Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
В хорі загальної брехні істина звучить дисонансом. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ

Відсіль починається «Придбання друзів», друга тантра, в якій перша шлока така:

Той, хто в житті багато вчивсь, усяк, хто з розумом, мудрець,-

Досягне й недосяжного, як ворон, олень або щур.

Ось що про це розповідають.

«Було в країні Дакшінатьї місто, яке називається Махі-лароп'я. Неподалік від нього росло могутнє та високе дерево ньягродга, що дарувало благодатну тінь багатьом подорожнім. Воно було дуплисте і тому правило за житло для різних птахів, які харчувались його плодами. Про нього цілком слушно сказати:

Ховаються під ним газелі від жари,

а павичі - у кроні,

Комахи - у дуплі, а мавпи по гілках

вдоволено стрибають.

Бджола бере з квіток густий медовий сік,-

те дерево у шані,

Що щастя всім дає. Інакше ж бо воно

обтяжувало б землю.

І жив там швидкокрилий ворон на ім'я Лагхупатанака. Одного разу полетів він- до міста шукати поживи й дорогою побачив дуже чорного чоловіка, в якого ноги були вкриті виразками, волосся на голові стирчало догори, а в руках він тримав тенета і скидався на слугу Ями, бога смерті. Побачивши його, Лагхупатанака дуже стривожився й подумав: «Якщо цей лиходій простує до ньягродги, моєї оселі, то чи не загрожує це знищенням усіх його мешканців?» Отак поміркувавши, він одразу ж повернув назад і, як підлетів до дерева, звернувся до птахів: «Слухайте, іде сюди птахолов з рисом для приманки і з тенетами в [111] руках. Так-от, остерігайтеся всього, що він робитиме. Він, розкинувши тенета, усіє їх зерном рису, але на той рис шановні птахи мають дивитись як на смертельну отруту-калакуту». Поки він це говорив, птахолов уже підійшов до дерева, розіп'яв тенета, розкидав рожеве, немов підфарбоване кіновар'ю, зерно рису, а сам відступив на кілька кроків і сховався. Тоді всі птахи, які сиділи на дереві, застережені словами Лагхупатанаки, відвернулись од рису, розкиданого птахоловом, бо кожна рисина нагадувала їм грона отрути халакала.

Тим часом повелитель голубів, рябокрилий Чітрагрива, з усім своїм численним почтом, блукаючи в пошуках їжі, яка дала б змогу мандрувати по світу, ще здалеку побачив зерно рису і, незважаючи на попередження Лагхупатанаки, через ненажерливість свою спустився туди, щоб поклювати, і потрапив у пастку з усією зграєю. Недарма кажуть:

Неждана смерть вражає тих, хто жадібний сам по собі,-

Рибини, живучи в воді, ковтають з незнання гачок.

Така вже мінлива доля, їхньої вини в тому немає. Сказано ж:

Інакше, як же так,- Пауластья не знав,

що вкрав чужу дружину?

Чом Рама не збагнув: газеля золота

прийти до нього може?

Навіщо б зазнавав Юдхіштхіра страждань,

азартно гравши в кості?

Хто журиться, у тих в передчутті біди

виснажується розум.

А також

Хто попав у зашморг смерті, хто зазнав ударів долі,

Хай вони й великі душі, розумом підупадають.

Птахолов, побачивши, що голуби піймалися в його тенета, на радощах побіг туди й замахнувся палицею, щоб перебити їх, але Чітрагрива, хоч і вскочив з усім своїм почтом у халепу, тільки-но угледів птахолова, який наближався до них, заспокоїв голубів: «Ви нічого не бійтеся. Як-то кажуть: [112]

Той, чий розум не бідніє у тяжких випробуваннях,

Бо ж наснажений на діло, все успішно подолає,

В тих, у кого дух могутній, однакові вдача й доля,-

Красне сонце на світанні, красне сонце й при смерканні.

От, коли ми всі разом злетимо на його очах і тенета заберемо з собою, то звільнимося. А якщо, скуті страхом, не зможемо легко злетіти, то, звісно, загинемо. Неспроста кажуть:

Хай будуть довгими нитки,- плететься з них міцний канат;

Якщо з'єднати безліч їх, вони залізними стають».

Коли все і було так здійснено, і голуби злетіли в небо, несучи на крилах тенета, птахолов побіг слідом за ними і, звівши вгору очі, прочитав шлоку:

«От, зусилля поєднавши, птахи понесли тенета;

Спалахне між ними сварка, стануть здобиччю моєю».

Лагхупатанака, якому кортіло побачити, чим же все скінчиться, забувши про добування їжі, подався слідом за голубами, а мисливець, коли їх не стало видно, повернувся засмучений назад і виголосив таку шлоку:

«Що суджено, те й збудеться,

А що не суджено, того і не чекай.

Так спритно вислизнула вірна здобич,

Мабуть, її впіймати не судилось нам.

А також

Якщо доля неприхильна, то які б не мав ти статки,

Все до іншого перейде,- так, як з Шанкхою це сталось.

От і нема тепер у мене тенет, з допомогою яких я годував свою родину. Доведеться, мабуть, облишити полювання на птахів». А Чітрагрива, коли птахолов зник з очей, казав своїм родичам: «Ну, цей пройдисвіт-птахолов нарешті відчепився від нас. Тепер ми всі полетимо в північно-східну частину міста Махілароп'я, де живе мій давній [113] приятель, рудий щур Хіраньяка,- він перегризе всі нитки у цих тенетах. Кажуть:

Коли б якась біда страшна, хай і на всіх живих, зайшла,

То, певно, тільки вірний друг поможе безкорисливо.

І от за порадою Чітрагриви всі голуби прибули до нори-кріпості Хіраньяки, яка мала цілу тьму ходів та виходів, а господар її ні з того ні з сього перелякався і, причаївшись у своїй домівці, навіть носа не вистромив. Кажуть:

Змію, позбавлену зубів, слона, нездатного потіть,

І за фортецею царя - будь-хто здолає у бою.

А також

Царю ні тисяча слонів, ані гривастих коней тьма

Не допоможуть виграть бій, якщо не у фортеці цар.

З-за муру вцілити вояк зуміє в сотню ворогів;

Тому і віддають хвалу фортечним мурам мудреці.

І тоді Чітрагрива, наблизившись до нори, голосно сказав: «Гей, друже мій, Хіраньяко, виходь швидше. Велика біда в мене скоїлась». Почувши це, Хіраньяка, не висовуючись із нори, спитав: «А хто ти такий, добродію? Що привело тебе сюди? Яке лихо з тобою сталося? Розкажи, будь ласка». І Чітрагрива мовив: «Та це я, Чітрагрива, повелитель голубів, твій друг. Виходь швидше, бо справа нагальна». Хіраньяка від радості аж затремтів і, вірний дружбі, відразу вийшов. Отож добре сказано:

Друзі з щирою любов'ю, втіху несучи для зору,

Завше ладні завітати до господарів поважних.

Щастя, що в домівку друзі віддані приносять радо,

Не поселиться ніколи ні в душі, ані на небі.

Коли Хіраньяка побачив, що Чітрагрива і всі його родичі обплутані тенетами, він вигукнув: «Ой, що це?!» А Чітрагрива відповів: «Ти ж сам бачиш, то чого ж питаєш? Сказано ж:

Коли чомусь це здійснюєм,-

Чи добре щось, чи щось лихе, - [114]

Так карма визначає нам,

Цим нагороджує судьба.

Звалилось на нас це горе через ненаситність нашого рота. Допоможи ж нам швидше визволитися з тенет». Почувши таке, Хіраньяка мовив:

Птиця за півсотні йорджан добре бачить свою здобич.

А тенет вона не бачить, що талан наставив поруч.

А також

Затьмарюються Раху, Сонце, й Місяць,

Слон, птах, змія в тенета попадають,

Бідують мудреці в жахливих злиднях,-

Дивлюсь і думаю: «Яка могутня доля!»

До того ж

Високо в небесах шугають зграї птиць -

їх біди й там знаходять,-

І найпрудкіших риб в найглибшій глибині

рибалки спритні ловлять.-

Пощо добро робить, пощо чинити зло

для злетів особистих?

Адже всевладний час долоню простягне

і нас усюди схопить.

І, проказавши це, Хіраньяка зібрався був визволяти з тенет Чітрагриву, але той його спинив: «Не поспішай, любий, не роби цього, ти спочатку витягни з тенет моїх слуг, а потім визволятимеш мене». Хіраньяка розсердився й мовив: «Е, негоже так говорити, шановний! Спершу повелитель, а тоді вже слуги». Чітрагрива став сперечатися з ним: «Не кажи так, любий, не кажи! Усі ці страдники - моя опора, вони покинули свої родини й полетіли за мною. Як же я не зроблю їм хоч такої ласки? Недарма ж кажуть:

Якщо державець, володар шанує вірних слуг своїх,

Ті слуги віддані повік не лишать у біді його.

А також [115]

Довір'я - корінь всіх надбань. В гурті з довіри править слон,

А леву, хоч це й звірів цар, нічим не служить звірина.

Крім того, якщо ти, розгризаючи сітку, ненароком зуба зламаєш, може нагодитись клятий птахолов. Отоді я напевно опинюся у пеклі. Бо ж кажуть:

Якщо щасливий володар, а слуги віддані - в нужді -

Йому до пекла путь пряма. І більше місць нема ніде».

Хіраньяка вислухав його й радісно мовив: «О, відомий мені святий для царя закон, але я хотів тебе випробувати. Я таки спершу їх визволю з тенет, і нехай, володарю, примножується твоя голуб'яча зграя. Неспроста ж кажуть:

Милосердий повелитель, як про слуг він щедро дбає,

Заслуговує того він, щоб трьома світами править.

І тоді Хіраньяка визволив усіх з тенет і сказав Чітрагри-ві: «Що ж, друже, тобі треба повертатись до своєї оселі. Ну, а коли ще скоїться якесь лихо, то приходь, і я допоможу». Отак він розрадив голубів і пішов у фортецю, а Чітрагрива з усією голубиною зграєю полетів додому. Справедливо ж мовиться:

Хто має друзів, той сягне і недосяжної мети,

Придбати друзів намагайсь, що рівнею були б тобі.

Тим часом Лагхупатанака, споглядаючи визволення Чітрагриви, страшенно здивувався й подумав: «Ти диви, який розумний і могутній Хіраньяка, а як хитромудро збудована його фортеця, через те, мабуть, і судилось йому стати визволителем птахів. І хоч я нікому не довіряю, бо дуже норовистий, але треба буде мені з ним заприятелювати. Як-то кажуть:

Хоч як би щасно мудрий жив, примножувати друзів слід,-

Хай буде й повен Океан усе ж він жде пори дощів».

Отак розміркувавши, він спустивсь до підніжжя дерева і, наблизившись до входу в нору, почав на манір Чітрагриви [116] викликати Хіраньяку: «Виходь, Хіраньяко, виходь!» Той почув голос і подумав: «Може, це якийсь голуб іще залишився в тенетах і гукає мене?» - і спитав: «Хто ти такий, добродію?» Ворон відповів: «Ворон я, а звуть мене Лагху-патанакою». Почувши таке, Хіраньяка ще глибше забився в нору і пропищав: «Іди краще, добродію, подалі від мого житла!» А ворон торочив своє: «Прийшов я до тебе в дуже важливій справі, то чому б нам не побачитися?» Хіраньяка мовив: «Та нема мені чого з тобою бачитися!» А той прокаркав: «Я ж був свідком, коли ти визволяв Чітрагриву з тенет, і тому в моїй душі пробудилась до тебе велика любов. Може, й мені доведеться попасти в пута, то я до тебе прилетів би по допомогу. Ось через те і хочу я з тобою дружити!» - «Ну,- відповів Хіраньяка,- ти ж їдець, а я - твоя їжа, то яка ж може бути між нами дружба? Це все якось не в'яжеться з дружбою. Сказано ж:

Не між бідним і багатим,- лиш між рівними у статках,

Лиш між рівними по роду буде дружба й родичання.

А також

Адже то глупак, то бовдур, хто подружиться з нерівним,-

Будь він кращий, а чи гірший, посміховиськом він стане.

Отож, краще йди собі звідси!»

«Слухай, Хіраньяко,- прокаркав Лагхупатанака,- ось я сиджу біля входу до твоєї фортеці і, якщо ти зі мною дружбу заведеш, то я їстиму все, а інакше голодуватиму тут, аж поки помру». Хіраньяка відповів на це: «Ну, як же мені, враже, з тобою дружбу заводити? Недарма кажуть:

Дружити з ворогом не слід, хоч спілка склалася міцна,-

Вода хай буде, як окріп, все'дно вона заллє вогонь».

А ворон відповів: «Слухай, з якої речі нам з тобою ворогувати, коли я тебе навіть не бачу? Навіщо говорити те, Щ° не варто говорити!» Хіраньяка йому на це.' «Ворожнеча буває двояка - природна і штучна, а між нами з тобою вона природна. Кажуть так:

Неприродну ворожнечу гасить засіб неприродний,

А природна ворожнеча разом із життям зникає». [117]

І ворон тоді попросив: «Хотів би я знати, чим різниться одна ворожнеча від другої. Розкажи мені, будь ласка, про це». Хіраньяка радо виконав його прохання: «Так-от: штучна ворожнеча виникає внаслідок якоїсь причини і завдяки певним заходам може зникнути, а природна нікуди не дінеться, як, приміром, ворожнеча між мангустами і зміями, між травоїдними і тими, хто озброєний кігтями, між водою і вогнем, між девами і дайтьями, між собаками і котами, між багатими й бідними, між дружинами і суперницями, між левами й слонами, між мисливцями й оленями, між шратріями - тими, які роблять жертвоприношення, і тими, кого приносять у жертву, між дурнями і мудрими, між тими жінками, які вірні своїм чоловікам, і жінками-розпусницями, між доброчесними і лиходіями, і навіть, коли хтось із них сам нікого не погубив, вони всі отруюють один одному життя, і кожен прагне перемоги над недругом». Ворон заперечив: «Ну, хіба ж це може перешкодити нашій дружбі?! Ось послухай, що я скажу:

Для ворожості і дружби завжди є свої причини,

Ось тому розумний прагне в дружбі жить, не в ворожнечі.

А тому виходь, і ми будемо дружити з тобою». Але Хіраньяка мовив: «Послухай-но, в чому полягає суть житейської мудрості:

Якщо друг вчинив недобре, не заводь з ним дружби знову,

Бо загинеш неодмінно, як вагітна самка мула.

І хоч сам я маю вади, але дружити з тим, у кому закладена ворожість до мене, не зможу. Кажуть так:

Лев подих обірвав граматики творцю -

преславному Паніні,

А Джайміні життя, який створив міманс,

слон розтоптав жорстоко;

Потвора-крокодил - той Пінгалу роздер,

світило віршування,-

Ці сили панівні не здатні на добро,

як злість їх переймає».

Відповів на це Лагхупатанака: «Нехай так, але зволь вислухати ось що: [118]

Єднає птахів і людей мета - потреба спільних дій,

Всіх дурнів - жадібність і страх, розумних - думки зблиск в очах.

Мов з глини горщик, харцизяку

Розбити легко, надто важко склеїть.

Достойних, ніби золотую чашу,

Розбити важко, склеїть легко.

Вниз від коліна до коліна

Солодший сік в цукрової тростини.

Отак і в дружбі доброчесних,

А в харцизяк - все навпаки.

А також

На початку густа, затим стає рідка -

така у дурнів дружба,

На початку рідка, затим стає густа -

така в розумних дружба.

Отож і тінь така,- коротшає вона,

допоки сонце сходить.

А перейде воно ополудні зеніт,

вона зроста поволі.

І я вірний цьому, а крім того, аби ти переконався, що тобі нема чого мене боятися, я ладен заприсягатися чим завгодно». Хіраньяка відповів: «Не вірю я твоїм присяганням. Недарма ж кажуть:

Недовіряйте недругу, хоч би й на дружбу клятву дав,-

Хоч клявсь у дружбі Індра сам, однак підступно Врітру вбив.

Без недовіри і сам бог не мав би успіхів, либонь.

Так повелитель всіх богів роздер наївний Діті плід.

А крім того,

Як хочеш довго й щасно жить у цьому світі грішному,

На розум чийсь не покладайсь, овва на Брихаспаті теж!

До того ж [119]

Погубить ворог, як до нас через шпарину прослизне,-

Так губить корабель вода, проникнувши крізь щілку дна.

Недовіряй непевному і певному недовіряй,-

Породжений довір'ям страх саме коріння підтина.

Якщо слабкий недовіря - його й гордині не здолать,

Якщо довіривсь богатир, здолати може і слабкий.

«Добрі справи» Вішнугупти, «друзів придбання»

Пзаргави, «Недовір'я» Брихаспаті - в них політики основи.

А також

Якщо в усьому довіря багатий явним ворогам,

Або улесливій жоні, то він приречений на смерть».

Вислухав усе це Лагхупатанака і нічого не відповів, але подумав: «Навдивовижу кмітливий розум у Хіраньяки щодо політики, і тому я гадаю, що мені все-таки треба завести дружбу з ним»,- а потім промовив: «Слухай, Хіраньяко:

Вважають мудреці, що дружба

Народиться, якщо ступить сім кроків разом.

Відтак з тобою ми вже здружені,

Тож вислухай, що я тобі повім.

Чого ж ти недовіряєш мені, сидиш там у своїй фортеці й не ведеш зі мною розмов про чесноти та гріхи, чого не перемовляємось ми з тобою красними словами, не розповідаємо один одному цікавих історій?» І тоді Хіраньяка подумав: «Як славно говорить Лагхупатанака і, мабуть, від щирого серця; так-от, з усього видно, що з ним можна завести дружбу. Чого мені скніти у своїй фортеці?» І він заговорив: «Бо ж кажуть:

Хто був наляканий колись, іде несміло по землі,

Мов полюбовника рука жіночим тілом ковзає».

Вислухав його ворон і прорік: «Хай так і буде. Твоя правда». Ну от, спочатку двоє перемовляються влучними словами, а потім роблять одне одному послуги. Порозумівшись із Хіраньякою, Лагхупатанака кинувся до лісу й приніс йому чимало шматків м'яса, що лишилися після жертвоприношення, і ще всякого смачного харчу. Тоді Хіраньяка приготував з рису та іншого зерна дуже доброї страви і за вечерею пригостив Лагхупатанаку. Обом цей під-кріпунок порадував душу, бо ж кажуть: [120]

Давать своє і в друга брать, відкрити таїну й питать,

Вгощатися і пригощать - ось дружби певні шість ознак!

Ні в кого дружби не бува без добрих послуг навзаєм,

Не буде ласки від богів, як щось не подаруєш їм!

Існує дружба в світі цім, докіль приносяться дари,-

Корова молока не дасть - її зрікається теля.

Відомо людям: щедрий дар - це дружби свідчення ясне,

За щедрістю ненависник ріша: дружить чи не дружить.

Дитяти щедрий дар приємний

І для безтямної скотини,-

Коржем задобрена корова

Дає теляті більше молока.

Що можна ще сказати?

Клуб із пазурів і м'яса не можливо розірвати,-

Дружба ворона і миші достеменно неприродна.

Так-от, Хіраньяка, втішений послугами і сповнений довір'я до ворона, почав залазити йому під крила й вести з ним розмови. Але одного дня ворон прилетів і крізь сльози, затинаючись, мовив: «Ой, друже Хіраньяко, страшне лихо скоїлося в нашому краю, полечу тепер я світ за очі». Хі-Раньяка запитав: «А4 що ж спричинило те лихо, любий?» - і ворон відповів: «Зволь вислухати, мій милий. Через те, що в нашій країні довго не було дощів, почалися великий голод та бідування, і геть знесилені люди не роблять більше ніяких жертвоприношень. А на кожному подвір'ї голодні люди ставлять сильця, щоб ловити птахів, 1 мені ось на старості літ тільки якимось чудом пощастило врятуватись від полону. То як же мені не журитися? Полечу я краще в чужий край, може, хоч там не вмиватимуся сльозами». [121]

«І куди ж ти вирушиш, друже?» - спитав Хіраньяка. Ворон озвався: «Є в південних краях у великому й густому лісі чимале озеро, і живе в ньому моя давня щира приятелька черепаха Мантхарака. Так-от вона годуватиме мене шматочками риби, ми розмовлятимемо з нею про те про се, читатимем гарні вірші, і, може, я забуду своє горе. А до цієї країни я повернусь лише тоді, коли тут припиниться гонитва за птахами. Недарма ж кажуть:

Коли посуха палить край, в пожежі світ палахкотить,

Лиш той щасливий, хто не зрить ні чвар родинних, ні смертей.

Яка для вмілих з нош тяжка? Що недосяжне для метких?

Для вченого де чужина? Для красномовців хто чужий?

Ніколи вченості ніхто з засиллям влади не рівня,

Владик шанує їхній край, учених же - шанує світ».

І сказав на те Хіраньяка: «Ну, що ж, і я з тобою полечу, бо в мене теж немале горе!» Ворон спитав: «А яке ж у тебе горе? Розкажи, що сталося?» І Хіраньяка мовив: «Не знаю, з якого кінця й почати, ось прийдемо з тобою в іншу країну, отам усе чисто й повідаю». Ворон здивувався: «Та я ж полечу попід хмарами, як же ти зі мною підеш?» Хіраньяка сказав йому: «Якщо ти хочеш урятувати моє життя, то посадови мене собі на спину, і так ми туди й дістанемося. Лише на тебе маю надію». Почувши це, ворон з радістю погодився: «Та для мене немає більшого щастя, як бути там разом з тобою. Я знаю вісім різновидів польоту, починаючи з польоту по прямій. Отож сідай мені на спину, і я щасливо доставлю тебе на те озеро». Тоді Хіраньяка спитав: «А як же називаються ті різновиди польоту?> І Лагхупатанака йому пояснив:

«Прямий політ, шугання ввись, ширяння і падіння вниз,

Літ по кривій, зигзагом літ, підйом і швидкісний політ».

Вислухав його Хіраньяка, потім вискочив воронові на спину і примостився поміж крилами, а той злетів і полинув по прямій. Незабаром він долетів до того озера. Ще здалеку побачивши Лагхупатанаку зі щуром на спині, черепаха подумала: «Ой, як невчасно когось принесло»,- і квапливо пірнула під воду. Лагхупатанака влаштував Хіраньяку в дуплі дерева, що росло на березі, а сам сів на сучку й голосно загукав: «Гей, виходь, Мантхарако, виходь! Це я, твій друг - ворон Лагхупатанака, який примчав сюди, бо дуже скучив за тобою. Правду кажуть: [122]

Що той сандаловий настій чи сніг холодний для чола?

Ніщо подібного не дасть, що може друга приторкують.

А також

Хто той, що тільки з двох складів створив нектар такий, що він,

Як друг, зараджує в біді, як лік, тамує біль душі?»

І коли Мантхарака як слід роздивилася, хто до неї прибув, вона вибралася з води і вся аж затремтіла від радості. Щастя сповнило їй душу, і озерна жителька мовила крізь сльози: «Іди сюди, друже, іди обніми мене. Довго я не могла впізнати тебе, через те й сховалася під водою. Як-то кажуть:

Якщо чиєїсь доблесті й чиїхось справ не знаєш ти,

Не слід стрічатися із тим - так Бріхаспаті наставляв».

Як тільки Мантхарака сказала це, Лагхупатанака злетів з дерева і обнявся з нею. Ось тут добре сказано:

Не зрівнять настій амріти, що ним тіло обмиваєм,

Із обіймами друзяки після довгої розлуки!

Після цього вони обоє, втішаючись тим, що їх знову звела доля, посідали під деревом і заходились розповідати одне одному, що їм довелось пережити. А Хіраньяка, вклонившись Мантхараці, примостився біля ворона. І тоді Мантхарака спитала Лагхупатанаку: «Слухай, що це за щур? Навіщо ти приніс на своїй спині того, хто править тобі за харч? Неабияка має бути на те причина?» Лагхупатанака мовчки вислухав усе, а потім відповів: «Звуть Цього щура Хіраньякою, і він для мене такий дорогий, як Друге життя. Та що там казати:[123]

Як у потоці - тих краплин, як у безодні неба - зір, Як у пустелі порошин, нам не злічити й за життя,

Не полічить його чеснот, шляхетності нам не збагнуть,

Йому наш остогиднув світ, отож до тебе щур прибув».

Спитала Мантхарака: «А чому йому наш світ остогиднув?» - і ворон відповів: «Та я цікавився, а він сказав, що не знає, з якого кінця почати, і що про все розповість він, коли доберемось до озера. Ну, що ж, друже мій Хіраньяко, тепер ти нам обом повідай, чому тобі світ немилий?» І тоді Хіраньяка розповів таке.

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate