Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Досконалих мудреців немає, але є доконані ідіоти. / Юрій Рибников

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.


§2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини

Основні права людини - гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують "дозволу" з боку кого б там не було, у тому числі держави. Вони не можуть бути "відібрані" за свавіллям влади держави, оскільки не "дані" нею. Це природні невідчужувані права',

3) можливості, які не обмежені територією держави (позате-риторіальні) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Вони походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства - рівня його економічного, політико-соціа-льного, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки внесеш до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише

об'єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

Потреба міжнародного врегулювання прав людини після Другої світової війни обумовлювалася усвідомленням того, що:

— тоталітарний режим - загроза миру, а демократія забезпечує безпечну зовнішню політику;

— масові порушення прав людини державами (геноцид, апартеїд) можуть бути припинені лише у разі захисту прав людини країнами світового співробітництва;

— загальновизнані уявлення про мінімальні стандарти прав людини в національному демократичному суспільстві, які відповідають даному етапу розвитку цивілізації, повинні одержати закріплення в міжнародно-правових актах.

Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права - міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини - визнання людської гідності кожної особи. З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.

Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, раом із ним, національного права.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p., Факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини (або Хартію прав людини). Міжнародні пакти про права людини по-

клали на держави обов'язок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі. До сучасних міжнародно-правових актів належать:

(1) Міжнародний білль про права людини, що проголошує невід'ємні права і основні свободи людини;

(2) угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p., Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 p.);

(3) конвенції, спрямовані на захист груп населення, що потребують особливої турботи з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 p., Конвенція про охорону материнства 1952 p., Конвенція про статус осіб без громадянства 1954 р. та ін.);

(4) конвенції, що мають на меті захист індивіда від зловживань з боку державних органів і посадових осіб. А також документи, що передбачають можливість окремих осіб домагатися розгляду їх скарг (петицій) на свій уряд у міжнародних органах (Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження та покарання від 10 грудня 1984 p., Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни і Додаткові протоколи до них 1977 p., Факультативний протокол та ін.).

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов'язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Держави, що взяли на себе зобов'язання виконувати міжнародні документи про права людини, зобов'язані створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Практично всі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які у загальній формі гарантують непорушність основних прав людини.

Україна є стороною практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв'язку з теперішніми соціально-економічними умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм.

Зміст і обсяг основних прав людини визначаються сукупністю таких соціальних чинників:

— інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами, суспільства;

— мораль суспільства, що переважає у даний період;

— мета прав людини і відповідність цим правам засобів, використовуваних державою (реалізація, забезпечення та обмеження прав).

Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, однак не тотожними поняттями. Громадянин - людина, яка законом визнається юридичне належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина - у конституції певної держави.

Відмінності між правами людини і громадянина:

Права людини

Права громадянина

Позатериторіальні — існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв'язком їх носія з конкретною державою

Територіальні - передбачають наявність громадянства, тобто особливий зв'язок людини і держави

Загальносоціальні - належать людині через факт народження як природні, невідчужувані права, тобто не завжди виступають як юридичні категорії (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини)

Спеціально-соціальні (юридичні)

- закріплюються в законодавстві і перебувають під захистом держави, громадянином якої є дана особа

- реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де 6 не знаходилася людина

- реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою

Права людини і права громадянина - близькі поняття, в ідеалі повинні збігатися, оскільки:

— здійснення прав людини визначається головним чином забезпеченістю з боку держави. Наприклад, апатриди та інші категорії осіб, що не мають громадянства, знаходяться під захистом законів держави проживання та міжнародного права;

— громадянство - основний канал, через який відбувається здійснення прав людини.

Взаємозв'язок прав людини і прав громадянина підкреслюється тим, що вони у ряді випадків закріплювалися в одному нормативно-правовому акті, наприклад, у Декларації прав людини і громадянина 1789 p., що входить до складу конституційного законодавства сучасної Франції, або в розділі II "Права, свободи і обов'язки людини і громадянина" Конституції України 1996 р.

Розгляд прав людини разом із правами громадянина - підстава для:

— визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у державі;

— встановлення відповідності законодавства країни правам людини.

У дійсності збіг прав людини і громадянина має місце далеко не скрізь.


Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
2. Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
3. §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
4. §3. Юриспруденція як система юридичних наук
5. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
6. §2. Предмет теорії держави і права
7. §3. Функції теорії держави і права
8. §4. Метод теорії держави і права
9. §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
10. §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
11. Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
12. §2. Загальні закономірності виникнення держави
13. §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
14. §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
15. Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
16. §2. Поняття і ознаки держави
17. §3. Сутність держави
18. §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
19. §5. Функції держави
20. §6. Типологія держав
21. §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
22. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
23. §2. Політична система суспільства і держава
24. §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
25. §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
26. §5. Відносна самостійність держави
27. Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
28. §2. Класифікація форм державного устрою
29. §3. Види форм державного (політичного) режиму
30. Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
31. §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
32. §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
33. §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
34. §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
35. §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
36. §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
37. §8. Професійна і державна служба.
38. §9. Служба в органах внутрішніх справ
39. Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
40. §2. Глава держави
41. §3. Вищий виконавчий орган влади
42. §4. Представницькі органи влади на місцях
43. §5. Виконавчі органи влади на місцях
44. §6. Судові органи влади
45. §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
46. §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
47. §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
48. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
49. §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
50. §3. Особа і держава
51. Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
52. §2. Функції і принципи демократії
53. §3. Форми та інститути демократії
54. §4. Демократія і самоврядування
55. §5. Демократія як загальнолюдська цінність
56. §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
57. Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
58. §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
59. §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
60. §4. Система обов'язків людини і громадянина
61. §5. Система прав дитини
62. §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
63. §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
64. §8. Міжнародний захист прав людини
65. §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
66. Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
67. §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
68. §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
69. §3. Теорія елітарної демократії
70. §4. Теорія партисипаторної демократії
71. §5. Теорія корпоративної демократії
72. §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
73. Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
74. §2. Походження права
75. §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
76. §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
77. §5. Сучасні концепції праворозуміння
78. §6. Поняття і ознаки права
79. §7. Сутність права
80. §8. Принципи права
81. §9. Функції права
82. §10. Цінність права
83. §11. Співвідношення права і закону
84. §12. Співвідношення національного і міжнародного права
85. §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
86. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
87. §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
88. §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
89. §4. Публічне і приватне право
90. §5. Галузь права
91. §6. Інститут і підгалузь права
92. §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
93. §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
94. §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
95. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
96. Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
97. §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
98. §3. Норми-звичаї і норми права
99. §4. Корпоративні норми і норми права
100. §5. Поняття і ознаки норми права
101. §6. Види норм права
102. §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
103. §8. Структура норми права і норми-розпорядження
104. §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
105. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
106. Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
107. §2. Принципи і функції правотворчості
108. §3. Стадії правотворчого процесу
109. §4. Види і форми правотворчості держави
110. §5. Види правотворчості громадянського суспільства
111. §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
112. §7. Юридичні джерела (форми) права
113. Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
114. §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
115. §3. Види нормативно-правових актів
116. §4. Поняття і ознаки закону
117. §5. Законодавчий процес
118. §6. Види законів
119. §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
120. §8. Дія нормативно-правового акта в часі
121. §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
122. §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
123. §11. Відомчий акт
124. §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
125. §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
126. §14. Міжнародний договір

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate