Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи. / Іван Драч

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Едгар Аллан По Оповідь Артура Гордона Піма Переклад Віктора Шовкуна


Розділ шостий

Під час нашої зустрічі біля мого притулку Огастес устиг повідомити мені про те, що з ним було, лише в найзагальніших рисах і тільки згодом розповів мені про свої пригоди з усіма подробицями. Він боявся, що його відсутність помітять, та і я нетямився від нетерплячки якомога швидше покинути ненависну камеру, в якій стільки часу був ув'язнений. Ми вирішили негайно добратися до отвору в перегородці, який він проробив, і там я зачекаю, поки він розвідає, що діється нагорі. Ні я, ні Огастес навіть помислити не могли, щоб залишити Тигра тут, у ящику; але ми також не уявляли собі, як з ним бути. Бідолаха зовсім затих, і, навіть притуливши вуха до ящика, ми не почули його дихання. Я був переконаний, що собака здох, і вирішив відкрити дверці ящика. Він лежав, випроставшись на всю довжину, в глибокому заціпенінні, але живий. Ми не могли втрачати ні хвилини, і все ж таки я не примусив би себе покинути на певну загибель чотириногого друга, який двічі рятував мені життя. Я повинен був бодай спробувати витягти його звідси. І ми його потягли - напружуючи всі сили, знемагаючи від утоми; не раз Огастесові доводилося брати величезного пса на руки й перелазити з ним через усілякі перешкоди - подвиг, на який я, з огляду на велику слабість, був нездатний. Зрештою ми таки добралися до отвору в перегородці; спочатку проліз у кубрик Огастес, а потім ми затягли туди й Тигра. Все було гаразд, і ми не забули вознести подячну молитву Богові за те, що врятував мене від неминучої загибелі. Ми домовилися, що я поки залишуся поблизу отвору,- тоді мій друг матиме змогу ділити зі мною свою денну пайку провізії, а я зможу дихати відносно чистим повітрям.

Декому з моїх читачів, котрі мали нагоду бачити, як правильно завантажують трюм, можуть видатися сумнівними ті частини моєї розповіді, де я згадував про розміщення корабельного вантажу, і тому я повинен зазначити, що в цьому надзвичайно важливому ділі капітан Барнард припустився ганебної недбалості і не показав себе ні передбачливим, ні досвідченим моряком, хоча цього вочевидь вимагала від нього служба в такому небезпечному промислі, як полювання на китів. Завантажувати судно не можна абияк, і навіть на власному невеличкому досвіді я переконався, що недбалість або невміння в цьому ділі призводять до згубних наслідків. Найчастіше перекидаються в морі каботажні судна, на яких унаслідок неминучої метушні при [48] завантаженні та розвантаженні мало приділяють уваги правильному вкладанню вантажу. Головне в тому, щоб виключити найменшу можливість переміщення тюків або баласту навіть під час штормової гойданки судна. З цього погляду треба брати до уваги не тільки кількість вантажу, а й його природу, а також те, як буде заповнено трюм - повністю чи не повністю. В більшості випадків при завантаженні корабля вдаються до ущільнення. Так, при перевезенні тютюну або борошна товар вкладають у трюмі дуже щільно, і після розвантаження бочки часто виявляються розплющеними, набуваючи колишньої форми лише через певний час. Хоча, власне, до ущільнення вдаються переважно тоді, коли хочуть напхати в трюм якомога більше всякої всячини, бо при повному завантаженні судна такими товарами, як борошно чи тютюн, небезпеки переміщення не існує або воно таке, що не завдасть ніякої шкоди. Були випадки, коли надмірне ущільнення призводило до сумних наслідків, але ті неприємності не мали нічого спільного з переміщенням вантажу. Якось, наприклад, надто щільно вкладений за певних атмосферних умов вантаж бавовни потім збільшився в об'ємі й розірвав у морі корпус судна. Немає сумніву, що подібна історія могла б статися і з тютюном, у якому звичайно відбувається процес ферментації, якби не проміжки між бочками, що утворюються через їхню округлу форму.

Лише тоді, коли трюм завантажується не повністю, передусім і виникає небезпека того, що вантаж переміститься, і проти такої халепи конче треба вжити заходів остороги. Тільки ті, хто зустрічався з шаленими поривами бурі, точніше ті, хто пережив бортову гойданку під час штилю, який раптово настає після таких ураганних поривів вітру, можуть собі уявити, з якою страшною потужністю нахиляється судно і яка невтримна сила руху надається внаслідок цього всім предметам, що можуть вільно пересуватися. Саме в таких випадках необхідність дбайливого вкладання вантажу при неповному трюмі стає очевидною. Коли судно з невдалою конструкцією носа лежить у дрейфі (а надто з небагатьма вітрилами на носі), його часто нахиляє набік; і хоча це трапляється в середньому кожні п'ятнадцять-двадцять хвилин, але не призводить до якихось серйозних наслідків, якщо вантаж укладено правильно. Якщо ж вантаж розмістили недбало, то при першому ж крутому нахилянні він перекочується на один борт, а що судно тепер не може випрямитися, то за кілька секунд воно набирає повен трюм води і йде на дно. Не буде перебільшенням сказати, що [49] принаймні половина корабельних катастроф під час лютих штормів відбуваються внаслідок зміщення вантажу або баласту.

Коли трюм завантажується не повністю, паки товару вкладають якомога щільніше, а потім накривають грубими дошками, завдовжки від борту до борту. На ці дошки ставлять міцні тимчасові стояки, що впираються в бімси, і в такий спосіб вантаж надійно закріплюється. Якщо перевозять зерно або інші сипучі матеріали, необхідно вдатися до особливих застережних заходів. Трюм, повністю завантажений при відплитті зерном, у порту призначення виявиться заповненим лише на три чверті, хоча якщо вантажоодержувач перемірить зерно бушель за бушелем, то його кількість значно збільшиться внаслідок розбухання. Ця видима нестача спричинена утрушуванням зерна за час плавання, і вона тим помітніша, чим гіршою була погода. Якщо зерно просто засипати в трюм, то хай би як добре закріпили його дошками та стояками, однаково під час тривалого переходу воно переміститься настільки, що це може призвести до фатального результату. Щоб уникнути такої катастрофи, перед відплиттям слід зробити все можливе, щоб якомога краще утрясти зерно; для цього існує чимало засобів, серед яких варто згадати забивання в масу зерна клинів. Та навіть після всіх застережних заходів, після тяжкої роботи по закріпленню дощок, жоден бувалий моряк не почуватиме себе в безпеці під час сильного шторму, маючи на борту вантаж зерна, а тим паче неповний трюм зі штучним товаром. І незважаючи на все це, сотні наших каботажних суден - і мабуть, ще більше європейських - щодня виходять у море з не повністю завантаженим трюмом, причому з найнебезпечнішим вантажем і не вживаючи жодних заходів остороги. Дивно, що корабельні катастрофи не трапляються ще частіше. Одним із сумних прикладів такої прикрої безтурботності, що зберігаються в моїй пам'яті, можна назвати випадок із капітаном Джоелем Райсом, який у 1825 році вийшов на шхуні «Світлячок» з вантажем кукурудзи з Річмонда, штат Віргінія, на острів Мадейра. Капітан відбув чимало рейсів без серйозних пригод, хоча ніколи не звертав особливої уваги на те, як укладають вантаж, хіба що стежив, аби його закріплювали як належить. Раніше йому не доводилося плавати з вантажем зерна, і того разу кукурудзу просто насипали в трюм, заповнивши його трохи більше ніж наполовину. До середини рейсу віяв лише легкий бриз; та коли до Мадейри залишився один день плавання, налетів [50] потужний норд-норд-ост, який змусив капітана лягти в дрейф. Він поставив шхуну в бейдевінд, залишивши тільки фок, узятий на два рифи, і вона йшла як годиться, не зачерпнувши жодної краплі води. Надвечір шторм притих, і хоча шхуну добряче гойдало, трималася вона добре, аж поки важкий бурун не поклав її на правий борт. Почулося шарудіння зерна, і всією своєю масою воно зсунулося з місця й зірвало ляду головного люка. Судно пішло на дно, мов чавунне ядро. Це сталося на відстані гучності голосу від невеличкого шлюпа з Мадейри, який і підібрав одного-однісінького матроса, котрому пощастило врятуватися, а сам вийшов зі шторму цілим та неушкодженим - так само вийшла б із нього при вмілому стернуванні і будь-яка шлюпка-четвірка.

Вантаж на борту «Дельфіна» був розміщений абияк, бочки для китового жиру* та всілякі предмети корабельного господарства були, по суті, звалені там на одну купу, без розбору. Я вже згадував про те, як безладно громадилися ящики в трюмі. Щодо нижньої палуби, то там, між бочками для китового жиру та верхньою палубою, могла проповзти людина; багато вільного місця було біля головного люка; були й інші великі проміжки між вантажем. Біля дірки, яку прорізав у перегородці Огастес, вистачило б місця для ще однієї бочки, і саме в тому закутні я досить-таки зручно тимчасово розташувався.

* Китобійні судна як правило мають на борту металеві баки для китового жиру. Я досі не знаю, чому їх не було на «Дельфіні». (Приміт. авт.).

Коли мій друг без проблем проліз у свій закапелок, знову надяг наручники і спутав собі мотузкою ноги, уже зовсім розвиднілося. Ми встигли саме вчасно; бо як тільки Огастес зробив усе що слід, до кубрика увійшли помічник капітана, Дірк Петерс і кок. Якийсь час вони розмовляли про корабель із островів Зеленого Мису - мабуть, чекали його появи з великим нетерпінням. Потім кок увійшов до комірчини, в якій лежав Огастес, і сів біля узголів'я койки. Зі свого сховку я міг усе чути й усе бачити, бо ми не поставили на місце вирізаний шмат дошки, і я чекав, що ось-ось негр схитнеться, зачепить повішену на ножик куртку, яка затуляла отвір, нас викриють і навряд чи після цього залишать живими. Проте нам пощастило; хоча кок і часто зачіпав куртку, коли корабель гойдало, але не настільки щільно притулявся до неї, аби виявити дірку. Сама ж куртка не розгойдувалась і не могла відкрити отвір, бо її поли були ретельно прикріплені до дощок перегородки. Весь цей час Тигр лежав у ногах [51] у Огастеса і, здавалося, поступово приходив до тями, бо я бачив, як час від часу він розплющував очі і вдихав повітря. Через кілька хвилин помічник капітана та кок піднялися на палубу, і як тільки вони пішли, Дірк Петерс сів на те саме місце, де щойно сидів кок. Він заговорив до Огастеса вельми приязно, і ми побачили, що він не стільки п'яний, скільки вдавав п'яного перед тими двома. Він, не криючись, відповідав на всі запитання мого товариша; мовляв, він не має сумніву, що його батька підібрали в морі, бо в той день, коли капітана покинули в шлюпці, він бачив перед заходом сонця на обрії не менш як п'ять вітрил, і взагалі намагався всіляко втішити Огастеса, що приємно мене здивувало. Я навіть почав надіятися, що за допомогою Петерса нам пощастить коли-небудь захопити бриг у свої руки, і цією думкою поділився з Огастесом при першій же нашій розмові. Він погодився, що це річ можлива, але звернув мою увагу на те, що в будь-якій подібній спробі слід дотримуватися великої остороги, бо, зрештою, поведінка напівіндіанця могла пояснюватися незбагненною примхою і нічим більше; та й ніхто не знав, чи здатний він узагалі міркувати розважливо. Десь через годину Петерс піднявся на палубу і повернувся лише ополудні з добрячим шматом солонини та пудингом. Коли ми залишилися самі, я проліз крізь дірку до Огастеса і, не повертаючись за перегородку, з приємністю розділив із ним його трапезу. До кінця дня в кубрику більше ніхто не з'являвся, а вночі я перебрався до Огастеса на койку, де й проспав здоровим та спокійним сном мало не до світанку, коли він розбудив мене, почувши на палубі шарудіння, і я якомога швидше шмигнув у свою схованку. Коли зовсім розвиднілося, ми побачили, що Тигр майже цілком очуняв і, не виявляючи жодних ознак водобоязні, жадібно вихлебтав миску води, яку ми йому піднесли. Протягом дня до нього повернулися сили й апетит. Його дивна поведінка, безперечно, була спричинена отруйною атмосферою в трюмі й не мала жодного стосунку до сказу. Я не міг натішитися тим, що наполіг, аби ми забрали його, коли покидали трюм. Того дня було тридцяте червня, тобто йшов тринадцятий день, відколи «Дельфін» вийшов у плавання з Нантакета.

Другого липня до кубрика спустився помічник капітана - як завжди, п'яний і в пречудовому гуморі. Він підійшов до Огастеса й, приязно плеснувши його по плечу, запитав, чи він поводитиметься слухняно, якщо йому дадуть волю, і чи дасть обіцянку ніколи більше не заходити до кают-компанії. На це мій друг відповів ствердно, і тоді негідник, витягти [52] з кишені флягу, почастував його ромом, зняв наручники та мотузку. Обидва піднялися на палубу, і я не бачив Огастеса години зо три. Повернувся він з добрими вістями: йому дозволили ходити по всій передній палубі аж до грот-щогли, а спати наказали, як і раніше, в кубрику. Крім того, Огастес приніс мені непоганий обід і чималий запас води. Бриг досі йшов тим самим курсом, чатуючи на корабель з островів Зеленого Мису; вдалині саме з'явилося вітрило, і розбишаки зійшлися на тому, що це те саме судно, якого вони чекали. В наступні вісім днів не сталося нічого вартого уваги або такого, що мало б прямий стосунок до моєї оповіді, і тому я викладу ті події у формі щоденника, бо зовсім пропускати їх мені не хочеться.

3 липня. Огастес роздобув для мене три ковдри, і в своїй схованці я влаштував собі розкішну постіль. За цілий день до кубрика не спускався ніхто, крім мого товариша. Тигр улігся на койці біля самого отвору в перегородці й цілий день безпробудно спав - мабуть, ще не зовсім оклигав від хвороби. Надвечір налетів порив ураганного вітру і так несподівано, що вітрила прибрати не встигли, і бриг мало не перекинувся. Але шквал відразу й стих, не заподіявши нам шкоди, крім того, що зірвав верхнє вітрило на фок-щоглі. Сьогодні Дірк Петерс був дуже добрий до Огастеса, він розпочав з ним тривалу розмову, оповідаючи про свої пригоди в Тихому океані та на південних островах, де йому довелося бувати. Він запитав, чи не хотів би мій друг податися разом з ними в захопливу мандрівку по тих широтах, проте, як повідомив він, усе більше заколотників схиляються на бік помічника капітана. На це Огастес розважливо відповів, що він був би радий вирушити в таку подорож, оскільки нічого ліпшого йому не лишається, і, зрештою, він ладен робити що завгодно, аби тільки не займатися піратським розбоєм.

4 липня. Судно, побачене на обрії, виявилося невеличким бригом з Ліверпуля, і його не стали чіпати. Більшу частину дня Огастес провів на палубі, намагаючись скількимога розвідати про наміри заколотників. Між ними часто виникали бурхливі суперечки, під час однієї з яких викинули за борт гарпунника Джіма Боннера. Партія помічника капітана посилилася. Джім Боннер належав до прихильників кока, до яких приєднується й Петерс.

5 липня. Удосвіта із заходу повіяв сильний бриз, який ополудні перейшов у шторм, і довелося прибрати всі вітрила, крім триселя та фока. Під час маневру впав за борт [53] матрос Сіммс, який належав до партії кока; він був дуже п'яний і пішов на дно, причому ніхто й пальцем не кивнув, щоб урятувати його. Тепер на борту «Дельфіна» разом з Огастесом та мною залишилося тринадцятеро людей, а саме: Дірк Петерс, чорний кок Сеймур, Джонс, Грілі, Гартман Роджерс та Вільям Аллен - з партії кока; помічник капітана (чийого імені я так ніколи й не взнав), Авессалом Хікс, Вілсон, Джон Хант і Річард Паркер - прихильники помічника капітана.

6 липня. Весь день шаленіє шторм, раз у раз налітають пориви ураганного вітру з дощем. Крізь шви у трюм набралося чимало води, й один з насосів у постійній роботі; Огастеса теж примусили працювати біля насоса. Коли вже посутеніло, повз нас пройшов великий корабель - його побачили лише тоді, коли він наблизився на відстань гучності голосу. Мабуть, це й був той самий, на який чатували заколотники. Помічник капітана гукнув тих, що проходили мимо, але відповідь потонула в ревищі шторму. Об одинадцятій хвиля перекотилася через середину палуби, змила більшу частину лівого фальшборту і завдала інших дрібних ушкоджень. Над ранок розпогодилося, і коли зійшло сонце, вітер майже затих.

7 липня. Весь день на морі гуляє висока хвиля, наш легкий бриг дуже гойдає, і я чув зі свого сховку, що багато тюків та бочок позривалися зі свого місця в трюмі. Мене мучать напади морської хвороби. Петерс мав сьогодні тривалу розмову з Огастесом і повідомив йому, що двоє з його партії, Грілі та Аллен, перейшли в табір помічника капітана й вирішили стати піратами. Він поставив Огастесові кілька запитань, зміст яких той не зовсім збагнув. Надвечір судно дало течу, причому впоратися з нею було нелегко, бо спричинила її велика напруга в корпусі брига та просочування води крізь шви. Відрізали клапоть парусини й підвели її під ніс; це допомогло, і теча значно зменшилася.

8 липня. Коли зійшло сонце, зі сходу повіяв легкий бриз, і помічник капітана взяв курс на південний захід, маючи намір кинути якір біля одного з островів Вест-Індії з метою здійснення своїх піратських намірів. Ні Петерс, ні кок не стали йому перечити - принаймні Огастес не чув, щоб вони висловлювали незгоду. Від думки захопити корабель з островів Зеленого Мису відмовилися. Насос повністю відкачує воду, якщо біля нього працювати по три чверті кожної години. Вітрило з-під носового днища витягли. Протягом дня перестріли дві невеличкі шхуни. [54]

9 липня. Погода чудова. Всі матроси лагодять фальшборт. Петерс знову мав тривалу розмову з Огастесом і висловлювався куди відвертіше, ніж до того. Він заявив, що ніяка сила не примусить його грати під помічникову дудку, і навіть натякнув, що збирається відвоювати в нього владу. Петерс запитав, чи при такому повороті подій він може розраховувати на допомогу Огастеса, і мій друг, не вагаючись, відповів: «Так!» Потім Петерс сказав, що обережно розпитає своїх прихильників, якої вони щодо цього думки. Протягом решти дня Огастесові більше не випало нагоди переговорити з ним наодинці.

Книга: Едгар Аллан По Оповідь Артура Гордона Піма Переклад Віктора Шовкуна

ЗМІСТ

1. Едгар Аллан По Оповідь Артура Гордона Піма Переклад Віктора Шовкуна
2. Розділ перший Мене звуть Артур Гордон Пім. Мій батько був...
3. Розділ другий З огляду на властивості, притаманні самій...
4. Розділ третій В мене тут-таки промайнула думка, що...
5. Розділ четвертий Я правильно визначив, що бриг знявся з...
6. Розділ п'ятий Коли кок пішов, Огастес на кілька хвилин...
7. Розділ шостий Під час нашої зустрічі біля мого притулку...
8. Розділ сьомий 10 липня. Перекинулися кількома...
9. Розділ восьмий Коли в тьмяному світлі від ліхтаря я...
10. Розділ дев'ятий На щастя, перед настанням ночі ми всі...
11. Розділ десятий Незабаром після того сталася подія, яка...
12. Розділ одинадцятий Решту дня ми перебули в тупому...
13. Розділ дванадцятий Я вже не раз замислювався над тим, що...
14. Розділ тринадцятий 24 липня. Цей ранок ми зустріли...
15. Розділ чотирнадцятий «Джейн Гай» була гарненькою...
16. Розділ п'ятнадцятий Дванадцятого листопада ми підняли...
17. Розділ шістнадцятий Спочатку капітан Гай мав намір після...
18. Розділ сімнадцятий Припинивши пошуки островів, про які...
19. Розділ вісімнадцятий 18 січня. Вранці* ми вирушили в...
20. Розділ дев'ятнадцятий Нам знадобилося майже три години,...
21. Розділ двадцятий Вождь дотримав свого слова, і незабаром...
22. Розділ двадцять перший Коли я прийшов до тями, я зрозумів,...
23. Розділ двадцять другий Отже, як з'ясувалося, наше...
24. Розділ двадцять третій Протягом шести-семи наступних днів...
25. Розділ двадцять четвертий Двадцятого лютого, зрозумівши,...
26. Розділ двадцять п'ятий Отже, ми опинилися в неозорому й...
27. Від видавця Обставини, за яких нещодавно містера Піма...
28. Примітки С. 6. «Оповідь Артура Гордона Піма» - ця...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate