Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Світ належить до тих, які вміють хотіти. / Донцов Дмитро

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


Оповідка третя

«Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І ось одного разу він пішов у ліс на полювання. Пробираючись хащами, він раптом зустрів здоровенного вепра, подібного до вершини гори Маханджана, і влучив у нього стрілою, а той, розлютившись від страшенного болю, кинувся на пулінду і своїми іклами, що виблискували молочною білизною молодика, розпоров пулінді живіт, і той упав мертвий на землю. Але й сам поранений вепр, убивши мисливця, розпався на п'ять первинних начал.

Тим часом на те місце приплентав змучений голодом шакал, який блукав по всіх усюдах у марних пошуках їжі. Побачивши вепра й пулінду, він на радощах подумав: «О, нарешті доля зглянулась на мене. Ну просто не вірить-ся, що вона мені стільки харчу припасла! Недарма ж кажуть:

Якщо й не докладеш зусиль, щоб в іншому житті набуть

Хороший чи поганий плід, все'дно ним вразить нас талан.

А також

Коли б і де б, хто б не вчинив за вік щось добре а чи зле,

Не омине того, однак,- своїх плодів скуштує смак.

Ось я наїмся їхнього м'яса і тоді ще довго мандруватиму по світу. Мабуть, почну з того вузлика, яким жила тятиви прикріплена до краю лука.

Потроху користуйсь добром, як споживають мудреці

По крапелині еліксир, та не спіши ужить все враз».

Отак помізкувавши, він узяв у рот кінчик лука й заходився жувати його, а коли надгриз зашморг тятиви, кінець лука проколов йому піднебіння і вискочив посеред лоба. Ну й від цього шакал одразу ж помер. Тому я й кажу:

Аж надто жадібним не будь, але і не зрікайсь жадань

А будеш надто жадібним,- на лобі ґуля вискочить

І брахман вів далі: [128]

Що ж, знатність роду й довгий вік, знання, багатство і судьба -

П'ять якостей живих істот - із лона матері ідуть».

Тоді наведена на розум брахманка сказала: «Та в мене десь є трохи кунжутового насіння. Ось я зараз його обчищу й нагодую брахмана кунжутовою кашею». Чоловік, упевнений, що все буде гаразд, пішов у село. А вона замочила насіння в гарячій воді й поклала на сонці сушитися. Де взявся чужий собака й оросив те насіння своєю сечею. Жінка побачила це й подумала: «От тобі й маєш! Ти бач, як мені лиха доля прислужилася! Тепер його вже не можна їсти. Ось я зберу обчищене насіння, понесу до сусідів і обміняю його на необчищене. Мені ще й дякуватимуть за це». А я саме ходив по дворах та збирав милостиню. Куди тільки зайду, туди й вона зі своїм кунжутовим зерном прителющиться та все примовляє: «Ось віддаю лущений кунжут за нелущений!» Одна господиня вже хотіла була забрати у неї те збіжжя, але її син зазирнув у «Кама ндакіяніті-шастру» і сказав: «Не треба, матусенько, цього робити, бо вона, мабуть, неспроста віддає лущений кунжут за нелущений». Мати послухала сина і відмовилася брати кунжут. Так-от я й кажу:

Не дарма тітка Шанділі міняє лущений кунжут

На ще нелущений кунжут - в тім є притичина своя».

Потім він ще додав: «А ти знаєш,кудою цей повелитель щурів заходить і виходить?» Тамрачуда на це відповів: «Знаю, шановний. Він же не сам приходить, а, як я бачив, з усім своїм виводком і снує сюди й туди». Прийшлий чернець спитав: «А чи нема в тебе лопатки?» Хазяїн мовив: «Чого б то не було, є - залізна( з ручкою!» Гість тоді сказав: «Треба нам удвох устати раненько і, поки ще люди землю не затопчуть, піти по його слідах».

Коли я почув ці слова, то подумав: «Все, лиха мені не минути! Так само, як він довідався про мої скарби, так і про фортецю мою дізнається! До цього вже йдеться». Кажуть:

Мудрець уперше лиш погляне

І вже людину наскрізь бачить.

Досвідчений в долоню візьме

І визначить вагу до пали. [129]

По розуму людей їх давнину й майбуть,

дурне і добре видно,-

Нехай у пташеняти з роду павича .

ще хвіст і не пробився,

До озера, однак, воно бочком-бочком,

немов доросле, диба,

І бачиться усім з поважної ходи,

як наче б хвіст вже виріс.

Тоді я, охоплений страхом, подався з усім своїм почтом до фортеці обхідною дорогою, щоб заплутати сліди. Але невдовзі нам перетяв шлях здоровенний котяра і кинувся в і саму гущу бідолашних щурів. Лише ті, яким чудом пощастило врятуватися, зрошуючи землю своєю кров'ю, дісталися до фортеці, картаючи мене за те, що я вибрав таку згубну дорогу. Правду кажуть:

Напружившись украй, приречена газель

тенета розірвала,

Пробилась через ліс, охоплений вогнем,

що пожирав дерева,

Промчала, як стріла, либонь, іще й хутчій,

бо й стріли обігнала,-

Щоб рятувать життя, сил свіжих додає

нам доля неприхильна.

І я сам-один пішов шукати собі притулку в іншому місці,; а всі мої родичі здуру залишилися в старій фортеці. Той клятий прочанин по кривавих слідах знайшов дороги до тієї фортеці й заходився розкопувати її своєю лопаткою. Нарешті він докопався до скарбу, що над ним я заві жди споруджував своє житло, і завдяки жару якого міг досягати малодоступних висот. Розгадавши мою таємницю, прочанин сказав Тамрачуді: «Ну, тепер, добродію, спи спокійно. Жар цього скарбу надавав снаги щурові». Потім вони забрали скарб і обидва пішли в келію. А я заліз у своє сховище, яке вже не милувало ока, бо в ньому нe було чудодійного скарбу, і впав у великий смуток. Я подумав: «Що ж мені робити? Куди йти? Чим утішити душу?» Цілісінький день мене гнітили болісні роздуми, а коли зайшло сонце, я, знесилений і приголомшений, все-таки; пробрався зі своїм почтом до тієї оселі.

Ну, а Тамрачуда, почувши шарудіння, знову застукотів бамбуковою палицею по чаші для милостині. Тоді гість [130] його запитав: «Друже, чого ти й сьогодні не спиш, коли вже нема причини для хвилювання?» Той відповів: «Та знову ж, любий, той капосник, щурячий ватажок, зі своїм виводком завітав сюди. А я з переляку стукаю палицею по чаші». Гість, усміхнувшись, сказав: «Не бійся, друже! Багатство зникло його, і він втратив здатність високо стрибати. То звичне діло для всіх живих істот. Недарма ж кажуть:

Якщо занадто хтось меткий, а інших зневажа людей,

І пишномовний в бесідах - це в нього від багатства йде».

Почувши такі слова, я розгнівався і спробував дострибнути до чаші з наїдками, з якої не спускав очей, але марно: мені забракло сили, і я гепнув на землю. Коли пролунав звук від падіння, мій ворог засміявся і сказав Тамрачуді: «Поглянь, поглянь, от дивина!» А потім додав:

«Той завше сильний, хто багач, якщо багач - то і мудрець,-

Дивись, оцей щуриний цар в загал улився і збіднів.

Отож спокійно спи, от і все. Раз він упав, тепер він у наших руках. Дуже добре про таке сказано:

Змія беззуба - не змія, і слон без муксусу - не слон,

Хто без багатств,- не чоловік, хіба що тільки зветься так».

І став я тоді міркувати: «Нема в мене сили навіть на висоту пальця підстрибнути. Тьху на життя істоти, яка втратила своє багатство!» Недарма кажуть:

У того, хто добро своє у лінощах занапастив,

Діяння сходять нанівець, як у посуху ручаї.

Той, хто багатство розгубив, лишається з одним ім'ям,

Стає безславним, як пирій чи здичавілий вже кунжут.

Той, хто багатство розгубив, чеснотами вже не сяйне,-

Освітлює багатство їх, як осяває сонце світ.

Не так страждає на землі, хто вік у бідності живе,

Як той, хто у достатку жив, затим дощенту розоривсь. [131]

Вже краще стать сухим кущем,- хай їсть черва, жере вогонь

В пустелі чи на солонці, лише б не бути жебраком.

Зневагу бідність виклика, як смілості бракує їй,-

Від неї спекатись спішать, хоч би й просили помогти.

Бажання в душах бідняків спалахують вряди-годи,

Та гасне їхній пал затим - так висихає тіло вдів.

Хоч би і сонячний був день, але коли біда у нас,

Ніхто не бачить того дня: густа пітьма стоїть в очах.

Отак я мучився в душі та нарікав на свою долю і несподівано побачив, що мій скарб кладуть під подушку. Вдосвіта я повернувся до своєї фортеці й з превеликою прикрістю почув пересуди моїх непосидющих слуг: «Еге! Неспроможний повелитель прогодувати нас. Якщо будемо його й далі триматися, то коти вкоротять нам віку. Він нам уже нічим не зарадить! Як-то кажуть:

Царя, який біду несе, а благ ніяких не дає,

Тим, хто прислужує йому, слід кинути заздалегідь».

Почувши такі розмови, я попростував у свою фортецю, та ніхто мене там не привітав. Тоді я подумав: «Будьте прокляті, злидні!» Чудово сказано:

Подружжя мертве без дітей, бідняк для багачів мертвець,

Та й жертва мертва без дарів і без брахманових освят.

Поки я так розмірковував, невдячні лакузи пішли служити моїм ворогам, а ті побачили, що я залишився сам, і почали глузувати з мене. Тоді я, всіма залишений, поринув у йогічний сон і ще більше став зважувати в думці: от якщо б пробратися до того підлого подвижника і, коли він засне, витягти в нього з-під голови скриньку зі скарбом та понести його в мою фортецю, то, напевне, завдяки впливові багатства, я знову буду владарювати. Бо ж сказано:

Той, хто втрача своє добро, страждає тяжко у біді

І немічний, як удова, яка із роду знатного.[132]

Найменші злидні у житті - біда найбільша для живих,

Бо їх і ближні, і рідня вважають за живих мерців.

Найбільше від усіх бідняк в житті принижень зазнає,

Адже нещасть оселя - в нім, він - покидьок, він - злиднів бруд.

Його соромиться рідня, зрікається і кревності,

І узи дружби друзі рвуть, хоча й каурі в них нема.

Принижень втілення - нужда, синонім смерті, склеп бажань,-

Така судьба у бідаків, хоч кров струмує в тілі в них.

Тікає люд від жебраків, як тінь тікає від лампад,

Немов пилюка, піднята козою а чи віником.

Із грудки глини ми, либонь, що за підтірку служить нам,

Здобути користь можемо,- а з бідного ж яка користь?

Коли бідняк приходить в дім, хоч би й з дарунком багачу,

Побачать в ньому прошака... О, прокляте будь жебрання!

І навіть коли я, забираючи назад своє багатство, прийму смерть, тим краще!

Якщо не будеш берегти своє майно від крадіїв

І запримітять предки це - води не приймуть з рук твоїх.

А також

Блаженство вічне жде того, хто віддає своє життя,

Брахмана захищаючи, жону, корову і майно.

Отак надумавшись, пішов я вночі до подвижника і.коли він заснув, швиденько прогриз дірку в скриньці. Та, на лихо, той негідник прокинувся і так лупонув мене бамбуковою палицею, що я мало не випустив дух. Недарма ж кажуть:

І що комусь на долю випада,

Того собі і бог забрать не зможе.

Тож я не побиваюсь, не журюсь:

Присуджене мені чужим не стане».

Ворон і черепаха тоді запитали у Хіраньяки: «Як же Це?», і він пояснив. [133]

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate