Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
1] Не перебравсь центавр ще через річку,
2] Як ми потрапили у ліс такий,
3] Що годі в нім шукати стежки стрічку.
4] Не свіжість крон - сухих прутів пучки,
5] Не рівне віття - стовбур вузлуватий,
6] Не плід рясний - отруйні шпичаки.
7] Не мешкає там дикий звір кошлатий,
8] Що радо кублиться в таких місцях,
9] Як до Корнето з Чечіни ліс клятий.
10] Там гнізда гарпій в тінявих кущах,
11] З Строфад прогнали гарпії троянців,
12] Навіявши на них пророцтвом жах.
13] В них крила, лик дівочий без рум'янців,
14] Великі, вкриті пір'ям животи, -
15] Весь вигляд їх, немов у тих поганців.
16] І добрий вчитель: «Будем звідси йти
17] У другій смузі по трудній стежині, -
18] Звернувсь до мене, - де пробудеш ти,
19] Поки опинишся в страшній пустині.
20] Тож треба, щоб ти добре роздививсь
21] І довіряв мені, як і донині».
22] Я чув, як лемент навкруги зчинивсь.
23] Але ж ніщо ніде не появлялось,
24] І, здивувавшись з того, я спинивсь.
25] Мені здалось, що вчителю здавалось,
26] Немов мені здається, що це крик
27] У стовпищі, яке в лісу ховалось.
28] І він мені сказав: «Придерж язик!
29] Ти краще кущ візьми і без принуки
30] Зламай галузку й подивись на сік».
31] Тоді простяг я перед себе руки,
32] І відломилась гілочка якась, -
33] Кущ заволав: «Чом завдаєш ти муки?»
34] І темна кров із зламу полилась,
35] А кущ той знову: «Що це за розбої?
36] Звідкіль така жорстокість узялась?
37] Були ми люди, нині в сухостої,
38] А ти явив би більшу доброту
39] І більший жаль і до змії простої».
40] Мов зламану зелену гілку ту
41] Охоплює вогонь з одного краю,
42] А другий плаче, мокрий, як в сльоту,
43] Та суміш мови й темного ручаю
44] Ішла із гілки, я й її впустив,
45] Мов той, хто повен жаху та відчаю.
46] «Щоб вірив він, що вздрить одне із див, -
47] Сказав мій вчитель, - душе потерпілий.
48] Я в вірші про це диво говорив.
49] Звестись на тебе руки б не посміли;
50] Та неймовірним був мені той збіг,
51] Його підбив на вчинок я немилий.
52] Скажи йому, ким був ти, щоб він міг
53] Розмаяти твоєї слави стяги,
54] Як знову стане на земний поріг».
55] І кущ: «Ця мова будить пломінь спраги,
56] Що тут не скажеш сам собі «мовчи».
57] Отож я попрошу у вас уваги.
58] Я той, хто мав обидва ті ключі
59] До серця Федеріго, й їх обачно
60] Всував і висував, не дзвенячи.
61] Його довіру я сприймав подячно
62] Й почесну службу завжди ніс як слід,
63] Сон і життя віддавши їй нелячно.
64] Блудниця-заздрість, що заради бід
65] До Цезаря в чертоги зачастила,
66] Мор для народів, для палаців стид,
67] Серця всіх проти мене підпалила,
68] Й підпалені підпал моїй судьбі
69] Вчинили в Августа, й судьба згоріла.
70] Душа моя, полишена в ганьбі,
71] Надумалась ганьбу помстити тлінням, -
72] Всім правий, я неправим став собі.
73] Але клянусь новим своїм корінням,
74] Я й раз не зрадив за багато літ
75] Державця з праведним його правлінням.
76] Хай той із вас, хто прийде знов у світ,
77] Поверне врешті честь мені здорову,
78] Бо заздрощів її притиснув гніт».
79] Мить почекавши: «Він закінчив мову, -
80] Сказав мені поет. - Часу не гай,
81] Як хочеш щось довідатися знову».
82] До нього я тоді: «Ти попитай
83] Предмет, мені корисний і цікавий,
84] А я без сил, бо жалю повен вкрай».
85] Тож мовив він: «Обіт твердий і правий
86] Дасть мій супутник, щирий і незлий,
87] А ти, закутий душе, будь ласкавий
88] Сказати, як душа йде в ці вузли?
89] Як можеш, ще скажи, чи ваші груди
90] Від цих кайданів звільняться коли?»
91] Тут стовбур глибоко дихнув, і всюди
92] Почулося гудіння немале:
93] «Моя вам відповідь коротка буде.
94] Коли душа лиха й ведеться зле
95] Із тілом, кинувши його свавільно,
96] Мінос її у сьоме коло шле.
97] Упавши в ліс, не озирає пильно,
98] Щоб розшукати місце їй своє, -
99] Ляга у ґрунт зерниною повільно,
100] Там пагоном і деревом стає,
101] І гарпії годуються від крони,
102] Ран завдають, а в рані отвір є.
103] Як всі ми знайдем наші оболони,
104] Але їх не надіне жоден з нас:
105] Чого зреклись - не вернемо в день оний.
106] Ми принесем їх в ліс, що листя стряс,
107] Щоб тіло висіло на шпичакові
108] Душі бридкої безконечний час».
109] Ще слухать стовбура були готові,
110] Бо він зростав не на такі ліси,
111] Коли волання вчулися раптові, -
112] Скидалось на собачі голоси,
113] І це мисливця б сповіщати мало,
114] Що недалеко вепр і гончі пси.
115] І от - повз нас ізліва двоє мчало
116] Оголених, подряпаних, прудких
117] Й без ліку гілля на бігу ламало.
118] «О смерть, прийди, прийди!» - так перший з них,
119] А другий не відстати намагався
120] Й кричав: «Такий у тебе, Лано, спіх,
121] Який під Топпо зовсім не являвся!»
122] Та, більш не в силі видати хоч звук,
123] Захекавшись, він під кущем сховався.
124] За ним гурти голодних чорних сук,
125] Наповнюючи ліс, прожогом бігли,
126] Немов хортиць хтось випустив із рук.
127] За мить вони накинутися встигли,
128] Й розшматували геть того, хто впав,
129] І розхапали труп ще не остиглий.
130] Мене за руку мій вожай узяв
131] І вивів до куща, який, нізащо
132] Скалічений, в сльозах, в крові казав:
133] «О Джакомо да Сант-Андреа! Нащо
134] Було ховатись в гущині моїй?
135] Чи винен я, що жив ти, як ледащо?»
136] Наблизившись до нього, вчитель мій
137] Сказав: «Ким був ти, що перехопились
138] Слова скорботні у крові густій?»
139] І він до нас: «О душі, що спустились
140] Поглянути на зганьблений мій ріст,
141] Коли гілки від мене відділились, -
142] Згребіть на мій злощасний корінь лист!
143] Я з того міста, де прийшов Хреститель
144] Замість того войовника, чий хист
145] Невтомно потрясає нам обитель.
146] Якби побіля Арнського моста ,
147] Ще не лишався давній покровитель,
148] То в місті відбудови висота
149] Із того, що лишив Аттіла, з праху
150] Так не звелась би, як тепер зроста.
151] Я ж рідний дім обрав собі за плаху».
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
