Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Жалься, Боже, з України, що не вкупі має сини! / Іван Мазепа

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Кнут Гамсун Пан З нотаток лейтенанта Ґлана Переклад Г.Кирпи


ХХІІІ

За милю від себе внизу я бачу море. У горах тюжить дощ, і я ховаюсь від нього під скелею. Я смокчу носогрійку, викурюючи люльку за люлькою, і щоразу, як розпалюю її, тютюн копошиться в попелі розпеченими черв’ячками. Так само і в моїй голові роєм рояться думки. Переді мною на землі валяється купка сухих галузок від зруйнованого пташиного гнізда. І душа моя достоту, як те гніздо.

Я пам’ятаю найменшу дрібничку з пережитих останніх днів. Леле, до чого я дожився…

Сиджу в горах, а на морі й у повітрі стоїть гул, мене оглушує моторошний клекіт і голосіння вітру й негоди. Ген у морі видніються яхти з зарифленими вітрилами й людьми на борту. Вони кудись пливуть, і я думаю: “Бог знає, де вони всі опиняться”. Море, шумуючи, здіймається вгору і без угаву звалюється донизу. Здається, воно заселене велетенськими божевільними істотами, які гатять куди попало своїми кінцівками й гарчать одне на одного. Ні, це свято десяти тисяч чортів, що виють, вбираючи голови в плечі, й товчуться по всіх усюдах, збиваючи хвилі до білого кінцями своїх крил. Далеко-далеко в морі лежить підводний камінь, з якої зводиться білий водяник і хитає головою вслід корабликові, що, діставши тріщину, пливе за попутним вітром у море. Лишенько! В море! В оте пустельне море…

Я радію, що сам, що ніхто не бачить моїх очей. З великою довірою я тулюся до скелі й знаю, що ніхто не може стежити за мною зі спини. Над горами з пронизливим криком літає якийсь птах, тієї ж миті неподалік від мене зривається уламок каменю й скочується в море. Деякий час я сиджу тихо й цілком спокійно, мене огортає приємне відчуття затишку, бо ж, поки на дворі репіжить дощ, я можу його пересидіти в дуже надійному сховку. Я зашпилив куртку й подякував Богові за те, що вона тепла. Минув ще якийсь час. Я заснув.

Пополудні я йду додому, дощ і досі не перестає. Мене чекає несподіванка. На стежці переді мною стоїть Едварда. Вона змокла до нитки, наче довго ходила по дощу, але всміхається. “Ти ба!” - нараз думаю я, в мені спалахує обурення, я щосили впинаюсь пальцями в рушницю і так простую їй назустріч, хоч вона й усміхається.

- Добридень!- гукає вона перша.

Підійшовши ближче до неї ще на кілька кроків, я кажу:

- Вітаю вас, кралечко!

Її сахає мій жарт. Ох, я не думав, що казав. Вона боязко всміхається і дивиться на мене.

- Ви ходили сьогодні в гори?- питає вона.- Як ви намокли! В мене є хустка, якщо хочете, візьміть її собі, вона мені не потрібна… Ви мене не пізнаєтé.

Я не беру тієї хустки, і вона потуплює очі в землю й стрясає головою.

- Хустка?- питаю, скривившись від гніву й подиву.- А в мене є куртка, можу позичити. Мені вона не потрібна, однак я її комусь віддам, тож спокійнісінько можете взяти. Якась рибачка забере її з дорогою душею.

Я бачив, як напружено вона ловила мої слова, з якою надією до них прислухалась, що аж забула закрити рота й зробилась негарною. Вона стоїть із хусткою в руках з білою шовковою хусткою, знятою з шиї. Я й собі стягаю з себе куртку.

- Ради Бога, вдягніться!- скрикує вона.- Не робіть цього! Невже ви так гніваєтесь на мене? О, Господи, та вдягніться! Ви змокнете до рубця!

Я вдягнув куртку.

- Куди ви йдете?- глухо спитав я.

- Так… нікуди… Не розумію, як ви могли зняти з себе куртку…

- А де ваш барон сьогодні?- питав я далі.- Навряд щоб у таку негоду граф був на морі…

- Ґлане, я тільки хотіла вам дещо сказати…

Я перебиваю її:

- Чи можна вас попросити переказати вітання герцогові?

Ми дивимось одне на одного. Я стою, готовий скільки завгодно її перебивати, нехай тільки вона відкриє рота. Врешті-решт на її обличчі з’являється вираз страждання, я відводжу очі вбік і мовлю:

- Відверто кажучи, панно Едвардо, дайте ви тому принцові одкоша. Який з нього для вас чоловік? Будьте певні, що всі ці дні він ходить і роздумує, чи брати йому вас заміж чи ні, а це вам ні до чого.

- Годі, не будемо про це говорити, добре? Ґлане, я думала про вас, ви здатні з себе зняти куртку задля когось іншого й змокнути до рубця. Я йду до вас…

Я знизую плечима й кажу:

- Замість себе пропоную вам лікаря. Що ви проти нього маєте? Чоловік у розповні літ, тямущий. Подумайте про це.

- Послухайте мене хоч хвилинку…

- Вдома мене чекає Езоп, мій пес.- Я зняв кашкет, уклонився їй і знов сказав: - Вітаю вас, кралечко!

Потім я рушив з місця.

Вона перейшла на крик:

- О, не край мого серця! Я прийшла сьогодні до тебе, ось тут я тебе виглядала і всміхнулась, коли ти з’явився. Вчора я мало не збожеволіла, бо всі мої думки були про одне, світ мені йшов обертом, а я все думала про тебе. Сьогодні я сиділа в кімнаті, коли це зайшов якийсь чоловік, я, не глянувши на нього, знала, хто то такий. “Вчора я провеслував чверть милі,” - сказав він. “І ви не стомились?!- спитала я. “О, страшенно стомився ще й понатирав на долонях пухирі,” - ошелешено сказав він. Я подумала: “Ти ба, чим він переймався!” За якусь мить він сказав: “Цієї ночі я чув під своїми вікнами якийсь шепіт, ваша покоївка і один з ваших прикажчиків вели між собою інтимну розмову”. “А, вони кохають одне одного”,- відповіла я. “Гаразд, але ж була друга година ночі!” “Ну й що?- спитала я і додала трохи згодом: - Ніч належить їм”. Тоді він підсунув угору свої окуляри в золотій оправі й зауважив: “Але ж, хіба вам не здається, що шептатись посеред ночі непристойно?” Я все ще не підводила очей, і так ми просиділи хвилин з десять. “Може, вам на плечі принести шаль?” - спитав він. “Ні, дякую,” - відповіла я. “І кому дістанеться ваша маленька ручка?” - спитав він. Я не відповіла. Своїми думками я була десь в іншому місці. Він поклав мені на коліна якусь шкатулочку, я відкрила її й побачила, що там лежить шпилька. Вона була з короною, на якій я налічила десять камінців… Ґлане, ось та шпилька, хочеш глянути? Вона геть розтоптана. Йди глянь, як вона розтоптана… “Ну, то що ж мені робити з цією шпилькою?” - спитала я. “Вона вам буде за оздобу,” - відповів він. Але я простягнула йому ту шпильку назад і сказала: “Дайте мені спокій, я думаю про іншого”. “Про кого іншого?” - спитав він. “Про одного мисливця,- відповіла я.- Він подарував мені на згадку тільки дві чудові пір’їни, але заберіть свою шпильку”. Однак він не схотів її брати. Отоді я вперше подивилась на нього - його очі проймали наскрізь. “Я не візьму шпильки назад, робіть з нею, що завгодно, хоч і розтовчіть,” - сказав він. Я підвелася, поклала шпильку додолу й наступила на неї підбором. Це сталось сьогодні вранці… Чотири години я не знаходила собі місця від чекання, а по обіді подалася з дому. Він перестрів мене на дорозі. “Куди це ви?” - спитав. “До Ґлана,- відповіла я,- хочу його попросити, щоб не забував мене…” Я чекала тебе тут з першої години, стояла під деревом і бачила, як ти йшов: ти був, наче бог. Я любила твою поставу, твою бороду і твої плечі, все в тобі я любила… Тепер тобі не терпиться, ти пориваєшся йти, аби тільки йти, я тобі байдужа, ти на мене не дивишся…

Я стояв. А коли вона замовкла, пішов далі. Знесилений з розпуки, я всміхався, моє серце закам’яніло.

- А й справді,- мовив я і знов зупинився.- Ви ж хотіли щось мені сказати?

Цей глум відштовхнув її від мене.

- Я хотіла вам щось сказати? Та я ж уже сказала! Хіба ви не чули? Ні, нема чого. Мені більше нічого вам сказати.

Її голос якось чудно здригається, але це не бере мене за живе.

Книга: Кнут Гамсун Пан З нотаток лейтенанта Ґлана Переклад Г.Кирпи

ЗМІСТ

1. Кнут Гамсун Пан З нотаток лейтенанта Ґлана Переклад Г.Кирпи
2. ІІ Буває, ідуть дощі і шаленіють бурі, а тобі хоч би що;...
3. IV Тоді мені дичини не бракувало; полював усе підряд:...
4. VI Якийсь чоловік спитав мене, чи я більше не стріляю: він...
5. VIII Сяк-так минуло кілька днів, моїми єдиними приятелями...
6. Х Я добре пам’ятаю ще один день. То був день, коли...
7. ХІ Вночі крізь сон я чув, як Езоп звівся на лапи у своєму...
8. ХIV Радість п’янить. Я стріляю зі своєї рушниці, а...
9. ХVI Чи могло бути щось гірше? Я поклав собі держати себе в...
10. ХVIII І як же я потім каявся, що так по-дурному вистрілив!...
11. ХІХ Я чую знадвору жіночий голос, кров шугає мені в голову...
12. ХХІ Моя нога й досі непокоїла мене болем, ночами часто так...
13. ХХІІ Минув тиждень. Я позичив у коваля човен і ловив собі...
14. ХХІІІ За милю від себе внизу я бачу море. У горах тюжить...
15. ХХIV Наступного ранку я виходжу на двір і застаю біля...
16. ХХVI Перша сувора ніч. О дев’ятій годині заходить...
17. ХХVІІ Осінь. Літо збігло, воно зникло так швидко, як і...
18. ХХІХ Барон від’їжджає. Чудово! Заряджу рушницю, зійду на...
19. ХХХІІ Прибув поштовий пароплав, він доставив мій мундир і...
20. ХХХІV Якийсь чоловік спитав: - Ви більше не...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate