Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Тімон Афінський Переклад Василя Мисика
ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Афіни. Зала в домі Лукулла. Ф л а м і н і й жде. До нього виходить слуга. Слуга Я сказав про тебе панові. Він зараз вийде до тебе. Фламіній Дякую, друже. Входить Л у к у л л. Слуга А ось і наш пан. Лукулл (урік) Тімонів служник! Звичайно, з подарунком. Ну, це дуже до речі: мені якраз приснилася срібна миска й коновка для вмивання. Фламінію, мій чесний Фламінію! Моє тобі шану- вання. Друже! Принеси вина. Слуга виходить. Як же мається благородний, достойний, велико- душний Тімон Афінський, твій найщедріший пан і хазяїн? Фламіній Він здоровий, добродію. Лукулл Я дуже радий, що він здоровий. А що там у те- бе під плащем, люб'язний Фламінію? Фламіній Порожня шкатулка, більше нічого немає. Від імені свого пана я благаю вашу честь наповнити її. Моєму панові вкрай потрібні п'ятдесят талантів, і він послав мене одержати їх у вас, не сумніваючись ні на хвилину, що ви одразу знайдете їх для нього. Лукулл Так, так, так... «Не сумніваючись, кажеш, ні на хвилину?» Гай-гай! Він - благородний муж, от тільки не вміє порядкувати в своєму домі. Частенько, обідаючи в нього, казав я йому про це. А потім приходив вечеряти, щоб умовити його не тринькати своє добро. Але він не зважав на мої поради, не напо- умили його мої відвідини. У кожного з нас є свої вади, а його вада - щедрість. Я часто дорікав йому, але так і не зміг відучити його. Входить слуга з вином. Слуга Ось вино, ваша милість, будь ласка. Лукулл Фламінію, ти завжди здавався мені людиною розумною. Твоє здоров'я! Фламіній Дякую за ласкаве слово, пане. Лукулл Я повинен віддати тобі належне - у тебе мет- кий і бистрий розум, і ти вмієш пристосовуватись до обставин. Ти не пропустиш доброї нагоди, коли добра нагода сама йде до тебе в руки. І це дуже добре. (До слуги) Вийди поки що, хлопче. Слуга виходить. Підійди до мене, чесний Фламінію! Твій хазя- їн - дуже щедрий; але ти розумний і добре знаєш - хоч і при- йшов до мене,- що тепер не час позичати гроші, а надто по друж- бі, без будь-якого забезпечення. Ось тобі три солідари. Будь дру- гом, викинь з пам'яті нашу зустріч і скажи Тімонові, що не застав мене. Бувай же здоров! Фламіній Невже цей світ і справді відмінився А ми живем, як досі? Прах мерзенний, Лишайся там, де моляться на тебе! (Кидає гроші додолу) Лукулл Он як! Тепер я бачу, що ти - дурень і якраз до пари твоєму Тімонові. (Виходить) Фламіній Нехай же й ці добавляться монети В пекельний тигель, де тобі кипіть . Судилося! Хіба ти друг Тімона? Болячка, ось хто ти! Невже у дружби Таке заниділе, молочне серце, Що може за ніч скиснуть? О боги! Я знаю, як це тяжко для Тімона! Нікчемний раб! У нього досі в шлунку Тімонові харчі! Яка ж йому з них користь може бути, Коли він сам - отрута? Хай вони Хворобами на ньому окошаться, А прийде смерть, хай те, що дарував Мій пан Тімон, твого не зменшить болю, А тільки дасть йому ще більшу волю. (Виходить) СЦЕНА 2 Там же. Майдан. Входить Луцій і троє чужоземців. Луцій Хто? Тімон? Він мій найкращий друг і най- благородніша людина. 1-й чужоземець Нам це відомо, хоч ми й не знайомі з ним. Од- нак я можу дещо розповісти вам, про що тут усі говорять. Щасли- ві дні Тімона минулись безповоротно, і друзі відвертаються від нього. Луцій Дурниці, нізащо не повірю; не може бути, щоб Тімонові забракло грошей. 2-й чужоземець І все-таки повірте, добродію, що один з його слуг недавно був у Лукулла і просив позичити скількись там та- лантів. Та що просив - благав його, розповідав про те, як потре- бує їх Тімон,- і все-таки йому відмовлено. Луцій Як? 2-й чужоземець Кажу вам, йому відмовлено. Луцій Що за дивниця! Бачать боги, мені соромно й чу- ти таке! Відмовити такій благородній людині! Небагато ж у того честі, хто так обійшовся з Тімоном. Щодо мене, то мушу призна- тись, хоч я одержував від Тімона тільки дрібні подарунки - гроші, сріонии посуд, самоцвіти та інші дрібниці - хіба ж можна їх рівняти з тим, що перепало Лукуллові? Проте, якби він звернувся ке до нього, а до мене, я б ніколи не відмовив йому кількох та- лантів. Входить С є р в і л і й. Сервілій От щастя, я знайшов-таки добродія Луція! Аж упрів, бігаючи за ним... (До Луція) Вельмишановний пане! Луцій Радий бачити тебе, Сервілію! Бувай же здоров! Вітай від мене свого благородного, доброчесного пана, мого най- кращого друга. Сервілій 3 вашої ласки, мій пан посилає... Луцій А що ж він посилає? Я вже й так зобов'язаний йому, а він завжди посилає мені що-небудь! Не знаю, як і дяку- вати йому за це. Що ж він прислав мені тепер? Сервілій Тепер він присилає вам тільки своє прохання. Просить вашу милість позичити йому сьогодні скількись там та- лантів. Луцій Я думаю, він просто посміявся: Щоб він потребував якісь п'ять тисяч! Сервілій Але ж тепер йому потрібно менше. Якби не крайній випадок, мій пане, Не зважився б я так наполягати. Луцій Ти це поважно кажеш, Сервілію? Сервілій Клянусь душею, це все - правда. Луцій Яка ж я тварюка, що витратив усі гроші саме тоді, коли трапляється така чудова нагода показати своє благо- родство! Ну й не таланить же мені! Тільки вчора купив одну дріб- ничку, а сьогодні втрачаю через неї свою честь! Присягаюсь бога- ми, Сервілію, що в мене немає змоги виконати просьбу твого пана. Хіба ж я не тварюка, га? Повіриш, я сам хотів був звернутись до Тімона. Оці пани можуть підтвердити мої слова. Але тепер я не пішов би до нього позичати за всі багатства Афін. Вітай від мене твого доброго пана якнайсердечніше. 1 я сподіваюсь, його милість не осудить мене за те, що я не годен задовольнити його прохання. І ще перекажи йому: мене просто вбиває думка, що я нічим не можу прислужитись такій благородній людині. Добрий Сервілію, будь другом, передай це своєму панові точнісінько так, як я ска- зав. Сервілій Гаразд, передам. Луцій За це тобі віддячу я, мій друже. Сервілій виходить. Пропав Тімон... Хто дістає відмову, Навряд чи зможе підвестися знову. (Виходить) 1-й чужоземець Ти чув, Гостілію? 2-й чужоземець На жаль, все чув я. 1-й чужоземець Ну що ж, такий вже світ: такі усюди Облесники. Як можна бути певним, Що той, хто хліб з тобою умочає В одну сільницю, друг твій, а не ворог? Я чув, що цей Тімон, як рідний батько, Маєток Луція оберігав, Підтримував його кредит грошима. Та що там - навіть Луцієва челядь Одержувала плату від Тімона! А схоче Луцій випити - устами Торкається Тімонового срібла! Дивись тепер, чудовиськом яким Невдячна обертається людина! Тімонові у тім він відмовляє, В чім добрий жебракові не відмовить. 2-й чужоземець То не по-божому. 1-й чужоземець А щодо мене, То я в Тімона за столом не був, І він не обсипав мене дарами На знак прихильності. І все ж я так Тімонове шаную благородство, Високу чесність і великодушність, Що поділив би з ним своє багатство, Йому віддавши кращу половину, Якби звернутись він схотів до мене,- Так я люблю його. Та від безчестя, Як видно, людям треба відвикати, Бо замінили совість на дукати. Виходять. СЦЕНА З Там же. Покій у домі Семпронія. Входять Семпроній і слуга Тім ома. Семпроній Чому ж до мене? Гм... А не до інших? Він міг би Луція або Лукулла Потурбувати. Єсть іще й Вентідій, Він теж багатий став тепер - його Тімон з в'язниці визволив. Ці троє Лише йому усі свої достатки Завдячують. Слуга Тімона Ох, пане, ми були в них - І знаємо тепер, що ці монети З фальшивого металу. Всі вони Відмовили. Семпроній Відмовили? А хто? Вентідій і Лукулл? І він послав до мене? Гм! Всі троє? Це нерозумно й дико: щоб у мене Останнього прихилища шукати? Три приятелі, троє лікарів Його зцілить відмовились? Так що ж - Узятися мені до лікування? Мене він цим принизив. Я за це На нього гніваюсь! Він не повинен Мене аж на останнє місце ставить! До мене першого він мав звернутись! Бо, правду кажучи, мене Тімон Обдарував найпершого. І нині Так упосліджує мене, Що до останнього тепер звернувся По допомогу? Ні, я не подам Себе на глум і в дурні не пошиюсь! Я дав би втроє більш, якби Тімон Звернувсь до мене першого. Всім серцем Хотів я пособить... Іди ж додому 1 до відмов отих додай від мене: Хто честь мою підтоптує під ноги, Не діждеться від мене допомоги. (Виходить) Слуга Тімона Чудово! Ваша милість - негідник, яких мало. Створюючи людину лицемірною, сатана не знав, що робить. Він сам собі став поперек дороги. І я певен, що, кінець кінцем, у по- рівнянні з людською підлістю він сам здасться безневинним ство- рінням. Як успішно цей добродій силкується показати себе мер- зотником! Прикривається доброчесністю, щоб творити зло подібно до тих людців, які під маскою палкого благочестя цілі держави віддають вогню й мечу! Такого ж гатунку і його рахубистя дружба. Останньою надією Тімона Був цей вельможа. Всі його забули, Окрім богів святих. Всі друзі щезли. А двері, що не знали охорони У ті веселі роки, мусять нині Господаря свого сховать від світу, Щоб відпокутував за безтурботність. Хто роздавав добро своє усім, Хай стереже тепер порожній дім. (Виходить) СЦЕНА 4 Там же. Зала в домі Тімона. Входять двоє слуг Варрона і слуга Луція. Вони зустрічаються з Ті том, Гортензіем та іншими слугами кредиторів Тімона, які чекають на його вихід. 1-й слуга Варрона Гортензію і Тіте, рад вас бачить! Тіт Добридень, друже. Гортензій Луцію, й ти тут? От де зійшлися ми! Слуга Луція Еге ж, і, певно, З однаковим дорученням, бо я Прийшов по гроші. ^Іг Ну, і ми ж так само. Входить Ф і л о т. Слуга Луція А, і Філот прийшов! Філот Добридень, друзі! Слуга Луція Добридень, брате. А котра година? Філот Дев'ята скоро. Слуга Луція Як! Дев'ята? Філот Пан Ще не виходив? Слуга Луція Ні, ще не виходив. Філот Це дивно. Адже він встає о сьомій, Як сонечко. Слуга Луція Це так, та день його Вже покоротшав. Марнотрат і справді Скидається на сонце. От хіба що, Зайшовши раз, він більше не зіходить. Боюся, Що в гаманці Тімопа - вже зима; Хоч виверни його, не знайдеш більше Ні шеляга. Філот Я теж цього боюся. Тіт Та от що найдивніш: тебе хазяїн Прислав сюди по гроші? Гортензій Так, по гроші. Тіт Красується в клейнодах, що Тімон йому надарував, і посилає Ще править борг. Гортензій Мені це до душі Не пристає,.. Слуга Луція Дивись, як чудно: Тімон платити має більш, ніж винен. Хазяїн твій надів його клейноди І посилає, щоб йому за них Заплачено було. Гортензій Богам відомо, як це все мені Остило. Таж хазяїн мій спожив Чималий шмат Тімонового статку! Невдячний - гірший злодія, мій братку. 1-й слуга Варрона Повинен я три тисячі у нього Одержати. А ти? Слуга Луція А я п'ять тисяч. 1-й слуга Варрона Це сума немала. Твій, мабуть, більше Дружив з Тімоном, бо інакше суми Були б у нас однакові. Входить Фламіній. Тіт Ось один із Тімонової челяді. Слуга Луція Фламіній! Одне слово, друже! Скажи, будь лас- ка, чи скоро вийде твій хазяїн? Фламіній Ні, не скоро. Тіт Ми очікуємо на нього. Будь другом, скажи йо- му про нас. Фламіній Нема чого казати йому, він сам знає, які ви за- попадливі. (Виходить) Входить Ф л а в і й, кутаючись у плащ. Слуга Луція Хто це закрився так? Чи не Тімонів Це управитель? Він минає нас, Неначе тінь. Гей, заверніть його! Тіт Послухайте! 2-й слуга Варрона Добродію, хвилинку! Флавій Чого вам треба, друзі? Тіт Ми чекаєм На гроші, нам належать певні суми. Флавій Якби були Ті гроші певні, як чекання ваше, Ви б їх одержали. Та де ж були ті суми та рахунки, Коли хазяїни облесні ваші Тімонові запаси проїдали? Вони всміхались до боргів його Й проценти пхали в пельку. Тож негайно Ви пропустіть мене. Нам із хазяїном кінець настав: Я все злічив, а він усе роздав. Слуга Луція Ця відповідь нам не годиться. Флавій Що ж, Хай не годиться, та вона гідніша, Ніж ви, що служите негідним людям. (Виходить) 1-й слуга Варрона Ну, що там промимрив той відставний управи- тель? 2-й слуга Варрона Хіба не однаково? Він бідний і, значить, досить покараний. Хто ще може розмовляти так сміливо, як той, кому ніде прихилити голову? Такому можна бунтувати й проти вели- ких палаців. Входить С є р в і л і й. Тіт А от і Сервілій! Тепер ми почуємо розумну від- повідь. Сервілій Благаю вас, друзі, загляньте як-небудь іншим часом, зробіть мені таку велику ласку. Повірте моєму слову, у на- шого хазяїна препоганий настрій. Від його погідності не залиши- лося й сліду. Він занедужав і не виходить з кімнати. Слуга Луція Буває, що й не хворі не виходять. Якщо насправді він такий недужий, То хай розплатиться мерщій з боргами І тим собі розчистить шлях на небо. Сервілій О небо! Тіт Це не відповідь. Фламіній (за сценою) Агей, Сервілію! Сюди! О пане, пане! Входить Тім он у нападі шаленства. Слідом поспішає Фламіній. Тімон Як? Власні двері пропускать не хочуть? Я жив на волі, а тепер мій дім Повстав на мене, став мені тюрмою? І місце учт моїх - як цілий світ - Мене стрічає із залізним серцем? Слуга Луція (до Тіта) Ти починай. Тіт Ось мій рахунок, пане. Слуга Луція І мій. Гортензій 1 мій. Слуги Варрона А ось і наші, пане. Філот Й мої. Тімон Валіть мене, рубайте ними! Слуга Луція Ах, добрий пане! Тімон 3 серця в мене крайте Свої борги! Тіт Я п'ятдесят прошу. Тімон Точіть із мене кров! Слуга Луція Мені п'ять тисяч. Тімон Тобі п'ять тисяч крапель. Скільки вам? 1-й слуга Варрона Добродію... 2-й слуга Варрона Добродію... Тімон Хапайте, Рвіть на шматки мене - і хай боги Вас покарають! (Виходить) Гортензій Ій-право, не бачити нашим панам цих грошей, як своїх ушей. Ці борги можна сміливо назвати безнадійними, бо той, хто їх мав сплатити, з'їхав з глузду. Виходять. Входять Тімон і Флавій. Тімон Аж дух мені забили. Кляте бидло! Ті кредитори? То чорти! Флавій Мій пане... Тімон А що, як ми отак влаштуєм... Флавій Пане... Тімон Так і зроблю. Де управитель? Флавій Тут я! Тімон Меткий! Іди проси сюди гостей - 1 Луція, й Семпронія, й Лукулла. Іще раз хочу пригостить поганців. Флавій О пане мій; це підказала вам Душевна слабість. В нас не стане грошей І на закуску. Тімон Не твоя турбота. Іди скликай ту негідь на обід: Ми з кухарем їх приймемо як слід. Виходять. СЦЕНА 5 Там же. Зала сенату. Сенатори сидять на своїх місцях. 1-й сенатор Я з вами згоден. Це кривавий злочин, І смерть за нього - справедлива кара. Ніщо не заохочує гріха Так, як поблажливість. 2-й сенатор Це чиста правда. Закон його розчавить. Входить А л к і в і а д із п о ч т ом. Алківіад Сенатові - здоров'я, честь і слава! 1-й сенатор Що, полководцю? Алківіад Найкращим вашим почуттям смиренно Я б'ю чолом, бо милосердя здавна Законові властиве. Лиш тирани Безжально застосовують закон. Недоля й час лягли на плечі тяжко Одному із моїх найближчих друзів. У запалі закон переступивши, Він у таку безодню впав, з якої Немає виходу. Людина він (Якщо переступ залишити збоку) Достойна шани. У ділі цім не був він боягузом І тим уже спокутував провину. Образою запалений тяжкою, Він кинувся у благороднім гніві На кривдника свого. Так доблесно й тверезо він поводивсь, І так він серце в грудях упокорив, Немов не бився з ворогом, а спорив. 1-й сенатор Ти кажеш нісенітницю, бо хочеш Прикрасити як-небудь підлий вчинок. Стараєшся словами якомога Убивство виправдать, а простий бешкет Назвати доблестю, хоч він є тільки їй пасинок - і в світі одночасно З незгодами та чварами з'явився. Той справді доблесний, хто вміє мудро Образи зносити і щонайгірші І дивиться на кривду, як на одіж, Як на стороннє щось, байдужим оком, І близько не бере її до серця, І спокій зберігає. Якщо та кривда - зло і прагне вбивства, То треба буть дурнішим від дурного, Щоб важити життям заради нього. Алківіад А все ж... 1-й сенатор Ти хочеш злочин обілити. Не в помсті честь, а в тому, щоб терпіти. Алківіад Панове, я прошу мені пробачить Мою солдатську мову. Та чом сміливість на грозьбу ворожу Хапається до зброї? Чом, повз вуха її пустивши, не підставить горло й кинджалу ворога? Коли в терпінні Така вже доблесть, що тоді робити На бойовищі? Якщо так, жінки Хоробріші за нас, адже в домівці Вони все зносять, а осел за лева Відважніший, а злодій у кайданах Мудріший за суддю, якщо вважати, Що мудрість у терпінні! О панове! Великі ви, та будьте й милосердні! Не кров, а кригу треба мати в жилах, Щоб погасити запал свій! Я знаю: Убивство - гріх, засуджений в законі, Але воно є подвиг в обороні. Гнівитися - не шанувать богів; Та хто ж із нас не знає, що то гнів? По цьому й міряйте його провину. 2-й сенатор Даремно ти клопочешся. Алківіад Даремно? А подвиги його в Лакедемоні, У Візантії? Чи не досить їх, Щоб викупить життя його? 1-й сенатор Про що ти? Алківіад Про те, що й вам він прислуживсь не раз, Як ворогів разив на полі бою. Він виявив нечувану хоробрість В останній сутичці - і скільки ран Завдав напасникам! 2-й сенатор Але напасся При тому й сам. Присяжний забіяка! У нього вада є, що топить розум І у полон бере його хоробрість. Якби не мав він іншої провини, То стало б і цього йому, щоб вирок Найтяжчий винести. В звірячій люті Не раз він грубо зневажав закони Й підбурював до бунту. Всі ми знаєм, Яким безпутним він зробивсь гультяєм. 1-й сенатор Він має вмерти. Алківіад Це жорстоко. Вмерти Він міг би і в бою. Шановні судді! Якщо вам до заслуг його байдуже,- Хоч він і сам би виправдався легко Правицею своєю і ні в кого В боргу не залишився б,- я, для того Щоб вас розчулить, до його заслуг Прошу й мої додати, поєднавши Докупи їх. Оскільки ж, як відомо, В старому віці найдорожча певність, Свої звитяги всі я віддаю Вам у заставу вічну, разом з честю, Щоб наміри його хороші ствердить. Коли ж на смерть його закон засудить, Хай вмре в бою, як воїни вмирають: Війна й закон однаково карають. 1-й сенатор Ми по закону судимо. Замовкни ж! Не зна закон ні друга, ані брата. За кров пролиту тільки кров - відплата. Алківіад Що? Так і буде? Ні! Прошу я, зважте, Хто вас благає! 2-й сенатор Як? Алківіад Згадайте, хто я. 3-й сенатор Що, що? Алківіад Вам старість відібрала пам'ять, А то б на це прохання незначне Ви зважили, не скривдили б мене! Я чую біль у ранах. 1-й сенатор Ти ще смієш Гнівити нас? Тож слухай постанову Коротку й невідкличну: ми тебе На вічне прирікаємо вигнання. Алківіад Мене? Ви спершу виженіть старече Своє лихварство, недоумство власне, Що так спотворюють сенат! 1-й сенатор Якщо в Афінах двічі зійде сонце І ти їх не покинеш, то чекай Суворішого вироку. Коротше: Твій друг сьогодні вмре. Сенатори виходять. Алківіад Нехай же вам боги подовжать віку, Щоб ви на кістку висохли і стали Для всіх огидні! Я ворожий натиск У полі стримував, а ви тим часом Свої проценти й бариші лічили! Усе багатство в мене - тільки рани, І от подяка! Ось який бальзам На рани воїна пролити хоче Сенат-лихвар! Вигнання? Що ж, гаразд, Я згоден і на це, бо це - нагода Наситити мій гнів, мою ненависть І вдарить по Афінах. Я підсмілю Війська незадоволені мої І запалю серця. Велика честь Самому проти всіх до бою стати! Немов боги, за кривду мстять солдати! (Виходить) СЦЕНА 6 Там же. Бенкетна зала в домі Тімона. Музика. Накриті столи, навколо них слуги. Різними дверима входять вельмо» ж і, сенатори та інші гості. 1-й гість Бажаю вам добре провести день! 2-й гість Того ж і я вам бажаю. Здається мені, що наш вельмишановний господар хотів нас тоді тільки вивірити. 1-й гість Саме про це я думав, коли ми зустрілися. Спо- діваюся, справи його не такі погані, як він хотів показати, коли вивіряв своїх друзів. 2-й гість Що вони не погані, видно з сьогоднішнього бен- кету, 1-й гість І я такої ж думки. Він надіслав мені настійне запрошення, від якого я спершу був відмовився через різні негайні справи. Але він так наполягав, що довелося погодитись. 2-й гість І мені стали на перешкоді дуже важливі справи, та він і слухати не хотів про відмову. Як жаль, що в мене не було нічого за душею, коли він прислав до мене по гроші! 1-й гість І мене тепер жаль бере, коли я бачу, як ідуть у нього справи. 2-й гість Тепер усі тут шкодують. Скільки він хотів у вас позичити? 1-й гість Тисячу. 2-й гість Тисячу? 1-й гість А у вас? 2-й гість Він просив у мене... А ось і він сам! Входить Ті м о її із почтом. Тімон Вітаю вас від щирого серця, панове! Як ся маєте? 1-й гість Якнайкраще, а надто коли чуємо, що й ви здо- рові. 2-й гість Ластівка не так радо зустрічає літо, як ми вас. Тімон (убік) Або не так радо тікає від зими... Люди - пере- літні птахи. (До гостей) Панове, наш обід - недостатня нагорода за таке довге очікування. Тож підживляйте поки що свій слух музикою, коли звуки сурем не занадто різкі для вас. Обід подадуть незабаром. 1-й гість Сподіваюсь, ви не образились на мене, коли я відіслав вашого посланця з порожніми руками. Тімон Анітрохи! Хай це не турбує вас, добродію. 2-й гість Благородний Тімоне... Тімон Що скажете, добрий мій друже? 2-й гість Найблагородніший Тімоне, мені страшенно ні- яково! Коли ви прислали до мене по гроші, я нічим не відрізнявся від послідущого жебрака. Тімон Не варт про це думати. 2-й гість Якби ви прислали були на дві години раніше... Тімон, Не псуйте собі настрою такими спогадами! Слуги приносять страви. Гей, подавайте все зразу! 2-й гість Всі страви накриті! 1-й гість Королівська їжа, ручуся вам! 3-й гість Будьте певні, тут подадуть усе, що можна в цю пору дістати за гроші. 1-й гість А, добридень! Що нового? 3-й гість Алківіада вигнано. Ви чули? 1-й і 2-й гості Алківіада вигнано! 3-й гість Це правда, можете не сумніватись. 1-й гість Що, що? 2-й гість Але скажіть, прошу вас, за віщо? Тімон Мої достойні друзі, йдіть до столу. 3-й гість Потім розповім докладніше. На нас чекає роз- кішний бенкет. 2-й гість Тімон залишився Тімоном. 3-й гість А чи довго він продержиться? Чи довго? 2-й гість Поки що держиться. А прийде час... і... 3-й гість Я розумію. Тімон Хай кожен сяде на своє місце з такою жвавістю, з якою поспішив би до поцілунків коханої. Сьогодні страви одна- кові для всіх. Не дотримуйтесь церемоній, щоб страви не прохо- лоли, поки ми вирішимо, кому зайняти перше місце. Сідайте, сі- дайте! Тепер треба скласти подяку богам. «Ви, великі добротворці, оросіть почуттям вдяч- ності наше зібрання! Примусьте славити вас за ваші дари, але залиште дещо з ваших дарів і на майбутнє, інакше вас почнуть зневажати. Даруйте кожному стільки, щоб йому не треба було позичати в інших. Бо якби вам, безсмертні, довелось позичати в людей, люди б усі відступились від вас. Хай люди більше люб- лять бенкети, аніж того, хто їх улаштовує! Хай у товаристві, де зійдеться дзадцять чоловік, буде два десятки негідників! Хай там, Де сидить за столом дванадцять жінок, дюжина з них буде тим... чим вона є. Решту дарів своїх, о боги, залиште для афінських се- наторів та вуличного простолюду, а що в них є поганого, засудіть віднині на знищення. Що ж до цих моїх друзів, які сидять за сто- лом, то вони для мене - ніщо, а тому й ви нічим не благословляй- те їх, і хай вони самі обернуться в ніщо!» Знімайте покришки, собаки, й хлебчіть! Гості знімають покришки; виявляється, що в тарілках самий окріп. Кілька голосів Що він хоче цим сказати? Інші Незрозуміло! Тімон Хай ви ніколи, друзі-ненажери, Не діждетеся кращого бенкету! Оцей окріп і пара - образ ваш,- Останнє, що лишилося в Тімона. Його ви лестощами обліпили, Всього вквітчали, і тепер він хоче Все змити з себе і в обличчя вам Вихлюпує смердючу вашу підлість! (Хлюпає водою в обличчя гостей) Бажаю довго жить вам у зневазі, Ви, лестуни гладкі, ви, дармоїди Ненависні, люб'язні душогубці, Вовки ласкаві, лагідні ведмеді, Нахлібники, погані жирні мухи, Раби уклінні, флюгери вертляві! Хай болячки, що людям і тваринам Вражають тіло, з ніг до голови Коростою покриють вас! (До одного з гостей) Що, йдеш? Чекай, прийми-но ліки! Й ти, і ти... Пожди, я грошей дам тобі, а в тебе Не позичатиму! (Кидає на них посуд) Що? Всі схопились? Нехай негідник, як найкращий гість, На всіх бенкетах ваших п'є і їсть! Гори, мій дім! Руйнуйтеся, Афіни! Будь прокляте усе! Запломеній, Ненависть до людей, в душі моїй! (Виходить) Входить дехто з гостей. 1-й гість Що це означає, панове? 2-й гість Чим ви поясните гнів Тімона? 3-й гість Тьху! Ви не бачили моєї шапки? 4-й гість Я загубив свій плащ. 1-й гість Він просто збожеволів, і тепер у нього в голо- ві всякі химери. Недавно він дав мені смарагд, а тепер збив його з моєї шапки. Ви не бачили мого смарагда? 3-й гість Ви не бачили моєї шапки? 2-й гість Ось вона. 4-й гість А ось лежить мій плащ. 1-й гість Не гаймося ж! 2-й гість Він збожеволів. 3-й гість Чую це костями. 4-й гість Замість клейнодів, наділив синцями! Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Тімон Афінський Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Тімон Афінський Переклад Василя Мисика |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Афіни. Кімната в домі одного з сенаторів.... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Афіни. Зала в домі Лукулла. Ф л а м і н і й... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Під мурами Афін. Входить Тімон. Тімон... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Ліс. Перед печерою Тімоиа. Входять поет і... |
| 6. | Примітки Трагедія була опублікована in folio 1623 року.... |
На попередню
|
|
