Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
III. КАЗКА
Один Принц був роздратований тим, що йому доводиться присвятити себе тільки вдосконаленню вульгарної великодушності. Він передбачав дивовижні перевороти в коханні і вважав, що його жінки спроможні на більше, аніж на догідливість, прикрашену небом і розкошами. Він хотів бачити правду, найголовніші години бажання і втіхи. Було це короткозорістю віри чи ні, але так він хотів. Так або інакше, але він мав доволі велику людську владу.
Усі жінки, що пізнали його, були вбиті. Яка руїна в саду краси! Під шаблею вони благословляли його. Він не вимагав, аби привели нових.- Жінки з'являлись знову.
Він убив усіх, хто супроводжував його, після полювання чи після бенкетів.- Але за ним знову йшли слідом.
Він розважався вбивством чудових звірів. Підпалював палаци. Кидався на людей і рубав їх на частини.- Натовп', золоті дахи, чудові звірі однак існували.
Чи можна насолоджуватись нищенням і в жорстокості черпати нові сили! Народ не нарікав. Жоден не наполіг на своєму.
Якось увечері він гордо гарцював на коні. Перед ним з'явився Геній, неймовірно, навіть ганебно гарний. З його обличчя й усієї постави променилась обіцянка кохання, різноманітного і складного! щастя невимовного, навіть нестерпного! Принц і Геній зникли, мабуть, у первинному здоров'ї. Чи ж могли обоє вони не померти від цього? Разом вони і померли.
Але Принц упокоївся у своєму палаці, сягнувши звичайного віку. Принц був Генієм. Геній був Принцом.
Нашому бажанню бракує музики розуму.
IV. ПАРАД
Міцно збудовані пройдисвіти. Багато з них експлуатували ваші світи. Без потреби і не поспішаючи виявити на ділі свої блискучі здібності і свою досвідченість у розумінні вашої душі. Які зрілі чоловіки! Очі повиті дурманом, як літня ніч, червоні, чорні, трикольорові, сталеві, що пронизані золотом зірок; обличчя деформовані, свинцеві, бліді, запалені; грайливе хрипіння голосів! Жорстокий поступ покидьків.- Тут є і кілька молодих,- як дивились би вони на Херувима? - наділених страшними голосами і деякими небезпечними вміннями. їх посилають до міста заробляти задом, розодягнених з бридким розкошем.
О, найнесамовитіший Рай розлюченої гримаси! Не зрівнятися з вашими Факірами і з іншою сценічною буфонадою. В імпровізованих костюмах із присмаком поганої мрії вони грають сумні народні пісні, трагедії волоцюг і напівбогів духовніших, аніж історія чи релігія будь-коли були. Китайці, Готтентоти, цигани, дурники, гієни, Молохи, старі недоумки, зловісні демони, вони поєднують простонародні материнські ігри з тваринною ніжністю і тваринними позами. Вони могли б виконувати нові п'єси і пісеньки «шляхетних дівчат». Майстри-шахраї, вони перетворюють місцевість і людей, використовуючи гіпнотичне комедіантство. Очі палають, кров співає, кістки видовжуються, течуть сльози і червоні струмочки. їхнє жартування, а чи їхній терор продовжується хвилину або ж цілими місяцями. Один лиш я володію ключем до цього варварського параду.
V АНТИЧНЕ
Вдячний сину Пана! На чолі у тебе вінок з квітів і ягід, твої очі грайливі - дві коштовні кулі. Заплямовані коричневою винною гущею, вгинаються твої щоки. Виблискують твої ікла. Груди твої нагадують дзвінку цитру, а поміж твоїх світлих рук кружляє подзвін. Твоє серце б'ється якраз у лоні, де заснула подвійна стать. Прогуляйся серед ночі, похитуючи стегном, тим другим стегном і лівою ногою.
VI BEING BEAUTEOUS*
* Прекрасна істота (англ.).
Перед снігом Втілення Краси високе на зріст. Посвисти смерті і кола глухої музики змушують підводитись, збільшуватись і тремтіти як привид це обожнюване тіло; багряні і чорні рани спалахують на чудовій плоті. Власні кольори життя прориваються, танцюють, вивільняючись довкола Видіння, яке ще в риштуваннях. І тремтіння підносяться і гудуть, і несамовитий смак цих дій виповнюється смертельними посвистами і хрипучою музикою, які світ, що лишився далеко позаду нас, жбурляє на нашу матір краси,- вона відступає, вона підіймається. О! Наші кістки вдостоїлись нового закоханого тіла.
* * *
О, попелясте обличчя, горда грива, кришталеві руки! Гармата, на яку я повинен упасти крізь бойовища дерев і легенького вітру.
VII. ЖИТТЯ
І
О велетенські алеї святої землі, тераси храму! Що зробили з брахманом, який розтлумачив мені Прислів'я? Зрештою, звідти я навіть бачу старих жінок. Я пригадую години срібла й сонця на ріках, руку рівнини у мене на плечі і наші пестощі серед пряних полів.- Громохкий лет пурпурових голубів навколо моєї думки.- Вигнаний сюди, я мав сцену, де міг грати драматичні шедеври з усіх літератур. Я покажу вам нечувані багатства. Я оглядаю історію скарбів, які ви знайшли. Я бачу подовження. Моя мудрість така ж погорджувана, як і хаос. Що таке моє небуття поряд із подивом, який вас чекає?
II
Я винахідник, та заслуги мої зовсім інші, ніж у всіх моїх попередників; я ніби музикант, який знайшов щось схоже на ключ від кохання. Тепер, немов вельможа в убогому селі під суворим небом, я намагаюся зворушити себе спогадами про жебрацьке дитинство, учнівство та мандри босоніж, про суперечки, п'яти-шестиразове вдівство, кілька весіль, де міцна моя голова не дозволила мені сягнути до рівня товаришів. Я не жалкую за колишньою часткою своєї божественної радості: суворе повітря цього убогого села дуже дієво живить мій жахливий скептицизм. Але ж оскільки цей скептицизм не може бути пущений у хід, і я зрештою поринаю в новий неспокій - здається, що я стану дуже лихим шаленцем.
III
На горищі, де я був замкнений у дванадцять років, я пізнав світ і прославив людську комедію. У підвалі я вивчив історію. На одному з нічних свят у північному місті я зустрів усіх жінок стародавніх художників. У старому переході в Парижі мене вчили класичних наук. У чудовій оселі, оточеній цілим Сходом, я довершив свою велику справу і здійснив свій знаменитий відступ. Я розмішував свою кров. Мій обов'язок вже з мене знято. Не треба більше над цим замислюватись. Я насправді вийшов з домовини, і геть усякі доручення.
Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
