Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982)
6.3. Література зрілого і пізнього Відродження
Найвищого розвитку іспанська література досягла в другій половині XVI на початку XVII ст. Цей час знаменувався розквітом багатьох жанрів: поеми, драми, роману, лірики.
Помітним явищем став пасторальний роман. У ньому зображалося ідилічне життя пастухів на лоні природи. В образах пастухів і пастушок виступали не люди з народу, а представники аристократичного світу, здатні на піднесені та витончені почуття. В романах розповідалося про чисту, платонічну любов, прославлялася простота життя, створювався ідеальний, вигаданий світ, далекий від соціальної реальності. Іноді на сторінках цих творів відбивалися деякі етичні й філософські питання. Виникли такі романи на грунті розчарування тогочасною дійсністю. їй і протиставлявся утопічний світ пасторалі. Найвизначнішим іспанським пасторальним романом був твір Хорхе де Монтемайора «Діана» . (1559).
Епічна поема. Провідне місце в іспанській літературі другої половини XVI ст. належить поезії. В ній поряд із лірикою розвивається і новий жанр - епічна поема ренесансного характеру, в якій зображувались відкриття й завоювання нових країн, славились героїка подвигів, мужність відважних мореплавців та шукачів пригод. Найяскравішим твором цього жанру була велика епопея «Араукана» Алонсо де Ерсільї (1533-1594). В основі сюжету поеми лежать події війни, яку вела Іспанія проти союзу індійських племен Арауко в Чілі і в якій сам поет брав участь. Поема створювалася протягом 20 років (1569-1589). Складається з 37 пісень. Події війни між іспанцями та арауканцями відтворюються досить точно, тому твір виправдано називають хронікою війни у Чілі. Ерсілья звеличує іспанських воїнів і саму ідею завоювання ними Арауко, славить їхню хоробрість, витримку. Разом з тим величезну увагу він приділяє зображенню арауканців. Поет цікавиться їхнім побутом і звичаями, захоплюється їхнім мужнім і гордим, незалежним характером, високим почуттям честі. Саме в захопленому зображенні відважного, вільнолюбивого народу, який мужньо захищав від поневолювачів-чужинців свій рідний край і свободу, найповніше проявився гуманістичний смисл поеми.
Видатним зразком епопеї Відродження є «Лузіади» (1572) португальського поета Луїса ді Камоенса [286] (1525-1580). Він походив з дворянської родини, отримав університетську освіту, замолоду почав писати поезії. Обставини змусили його стати солдатом і відправитись у Марокко, де у битві з маврами він втратив око. Камоенс повернувся у - Ліссабон та пробув там недовго. За дуель з одним придворним його засудили до каторги, але потім вирок замінили засланням в Індію.
Камоенс багато років Прожив удалині від батьківщини, зазнав різноманітних пригод. Там він і написав велику поему, в якій оспівав плавання Васко да Гами в Індію (1497-1498). Зміст поеми, яка складається з 10 пісень, багатий і різноманітний. Даниною античній епічній традиції було введення в сюжет твору олімпійських богів, які втручаються в земні справи: Венера і Марс допомагають мандрівникам, Вакх намагається їх погубити. Головне ж у поемі - захоплююча розповідь про подорож португальців на чолі з Васко да Гамою повз африканські береги до Індії, про цікаві пригоди й повернення мандрівників на батьківщину. Твір містить широкі картини незвичайної природи далеких країв, описи звичаїв і побуту тубільців, морських стихій і великих небезпек. [287]
Помітне місце в поемі займають авторські відступи-роздуми і вставні історії. У відступах автор викриває пороки тогочасного життя, особливо гнівно засуджує низькопоклонство й корисливість придворних, жадібність та несправедливість політиків і законників.
O ні, моє перо не прославля
Того, хто для добра свого лукаво
Країну зневажає й короля,
Порушує закон людський і право;
Ні честолюбця, що лестить здаля,
Чини хапає, дметься величаво
Для того тільки, щоб уже своїм
Порокам потурати навісним.
Ані того, хто владою й брехнею
Прикрив підлоту ницу і страшну
I змінює свій вид, зрідні Протею,
А потім губить жертву не одну;
Ні радника, що хитрістю своєю
Схиляє владаря спустить казну
І так ось марнотратству на догоду
Спричинює розорення народу.
Ані суддю, що мириться зі злом,
За себе дбає, славити не буду,
Бо він таки не покладе притьмом
На ваги право гнобленого люду;
Ані міністра з мідяним чолом,
Який нові податки тягне всюди,
З убогих чавить піт, сам їсть смачне
Хоча повік не сіє і не жне!
(VII, 84-86, переклад М. Литвинця)
З сумом Камоенс говорить, що дух наживи убиває інтерес до культури і поетичного слова, часто нарікає на несправедливе ставлення до поета:
Згадайте: з часу, як співаю славу
Двох ваших рік і лузітанів путь,
Я самохіть терплю судьбу лукаву,
Мене робота і недоля гнуть;
Я виплив з моря грізного, й неправу
На мене знову Марс вергає лють;
І завжди я тримаю на відвагу
В одній руці - перо, а в другій - шпагу.
(VII, 79, переклад М. Литвинця)
Уся поема пройнята новим гуманістичним світосприйняттям. Воно проявляється в пристрасній любові до батьківщини, в непримиренному ставленні до соціального зла, в посиленому інтересі до світу й людини, у звеличенні мужності й витривалості людини перед лицем незгод і небезпек, в усвідомленні цінності людської доблесті, незрівнянно вагомішої, за переконанням автора, ніж усі придворні почесті й лукаві похвали. Характерним [288] для гуманістичного світогляду Камоенса є уславлення доблесті не тільки відважних португальців, а й тубільців, їхніх супротивників.
У «Лузіадах» відчувається дух апології колоніальних загарбань, але сам Камоенс, безумовно, не міг у той час передбачити їхній трагічний наслідок для підкорених народів. Цінність поеми полягає в високохудожньому поетичному звеличенні здібностей і можливостей людини.
Наприкінці XVI ст. в іспанській літературі інтенсивно розвивається драматургія. Жанр ренесансної драми почав формуватися ще в ранній період Відродження. Першим іспанським драматургом вважається Хуан дель Енсіна (1469-1529). йому належать еклоги світського і релігійного змісту на теми життя пастухів, більш зрілими творами, написаними під впливом італійської гуманістичної драми, є п'єси, в яких виразніше проявляються гуманістичні тенденції. В п'єсах Енсіни поєдналися елементи пасторалі, релігійні сцени та жанрові побутові малюнки. Однак органічної художньої цільності драматургу не вдалося досягти, що й позбавило його п'єси життєздатності.
Були в іспанській літературі і спроби наслідування античної драми, але плідних наслідків це не дало, і драма класицизму не утвердилася.
Важливе місце в іспанській драмі другої половини XVI ст. займає творчість Лопе де Руеда (1510- 1565). Спочатку він був ремісником, а потім покинув це заняття і став мандрівним актором і драматургом, його спадщину становлять три комедії, написані на сюжети Плавта та італійських літературних взірців, і сім інтермедій, які називалися пасос (pasos). Це короткі прозові п'єси на сюжети з життя простолюду, в яких Руеда наслідував реалістичні тенденції «Селестини» Рохаса, а також «Життя Ласарильйо з Тормеса». Звичайно, головними персонажами в пасос виступали простуватий, довірливий селянин, сварлива дружина, хитрун. Ситуації, взяті безпосередньо з дійсності, цікаві, сповнені комізму, характери - живі й виразні, що значною мірою досягалося індивідуалізацією мови персонажів. У дію вводився танок. Окремі пасос мали гострий викривальний смисл.
Значення творчості Руеди полягає в тому, що своїми невеликими веселими п'єсами з їх житейським демократичним змістом, живими персонажами, багатою народною мовою він зробив театр доступним і цікавим для народного глядача і таким чином [289] започаткував розвиток іспанського національного театру. Великий Лопе де Вега свого часу сказав: «Комедія починається від Руеди».
Найвищим досягненням іспанської літератури Відродження була творчість Сервантеса і Лопе де Вега.
Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982)
ЗМІСТ
| 1. | М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982) |
| 2. | 6. 2. Література раннього Відродження Формування... |
| 3. | 6.3. Література зрілого і пізнього Відродження Найвищого... |
| 4. | 6.4. Сервантес Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616)... |
| 5. | 6.5 Лопе де Вега Найвищого розквіту іспанська драматургія... |
На попередню
|
|
