Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
З тисяч людей, що знають Дона Кіхота, не набереться і сотні, що знають Сервантеса. / Володимир Канівець

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Мистецтво кохання Переклад А.Содомори


Публій Овідій Назон Мистецтво кохання Переклад А.Содомори

© Publius Ovidius Naso

© А.Содомора (переклад), 1999

Джерело: Овідій. Любовні елегії. Мистецтов кохання. Скорботні елегії. К.: Основи, 1999. 300 с. С.: 105-168.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

Зміст

Книга перша

Книга друга

Книга третя

Примітки

КНИГА ПЕРША

001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,

002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.

003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?

004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?

005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,

006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.

007] Я - за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,

008] Я на любовних стежках - Тіфій і Автомедонт.

009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,

010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.

011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри -

012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.

013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, -

014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.

015] Ту, що її потім Гектор відчув, - непоборну долоню

016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.

017] Учень Хірона - Пелід, мій - Амур-, як свавільні обидва,

018] Так і богині сини - парость Еака й Амур.

019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?

020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?

021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди

022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.

023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:

024] Більшої рани завдасть - краще помщуся йому.

025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,

026] Не запозичив його з лету небесних птахів,

027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,

028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць -

029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем

030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!

031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!

032] Одаль - хто білість ноги довгим одінням окрив!

033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи -

034] Квіти, що потай рвемо, - не про злочинну жагу.

035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,

036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.

037] Друга турбота твоя - щоб обранка й тебе покохала,

038] Третя - аби ця любов не на хвилину була.

039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле -

040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.

041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,

042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.

043] З неба, однак, не впаде вона - добре шукай, котрій скажеш:

044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"

045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета -

046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,

047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений - місце,

048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.

049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,

050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.

051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,

052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.

053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,

054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:

055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:

056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"

057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон - у Метімні,

058] Риб - у морській глибині, птаства - між листям дерев,

059] На небосхилі - зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, -

060] Як не сказати, що тут - мати Енея живе?

061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, -

062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.

063] Інших, що вже на порі, полюбляєш - і ними рясніє;

064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.

065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) -

066] Що ж, і з таких не одну - сотні зустрінеш у нас.

067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує

068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,

069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,

070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.

071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши

072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:

073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,

074] Тут же - сам батько Данай, грізно підняв він меча.

075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,

076] Й сьомого - світлого дня для іудеїв усіх.

077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:

078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.

079] Місце Амура - це ще й судова (хто повірив би?) площа:

080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.

081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери

082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,

083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:

084] Інших людей захищав - сам вберегтися не вмів.

085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої -

086] Власну справу тепер мусить, сердега, вести.

087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера:

088] З гордого опікуна - скромний зробився прохач.

089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі:

090] Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі.

091] Не для потіхи лише - для любові чимало тут гідних,

092] Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить.

093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,-

094] Кожна поживу несе, в ротику двигає щось;

095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть

096] І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть,

097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво,

098] Гляну - й вагаюсь не раз, око на кому спинить.

099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились:

100] Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй!

101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив,

102] Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків.

103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану,

104] Де просто неба сидів, не під наметом, глядач.

105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля

106] В ту, що минула, добу скромним помостом було.

107] Люд не на лавах - на дерні сидів, а кошлате волосся,

108] Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав.

109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? -

110] В грудях тим часом горить непереборна жага.

111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська,

112] Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист.

113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, - тоді-то володар

114] Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав.

115] І позривалися з місць юнаки - запальні, галасливі,

116] Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі.

117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки,

118] Як од голодних вовків ніжна овечка втіка,

119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців:

120] Щойно рум'яні були - страх на лиці забілів.

121] Хоч і на всіх він один - неоднаково кожна боїться:

122] Ця рве волосся, а та - наче без тями сидить.

123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша,

124] Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та - в біг.

125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок,

126] І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав.

127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник,

128] Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю

129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди

130] Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі".

131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити;

132] За нагороду таку згоден і я воювать!

133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри

134] Для миловидих дівчат - наче ті ями-пастки.

135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней:

136] Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця.

137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців,

138] Погляду, поруху брів не перехоплюють тут.

139] Побіч красуні сідай собі сміло - ніхто не осудить,

140] Боком до неї тулись - слова не скаже ніхто.

141] Хоч не хотіла б - тулитися мусить, бо тісно на лаві,

142] Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.

143] Далі вже гав не лови - до сусідки словечком озвися,

144] Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:

145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же

146] Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.

147] А понесуть по арені богів урочистим походом -

148] Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.

149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди

150] Сяде - ти пальцем чутким зняти її поспіши.

151] Хай і не сяде - зніми все одно: лови будь-який привід,

152] Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.

153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) -

154] Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.

155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш

156] Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.

157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,

158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.

159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,

160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,

161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,

162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.

163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,

164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.

165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:

166] Той, хто на рани дививсь,- рану під серцем відчув:

167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,

168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, -

169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,

170] Був дотепер глядачем - жертвою станеш нараз.

171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,-

172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?

173] В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь -

174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.

175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?

176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..

177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:

178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.

179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:

180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!

181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,

182] Хлопець - війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.

183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:

184] Цезарям силу не вік - роду високість дає.

185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:

186] Млява років течія - не перешкода йому.

187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,

188] Хоч у колисці, а все ж - гідний Юпітера був.

189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,

190] Як переможений край - Індію - тирсом жахав!

191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе

192] Й ворога перемогти - мудрість, опіка отця.

193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,

194] Перший з-між хлопців тепер, далі - з-між сивих мужів.

195] Є ще брати в тебе - кривду братів поспіши відомстити,

196] Батько є - стань же твердим захисником його прав!

197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог

198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.

199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,

200] Правда, пошана богів - ось де знамено твоє.

201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде

202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.

203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:

204] Богом один із вас є, другий - ним буде в свій час.

205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,

206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.

207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,

208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!

209] Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду

210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.

211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш

212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.

213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,

214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.

215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях -

216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.

217] Весело те споглядатиме юнь - наші хлопці й дівчата,

218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.

219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то

220] Гори зображені там, ріки, долини які?"

221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,

222] Хоч би й не знав ти всього - мов про відоме, кажи:

223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма

224] В'ються по плечах, то це - славний на витоки Тігр.

225] Там он вірмени ідуть; ось - Данаєва донька Персіда;

226] Це - славнозвісне колись місто між перських долин.

227] Цей ось і той он - вожді". Якщо знаєш - назви поіменно,

228] Втім, хоч би навіть не знав,- сам ти їх вдало назви.

229] Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди:

230] Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш.

231] Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних

232] Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина.

233] Тільки-но Вакх йому крильця зросить, - вологою взявшись,

234] Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить

235] Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце

236] Крапля комусь упаде - тут же пектиме любов.

237] Духу вино додає, до кохання жагу роздимає,

238] Вихилиш келих до дна - туга покине тебе.

239] Сміх бере гору тоді, до змагання й злидар чує силу,

240] Болі, турботні думки вже не захмарять чола.

241] Рідкісна в нашу добу заполонює душу відвертість,

242] Підступи й хитрощі геть бог правдолюбний жене.

243] Ось коли хлопців серця в свої сіті ловили дівчата:

244] Владна Венера й вино -- наче вогонь у вогні.

245] Хай лиш в оману тебе не введе миготлива лампада:

246] Не за вином, не вночі вроду цінити берись.

247] Таж серед білого дня трьом богиням Паріс приглядався,

248] Поки Венері сказав: "Першість тобі віддаю".

249] Ніч усі хиби, всі вади бере під своє покривало,

250] Тож перша-ліпша з дівчат гарною буде вночі.

251] Про самоцвіти, багрець, чи правдиві, лиш день тобі скаже,

252] Як і про постать, лице, чи бездоганні, - лиш день.

253] Ще називати місця, що на здобич жіночу багаті? -

254] Легше піщинки, хоч їм ліку немає, злічить.

255] Мав би ще Байї назвать, узбережжя мережане Байїв,

256] А чи купальні, що в них води сірчані паркі?

257] Зранений в серце, зітхнув не один, покидаючи місто:

258] "От тобі й полікувавсь у славнозвісній воді!"

259] Ось біля Рима, в гайку, розмістилась Діани святиня -

260] В битвах кривавих, мечем, владу вона здобула.

261] Діва, що в цноті живе, що ненавидить стріли Амура,

262] Людям стільком завдала, гнівна, й завдасть іще ран.

263] Досі, нерівноколесу вперед женучи колісницю,

264] Муза вказала тобі щедрі для ловів місця.

265] Зараз я викладу, як ти найкраще б до рук міг прибрати

266] Ту, що вподобав, а це - стрижень повчання мого.

267] Хто б ви й де б не були, зосередьтесь, тямкі до науки,

268] Й до обіцянок моїх вухо прихильно схиліть!

269] Спершу ти ось що гарненько затям: не буває такої,

270] Що не далася б до рук - ти лише сіті розстав.

271] Скорше помовкнуть пташки навесні, серед літа - цикади,

272] Скорше менальський гончак буде тікать од зайців,

273] Ніж гордуватиме ласкою жінка, бо й та, котра з виду -

274] Стійкість одна, в той же час - любощів прагне в душі.

275] Втіх потаємних юнак а чи дівчина рівно жадають,

276] Той - неприховано, ця - глибше ховає жагу.

277] От ухвалили б ми, чоловіки, не спішити з любов'ю -

278] Жінка до нас по любов першою б мусила йти!

279] Мукає - кличе бика на лугу соковитім телиця,

280] Лунко й кобила ірже, тільки-но вгледить коня.

281] В нас не така невгамовна жага, не така вже нагальна,

282] Знає межу чоловік, хоч і пройма його хіть.

283] Чи про Бібліду згадать, що до брата злочинним палала

284] Пломенем і через те духу пустилась в петлі?

285] Мірра ж отця свого, не як дочці подобає, любила -

286] І під корою тепер, стиснена, гріх свій таїть.

287] Слізьми її, що з пахучого дерева скрапують нині,

288] Змащуєм тіло; в сльозі - діви ім'я збереглось.

289] Десь по затишних долах, у підніжжі лісистої Іди

290] Білий-білісінький бик, стада окраса, бродив.

291] Чорна лишень між рогами була в нього плямочка-вада,

292] В іншому - сяяв увесь, мов хто облив молоком.

293] Кноські й кідонські до того бика поривались телиці,

294] Кожна жадала відчуть буйну вагу на собі.

295] Та Пасіфая запрагла з биком пов'язатись любов'ю,

296] Тут же телиці гладкі стали ненависні їй.

297] Знане кажу: навіть Кріт, на якому сто міст гамірливих,

298] Хоч полюбляє брехню, не заперечить мені.

299] Кажуть, своєю ж рукою вона, хоч до того не звикла,

300] Рвала м'які для бика трави і листя дерев.

301] Всюди за стадом ішла й навіть думки не мала про мужа:

302] Той білосніжний рогань гору над Міносом взяв.

303] Що ж зодягатись тобі у прегарне вбрання, Пасіфає?

304] Таж на прикрасах твоїх не розуміється бик.

305] Нащо люстерко здалось, коли йдеш на узгір'я за стадом?

306] Зачіску стільки разів чи не безглуздо мінять?

307] Дзеркалу все ж довіряй: воно скаже, що ти не телиця,

308] Що на дівочім чолі рогів не вгледиш таки.

309] Мінос ще милий тобі - то не треба шукати коханця,

310] Потайки хочеш кохать - то хоч бика не кохай.

311] Де там! У гори, ліси, залишивши володарську спальню,

312] Мчить, мовби гнав її Вакх - буйний Аонії бог.

313] О, як то часто пекла вона заздрісним оком телицю:

314] Чим це, мовляв, ось така вабить обранця мого?

315] Бач, вона все перед ним соковиті витоптує трави -

316] Думає, глупа, що й він з неї не зводить очей.

317] Мовивши, тут же велить ту телицю ні в чому не винну

318] Гнати з лугів на ріллю - під луковидне ярмо

319] Чи на заріз, ніби в жертву богам, щоб суперниці серце

320] Взяти до рук, як лиш їй груди ножем розітнуть.

321] Скільки складала тих жертв і, тримаючи серце в долоні,

322] Криво всміхалась: "Ану - йди, залицяйсь до мого!"

323] То вона хоче Європою буть, то - Іо: ця - в корову

324] Перемінилася; ту - бик віз на спині своїй.

325] Стада вожак дерев'яну корову сприйнявши як справжню,

326] З нею зійшовся-таки; плід - таємницю розкрив.

327] Варто крітянці було не зважати на пристрасть Тієста

328] (О, як нелегко жоні вірною буть одному!) -

329] Коней не стримав би Феб серед неба й назад, до Аврори,

330] Він колісниці б тоді не розвернув на бігу.

331] Волос пурпурний в отця свого, Ніса, дочка його вкрала -

332] Й лоном дівочим тепер тисне скажених собак.

333] Марса уникнувши на суходолі, на морі - Нептуна,

334] В рідному домі Атрід жертвою жінки упав.

335] Хто не сплакнув над жагою ефірської діви Креуси?

336] Хто про Медею не чув - матір, убивцю дітей?

337] Фенікс, Амінтора син, невидющі виплакував очі.

338] Рвав Ппполіта живцем коней сполоханих шал.

339] Що ж осліпляєш невинних дітей? На твою божевільну

340] Голову - прийде пора - кара, Фінею, впаде!

341] Вся ця біда - од жінок: їх любовне бажання сильніше

342] Й шалу у ньому завжди більше, ніж в чоловіків.

343] Сумнівів, отже, не май: будь-яка може стати твоєю;

344] Хтозна, чи з-між багатьох мовила б "ні" хоч одна.

345] Хай і відмовить якась, але кожній лестять залицяння,

346] Хоч ошукався - дарма: що та відмова тобі?

347] Чи ошукався, однак? Таж нове залицяння - солодше:

348] Більше сусідське добро нам до душі, ніж своє.

349] Завше-бо й нива чужа урожаєм багатшим рясніє,

350] Завше й чужа череда вим'я повніше несе.

351] Спершу служницю пізнай, що при тій, котру звабити хочеш:

352] Так ти полегшиш собі до господині підхід.

353] Чи до своїх таємниць підпускає служницю, дізнайся,

354] Чи в тій прихованій грі з нею вона заодно.

355] Спробуй, якщо все це так, підкупить, ублагати служницю:

356] Схилиш її на свій бік - легко досягнеш мети.

357] Час підбери (на це - й лікар зважає), коли господиня

358] Без намовляння твого візьме принаду з гачка;

359] Візьме ж охоче тоді, коли солодко, гоже їй буде,

360] Як на врожайній землі - повному сили зерну.

361] Бо, коли туги, ні болю нема - наче ширяться груди,

362] Спритна Венера тоді влесливо входить у них.

363] Поки зажурений був Іліон - ворогам не давався,

364] А звеселивсь - і коня, повного зброї, прийняв.

365] Мить підбери, коли хитра суперниця їй дозолила:

366] Легко за себе тоді зможе помститись вона.

367] Зранку, як зачіску буде вкладать господині служниця,

368] Мовби собі, а не їй скаже впівголос, аби

369] Враженій гніву додать - так вітрило снаги дає веслам -

370] "Кривднику ледь чи б могла кривдою ти відплатить".

371] От і про тебе додасть, переконливих слів приточивши, -

372] Сохне, мовляв, од жаги, розум потьмаривсь йому.

373] Ґав не лови тоді: вляжеться вітер - охляне вітрило,

374] Наче тонесенький лід, тане за мить якусь гнів.

375] Може, подумаєш тут: "Чи не звабити й гарну служницю?" -

376] Це небезпечна, скажу, і непродумана гра,

377] Бо заохотиш не всіх: одна дбатиме про господиню,

378] Інша - про себе: тебе схоче собі зберегти.

379] Править лиш випадок тут. І хоч доля сприяє сміливим,

380] Ще раз і ще раз кажу: на небезпеку не йди!

381] Не стрімчаками вестиму тебе, не до прірви скерую,

382] Ступиш на стежку мою - пастки уникнеш на ній.

383] А причарує таки, як листи буде брати й давати,

384] Тілом, не пильністю лиш, мила служниця тебе -

385] Все ж господиню спочатку здобудь, а її - вже потому:

386] Не від служниці-бо слід розпочинати любов.

387] Добре ще зваж на одне (якщо віриш моєму мистецтву -

388] Ну, а на вітер, затям, слів не пускатиму я):

389] Взявся за діло - доводь до кінця. Служниця не зрадить,

390] Хай лиш відчує сама частку й своєї вини.

391] Птах, чиї крила у клею в'язкім, не зів'ється під небо,

392] Вбіг у тенета кабан - більше в чагар не шугне.

393] Риба, піймавшись на гострий гачок, не гулятиме в морі,

394] Звабив - довершуй свого і переможцем відходь!

395] Отже, не зрадить, кажу, відчуваючи спільну провину,

396] Про господиню ж усе з вуст її знатимеш ти.

397] Лиш не обмовся комусь! Не обмовишся - буде й служниця

398] Радо тобі сповіщать, де лиш яка новина.

399] Знай: помиляється той, хто вважає, що тільки на полі

400] Й морі потрібно ловить пору, догідну для дій:

401] Як не щодня ми зерно довіряємо ниві примхливій,

402] А зеленавій воді - вигнуте дно корабля,

403] Так не щодня на гарненьких дівчат полювання успішне:

404] Часто вдається воно тільки в означений час.

405] Хай це народження день, хай календи, що ними Венера

406] Тут же за Марсовим свій, всміхнений, місяць веде,

407] Хай це той день, коли цирк виставляє не звичні прикраси,

408] А полонених вождів подиву гідні дари, -

409] Діло облиш! Підступає зима, нависають Плеяди,

410] В хвилю пірнути спішать ніжні зірки Козенят.

411] Час одпочинку тоді. Хто довіриться морю в ту пору -

412] Той на уламках судна душу заледве спасе.

413] Краще почни з того дня, многослізного дня, коли кров'ю

414] Римлян, що впали в бою, води алійські взялись.

415] Чи з неробочого, сьомого, дня, що його шанувати

416] Від найдавніших часів звик палестинський гебрей.

417] Добре ти все обміркуй на вродини своєї коханки:

418] Витрати будуть, а це - вісники чорного дня.

419] Як не викручуйся - візьме своє: не забракне їй хисту,

420] Щоб обібрати того, хто умліває з жаги.

421] Прийде до неї торговець-хитрун (таки знає, до кого!),

422] Викладе весь свій товар; ти сидиш поряд, вона -

423] Скаже й тобі вибирать (заодно й твій смак перевірить),

424] Потім пригорне тебе, далі попросить: "Купи!"

425] "Цей подарунок, - додасть, - мені милим буде надовго:

426] Що лиш у мріях було, нині саме йде до рук!"

427] "Грошей, - замнешся, - з собою не взяв я..." - попросять розписку,

428] І дорікнеш сам собі: "Нащо я вчився писать!"

429] Що, коли день уродин, аби тільки приймати дарунки,

430] Двічі й тричі на рік буде вона святкувать?

431] Ще ж і поплаче не раз: десь кульчик, мовляв, загубився -

432] Шкода велика, бо він з каменем був дорогим.

433] Часто ще просить: "Позич". Позичиш - уже не поверне,

434] Отже, на втрати чекай, а про подяку забудь!

435] Хай би я був стоязикий, стоустий - усе ж не зумів би

436] Викласти тут до кінця кляте мистецтво блудниць.

437] Віск на табличці гладкій для початку хай брід тобі вкаже,

438] Воскові спершу довір, що на душі залягло.

439] З лестощів різних почни, з тих слів, що коханцям віддавна

440] Знані, й слізних благань, хто б ти не був, не жалій!

441] Випросив Гектора, сина, Пріам - ублагавши Ахілла;

442] М'якне й розгніваний бог, чуючи просьбу палку,

443] Про обіцянки тоді не забудь: обіцянка - не шкодить,

444] Нею ж усякого ти можеш зробить багачем.

445] Той, хто повірив хоч раз, не покине надії, богині:

446] Хоч і брехлива, та все ж годі без неї прожить.

447] От подарунок даси, а тебе - ще й покинути можуть,

448] Бо ж домоглася свого, втрата вже їй не страшна.

449] А не даси - їй надія шептатиме: "Ще ж подарує..."

450] Так рільника з дня на день дурить безплідна рілля.

451] Так і завзятий у кості гравець, аби лиш не програти,

452] Все програє, а рука тягнеться знову до гри.

453] Перша турбота твоя - поєднатися без подарунку:

454] Щоб не даватись дарма - буде твоєю всякчас.

455] От і пошли їй листа, що в мереживі слів найніжніших, -

456] Перший він слід прокладе, настрій розвідає там.

457] Таж підманув колись лист - на яблуці напис - Кідіппу:

458] Лиш прочитала його - тут же піймалась у сіть.

459] Нум до науки, о римське юнацтво! Й не тільки для того,

460] Щоб за підсудних тремких гарно стояти в суді:

461] Як простолюддя, хмурного суддю і сенат щонайвищий -

462] Схилиш ти й дівчину так словом ученим своїм.

463] Не похваляйся, проте. Не спіши з красномовством до часу,

464] В мову свою навмання пишних речей не вплітай.

465] Хто б то, крім дурня хіба, до дівчини вчено звертався?

466] Скільки разів через лист діло все йшло нанівець!

467] Так, як говориш, пиши, щоб довіра була, та ласкаво -

468] Начеб ти бесіду вів, начеб у вічі дививсь.

469] Раптом не прийме листа, відішле його, не прочитавши, -

470] Ще прочитає колись, кроку назад не роби.

471] З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає,

472] З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь.

473] Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку,

474] Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш.

475] Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, -

476] Брилу камінну, проте, сточує плинна вода.

477] Ти й Пенелопу саму - постарайся лишень - переможеш,

478] Трою, за рік чи за два, - візьмеш ти, візьмеш-таки!

479] А прочитавши, одвіту не дасть - до одвіту не силуй:

480] Тільки б читала твої сповнені ласки слова.

481] Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише:

482] З часом, по крокові крок, стане близькою тобі.

483] Спершу - чого не бува? - ти гіркого листа прочитаєш:

484] Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй.

485] Просить, а думає так: "Налягатиме ще - поступлюся".

486] Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь.

487] Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак,

488] Слуги нестимуть; її - мов ненароком зустрінь,

489] Слово до неї промов, та не прямо кажи - манівцями:

490] Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь.

491] Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий -

492] З нею дозвілля й своє не забувай розділить.

493] То трохи спереду йди, то, відставши, - дещо позаду;

494] Часом приспішуй ходу, часом поволі ступай.

495] Можеш на відстані пари колон, для поваги, триматись,

496] Можеш пліч-о-пліч іти - жодного сорому тут.

497] Сяде в театрі, всім очі милуючи, - сядь побіч неї:

498] Буде на чому й тобі гарно попасти свій зір.

499] Тільки частіш поглядай, досхочу подивляй її вроду,

500] Мову веди звіддаля - знаками, порухом брів.

501] Щедро тому, хто зображує дівчину, бий у долоні,

502] Хто за коханця - тому ще запальніше плещи.

503] Стане - за нею вставай; сидить - не схоплюйся з місця,

504] Бо відтепер не тобі час твій належить, а їй.

505] Не кучеряв лиш волосся свого розігрітим залізом,

506] Каменем звітрених скель заросту ніг не стирай.

507] Хай цим займаються ті, хто звеличує матір Кібелу

508] На верескливо гучнім, як у фрігійців, ладу.

509] Врода недбала - окраса мужів. Чи не викрав із Кріту

510] Міноса доньку Тесей, хоч кучерявий не був?

511] Чепуруном Гіпполіт не ходив, а сподобався Федрі,

512] В лісі б Адонісу жить - рани ж богині завдав.

513] Зваблює хай чистота й засмаглість на Марсовім полі,

514] Тога нехай на тобі гарно, рівненько лежить.

515] Зуби - щоб чисті були, язика щоб ніде не кололи,

516] Хай не гуляє нога в надто широкім взутті.

517] Хай не стирчить навсібіч абияк підтяте волосся:

518] Чуб свій і заріст лиця вмілій руці довіряй.

519] Також про нігті подбай, щоб не довгі були та без бруду,

520] З ніздрі, як часом бува, щоб волосок не стремів.

521] Подих аби неприємним не був, коли рота розтулиш,

522] Запах провідці отар, цапа, з під пахв щоб не чувсь.

523] Інше - то справа манірних дівчат або тих серед хлопців,

524] Хто не обранку (ганьба!) - хлопця очима пасе.

525] Втім, уже Вакх закликає співця! Він сприяє коханцям,

526] Радий вогневі, що ним сам же колись пломенів.

527] Наче причинна, бродила піском, їй незнаним, крітянка -

528] Дією, куснем землі, що серед пінявих хвиль.

529] Як покладалась до сну, так і вибігла: в туніці вільній,

530] Боса; волосся густе злотом по плечах пливло.

531] В безгомінь моря, до хвиль: "Жорстокий Тесею!" - гукала,

532] Сльози дощем по лицю (чи заслужила?) лились.

533] Кликала й плакала враз - пасувало одне їй і друге:

534] Сліз найрясніші струмки вроди не збавили їй.

535] Знов себе в груди б'є найніжніші - "Утік, - лементує, -

536] Зрадник лукавий, утік! Що ж мені бідній робить?..

537] Що ж мені, - плаче, - робить?.." Аж тут задзвеніли кімвали,

538] Бубни озвались лункі з-під невсипущих долонь.

539] З остраху падає ниць, на півслові жалі перервавши,

540] Зблідла вона на лиці - крові й краплинки нема.

541] Ось і менади вже тут, на плечах розпустивши волосся,

542] Ось і сатири в'юнкі, Вакха провісники, тут;

543] Ось і підпилий Силен на ослі, що прогнувся під старцем,-

544] Хоч і підпилий, проте вправно за гриву вхопивсь.

545] Та, поки ловить менад, а вони - з ним забаву заводять,

546] Поки, невдаха-їздець, ослика прутом шмага,

547] Раптом не втримавсь-таки - стрімголов через вуха ослячі

548] Гепнув, сатири ж йому: "Батьку, вставай же, вставай!"

549] Поки те діється, Вакх на обвитій плющем колісниці

550] Тиграми править; в руках - віжки дзвенять золоті.

551] Дівчині - голос, рум'янець пропав, про Тесея забула,

552] Тричі хотіла тікать - тричі в'язав її страх.

553] Кинуло в дрож її; колос легкий так од вітру здригнеться,

554] А на грузьких мокляках - очеретина суха.

555] Бог же: "Це я, - проказав, - захисник твій вірніший. Не бійся!

556] Станеш, крітянко, мені, Вакхові, ти за жону!

557] Дар мій весільний - небо - візьми: кораблів заблукалих

558] Будеш сузір'ям новим, ночі оздоба, вести".

559] Мовивши те, зістрибнув, щоб вона не лякалася тигрів,

560] Із колісниці; нога глибоко вгрузла в пісок

561] Діву обнявши, повіз (чи могла опиратись?) на небо:

562] Що лиш на думку спливе - легко богам осягти.

563] Ті - Гіменею хвалу вже виспівують, Вакхові - інші,

564] Так з нареченою бог на небесах поєднавсь.

565] Тож, коли Вакха дари виграватимуть перед тобою,

566] А коли трапиться ще й гарна сусідка тобі -

567] Спершу до святощів ночі звернись, до Ніктелія-батька,

568] Щоб од вина не було шкоди твоїй голові.

569] Далі - багато чого, хоч не навпрост, їй можна сказати:

570] Що не домовиш їй ти - в думці домовить сама.

571] Потім черкни щось вином, хай стіл лестить замість тебе,

572] Хай вона знає, над ким влада її відтепер.

573] В очі - очима дивись, хай жагу твою бачить, бо часто,

574] Хоч і німують уста, мову обличчя веде.

575] Келих, що з нього вона надпила, поспіши перейняти

576] Й де ще тепло її губ - там його й ти пригуби,

577] Візьме шматочок якийсь - туди ж сягнувши рукою,

578] Пальцями пальців її мов ненароком торкнись.

579] Ще постарайсь, щоб її чоловік тебе теж уподобав:

580] Дружба ця їй і тобі стане в пригоді не раз.

581] Випаде жереб тобі за вином - відступи йому жереб,

582] Він хай бере твій вінець, хай покерує питтям.

583] Чи дорівняв тобі, чи не дотягся - віддай йому першість,

584] Слово прихильне своє кинуть йому не вагайсь.

585] Певний це, втоптаний шлях - по-мистецькому друга вдавати,

586] Втоптаний, певний, а все ж - ковзко й на ньому бува.

587] Так управитель не раз перевищує міру належну:

588] Більше на себе бере, ніж доручалось йому.

589] Ну, а тепер - щодо міри в питті, вона ж - очевидна:

590] Хай не підводять тебе ні голова, ні нога.

591] Надто сварок уникай, бо ж вино спонукає до сварки,

592] Руки, до бійки швидкі, стримуй, попивши вина.

593] Впав колись Еврітіон через те, що напивсь по-дурному, -

594] В колі гостей, за вином, дотеп доречний, не гнів.

595] Як голосистий - співай, як проворний - берися до танцю, -

596] Дар од природи на те, аби подобатись ним.

597] Справжнє сп'яніння - біда, а вдаване - то допомога, -

598] Хай заплітається твій, хоч і не п'яний, язик:

599] Може, зухваліше зробиш ти щось чи скажеш - не страшно:

600] Всяк зрозуміє тебе - вже напідпитку, мовляв.

601] їй побажай гараздів і тому, хто втішається нею,

602] Подумки ж - лиха йому, всяких болячок назич.

603] Потім, як гості почнуть галасливо вставати з-за столу,

604] Саме при тій метушні гарну нагоду лови:

605] В гурт увіпхавшись, дістанешся легко до кралі своєї -

606] Пальцями стану торкнись, ногу - ногою відчуй.

607] Тут і зізнатись пора. Одначе не мнись по-селянськи -

608] Доля й Венера стоять лиш за хоробрих людей.

609] Про красномовність не стану тобі настанов подавати:

610] Досить тобі забажать, - мова сама попливе.

611] Вміло коханця вдавай, говори їй про зранене серце,

612] Щоб переконливим буть - весь на те хист поклади.

613] Втім, це неважко, бо кожній здається, що гідна любові, -

614] Хай препогана, усе ж вірить у вроду свою.

615] Та не один, хто вдавав, любов'ю проймавсь мимоволі:

616] Спершу зображував пал, потім направду палав.

617] Будьте ж, дівчата, ласкаві до тих, хто вдає, що кохає:

618] Та, котра грою була, - справжньою стане любов!

619] Словом лестивим, юначе, пора її серце здобути:

620] Плин гомінкого струмка й кручу підмиє не раз.

621] Личко, волосся хвалить не лінуйсь і тонюсінькі пальці,

622] Мовби хто виточив їх, і невеличку стопу.

623] Саме така похвала й для цнотливої - медом на душу:

624] Дівчина ж понад усе дбає про вроду свою!

625] Сором ще й досі хіба не пече і Юнону, й Палладу,

626] Що у фрігійських лісах віддано першість не їм?

627] Хвалиш - то всі свої барви показує птиця Юнони,

628] Будеш без слів подивлять - не виставлятиме їх.

629] Любить же навіть рисак біговий, коли часом по шиї

630] Злегка поплещеш або ж гриву розчешеш йому.

631] На обіцянки, гляди, не скупись: це чудова принада,

632] Свідками ж різних богів, щоб довіряла, бери!

633] Що присягають закохані, з того й Юпітер сміється, -

634] Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри!

635] Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні,

636] Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере.

637] Вигода є від богів, а є вигода - віра хай буде, -

638] На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім!

639] Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, -

640] От ви й по правді живіть: над усіма - божество.

641] Ввірене вам - поверніть, договори вшановуйте чесно,

642] Серця - обман, а руки - хай не забруднює кров.

643] Маєте розум - жартуйте з дівчат: покарання не буде!

644] Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман.

645] Зваблюйте звабниць, бо це назагал - безбожне поріддя, -

646] В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі!

647] Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло -

648] Дев'ять років підряд сонце палило поля.

649] До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, - мовив, -

650] Може власкавить лише мужа захожого кров".

651] "Що ж, - на те Бусірід, - будеш першим даром для нього, -

652] Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!"

653] Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла:

654] В череві твору свого смажився сам же творець.

655] Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки

656] Звідати винахід свій - це справедливість сама.

657] Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде,

658] Приклад лихий подала - цим же хай сплатить тобі.

659] Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами,

660] Зможеш - хай лиця твої вогкими будуть од сліз.

661] А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) -

662] В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води.

663] Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком?

664] Не поцілує тебе - все-таки сам поцілуй!

665] Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді,

666] Хоч і пручатись почне - хоче, щоб ти переміг.

667] Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки,

668] Щоб не жалілась вона - от неотеса, мовляв!

669] Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати -

670] Втратити вартий і те, що перепало йому.

671] Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії?

672] Кроку того не зробить - тупість, не цнота, повір!

673] Кажеш, насильство? Хай так Але ж воно миле дівчатам:

674] Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть.

675] Силою схилиш до втіх - усяка зрадіє тій силі;

676] Навіть зухвалість ота - гарний даруночок їй.

677] А не торкнешся, хоч міг, - удаватиме радість обличчям,

678] Серцем до тебе, однак, - певен я, - чутиме жаль.

679] Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, -

680] Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.

681] Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати,

682] Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку.

683] Вже пастухові-судді горезвісну дала нагороду

684] Перша з-між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.

685] Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста -

686] Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.

687] Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо

688] Еллінів: біль одного спільною справою став.

689] Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!)

690] Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.

691] Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади,

692] Не у прядінні, шукай слави гучної собі!

693] Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця,

694] В правій, що нею вкладеш Гектора, - вовни клубок?

695] Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, -

696] Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв.

697] З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,

698] Пристрасті не вгамував - сам себе видав Ахілл.

699] Силою (вірити слід) була тут же подолана діва,

700] Потай жадала й сама, щоб подолали її.

701] "Не покидай!" - зупиняла Ахілла, що йти поривався,

702] Вже ж бо не прядку в руці - грізне оружжя тримав.

703] Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,

704] Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?

705] Так-бо вже є воно: жінка соромиться діло почати, -

706] Як же їй мило зате згодом оддатись йому!

707] Декотрі з чоловіків, шанувальники власної вроди,

708] Ждуть, поки жінка сама кине їм перше слівце.

709] Ні! Чоловік підійти має першим, йому слід просити,

710] їй - доброзичливо те, що попрохали, сприйнять.

711] Щоб піддалась, попроси: над усе прохання їй милі;

712] Як закохавсь, розкажи, далі - бажання розкрий.

713] Таж героїнь стародавніх благать не цуравсь і Юпітер,

714] Першою жодна з красунь до Громовержця не йшла.

715] Може, відчуєш до тих умовлянь твоїх нехіть у неї -

716] Стримайсь на деякий час, щезни їй з-перед очей.

717] Вабить - що в руки не йде; викликає відразу - що липне:

718] Менше набриднеш ти їй - більше захоче тебе.

719] Значить, у хіті своїй зізнавайсь не одразу й не завжди:

720] З дружби, мов з зав'язі цвіт, хай визріває любов.

721] Я помічав: неприступна - шовковою з часом робилась,

722] Хто шанувальником був - потім коханцем ставав.

723] Блідість лиця мореплавця не красить: в одкритому морі

724] Сонце й солона вода смалять його день у день.

725] Блідістю б не хизувавсь і рільник, що веде просто неба

726] Рало й мотикою б'є - спушує скибу важку;

727] Й ти, хто Паллади вінок у змаганні пітнім добуває,

728] Блідістю тіла свого тільки б огиду будив, -

729] Хто закохавсь - той блідий; коханця прикрашує блідість,

730] Дурень хай бачить у ній явної слабості знак!

731] Був же блідий Оріон, як за Сідою бігав лісами,

732] Дафніс рум'яним не був - горду наяду кохав.

733] Має і худість вагу: про твій стан вона свідчить; і ще ось:

734] Голову вкрити плащем ти не вважай за ганьбу.

735] Й неспані ночі - добро: від безсоння стрункішає тіло

736] Й від невідступних страждань, свідків твоєї жаги.

737] Щоб домогтися свого, нещасливця вдавай, аби кожен

738] Мовив, зустрівши тебе: "Видно, таки закохавсь".

739] Що тут казать? Із неправдою правда змішалася нині:

740] Дружба - один тільки звук; вірність - одна лиш мана.

741] Ти полюбив? Перед другом, гляди, не вихвалюй обранки:

742] Радо повірить тобі, радо й підмінить тебе.

743] "Так, але ж Актора внук не поквапивсь на ложе Ахілла,

744] Федри, що в цноті жила, все ж не торкнувсь Пірітой?

745] А Герміону Пілад не'інакше любив, як Палладу -

746] Феб, як сестрицю свою - два Діоскури-брати".

747] Хто б сподівався на це - краще яблук на тамариску

748] Хай сподівається він, меду - на хвилях ріки!

749] Милим є тільки порок; на умі - лиш своя насолода:

750] Ближньому більше допік - більшої втіхи зазнав.

751] Отже, не ворога (от дожились!) слід боятись коханцю -

752] Вірних, кажу, уникай, щоб у безпеці ти був.

753] Родича, брата свого бережись, наймилішого друга:

754] Вся ця громадка тобі справжнього страху завдасть.

755] Щоб закінчити, додам: щодо вдачі дівчата бувають

756] Різні; до сотень сердець сотні підходів шукай.

757] Вдатна й земля не повсюдно на все: тут родить оливки,

758] Там - виноградну лозу, ще десь - добірні жита.

759] Скільки облич - стільки вдач є на світі; розумний зуміє,

760] Хоч незліченні вони, пристосуватись до них,

761] Наче Протей: то ставав кабаном він, то левом, то раптом -

762] Деревом, то серед хвиль - хвилею легко гойдавсь.

763] Так от і рибу по-різному ловлять: гачок тут підходить,

764] Там - лише остень, а там - тягнуть об'ємисту сіть.

765] Різного віку жінок ти по-різному, отже, приваблюй:

766] Пастку досвідчена лань здалеку спостереже.

767] Серед невчених - умом не хизуйсь, між цнотливих - зухвальством,

768] Бо перестануть вони, бідні, й собі довірять.

769] От і буває, що ту, котра чесного хлопця боїться,

770] Хутко в обійми свої явний негідник бере.

771] Частку роботи зробив я; лишається ще якась частка,

772] Якір метнувши, спочин матиме мій корабель.

Книга: Публій Овідій Назон Мистецтво кохання Переклад А.Содомори

ЗМІСТ

1. Публій Овідій Назон Мистецтво кохання Переклад А.Содомори
2. КНИГА ДРУГА 001] "Гейя, Пеане!" - гукніть - і ще раз: "Гейя,...
3. КНИГА ТРЕТЯ 001] На амазонок данайцям я зброю дав, зараз...
4. ПРИМІТКИ КНИГА ПЕРША 5. Автамедонт -...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate