Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Дискусія між фізиками й ліриками закінчилася перемогою комерсантів. / Олександр Перлюк

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Гай Валерій Катулл Поезії Переклад М.Зерова, А.Содомори, Ю.Кузьми, М.Борецького


66. КОСА БЕРЕНІКИ

Той, хто розглянути міг всі світила безкрайнього неба,

Той, хто пізнати зумів схід і зникання зірок,

Бачив, як меркне раптово вогнистого сонця сіяння,

Як у призначений час зорі щезають з небес,

Хто помічав, як таємно під скелі Латмійські високі

Трівію ніжна любов кличе з небесних висот,

Той же Конон і мене запримітив, косу Береніки,

Що між зірками небес світлом яскравим горить.

Ту, яку в жертву богиням численним вона обіцяла,

Руки піднявши стрункі, небу давала обіт,

Саме в той час, коли цар, обдарований шлюбом недавнім,

На ассирійців пішов, знищення їм несучи.

Спомин солодкий про ночі подружні забрав він з собою;

Здобиччю був йому в них діви невинної дар.

Чи молодій неприємна подружня любов? Чи не даром

Зменшують радість батьків сльози облудні її,

Що то так рясно спливають на ложе подружнє у спальні?

Ні, хай посвідчать боги, плаче нещиро вона!

Доказом цього для мене були голосіння цариці

В час, коли муж молодий йшов на сувору війну.

Чи не тому ти тужила, що ложе самотнім зосталось,

Тільки що з любим своїм треба розстатись було?

Як пройняла тебе наскрізь скорбота й душевна тривога,

Як розривалось твоє серце в розпуці німій!

Втративши всі відчуття, ти з розуму сходила, я ж то

Знала напевне, що ти змалку стійкою була.

Ти не забула хіба свого подвигу, ним ти здобула

Царське подружжя собі. Хто б на це зважитись міг?

А проводжаючи мужа, як жалісно ти промовляла,

Бачив Юпітер, як ти сльози втирала гіркі!

Чи то змінив тебе бог? Чи закоханим справді так важко

З тілом обранця свого довгу розлуку терпіть?

В час той усім божествам і мене ти приносила в жертву,

Кров проливала биків, щоб лиш коханий вернувсь.

Щоб лиш до тебе вернувся! А він у короткому часі

Азію всю підкорив, з рідним Єгиптом з'єднав.

Саме тому я і жертвою стала й по божих веліннях

Давня посвята твоя в небі сіяє тепер.

Ох, як нерадо, царице, твою покидала голівку,

Дуже нерадо, клянусь, всім найдорожчим клянусь.

Кара належна чекає того, хто присягу порушив,

Та чи під силу мені твердість заліза здолать?

Ним зруйнували найвищу вершину, якої торкався

Завжди в польоті своїм Фії нащадок ясний.

В час, як мідійці собі розлили нове море й завзято

Через проритий Афон варварський флот пропливав,

Що ж може вдіять волосся, як гори руйнує залізо?

О, Юпітер! Нехай зникнуть халіби з землі!

Також і той, хто почав руду під землею шукати,

Щоб для своїх же потреб твердість заліза зламать.

Долю нещасну мою оплакали любі сестриці.

Тут появився якраз, крильми повітря б'ючи,

Брат ефіопа Мемнона і кінь Арсіної з Локріди,

Той, що на крилах літа; зразу схопив він мене,

В небо злетіли ми з ним, пронеслись крізь тумани ефіру

І на Венери святім лоні поклав він мене.

Саме туди посилає слугу Зефіріта-гречанка

Та, що домівка її біля Канопа стоїть,

Щоб між світилами неба не тільки вінок Аріадни

З золота місце знайшов, світло своє розсівав,

А щоб і ми заблищали, з русявої зняті голівки,

Кучері світлі твої, ті, що богам віддала.

Вогка була я від сліз, у божеські храми вступивши,

В зірку богиня тоді перетворила мене. .

Зараз промінням торкаюсь я Діви і лютого Лева,

Разом з Каллісто також світло зливаю своє.

Тільки ж на захід звернуся, веду за собою Боота.

Він же, повільний, свій шлях пізно веде в Океан.

І хоч вночі мене топчуть безсмертні стопами своїми,

Ранок же знов віддає сивій Тефії мене.

(О, Рамнузійська дівице, прости мені те, що скажу я,

Я ж бо не хочу, щоб страх правду примусив змовчать.

Навіть як зорі мені дорікатимуть злими словами,

Те, що на серці лежить, я все одно розповім):

Більше сумую я тут, ніж радію, у вічній розлуці,

Так бо далеко тепер рідна твоя голова.

Згадую, як то колись ти плекала мене у дівоцтві,

Скільки пахучих мастей я випивала тоді.

Ви, кого факел весільний навіки з'єднав любим світлом,

Перше ніж тіло своє мужа обіймам віддать,

Перше ніж, скинувши шати, відкрити оголені груди,

Милий єлей ви мені лийте з ониксових чаш.

Лийте, але тільки ті, хто по праву зайняв чисте ложе,

Бо як котрась із жінок зраді віддалась гидкій,

О, від такої дари препогані хай вип'є пилюка.

Я від негідних жінок жодних дарів не прошу.

Краще, однак, щоб в подружжі злагода все царювала,

Щоб повсякчасно любов в вашій оселі жила.

Ти ж, о царице, коли, споглядаючи в зоряне небо,

Ласки в Венери просить будеш в святковії дні,

Ти ж не дозволиш хіба, щоб без пахощів я залишилась,

Ні, ти ласкаво дари щедрі й мені принеси.

Чом не дозволите, зорі, щоб царською стала косою?

Хай би вже знов Водолій при Оріоні сіяв!

Книга: Гай Валерій Катулл Поезії Переклад М.Зерова, А.Содомори, Ю.Кузьми, М.Борецького

ЗМІСТ

1. Гай Валерій Катулл Поезії Переклад М.Зерова, А.Содомори, Ю.Кузьми, М.Борецького
2. 3. ЛІРИЧНІ ПОЕЗІЇ Плач, Венеро! Плачте, купідони!...
3. 26. НАШ ДІМ Наш дім поставлений в куточку затишному:...
4. 63. ATTIC Переплинув море Аттіс, промайнув прудким...
5. 64. ПЛАЧ АРІАДНИ З берега Дії глядить Аріадна на хвилі...
6. 66. КОСА БЕРЕНІКИ Той, хто розглянути міг всі світила...
7. 70. ПРО ЛЕСБІЮ Владарка мовить моя, що моєю б вона...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate