Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить. / Микола Куліш

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.


§7. Правосуб'єктність юридичних осіб

Правосуб'єктність юридичних осіб (колективних суб'єктів правовідносин) - це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (господарських) корпорацій, релігійних організацій та ін.

Юридична особа - організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. Юридична особа - це не

будь-який колективний суб'єкт, а колективний суб'єкт у певній галузі діяльності - господарській, соціально-культурній, змістом якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (майновому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і неко-мерційні організації наділяються за законом. Ознаки юридичної особи.

1. Організаційна єдність: має чітку внутрішню структуру, органи управління і відповідні підрозділи для виконання завдань і функцій, закріплених статутом. Має реквізити, затверджені при реєстрації в державних органах (статут, круглу печатку, штампи, назву та ін.) і органах державної статистики (присвоєння ідентифікаційного коду, який є єдиним для всього простору України і зберігається протягом усього періоду існування).

2. Наявність майна, що знаходиться в її розпорядженні (у комерційної юридичної особи - в її власності), майнова відокремленість від майна її учасників і фундаторів (самостійний баланс

- кошторис витрат, статутний фонд і банківський рахунок).

3. Цільове призначення - створюється для певних цілей і не може діяти з іншими цілями. Комерційна юридична особа створюється для підприємницької діяльності.

4. Можливість виступати в цивільному обороті, набувати права і виконувати обов'язки від свого імені, тобто не зобов'язана звертатися за дозволом до вищої інстанції (наприклад, комерційна юридична особа може здійснювати операції, що не суперечать закону; створювати юридичні особи; обирати місце розташування).

5. Можливість бути позивачем і відповідачем у суді - звертатися з позовом на громадян, інших осіб, відповідати за боргами у разі зустрічного позову.

6. Обов'язок нести самостійну майнову відповідальність (якщо це майно закріплене за нею за правом власності).

За характером діяльності юридичні особи можуть бути:

— некомерційні (публічні),

— комерційні (приватні,).

судами. Це: можливість вибору судців (арбітрів); спрощена процедура вирішення спору, яка грунтується в цілому на розсуді сторін; конфіденційність розгляду; спеціалізація арбітражу. Саме тому даній формі захисту прав і врегулювання економічних спорів віддається перевага в багатьох економічно розвинутих країнах.

Некомерційні особи - державні організації і установи (парламент, уряд, суд, міліція, державні підприємства, органи місцевої влади та ін.) - спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших невиробничих потреб: організаційно-управлінських, соціально-культурних, соціально-побутових та ін. Вони мають публічні цілі і не переслідують мету одержання прибутку як статутного завдання. Зазвичай діяльність таких організацій фінансується за рахунок державного бюджету (державні установи), або бюджету громадських організацій, або за рахунок добровільних внесків і пожертвувань.

До некомерційних юридичних осіб належать споживчі кооперативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, а також інші об'єднання, передбачені законом (див. §"Правосуб'єктність громадських організацій").

Некомерційні організації можуть займатися і підприємницькою діяльністю, але лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені і відповідають ним. Наприклад, вуз може приймати за плату на навчання студентів для того, щоб одержаний прибуток використовувати на підвищення якості освіти (придбання приладів, літератури, оплата праці викладачів, ремонт і переобладнання приміщень тощо). Тут важливо додержуватися певної міри, щоб не перейти ту межу, за якою головними стають вже інші пріоритети - цілі комерційного характеру.

Некомерційні організації мають більшу стабільність і більшу незалежність від тих індивідів, що входять до складу юридичної особи. Існування юридичної особи, яка має некомерційний (публічно-правовий) характер, не залежить від волі її членів - підпорядкованих і підзвітних осіб. Наприклад, уряд не може припинити своє існування як орган виконавчої влади, навіть якщо всі члени кабінету міністрів підуть у відставку. Замість кабінету міністрів, який пішов у відставку, буде сформований новий кабінет. Тобто Некомерційні, публічні організації продовжують функціонувати як юридичні особи і суб'єкти правовідносин.

Комерційні особи - комерційний банк, приватна фірма, акціонерне товариство та ін. - спрямовують свою діяльність на одержання прибутку і фінансуються насамперед за свій рахунок. Вони переслідують приватні цілі та інтереси своїх членів: вкладників, пайовиків, акціонерів і можуть припинити своє існування з волі цих осіб (наприклад, оголосити себе банкрутом).

Члени комерційних (приватноправових) юридичних осіб є повними їх представниками, їх воля - воля юридичної особи. Юридичною особою може бути індивідуальний, а не тільки колективний, суб'єкт права.

Правосуб'єктність комерційних організацій та їх об'єднань (асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів та ін.) передбачена законодавством у вигляді організаційно-правових форм підприємницької діяльності і визначається статутними документами, зареєстрованими в установленому законом порядку. Наприклад, обсяг прав і обов'язків акціонерних товариств закритого і відкритого типу є різним: акції першого розповсюджуються шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах; акції другого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купуватися і продаватися на біржах.

Спільним для правосуб'єктності комерційних організацій є те, що вона ґрунтується на засадах приватного права - диспозитив-ності і рівності сторін у цивільно-правових відносинах. Тут Правосуб'єктність однієї сторони не обмежує правосуб'єктності іншої сторони. Договірні відносини виникають на основі рівності (автономії) сторін незалежно від їх статусу. Це відносини між громадянами-власниками, орендарями, фермерами, громадянами і організаціями, організаціями між собою, в тому числі і державними, акціонерними, орендними підприємствами і корпораціями, наприклад, договір між органом внутрішніх справ і громадянином на охорону квартири. У цих відносинах державний орган виступає як юридична особа; засновує договірні відносини на принципі диспозитивності (а не імперативності). У сфері підприємництва діє той же принцип, що й у сфері регулювання поведінки фізичних осіб і діяльності громадських об'єднань: "Дозволено все, крім прямо забороненого законом" (за-гальнодозвільний тип /режим/ правового регулювання).

Коли ж діяльність комерційної корпорації виходить за рамки товарного виробництва і обігу і потрапляє у сферу дії публічного права (державна реєстрація підприємств, стягнення податків та ін.), вступає в дію принцип "Дозволено лише те, що прямо передбачено законом" (спеціально-дозвільний тип /режим/ правового регулювання). У сфері управління державною власністю відбувається поєднання імперативного і диспозитивного методів правового регулювання - виникають адміністративно-правові і цивільно-правові відносини.

Яким є співвідношення правоздатності і дієздатності у юридичної особи?

В юридичній науці тривалий час панувала думка про те, що правосуб'єктність юридичної особи відрізняється від правосу-б'єктності фізичної особи. Вважалося, що у юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно і не можуть бути обмежені, тоді як у фізичної особи правоздатність і дієздатність виникають неодночасно і дієздатність обмежується.

Однак сформоване раніше уявлення про повний збіг правоздатності і дієздатності юридичної особи не виправдує себе в умовах трансформації суспільства до ринкових відносин. Виявилося, що юридична особа не завжди без будь-яких умов може використовувати ті права, які має. Дієздатність юридичної особи може змінюватися без зміни її правоздатності. Так, підприємст-во-боржник не має можливості реалізувати свої права на власний розсуд. Його дієздатність обмежується. Цю обмежену дієздатність юридичної особи-боржника доповнює (наприклад, відповідно до законодавства Росії) арбітражний управляючий, який має широкі повноваження щодо управління підприємством-борж-ником. Своїми діями він дає можливість підприємству-боржни-ку брати участь у цивільному обороті через здійснення всіх не заборонених законом операцій.

Отже, правоздатність і дієздатність юридичної особи як суб'єкта правовідносин (наприклад, комерційної організації) не збігаються цілком, як не збігаються правоздатність і дієздатність фізичної особи. Правда, у колективних суб'єктів правовідносин (юридичних осіб) така розбіжність правоздатності і дієздатності є винятковою.


Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.
2. Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ. §1. Поняття та ознаки правовідносин
3. §2. Склад (структура) правовідносин
4. §3. Передумови виникнення правовідносини
5. §4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
6. §5. Суб'єкти правовідносин
7. §6. Правосуб'єктність фізичних осіб
8. §7. Правосуб'єктність юридичних осіб
9. §8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
10. §9. Об'єкти правовідносин
11. §10. Види правовідносин
12. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
13. Глава 18 Правовідносини. Юридичні факти
14. §12. Презумпції
15. §13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
16. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ. §1. Правовий статус особи
17. §2. Правовий статус народу
18. §3. Правовий статус держави
19. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ. §1. Поняття і основні форми реалізації норм права
20. §2. Поняття і ознаки правозастосування
21. §3. Основні стадії застосування норм права
22. §4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
23. §5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
24. §6. Види актів застосування норм права
25. §7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
26. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА. §1. Поняття тлумачення норм права
27. §2. Способи (методи) тлумачення норм права
28. §3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
29. §4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
30. §5. Акт тлумачення норм права
31. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ. §1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
32. §2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
33. §3. Склад і види правомірної поведінки
34. §4. Поняття і ознаки правопорушення
35. §5. Склад правопорушення
36. §6. Види правопорушень. Правопорушність
37. §7. Зловживання правом
38. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. §1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
39. §2. Принципи і функції юридичної відповідальності
40. §3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
41. §4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
42. §5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
43. Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК. §1. Поняття законності
44. §2. Принципи законності
45. §3. Вимоги законності
46. §4. Гарантії законності
47. §5. Поняття правопорядку
48. §6. Функції та принципи правопорядку
49. §7. Державна дисципліна
50. Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА. §1. Поняття і структура правосвідомості
51. §2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
52. §3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
53. §4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
54. §5. Правова культура суспільства
55. §6. Правова культура особи
56. §7. Професійна правова культура
57. §8. Структура правової культури суспільства
58. §9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
59. Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ. §1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
60. §2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
61. §3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
62. §4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
63. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА. §1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
64. §2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
65. §3, Види, способи і типи правового регулювання
66. §4. Механізм правового регулювання
67. §5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
68. §6. Стадії механізму правового регулювання
69. §7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
70. §8. Юридична техніка
71. Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО). Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ. §1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
72. §3. Класифікація правових систем світу
73. §4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
74. §5. Місце правової системи України
75. Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. §1. Поняття романо-германського типу правової системи
76. §2. Формування романо-германського типу правової системи
77. §3. Система права та її структура
78. §4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
79. §5. Делегована правотворчість
80. §6. Правотворчість суб'єктів федерації
81. §7. Правовий звичай
82. §8. Правова доктрина
83. §9. Принципи права
84. §10. Роль судової практики
85. §11. Кодификація
86. Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ. §1. Поняття англо-американського типу правової системи
87. §2. Загальне право Англії
88. §3. Право справедливості
89. §4. Судовий прецедент у системі джерела права
90. §5. Правовий звичай
91. §6. Правова доктрина
92. §7. Принципи права
93. §8. Система англійського права
94. §9. Норма права
95. §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
96. §11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
97. §12. Делегована правотворчість Англії
98. §13. Юридична термінологія країн загального права
99. §14. Судова система Англії
100. Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США. §1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
101. §2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
102. §3. Судова система США
103. Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ. §1. Своєрідність правової системи Шотландії
104. §2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
105. §3. Основні риси правової системи Канади
106. §4. Особливості правової системи Австралії
107. §5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
108. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І. ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Поняття змішаного типу правової системи
109. §2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
110. §3. Джерела (форми) права скандинавських країн
111. §4. Система права. Кодифікація
112. §5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
113. Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
114. §2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
115. Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
116. §2. Поняття мусульманського права
117. §3. Виникнення і розвиток мусульманського права
118. §4. Джерела мусульманського права
119. §5. Система мусульманського права та її структура
120. §6. Норма мусульманського права
121. §7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
122. §8. Мусульмансько-правова доктрина
123. §9. Принципи права
124. §10. Правовий звичай
125. §11. Закон. Кодифікація
126. §12. Особливості судової системи
127. §1. Поняття індуського права
128. §2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
129. §3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
130. §4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
131. §5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
132. Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО. §1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
133. §2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
134. §3. Джерела права
135. §4. Термін \\"право\\". Ставлення до суб'єктивного права
136. §5. Система права. Норма права
137. §6. Кодифікація
138. 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття японського права і особливості його формування
139. §2. Джерела права сучасної Японії
140. §3. Система права сучасної Японії
141. §4. Закон. Кодифікація
142. Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ §1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
143. §2. Основні риси звичаєвого права
144. §3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
145. §4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate