Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Якщо людина позбавлена почуття гумору, отже, було за що. / Данило Рудий

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Реймонд Чандлер Завіса Переклад Олексія Барієва


5

Ми поїхали - повільно, спокійно, дощ тарабанив по даху, і струмочки води стікали по шибках машини. Ми петляли звивистими горбастими вулицями, серед великих маєтків, де мокрі фасади будинків ховалися за невиразними обрисами дерев.

У мій бік попливло кільце сигаретного диму, і чоловік з почервонілими очима спитав:

- Що він тобі розповів?

- Зовсім небагато, - відповів я. - Що Мона зникла з міста того самого вечора, коли газети повідомили про О'Мару. Старий Вінслоу про це вже знав.

- Йому не варто було копати так глибоко, - зауважив червоноокий. - Хлопці з поліції не стали в цьому ритися. Що ще?

- Сказав, що в нього стріляли. Хотів, щоб я вивіз його з міста. Але в останню мить пішов сам. Я не знаю чому.

- Та розв'язуй язика, нишпорко, - наполягав червоноокий. - Іншої ради в тебе немає.

- Оце і все, - промовив я і виглянув у вікно. За вікном була справжня злива.

- Ти не працюєш на старого?

- Ні. Він скупий.

Червоноокий засміявся. Я відчував у шкарпетці свій

важкий пістолет, проте він був дуже далеко.

- Можливо, про О'Мару вже все відомо, - озвався я.

Чоловік на передньому сидінні трохи повернув голову до свого спільника і прогарчав:

- Де, ти казав, та триклята вулиця?

- У горішній частині Беверлі-Глен, бовдуре. Малголленд-драйв.

- А, он де! На тій вулиці сам чорт ногу зламає!

- А ми забрукуємо її оцим шпигом, - пожартував червоноокий.

Маєтки траплялися чимдалі рідше, і на схилах пагорбів уже з'явилися зарості низькорослого дуба. [145]

- Ти непоганий хлопець, - зауважив червоноокий. - Тільки скупий, точнісінько, як той старий. Не розумієш моєї думки? Ми хочемо знати все, що він розповів, а тоді вирішимо - варто вбивати тебе чи ні.

- Іди ти під три чорти! - лайнувсь я. - Все одно ви мені не повірите.

- А ти вчини нам допит. Для нас це лише робота. Ми тільки робимо її і вшиваємось.

- Робота, може, й непогана, - сказав я. - Поки вона є.

- Ти забагато жартуєш, хлопче.

- Жартував. Але то було давно. - Ще тоді, як ви сиділи в колонії для неповнолітніх. Та потім мені набридло жартувати.

Червоноокий знов засміявся. Здавалося, мої слова анітрохи не зачепили його.

- Як нам відомо, ти зв'язаний із законом. Сьогодні вранці ти не ляпав язиком? Га?

- Якщо я скажу «так», ви можете розправитися зі мною на місці.

- За тисячу доларів ти згоден про все забути?

- І щодо цього ви теж мені не повірите.

- Чому ж, повіримо. Ось наш план. Ми робимо свою роботу і вшиваємось. У нас організація. А ти живеш тут, користуєшся нашою прихильністю і робиш своє діло. І допомагаєш нам.

- Атож, - підтакнув я. - І допомагаю вам.

- Ми лягавих ніколи не прибираємо, - лагідно промовив червоноокий. - Це торгівлі не вигідно. - Тримаючи пістолета на правому коліні, він відкинувся в куток і дістав із спідньої кишені великого рудувато-коричневого гамана. Потім узяв з нього дві банкноти й посунув їх на сидінні до мене, а гамана поклав знов до кишені.

- Це тобі, - поважно промовив червоноокий. - Але якщо надумаєш ушитися, не доживеш і до вечора.

Я взяв дві п'ятисотенні банкноти і сховав їх до кишені піджака.

- Ну звісно, - сказав я. - І більш не буду лягавим, правда ж?

- Вважай, ти викрутився, нишпорко.

І ми всміхнулись один до одного - два славні хлопці, що живуть у жорстокому, ворожому світі. Потім червоноокий різко відвернувся й кинув:

- Гаразд, Луї. Забудь про Малголленд-драйв. Зупинися. [146]

Машина саме виїжджала на довгий голий пагорб. Схил його запинала сіра завіса дощу. Поблизу не було ані душі.

Водій зупинився край дороги й вимкнув двигуна. Тоді припалив сигарету, озирнувся й усміхнувся до мене. У нього була гарна усмішка - як в алігатора.

- Давайте вип'ємо, - запропонував червоноокий. - Хотів би я так легко заробити тисячу! Та легше прив'язати ніс до підборіддя.

- Ти не заробив, - зауважив, усміхнувшись, Луї. Червоноокий поклав «кольта» на сидіння й дістав із

бічної кишені чималу пласку пляшку з зеленою етикеткою. Схоже, то було добре віскі. Зубами він відкрутив кришку, понюхав і задоволено прицмокнув губами.

- Це тобі не абищо, - похвалився червоноокий. - Відома фірма. Ану хильни.

Він посунувся на сидіння й передав мені пляшку. Я міг би схопити його за руку, та поряд сидів Луї. А втім, дотягтися до червоноокого було не так легко.

Я вдихнув трохи повітря, підніс пляшку до губ і обережно понюхав. Крім паленого запаху віскі, був ще якийсь - ледь відчутний фруктовий аромат. За інших обставин він би не викликав у мене ніякої підозри. Зненацька й взагалі без будь-якої причини я згадав, що Ларрі Бетцель говорив приблизно таке: «На схід від Реаліто, в бік гір, коло старого заводу, де виробляють ціанід...» Ось що вони підмішали до напою.

У мене загупало в скронях, по шкірі побігли мурашки. Я трохи нахилив пляшку, але так, щоб рідина ледве підійшла до шийки, і пожадливо, гучно сьорбнув. Це вийшло в мене цілком правдоподібно. Десь із півложечки напою таки потрапило мені до рота, проте ковтати я не став.

Зненацька я закашлявся, нахиливсь уперед і виблював. Червоноокий засміявся:

- Тільки не кажи, приятелю, що тебе занудило від одного ковтка!

Я впустив пляшку і схилився ще нижче. Мене просто-таки вивертало від нудоти. Ноги мої з'їхали вбік, причому ліва опинилася під правою. Я підтяг їх вище й непомітно дістав пістолета. Руки в мене тремтіли.

Майже не цілячись, я вистрілив з-під лівої руки у червоноокого. Хлопець навіть не встиг схопити «кольта», тільки скинув його із сидіння. Одного пострілу виявилося досить. Червоноокий звалився набік. Другу кулю я послав туди, де мав сидіти водій. [147]

Але його там не було. Луї причаївся десь унизу за переднім сидінням. Він мовчав. У машині й усій окрузі стояла тиша. Здавалося, навіть дощ на мить ущух.

Я не мав часу придивлятися до червоноокого, що лежав і не ворушився. Я кинув «люгера», дістав з-під килимка автомат і притис його до плеча, тримаючи лівою рукою за передню рукоятку. Луї не видав ні звуку.

- Слухай, Луї, - м'яко сказав я, - автомат у мене в руках. Це тобі про щось говорить?

Куля пробила сидіння - куля, що не обіцяла Луї нічого доброго. Вона влучила в обшивку переднього небиткого скла. Стало тихо-тихо. Нарешті водій прохрипів:

- Я прихопив із собою гранату-лимонку. Хочеш?

- Витягни чеку і тримай, - порадив я. - Вона подбає про нас обох.

- Чорт! - люто вигукнув Луї. - Він убитий?.. Я пожартував. У мене лимонки немає.

Аж тоді я глянув на червоноокого. Той лежав у кутку, і на його обличчі застиг спокійний вираз. Здавалося, у нього тепер троє очей, і одне навіть червоніше від решти. Для стрільби з-під руки така влучність була аж непристойна. Це було надто добре.

- Так, Луї, він убитий, - підтвердив я. - То як ми домовимося?

Нарешті я почув важке дихання; знов долинув шум дощу.

- Вилазь із машини, - прогарчав він. - Я вшиюсь.

- Вилазь ти, Луї. А я вшиюсь.

- Чорт, не піду ж я звідси додому пішки!

- А тобі й не доведеться йти пішки, Луї. Я пришлю по тебе машину.

- Прокляття, я ж нічого не робив! Я тільки водій.

- Тоді тебе звинуватять у тому, що ти необережно їздиш. Урахуй це - ти і твоя організація. Забирайся, поки я не пустив у діло цю гармату.

Замок у дверцятах клацнув, і ноги глухо стукнули спершу по порогу, а потім по шосе. Я з автоматом рвучко випростався. Луї стояв під дощем, у руках у нього нічого не було, а на обличчі застигла та сама усмішка алігатора.

Я протиснувся повз мертвого червоноокого, помітивши, що черевики і нього чисті, підібрав «кольта» й «люгера», а важкого дванадцятифунтового автомата поклав знов на підлогу. Потім із задньої кишені штанів я дістав наручники й жестом підкликав до себе Луї. Він похмуро повернувся й заклав руки за спину. [148]

- Ти проти мене нічого не маєш, - невдоволено промовив хлопець. - Я чистий.

Я замкнув на ньому наручники і обшукав його, сподіваючись знайти зброю, але робив це куди ретельніше, ніж він, коли обшукував мене. У нього був один пістолет - крім того, що зостався в машині.

Я витяг з машини червоноокого й залишив його лежати на мокрому шосе. Кров потекла знову, але ознак життя він не виявляв. Водій з гіркотою дивився на нього.

- Це був дотепний хлопець, - сказав Луї. - Особливий. Він любив жарти. Прощавай, дотепний хлопче.

Я дістав ключа, відімкнув один наручник на Луї й надів його на зап'ясток убитого.

Очі в Луї округлилися від жаху, і його усмішка нарешті зникла.

- Боже! - простогнав він. - Пресвятий Боже! Невже ти збираєшся кинути мене разом з оцим?..

- Прощавай, Луї, - сказав я. - Чоловік, якого ви порішили сьогодні вранці, був мій друг.

- Господи! - все скімлив Луї.

Я сів у седан, запустив двигун і рушив. Розвернувшись угорі на пагорбі, я поїхав униз, повз Луї. Він стояв нерухомо, наче обвуглене дерево; обличчя його стало білим як сніг. Біля ніг у нього лежав мертвий червоноокий; одна рука в трупа була прикута до руки Луї. В очах у хлопця застиг жах.

Я так и залишив його стояти під дощем.

Почали згущатися ранні сутінки. Я поставив седан за два квартали від своєї машини й замкнув його. Тоді повернувся до родстера й поїхав у центр міста.

З телефонної будки я подзвонив до відділу розслідування вбивств, попросив чоловіка на прізвище Гріннел, швидко розповів йому про те, що сталося, й пояснив, де знайти Луї та седана. І додав, що, на мою думку, саме ті двоє й застрелили з автомата Ларрі Бетцеля. Про Дада О'Мару я не згадав.

- Непогана робота, - зауважив Гріннел підозріливим тоном. - Але краще буде, якщо ти якомога швидше приїдеш сюди. Є ниточка й для тебе - годину тому зателефонував якийсь водій молоковоза.

- Яв курсі, - сказав я. - Мені треба поїсти. Поки що нічого мені не кажи, згодом я приїду.

- Тобі слід приїхати зараз же, хлопче. Вибач, але так буде краще.

- Ну гаразд, - сказав я й поклав трубку. [149]

Не затримуючись, я відразу ж залишив цей район. Мені треба було розвіятись. А то нерви мої не витримали б.

Унизу біля «Плази» я перекусив і поїхав до Реаліто.

Книга: Реймонд Чандлер Завіса Переклад Олексія Барієва

ЗМІСТ

1. Реймонд Чандлер Завіса Переклад Олексія Барієва
2. 2 Голячись, я чув, як він ходив по кімнаті. Та коли я...
3. 4 У цій кімнаті від стіни до стіни лежав білий килим. На...
4. 5 Ми поїхали - повільно, спокійно, дощ тарабанив по даху,...
5. 6 Близько восьмої вечора вгорі на завісі дощу засвітилися...
6. 7 Здасться, там була жінка; вона сиділа біля лампи. Світло...
7. 8 Я був уже десь на півдорозі, коли це раптом повернувся...
8. 10 Ранок видався лазуровий, сонячний, і птахи на деревах у...
9. 11 Генералова дочка була одягнена в щось устрично-біле, з...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate