Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
9.2. ФІНАНСОВИЙ РИНОК І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
Як бачимо з узагальненої класифікації ринків (рис. 22), значна частина керуючих впливів на економічні об’єкти здійснюється через фінансовий контур, а деякі з них формуються в самому контурі. Це, зокрема, проце-си розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, коштів за допомогою фінансового ринку.
Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є “нервовим цен-тром” економічного організму. За станом фінансового ринку можна су-дити про “здоров’я” економіки; впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства.
Сучасний фінансовий ринок — це винятково складна структура з ве-ликою кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий на-бір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в ко-ристування: тимчасово — у формі позик під зобов’язання, або назавж-ди — під акції [28].
157
Фінансовий ринок такий же багатоликий і різноманітний, як і загаль-ний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один — гроші, надані в користування в різних формах. Господарські об’єкти, що мають надли-шок коштів, дають їх суб’єктам, які потребують коштів.
Існує кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди.
За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на ринок боргових зобов ’язань і ринок власності (debt and equity markets). На ринку боргових зобов’язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одер-жав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером.
За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному — обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вто-ринному — перепродуються.
Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб’єктами. В активах кожної фірми, як правило, крім фізичного капіталу присутні цінні папери, раніше випущені іншими гос-подарськими суб’єктами і придбані фірмою (корпорацією, концерном). Ці папери фактично становлять резервний капітал фірми. Якщо фірма потребує фінансових коштів, вона може продати частину своїх цінних па-перів на вторинному ринку й одержати необхідні фінансові кошти. Якщо папери були продані за тією самою вартістю, що зазначена в активах, то за інших рівних умов капітал фірми не змінюється. Для збільшення фі-зичного капіталу фірма може здійснювати новий випуск власних цінних паперів.
У цілому перепродаж цінних паперів на вторинному ринку не змінює загального капіталу господарських об’єктів, тому що папери і фінансові кошти просто переходять від одного власника до іншого. Капітал — по-зиковий або власний — збільшується, коли фірми здійснюють нові ви-пуски цінних паперів. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ри-нок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно під-
158
тримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки.
Первинний ринок існує в основному у вигляді розгалуженої мережі фінансових брокерів (офіційних посередників) і дилерів (осіб або фірм, що здійснюють торгове посередництво), вторинний ринок — це, як пра-вило, фондові біржі й та частина брокерської і дилерської мережі, через яку проходять операції з перепродажу цінних паперів. На фінансовому ринку обов’язково діють професіонали.
Важливу роль вторинний ринок відіграє й у загальному управлінні економікою. Коли Центральний банк скуповує державні казначейські зобов’язання, він здійснює операції на вторинному ринку через спе-ціальних дилерів. Коли підприємці на виручені гроші купують нові ви-пуски цінних паперів компаній через брокерів та інвестиційні банки, то ці банки діють на первинному ринку.
За формою організації фінансові ринки поділяються на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів — брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені — трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. На біржі в основному перепродуються так звані облікові акції, тоб-то акції обмеженої кількості найбільших і надійних компаній, що входять до біржового списку. Потрапити до списку — велика честь для компанії; для цього вона повинна відповідати певним вимогам за складом активів і біржовою поведінкою. Акції переважної більшості компаній продають-ся на так званому вуличному ринку або, як кажуть, “через прилавок”. Первинний ринок акцій, як правило, “ъушчшш”,розподільний. На “ву-личному” ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний “вулич-ний” ринок — це розподільна комп’ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв’язуються між собою, уклада-ючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на “вуличному” ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним ви-дом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов’я-заннями).
За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на ри-нок грошей (money market) і ринок капіталів (capital market), тобто інве-стиційних фондів. Зазначимо, що на ринку чинників виробництва (пра-ця, земля, капітал) під капіталом розуміють фізичний капітал, а на ринку капіталів — інвестиційні фонди.
На ринку грошей обертаються короткострокові зобов’язання (термі-ном до одного року), в основному уряду і банків, на ринку капіталів —
159
довгострокові зобов’язання, випущені урядом, а також акції та облігації корпорацій. Перед тим як розглядати фінансові інструменти ринку гро-шей і ринку капіталів, наведемо їх найважливіші властивості, притаманні всім фінансовим активам: ліквідність, ринковий ризик та прибутковість.
Під ліквідністю розуміють властивість, спроможність фінансового ресурсу перетворюватися на гроші. Визначаючи ступінь ліквідності, зви-чайно враховують час, за який можна перетворити певний фінансовий ресурс на гроші, і витрати, пов’язані з таким перетворенням. Найвищий рівень ліквідності мають самі гроші. Для перетворення на гроші ощад-ного рахунку в комерційному банку потрібен час на оформлення доку-ментів і пересилання вимоги поштою. А для того щоб продати казна-чейське зобов’язання, потрібні й час, і найчастіше оплата брокерських послуг. Тому ощадні рахунки більш ліквідні, ніж казначейські зобов’я-зання. Під час продажу акцій крім оплати брокерських послуг можуть виникнути додаткові витрати, пов’язані із зниженням ціни акцій. Оскіль-ки ринкові ціни казначейських зобов’язань більш стійкі, ніж вартість акцій, ліквідність казначейських зобов’язань вища, ніж акцій.
Ринковийризик пов’язаний безпосередньо з можливістю не одержа-ти вкладених у фінансові активи грошей. Розрізняють два види ризику. Ризик невиконання платіжних зобов’язань позичальником існує, коли по-зичальник ненадійний. Другий вид ризику пов’язують з коливаннями ринкових цін фінансових інструментів.
Прибутковість визначається як річний відсоток віддачі від вкладеної суми грошей. Для ощадного рахунку прибутковість фактично дорівнює річному відсотку, що його виплачує банк. Для облігацій прибутковість залежить від розміру оголошеного (купонного) відсотка і ринкової ціни облігації.
Перелічені характеристики фінансових коштів взаємопов’язані. Чим більш ризикові цінні папери, тим, як правило, вища їх прибутковість, тому що інвестори згодні вкладати гроші тільки під високий відсоток. Але чим вища ліквідність фінансових інструментів, тим за певного ризи-ку під менший відсоток їх згодні купувати.
160
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
