Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Дурний порядок – дурне й діло. / Леонід Глібов

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Марк Туллій Ціцерон Про державу Переклад Володимира Литвинова


Фрагменти з невідомих книг «ПРО ДЕРЖАВУ»

1. Від чого ці відволікають.

2. Я оплакую життя.

3. Сама природа до цього навіть змушує, а не закликає. (Ноній).

4. Старайся. (Діомед).

5. Вирізняються. (Діомед).

6. У книгах «Про державу» Ціцерон розсудливість називає чеснотою. (Вікторіан).

7. Хоч би як там було, найбільш бажано, щоб фортуну найпліднішою зберігав. Бо врівноваженість у житті не має такого значення, як стан, коли з жахливих і втрачених справ усе повертається на краще. (Аміан).

8. Бо держава є нічим іншим, як гуртом однодумців. (Августин).

9. Ціцерон у діалогах називає африканців руйнівниками угод.

10. Для Фанія важке завдання - хвалити хлопчика. Адже хвалити доводиться не вже звершене, а ще очікуване. (Сервій).

11. Стосовно цього Ціцерон говорить: «...оскільки його репліка відволікала нас від самої мети - тієї, яку тепер у [нашому] колі називаємо знаною і яку античні називали метою». (Сенека).

12. Далі пропонує Енієві вірші, і передусім написані про відомого Сціпіона:

...ніхто з громадян і чужинців

Не у спромозі за труд справжню воздати ціну.

13. Бо є у Ціцерона в тих самих [книгах] «Про державу» така епіграма:

Вже якщо й дано колись до осель небожильців піднятись,

Буде для мене туди, певно, найширшим той вхід.

<... це правда, Публію Африканський! Адже так само і для Геракла цей же вхід виявився відкритим>. (Лактанцій).

Примітки

Переклад здійснено за виданням: М. Tullii Ciceronis Opera omnia.., Lipsiae, 1869. Звірено також за окремим виданням цього твору: М. Tullius Cicero. De Republica. Lipsiae, 1958. Твір у давнішньому виданні виявився дещо повнішим. Натомість у другому виданні є незначні доповнення, які перекладач долучив, подавши їх у ламаних дужках. Три крапки у квадратних дужках або без них означають втрату більшої чи меншої кількості тексту. Усі дати, оскільки вони стосуються античності, подаються без позначки «до н. є.».

Учасники діалогу:

1. Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Африканський Нуматин-ський.

2. Гай Лелій (Молодший).

3. Луцій Фурій Філ.

4. Маній Манілій.

5. Спурій Мумій.

6. Квінт Елій Туберон.

7. Публій Рутилій Руф.

8. Квінт Муцій Сцевола.

9. Гай Фаній.

КНИГА ПЕРША

(1) Новою людиною (homo novus) називали того, чий рід не належав до стану сенаторів і хто самотужки досягав обрання консулом.

(2) Говорячи про дозвілля (otium), автор має на увазі відмову від державної діяльності заради занять літературою та філософією. Протилежне цьому (negotium) - загальнокорисна діяльність.

(3) Мова йде про еггікурійців, яких Ціцерон гудить за політичний абсентеїзм.

(4) Автор має на увазі політичну діяльність.

(5) Тут ідеться, певно, про таке поняття стоїчної філософії, як «ananke», згідно з яким обов'язок людини є чинити добро.

(6) Право народів (ius gentium) - спочатку міжродове і міжплемінне право. Із розкладом родового ладу та утворенням держави воно розщепилося і стало означати: 1) Внутрішнє право римської общини, пізніше назване цивільним правом (ius civile). 2) Право, що регулює зовнішні відносини римської держави (ius belli et pacis). За правом народів визначалися і права іноземців у Римі.

(7) Публічне право (ius publicum) - сукупність правових норм, що визначають стосунки між державою і громадянином, а також між; громадянами, коли ці стосунки важливі для держави.

(8) Втеча Гая Марія з Італії після невдалої боротьби проти Сули.

(9) Жертви Сулиних проскрипцій 82 р.

(10) Ціцерон нагадує тут про своє консульство 63 p., коли він викрив і придушив заколот Катіліни, а також про своє вигнання 58 р.

(11) Насправді в останній день консульства Ціцерона (29. XII. 63 р.) трибун Квінт Цецілій Метел Непот не дозволив йому звернутися до народу з промовою.

(12) «Чесні люди» (оптимати) схвалили дії консула Ціцерона, спрямовані на придушення заколоту Катіліни. Зокрема, Квінт Лутацій проголосив його «батьком вітчизни» (pater patriae).

(13) Слово «вітчизна» Ціцерон вживає у подвійному значенні: 1) Місце народження. 2) Вітчизна як юридичне поняття.

(14) Увесь 8-й параграф спрямований проти політичного абсентеїзму епікурійців.

(15) Боротьба з заколотом Катіліни.

(16) Ними були: Талес Мілетський, Солон Африканський, Біант Прієнський, Пітак Мітіленський, Клеобул Ліндський, Періандр Корінтський, Хілон Спартанський.

(17) Звернення до брата Квінта, разом з яким Ціцерон їздив у 79 - 77 pp. до Греції. Діалог апелює, певно, до Квінта Ціцерона.

(18) Ціцерон дослівно повторює початок Платонового діалогу «Крітон».

(19) Збурення в державі, пов'язані із земельною реформою Тіберія Гракха

(20) Тут мається на увазі так зване явище паргелія, коли вдень на небі збоку від сонячного диска з'являється кругла світла пляма. Паргелій виникає внаслідок заломлення або відбиття сонячного проміння в льодових кристалах перистих хмар.

(21) Удома римляни носили сандалії, а поза домом - взуття особливого крою, що скріплювалося ременями. При цьому патриції носили взуття червоного кольору, сенатори - чорного. Виходячи з дому, римляни одягали поверх туніки (сорочки) тогу. СцДпіон одягнувся так, поступившись вимогам етикету.

(22) Уявлення про те, що світ є спільним житлом богів і людей, відповідає вченню пітагорійців. До того ж Ціцерон ототожнює зі всесвітом римську державу.

(23) Храм був побудований Марком Клавдієм Марцелом за Ка-пенськими воротами Рима згідно з обітницею, даною перед битвою поблизу Кластідія 222 р. Він мав два відділення - божества Честі і божества Доблесті.

(24) Відомими на той час були планети: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн.

(25) Пелопонеська війна (431-404 pp.).

(26) Еній припустився помилки, бо згадуване ним затемнення Сонця сталося 21 червня 400 року.

(27) Верховний понтифік у Римі вів літопис про найважливіші події. 131 року понтифік Публій Муцій Сцевола опрацював наявні записи і опублікував їх у 80 книгах під назвою «Великі анали» (Annales maximi).

(28) 7 липня 708 p.

(29) Мова йде про «nexum» - акт позички або займу, коли боржник зобов'язується, на випадок несплати в строк, визнати себе засудженим і надати себе в розпорядження займодавця. Він ставав «nexus» і, згідно з законом, зберігаючи громадянські права, фактично був на становищі раба і мусив відпрацювати свій борг, щоб звільнитися.

(30) Ціцерон має на увазі чотири «мудрості» стоїків: багатство, воля, шана, краса.

(31) Тут Ахіл кепкує з пророцтв Калханта

(32) Туберон був племінником Сціпіона Еміліана Патриціанський рід Еліїв поділявся на гілки: Туберони, Пети, Гали, Ламії; Елії, так само як і Юлії, виводили свій рід від богів.

(33) Лелій говорить про Сціпіона Еміліана. Підкреслюється, що держава потребує видатних особистостей, які могли б боротися з Гракхами.

(34) Союзниками (socii) називались міські общини Італії, які уклали з Римом союзний договір, що зобов'язував їх надавати в розпорядження Риму свої війська.

(35) Ідеться про комісію з проведення земельної реформи Тіберія Гракха

(36) Мається на увазі «concordia ordinum» - згода і співробітництво між станами сенаторів і римських вершників. Ціцерон вважав таку згоду основою римської державності.

(37) Сціпіон вважає себе продовжувачем політичних традицій Корнеліїв Сціпіонів і Еміліїв.

(38) Тобто римський громадянин.

(39) В оригіналі стоїть: «Est... res publica res populi». Юридичний термін «res» - предмет, який використовується людиною. В історичну епоху термін «res publica» означав майно, що перебувало в загальному, всенародному користуванні. Таким чином, римська держава була предметом, який використовувала громадянська община (civitas Romana). «Populus» був юридичною особою.

(40) Погляд Полібія.

(41) Ця думка дуже схожа на визначення Арістотеля: «Людина за своєю природою істота суспільна».

(42) Три форми державного ладу докладно розглянуті Полібієм і Платоном.

(43) Правління Тридцяти тиранів (404-403 pp.).

(44) Вчення про коловорот державних форм.

(45) Йдеться про так званий «ambitus» (обхід по черзі) - дії кандидата з метою прихилити до себе виборців.

(46) Римський сенат.

(47) Судді, відібрані міським претором із загального списку суддів для слухання певної справи (iudices delecti).

(48) Під римським пануванням Родос користувався певною автономією.

(49) Сціпіон говорить про Атени свого часу. Пізніше Атени виявилися на боці Мітрідата VI Євпатора, були взяті Сулою 88 року і втратили свою автономію.

(50) Сціпіон наводить думку прихильників демократії.

(51) Мова йде про народ як джерело права.

(52) В історичну епоху під терміном «закон» (lex) розуміли писаний закон.

(53) Царем (гех) римляни називали Юпітера. Поняттю «тиран» Ціцерон надає переважно негативного значення.

(54) У Спарті царська влада була спадковою, а в Римі, за традицією,- виборною.

(55) «Найкращий» (optimus). У Ціцерона часто гра слів: «optimus» (найкращий) - оптимат.

(56) За жеребом вибирали в Атенах і правителів. Порівняння держави з кораблем було звичним у давнину.

(57) Про підкуп виборців.

(58) Традиційно вважається, що царів було вигнано з Рима 509 року. Діалог віднесено до 129 р.

(59) Цар Тарквіній Гордий.

(60) Цар Сервій Тулій.

(61) Челядь складалася: з «familia rastica» - рабів, які перебували в садибі у сільській місцевості, і «familia urbana» - рабів, що були в міському домі в Римі.

(62) Марк Фурій Каміл.

(63) Традиційно вважається, що це були Луцій Брут і Колатин.

(64) Лікторські пучки (fasces) - пучки лозин, приналежність лікторів, почесної охорони магістратів з імперієм. Часом до них устромлялися сокири.

(65) Відомо п'ять таких втеч плебсу з Рима, пов'язаних з його боротьбою за свої права.

(66) Маються на увазі, певно, надзвичайні повноваження, які сенат надавав консулам на випадок крайньої небезпеки для держави.

(67) Диктатор, якого призначають.

(68) Лелій і Сціпіон Еміліан входили до складу колегії авгурів.

(69) Про Тарквінія Гордого.

(70) Розширене тлумачення поняття «оптимати».

(71) Ними були Емілії і Корнелії Сціпіони.

(72) Взяття Картагена 146 р. і Нумації 133 р.

КНИГА ДРУГА

(1) Луцій Емілій Павло і Публій Корнелій Сціпіон, син Сціпіона Африканського Старшого, прийомний батько Сціпіона Молодшого Еміліана.

(2) Історичний твір Катона Старшого називався «Найдавніша історія» (Origines).

(3) У діалозі Платона «Держава».

(4) Про вовчицю, предмет тотемістичного культу у давніх латинян.

(5) У Малій Азії було два міста, розташованих далеко від узбережжя, які мали назву Магнесії.

(6) Кам'яні мури, що оточували Палатинський пагорб і Семи-пагір'я, належать до IV ст. Але в часи царів укріплення були, швидше за все, із колод.

(7) Про укріплену північну вершину Капітолійського пагорба

(8) Традиційно вважається, що це сталося 390 року.

(9) Очевидно, майбутній Великий цирк (Circus Maximus), місце бігових змагань та перегонів. Був розташований у низині між Палатинським і Авентинським пагорбами.

(10) Це легендарне двовладдя можна пов'язати з фактом існування двох консулів.

(11) Головним чином з Веями і Фіденами.

(12) Колегія жерців, за легендою, введена Ромулом, попервах складалася з патриціїв.

(13) Цебто 750 року. Цю дату приймає Полібій. Але Барон твердить, що Рим заснований 753 року.

(14) За переказом, патрицій із Альби Лонги.

(15) Про Платона, зокрема про його діалог «Держава».

(16) Арістотель, Теофраст.

(17) Латинське слово «patricius» - прикметник, що утворився від слова «pater» (батько). Пізніше він став іменником.

(18) Латинське «interregnum». В епоху республіки у випадку смерті обох консулів сенатори-патриції обирали зі свого середовища правителя на п'ятиденний строк («інтеррекс» - «міжцар»).

(19) Кожна курія складалася з 10 родів. 10 курій складали трибу. Куріатські коміції були патриціанськими. Закон про імперій приймався куріатськими коміціями.

(20) Колегія із 15 жерців: трьох фламінів головних божеств - Юпітера, Марса і Квіріна - та 12 фламінів молодших божеств. Найбільші права і значення мав фламін Юпітера.

(21) Колегія жерців Марса.

(22) За свідченням Лівія, царем Нума пробув 42 роки.

(23) Літописи, які вів верховний понтифік.

(24) Грецькі колонії на італійському березі Іонічного моря.

(25) Тобто протягом 532 - 529 pp.

(26) Далі мова піде про молодшого сина Демарата, який переселився до Рима

(27) «Висловлювати думки» (sententiam dicere) - технічний термін, що означав: виступати з промовою в сенаті, вносити мотивовані пропозиції. Число сенаторів було доведено до 300.

(28) «Великі ігри» проводилися на честь Капітолійських богів: Юпітера, Юнони і Мінерви. Вони відбувалися від 5 до 19 вересня.

(29) «Молодіш» розряди були складені з чоловіків віком до 45 років, здатних нести військову службу. «Старші» розряди були резервними.

(30) «Шість голосів» - це 6 центурій римських вершників, які завів Тул Гостілій. Таким чином, 12 + 6 центурій вершників + 70 центурій першого розряду + 1 центурія стельмахів склали 89 центурій. «Вісім центурій», про які мовиться далі,- це центурії другого розряду. 89 + 8 = 97, тобто більшість.

(31) «Асодавець» (assiduus) походить від латинського слова «as» - монета і «do» - даю.

(32) Про царя Тарквінія Гордого.

(33) Цар Сервій Тулій.

(34) За уявою давніх, злочинець боявся кари за вчинений ним злочин, і тому його розум міг потьмаритись.

(35) Традиційно вважається, що це трапилося 510 року.

(36) Можливо, натяк на Цезаря.

(37) Герусія складалася з ЗО членів віком старших 60 років, яких обирав народ. «Геронт» означає дід, старійшина

(38) Традиційно - 451 року.

(39) Консул 449 року.

(40) Кара за порушення закону, про яку згадується в кінці його тексту.

(41) Сокири, вкладені до лікторських пучків, символізували право життя і смерті, яким магістри, наділені імперієм, володіли за межами померію.

(42) Так звана «auctoritas patrum».

(43) Згідно з традицією, це сталося 498 року.

(44) Тобто 493 року. Згадка про вимогу «природи речей» відбиває уявлення стоїцизму.

(45) Після першого відходу плебсу був уведений трибунат. Плебейські трибуни одержали право надавати плебеям допомогу, накладаючи заборону на рішення магістратів. Про «відхід плебеїв» див. також прим. 65 до кн. 1.

(46) Перше в традиції згадування про судову владу квестора.

(47) Консульські фасти відносять цих консулів до 45 р. Пеню (штраф) у давнину платили худобою, а пізніше грошима. «Позов» із внесенням грошового закладу був найдавнішою формою громадянського процесу.

(48) Традиційно вважається, що 430 року.

(49) Усталилася традиційна думка, що плебісцит Канулея був прийнятий 445 року. Плебісцитом називалася постанова трибун-ських коміцій.

(50) Північно-західна частина Альбанської гори. Згідно з традицією, це сталося 449 року. Епізод з Віргінією повторює історію Лукреції.

(51) Згідно з традицією, 458 року.

(52) «Величезний звір» - слон.

КНИГА ТРЕТЯ

(1) Перший фрагмент належить Енію. Другий - Сенеці.

(2) Південна Італія і Сицилія з переважанням грецького населення.

(3) Тобто за сократівським методом: теза і антитеза

(4) Арістотель. Мається на увазі його твір про справедливість, який загублено.

(5) Платон і Арістотель.

(6) Тобто природне право.

(7) Цар Александр Македонський і його батько Філіп НІ.

(8) Чорне море. «Понт Аксинський» - негостинне море. Звичайна назва - Понт Евксинський, гостинне море. Тут іде мова, очевидно, про людські жертвоприношення Артеміді. Висловлено також гадку, що іранське слово «axsaina» (синій) було осмислено греками як «axeinos», а пізніше було замінене словом «euxeinos».

(9) Згідно з міфом, син Посейдона, вбитий Гераклом. Ідеться про принесення чужинців у жертву богам.

(10) Критські пірати, разом з кілійськими, діяли проти римлян.

(11) Цю заборону сенат видав 154 - 125 pp. Для Масілії було зроблено виняток.

(12) Про ілотів - корінне населення Лаконіки, перетворене дорійськими завойовниками на напіввільних, прикріплених до землі.

(13) Консул 149 p., відомий юрист, учасник діалогу «Про державу».

(14) Легат - майно, відказане за заповітом. •

(15) Закон, проведений 169 p. (або 174 p.) трибуном Квінтом Воконієм Саксою. Він позбавив жінок права успадковувати після громадянина першого розряду, тобто власника майна в 100 тисяч асів, і обмежив легацію.

(16) Гай Луцілій (148-102 pp.).

(17) Наводиться бесіда між Александром Македонським і полоненим піратом.

(18) Маються на увазі епікурійці.

(19) 137 р. консул Гай Гостілій Манцин за власним бажанням уклав договір про капітуляцію римської армії, оточеної нуман-тинцями. Цей договір був анульований сенатом.

(20) Мається на увазі, очевидно, Карнеад.

(21) Геракл (Геркулес) і Ромул.

(22) Згідно з аграрним законом Тіберія Гракха, землі союзників на території Італії також повинні були бути відчужені на користь плебсу.

(23) Певно, мова йде про Ісократа.

(24) Бик Фаларіда.

(25) В Атенах славився театр Діоніса, палестри і гімнасії (місця для гімнастичних вправ; там і філософи проводили свої заняття). Особливо відомими були палестри Академії і Лікея.

(26) Тобто до правління народу.

(27) Гра слів.

(28) Протягом 141 - 139 pp. Сціпіон Еміліан, з метою розгляду деяких династичних суперечок в державах Сходу, підвладних Римові, в супроводі Спурія Мумія, Луція Метела Кальва і Панетія здійснив подорож на Схід і відвідав острів Родос.

(29) Театр у Греції був місцем народних зборів.

(30) Міфічний цар Асирії, який помилково ототожнювався з Асурбаніпалом (VII ст.). За уявленням греків, це був тиран, схильний до чуттєвих насолод і розкоші. Оточений ворогами, він буцімто покінчив життя самоспаленням.

(31) За свідченням Вітрувія, будівничий Дінократ запропонував перетворити гору Атон на величезну статую Александра Македонського.

КНИГА ЧЕТВЕРТА

(1) Ідеться, певно, про реформу Сервія. Адже аж до другої половини II ст. сенатори голосували в ценгуріатських коміціях разом з римськими вершниками.

(2) Про плебісцит, прийнятий на користь римських вершників.

(3) Римські звичаї не дозволяли дорослому синові митися в лазні разом з батьком, зятеві - разом с тестем.

(4) Перший кам'яний театр у Римі був збудований Гнеєм Пом-пеєм 55 року. Він мав 27 тисяч місць для сидіння і відзначався великою розкішшю. З ним сусідили портики і два храми - Венери й Перемоги.

(5) Можливо, цитату взято із законів Дванадцяти таблиць.

(6) Під час Пелопонеської війни, після перемога атенського флоту біля Аргінуських островів (406 p.), через бурю виявилося неможливим знайти в морі і поховати в землі тіла багатьох загиблих. Шестеро атенських морських воєначальників за це були віддані до суду і, незважаючи на заступництво Сократа, засуджені до страти.

(7) Мова йде, певно, про авторів комедій.

(8) Атенські демагоги, висміяні Арістофаном.

КНИГА П'ЯТА

(1) 44 року Ціцерон написав трактат «Про славу».

КНИГА ШОСТА

(1) Цитата з Філарха, атенського історика III ст. Мова йде про колофонян.

(2) Можливо, про Квінта Фабія Максима Кунктатора

(3) Мається на увазі промова Лелія, виголошена ним як претором 145 р. Він заперечував проти пропозиції трибуна Гая Луцінія Краса про встановлення виборності членів жрецької колегії (замість кооптації).

(4) Військові трибуни були офіцерами, які протягом двох місяців командували по черзі легіоном. У легіоні було шість військових трибунів. Для перших чотирьох легіонів вони обиралися коміціями, а для решти призначалися консулом.

(5) Публій Корнелій Сціпіон Африканський Старший.

(6) Мова йде про воскову маску померлого. Воскова маска курульного магістрата зберігалася його нащадками в особливій шафі. її несли під час похорону того чи іншого члена роду. Сціпіон Старший помер 183 року. Сціпіон Еміліан народився, певно, 185 року.

(7) Звертання на прізвисько Сціпіон повинно означати, що Еміліан, будучи теж Сціпіоном, не мав страху.

(8) Перша і друга Пунійські війни. У Картагені, який після поразки у другій Пунійській війні став данником Риму і зобов'язався роззброїтися, знову взяла гору військова партія.

(9) Чумацький Шлях.

(10) Перебільшення, яке підкреслює контраст між Еміліаном, військовим трибуном і майбутнім завойовником Картагена. Для молодої людини із нобілітету військовий трибунал був початком військової кар'єри. На порушення закону Вілія, Еміліан був обраний консулом, не досягнувши 42 років.

(1)' Почесне прізвисько Африканський. Картаген був захоплений 146 року, коли Сціпіон був уже проконсулом. А консулом він став 147 року.

(12) Сціпіон Еміліан був цензором 142 року і вдруге консулом 134 року.

(13) 132 року Сціпіон Еміліан одержав прізвисько Нумантин-ський у зв'язку з його тріумфом по закінченню Нумантинсь-кої війни.

(14) Ворожий інтересам нобілітету земельний закон трибуна 133 року Тіберія Гракха, старшого сина Корнелії, дочки Публія Корнелія Сціпіона Африканського Старшого.

(15) Тобто після повернення Сціпіона з-під стін Нуманції і до його смерті (133-129 pp.). Суть пророцтва - часте у давніх протиставлення короткого життя, проведеного в державній діяльності та на війні, і довгого життя, проведеного в погоні за насолодами.

(16) 56 років мав Сціпіон Еміліан у рік своєї смерті. Мова йде про видимий рух Сонця по екліптиці: воно описує навколо Землі коло, піднімаючись від Тропіка Козерога до Тропіка Рака, а потім опускається в зворотному напрямку.

(17) «Чесні люди» - оптимати.

(18) Сціпіона Еміліана знайдуть мертвим у своїй постелі ранком того дня, коли він мав намір виступити проти судового закону Тіберія Гракха.

(19) Тобто із зони Чумацького Шляху. Згідно з ученням піта-горійців, душа людини - астрального походження, складається з етеру та вогню і є породженням божественного розуму.

(20) Згідно з ученням Платона і пітагорійців.

(21) Храм (templum) - спершу частина неба, яку авгур своїм посохом обмежував для спостереження знамень. Пізніше - освячена ділянка землі, потім - будинок (храм). Тут - всесвіт.

(22) Платон і пітагорійці не допускали самогубства.

23 у відповідності з геоцентричним вченням про всесвіт.

(24) Змішання двох концепцій: 1) Пітагорійців і Платона - про людське тіло як про «в'язницю». 2) Прагматичної - про обов'язок людини і громадянина

(25) Тобто з Землі. Можливо, зірки Південної півкулі.

(26) Місяць. При спостереженні із зони Чумацького Шляху Місяць повинен був здаватися дуже малим. Ще меншою повинна була здаватися Земля.

(27) Тобто небо, що несе на собі нерухомі зірки. Згідно з ученням стоїків, небо (небесний етер) ототожнювалося з божеством.

(28) За геоцентричним ученням, Земля нерухома Всесвіт обмежений небом нерухомих зірок, яке рухається навколо Землі з заходу на схід. У це небо концентрично вміщені сім сфер, що несуть на собі планети і обертаються навколо Землі зі сходу на захід.

(29) Давні, зокрема халдеї, приписували небесним світилам, особливо планетам, здатність впливати на долю людини.

(30) Згідно з ученням Пітагора, гармонія сфер, що обертаються.

(31) Тобто, з одного боку, небо нерухомих зірок; а з другого - коло, яке займає Місяць.

(32) Кола, що мають «однакову силу»,- це кола Меркурія і Венери. Сім звуків відповідають сімом звукам гептахорда (семиструнний інструмент) Терпандра (VII ст.).

(33) Таким чином, Щцерон відкриває доступ до зони Чумацького Шляху не лише державним діячам та полководцям, але й співцям та музикантам.

(34) Верхні пороги на Нілі.

(35) Про мешканців різних широт, у тому числі й про антиподів.

(36) Учення про зони (пояси) належить Парменідові, Ератосфену й Арістотелю.

(37) Кавказ і ріка Ганг вважалися східними межами Землі.

(38) Згідно з ученням стоїків, по закінченні «великого року» відбувається всезагальна пожежа, існуючий світ знищується і виникає новий (палінгенез). Потім починається новий цикл.

(39) Тобто як спливе «великий рік».

(40) За легендою, Ромул зник 716 року. Бесіда, про яку сповіщає Сціпіон Еміліан, відноситься до 149 року. Якщо проміжок часу в 567 років менше однієї двадцятої частини «великого року», то Для Ціцерона останній не менше 11340 років.

(41) Тобто в зону Чумацького Шляху.

© Aerius, 2004




Текст з ae-lib.org.ua

Книга: Марк Туллій Ціцерон Про державу Переклад Володимира Литвинова

ЗМІСТ

1. Марк Туллій Ціцерон Про державу Переклад Володимира Литвинова
2. Фрагменти з першої книги <Не [пишу] для вчених. Щоб...
3. ДРУГИЙ ДЕНЬ Книга третя...
4. Фрагменти із третьої книги «ПРО ДЕРЖАВУ», добуті з різних...
5. ТРЕТІЙ ДЕНЬ Книга п'ята І. і....
6. Книга шоста І. 1. 1. <Якби мені не було навіяно...
7. Фрагменти з невідомих книг «ПРО ДЕРЖАВУ» 1. Від чого ці...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate