене узрівши,-

Я з життям уже в розлуці, смерть єдину полюбивши».

І зітхав, і плакав витязь, повість журну розповівши. [142]

Автанділ також з ним плакав і росив сльозами квіти.

Він казав: «Не змучуй серця, не вмирай, ріши терпіти;

Бог ласкавий до кохання, хоч багато зніс журби ти,-

Він удвох вас не єднав би, хтівши потім розлучити.

Лихо стежить за міджнуром, наче тінь, навколо бродить,

Та, як хто зазнав страждання, згодом радість він знаходить.

О любов - чуття тужливе, що до смерті нас призводить,

Що невчених научає, а в розумних безум родить!»

ЯК ТАРІЕЛ І АВТАНДІЛ РУШИЛИ ДО ПЕЧЕРИ ТА ЯК ВОНИ ПОБАЧИЛИ АСМАТ

Вдвох помчали до печери, до гірського перевала.

їх Асмат узріла й зразу сповнена відради стала,

Поспішила їм назустріч, камінь скель слізьми черкала;

Із плачем поцілувались, і пройшла недуга стала.

Крик Асмат пролинув: «Боже! Ні, тебе язик не змовить,-

Світ ти сяєвом наповнив, наче сонця щедра повідь!

Як хвалить тебе, як славить через людську кволу сповідь?

Ти не вбив мене,- тебе я не здолію славословить!»

Таріел сказав: «О сестро! Щасним вже мені не бути,

Бо завжди воліє доля втіху в горе обернути,-

Це - закон правічний світу, і не вперш його нам чути.

Радість я б зазнав од смерті,- жаль мені твоєї смути!

Хто б у спразі дав пролитись марно десь води й краплині?

Нащо я ридав раніше, нащо я ридаю нині?

Смерть - в безвідді, повноводдя ж оживляє й цвіт в пустині.

Де троянди ті єдині? Де згасає блиск в перлині?»

Автанділ, також згадавши сонце втрачене - кохану,

Проказав: «Моя навіки! Я без тебе жить не стану,

Бо розлука загорнула все життя в скорботу тьмяну.

О, якби була ти знала, як вогонь роз'ятрив рану!

Сонце никне,- і троянди укриваються імлою;

Що лишилось нам, як сонце заховалось за горою?

Укріпися, кволе серце, ставши скелею твердою,-

Не вбивайся, бо красуня ще зустрінеться з тобою!»

Вгамувавшись, мовкнуть левні, хоч вогонь палає в тілі;

Йде Асмат в печеру, стогне, теж згоряючи в горнилі.

Перед ними шкуру тигра стеле на гірському схилі,-

Там сідають і говорять речі тихі, серцю милі.

Починають учту, мцваді спікши й винісши на гало,-

Був бенкет отой без хліба, і гостей на ньому мало.

Просять їсти Таріела, та на їжу сил не стало:

Шмат маленький розжувавши, він випльовує недбало. [144]

Це - приємно, якщо людям кажуть речі ніжні й гідні,

Вислуховують їх пильно й не минуть вони безслідні,

Бо почнуть згасати трохи у душі вогні невидні.

Люди згадують охоче про свої минулі злидні.

Цілу ніч обидва леви, два герої, так сиділи,

В тихій бесіді печалі один одному розкрили,

А світанок їх розмові ще додав нової сили,

І тоді вони взаємно знову клятву повторили.

Таріел промовив: «Досить ми тут слів наговорили!

Хай тобі за вірну дружбу бог пошле добра і сили.

Годі клястись,- ми не п'яні нашу клятву потвердили.

Пам'ятатиму до смерті я про тебе, друже милий!

Пожалій мене, не кидай у вогонь іще новий:

Не кресало запалило в мене омах вогневий -

Ти помреш, його не згасиш,- присуд світу є такий;

Йди від мене і до сонця повернися знов, живий.

Ні, мене порятувати не зуміє й сам творець,-

От, безумний, я блукаю по лісах на манівець.

Був і я чинив, як личить всім розумним, та - кінець,

Шалу час прийшов, і став я - світу навісний житець».

Автанділ прорік: «Що можу відказать? Я визнаю,

Що казав ти речі мудрі, як годиться мудраю,

Та чи бог не має сили рану згоїти твою?

Над усім, що є на світі, має силу він свою.

Сотворивши вас такими, не захоче правий бог

Розлучити, щоб в безумстві, мов билина, ти засох;

Доля шле міджнуру завше безліч болів і тривог.

Вбий мене, як ви небавом не зустрінетесь удвох.

Муж втрачає гідність мужа, якщо він не зносить мук.

Уникать біди не личить,- це ось висновок наук.

Світ суворий, та прещедрі обдарунки божих рук.

Вчись, чого я вчу, бо неук - слово це пробач - віслюк.

Слухай пильно, що промовлю для напучення твойого:

Я прийшов, бо любе сонце відпустило у дорогу; їй сказав я:

«Спопеліло в мене серце через нього. Чим тобі такий придамся?

Годі й слів казати много!»

Відказала: «Я радію - гідна мужа ця відвага.

Буде службою для мене левню з'явлена увага».

Я пішов. Не затуманив хміль мене чи п'яна спрага.

«Боягуз ти!» - діва скаже, як вернусь; мине повага. [145]

Годі слів! Мене послухай: до життя не будь байдужим,-

Трудні справи подолавши, станеш ти розумним мужем.

Тратить всю красу троянда, цвітом в'янучи недужим!

Брат нехай по-братськи діє,- сили спільні ми напружим.

Так живи, як ти волієш, як підкаже норов твій:

Схочеш - станеш знову мудрим, схочеш - в безумі шалій,

Та будь гарний, величавий в поведінці життьовій!

Тільки сам себе не страчуй і вогонь в душі розвій!

Про одне тебе я прошу: в цій печері через рік

Стрінь мене - зі всього світу я зберу новин потік.

В час, коли цвітуть троянди, повернусь сюди навік,-

Будь, цей цвіт узрівши, пильний, мов зачувши песій клик.

Як за час такий не зможу я прийти до цього краю,

Знай напевне: я вже мертвий і по світу не блукаю.

Буде це достатнім знаком, щоб ридати від одчаю;

Чи радій тоді, чи, може, сповнись тугою до краю.

О, невже з вини моєї ще потяжчає твій гніт?

На коні або на морі,- хто зна, де покину світ?

Я - не звір безмовний, отже, це прощальний мій привіт.

Що мені дасть божа воля і небес коловоріт?!»

Таріел сказав: «Не буду турбувать тебе словами,-

Ти мене, що б не казав я, не послухаєш з нестями.

Як твій друг не йде з тобою, ти іди його шляхами.

Всі діла таємні врешті стануть явними ділами.

Ти колись і сам повіриш у діла мої смутні.

Вдома бути чи блукати - це однаково мені!

Все звершу я, що ти скажеш, хоч би був у маячні,

Тільки знай, що я загину, як ти вмреш на чужині!»

Поклялись вони не знати ані зради, ні сваволі:

Сіли верхи, і помчали, й дичину забили в полі,-

Повернувшись, знов серця їх заридали від недолі.

Мисль про завтрашню розлуку додала до болів болі.

0 читальнику цих віршів, плач, схили чоло на руки!

Серце, з серцем розлучившись, що робитиме від муки?

Завдає розстання з другом смертовбивчої розпуки,-

Хто не знав, хай той відчує гніт і гіркість дня розлуки!

Вранці з дівою розставшись, кіньми рушили з гори,-

Із очей у трьох лилися сльози чорної жури,

1 пашіли їхні щоки, мов пурпурні прапори.

Озвіріли зовсім леви з тої тужної пори. [146]

Віддаляючись, ридають. Діва плаче ошаліло:

«Повертайтесь, леви, ціло! Хто прославить ваше діло?

Небо, вогняне світило, зорі райські, вас убило!

О, життя страшне горнило, де моє палає тіло!»

День ішли вони, минувши гірні схили, перевали;

Як на берег моря вийшли, на ночівлю там пристали,

Про вогонь душі своєї тої ночі розмовляли,

Пригадавши про розлуку, що чекала їх, ридали.

Автанділ промовив другу: «Висох сліз бурхливий став!

Чом розстався ти з Фрідоном, що коня подарував?

Про своє пригасле сонце там що-небудь би познав.

Я помчусь туди: до нього ти на шлях мене направ!»

Витязь описав словами до Фрідона ліпший хід,

Змалював, як міг, до нього дальню путь за круговид:

«Ти по березі морському йди, прямуючи на схід;

З ним побачившись, про мене розкажи йому як слід».

Ось, козу забивши, ватру розвели, аж блиск на морі;

Пили трохи, їли трохи, як належить всім у горі.

Ніч проспали вкупі; сховом їм були кущі та зорі.

Проклинаю примхи долі, то прещедрі, то суворі!

Вдвох прокинулись, як вранці розлилося світло всюди,

їх слова прощальні чувши, розтопили б серце люди!

Потекли з очей їх сльози, мов потоків дужі пруди;

Зупинились, обійнявшись, до грудей притисши груди.

Плачучи, розстались, дерли квітку щік своїх прозору.

Чагарем густим поїхав той - униз, а той - угору.

Один одному гукали, доки не сховались з зору;

Витязь бачив друга хмурим - спохмурнів і сам суворо.

Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана

ЗМІСТ

1. Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
2. ПРО РОСТЕВАНА, АРАБСЬКОГО ЦАРЯ Ростеван був цар...
3. ЯК ЦАР АРАВІЙСЬКИЙ ПОБАЧИВ ВИТЯЗЯ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ...
4. ГРАМОТА АВТАНДІЛА ДО ЙОГО ПІДДАНЦІВ Склав...
5. ТАРІЕЛОВА РОЗПОВІДЬ ПРО СЕБЕ, КОЛИ ВІН УПЕРШЕ ОПОВІДАВ...
6. ПРО КОХАННЯ ТАРІЕЛА, КОЛИ ВІН УПЕРШЕ ЗАКОХАВСЯ...
7. ПЕРШИЙ ЛИСТ, ЯКОГО НЕСТАН-ДАРЕДЖАН НАПИСАЛА СВОЄМУ КОХАНОМУ...
8. ЛИСТ, ЯКОГО ЦАР ХАТАВСЬКИЙ НАПИСАВ У ВІДПОВІДЬ ТАРІЕЛОВІ, ТА...
9. ЛИСТ ТАРІЕЛА ДО ЦАРЯ ІНДІЙСЬКОГО, КОЛИ ВІН ПОДОЛАВ ХАТАВІВ...
10. ЛИСТ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО її КОХАНОГО Пише та, що...
11. СИН ХВАРЕЗМШІ ПРИБУВАЄ ДО ІНДІЇ НА ВЕСІЛЛЯ, АЛЕ ТАРІЕЛ ЙОГО...
12. ЯК ТАРІЕЛ ЗУСТРІВ НУРАДІНА-ФРІДОНА НА БЕРЕЗІ МОРЯ...
13. ТАРІЕЛОВА ДОПОМОГА ФРІДОНУ ТА ЇХНЯ ПЕРЕМОГА НАД ВОРОГАМИ...
14. ПРО ПОВОРОТ АВТАНДІЛА ДО АРАВІЇ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВІН ЗНАЙШОВ...
15. ЯК АВТАНДІЛ ПИТАВ ЦАРЯ РОСТЕВАНА, І ПРО ТЕ, ЩО ГОВОРИВ ВАЗІР...
16. РОЗМОВА АВТАНДІЛА З ШЕРМАДІНОМ, КОЛИ ВІН ТАЄМНО ВІД'ЇЗДИВ...
17. АВТАНДІЛОВА МОЛИТВА ТА ЙОГО ТАЄМНИЙ ВІД'ЇЗД Він...
18. ЯК АВТАНДІЛ ТАЄМНО ВІД'ЇХАВ І ВДРУГЕ ЗУСТРІВСЯ З ТАРІЕЛОМ...
19. АВТАНДІЛОВІ ШУКАННЯ ТАРІЕЛА, ЙОГО ПЛАЧ ТА СТОГІН...
20. ТАРІЕЛОВЕ ОПОВІДАННЯ АВТАНДІЛУ ПРО ТЕ, ЯК ВІН ЗАБИВ ЛЕВА Й...
21. ЯК ПІШОВ АВТАНДІЛ ДО ФРІДОНА, ЩО З НИМ ВІН БУВ ЗУСТРІВСЯ В...
22. ВІД'ЇЗД АВТАНДІЛА З ФРІДОНОВОГО ЦАРСТВА НА РОЗШУКИ...
23. ПРИЇЗД АВТАНДІЛА ДО ГУЛАНШАРО, КОЛИ ВІН ПРИЧАЛИВ ДО...
24. ЛЮБОВНИЙ ЛИСТ, ЩО ЙОГО ФАТЬМА НАПИСАЛА ДО АВТАНДІЛА...
25. ТУТ - УБИВСТВО АВТАНДІЛОМ ЧАШНАГІРА ТА ЙОГО ДВОХ ВАРТОВИХ...
26. ЯК ФАТЬМА ПРИВЕЛА НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО СЕБЕ Й ОПОВІЛА ПРО НЕЇ...
27. ФАТЬМА ОПОВІДАЄ АВТАНДІЛУ ПРО ТЕ, ЯК КАДЖІ ВЗЯЛИ...
28. ЛИСТ, ПИСАНИЙ ВІД ФАТЬМИ ДО НЕСТАН-ДАРЕДЖАН...
29. ЛИСТ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН ДО ЇЇ КОХАНОГО До...
30. ЛИСТ АВТАНДІЛА, ПИСАНИЙ ДО ФРІДОНА Написав:...
31. ВІД'ЇЗД ТАРІЕЛА ТА АВТАНДІЛА ДО ФРІДОНА Вранці...
32. ЗДОБУТТЯ КАДЖЕТСЬКОЇ ФОРТЕЦІ ТА ВИЗВОЛЕННЯ НЕСТАН-ДАРЕДЖАН...
33. РОЗЛУКА ТАРІЕЛА З ЦАРЕМ МОРІВ ТА ПРИБУТТЯ ЙОГО ДО...
34. ТАРІЕЛ ЗНОВУ ІДЕ ДО ПЕЧЕРИ ТА БАЧИТЬ СКАРБИ...
35. ТУТ - ВЕСІЛЛЯ АВТАНДІЛА І ТІНАТІН, ЩО ЙОГО ВЛАШТУВАВ ЦАР...
36. ТАРІЕЛ ДІЗНАЄТЬСЯ ПРО СМЕРТЬ ІНДІЙСЬКОГО ЦАРЯ...
37. ТАРІЕЛ ПРИБУВАЄ ДО ІНДІЇ ТА ПЕРЕМАГАЄ ХАТАВІВ...
38. ВЕСІЛЛЯ ТАРІЕЛА ТА НЕСТАН-ДАРЕДЖАН Руки...
39. ПРИКІНЦЕВІ СТРОФИ Наче сон нічний, кінчилась...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate