Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Наша демократія не розрахована на таку кількість народу. / Олександр Перлюк

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха


7

Ми прийшли до мене в кімнату, сіли й утупилися один в одного поверх склянок із віскі та імбірним пивом. Захід вивчав мене своїми близько посадженими очима, які нічого не говорили. Вивчав неквапно, але під кінець, мовби підсумовуючи враження, дуже уважно.

Я відпив зі склянки й чекав. Нарешті він озвався своїм «тюремним» голосом:

- Чого Чистильник не прийшов сам?

- Того ж, чого він не лишився на місці.

- Що це означає?

- Помізкуй сам, - відповів я.

Він кивнув головою, так ніби в тому, що я сказав, був якийсь сенс. Тоді запитав:

- Яка найвища ціна?

- Двадцять п'ять тисяч.

- Ну, це ти загнув! - кинув Захід запально, аж грубувато.

Я відхилився назад, закурив, випустив у відчинене вікно дим і простежив, як легенький вітрець підхопив його й розірвав на шматки.

- А знаєш, - невдоволено промовив Захід, - мені що ти, що спортивний розділ у недільній газеті. Може, ти й наш хлопець. Але я тебе зовсім не знаю.

- Тоді чого ж ти вчепився за мене? - спитав я.

- Ти ж сказав слово, хіба не так?

Отут я й вирішив пірнути, як то кажуть, з головою. Я всміхнувся.

- Та вже ж! «Золоті рибки» - пароль, а «Все для купців» - місце зустрічі.

На його обличчі нічого не відбилось, і це підказало мені, що я мав рацію. Я зробив вдалий крок, про такі здебільшого тільки мрієш, але й у мріях робиш їх хибно. [69]

- Ну, і що далі? - спитав Захід, посмоктуючи й навіть жуючи шматочок льоду зі своєї склянки.

Я засміявся.

- Гаразд, Заходе. Я розумію, ти насторожений. Ми можемо розмовляти так тижнями. Давай відкриємо карти. Де старий?

Захід стис губи, тоді облизав їх і знову стис. Нарешті поволі поставив склянку і його права рука недбало ковзнула на стегно. Я розумів, що припустився помилки, адже Чистильник добре знав, де старий. Тож і я мав про це знати.

Але голос мого співрозмовника нічим не виказав, що я дав промах. Захід тільки сердито промовив:

- Ти хочеш, щоб я виклав свої карти на стіл, а ти просто посидиш і подивишся на них? Так діло не піде!

- Тоді як тобі сподобається таке? - прогарчав я. - Чистильник мертвий!

У нього сіпнулася брова й кутик рота. Очі стали ще безтямніші, ніж були, якщо таке взагалі можливе. Голос ледве чутно прошурхотів, наче палець по сухій шкірі:

- Як це сталося?

- Конкуренція, про яку жоден із вас і гадки не мав. - Я відхилився назад і всміхнувся.

Тьмяно зблиснувши на сонці, з'явився револьвер - я навіть не зрозумів, звідки він узявся. Отвір у дулі був круглий, темний і порожній. Він дивився на мене.

- Не на того напав! - мляво промовив Захід. - Я не такий дурний, щоб мене можна було обвести круг пальця.

Я склав руки на грудях, не забувши покласти праву зверху.

- Ти мав би рацію, якби я намагався обвести тебе круг пальця. Та це не так. Чистильник завів гру з однією дівчинкою, і вона все з нього видоїла. Але він не сказав їй, де шукати старого. Тож вона прийшла зі своїм босом провідати Чистильника в нього вдома. Вони й приклали до його п'ят гарячу праску. Він помер від шоку.

Моя розповідь не справила на Захода ніякого враження.

- Я ще добре чую, - поквапив він мене.

- Я теж, - огризнувся я, прикинувшись розлюченим. - Якого дідька! Я від тебе ще нічого не чув, окрім того, що ти знаєш Чистильника!

Він покрутив на пальці револьвера, спостерігаючи, як він обертається.

- Старий Сайп тепер у Вестпорті, - недбало промовив він. - Це тобі щось каже?

- Еге. А камінчики ще в нього?

- Чорт, а я звідки знаю?! [70]

Він знову тримав револьвера в руці, тепер уже опустивши його до пояса. Дуло знов дивилося на мене.

- А де ж ті конкуренти, про яких ти казав? - поцікавився Захід.

- Здається, я відірвався від них, - сказав я. - Хоч я не дуже певен. Можна мені опустити руки й узяти склянку?

- Бери. А як ти про це дізнався?

- Чистильник наймав кімнату в дружини мого товариша - він сам сидить. Вона славна молодичка, їй можна вірити. От він і розповів їй, а вона переказала мені. Ну, а після того...

- ...як Чистильника порішили? На скількох же ти все ділитимеш із свого боку? Моя половина, тут нічого й балакати.

Я допив склянку, посунув її вбік і сказав:

- Чорта з два!

Револьвер піднявся на кілька сантиметрів, тоді знов опустився.

- Скільки ж вас усього? - гаркнув він.

- Тепер, коли Чистильника нема, троє. Якщо пощастить відшити конкурентів.

- Це ті, що підсмажують п'яти? Розкажи, які вони з себе.

- Чоловік на ім'я Раш Медер, дешевий адвокатик з півдня, п'ятдесят років, гладкий, тонкі, опущені донизу вуса, темний чуб, на маківці лисина, зріст - метр сімдесят п'ять, важить сімдесят два кілограми, але кишка в нього тонка. Дівчина - Керол Донован, коси чорні й досить довгі, сірі очі, тонкі, гарні риси обличчя, років їй двадцять п'ять - двадцять вісім, зріст - метр п'ятдесят сім, важить сорок вісім кілограмів, востаннє я бачив її в синьому костюмі, людина дуже жорстока. Удвох вони - просто залізо.

Захід байдуже кивнув головою і відклав револьвера.

- Хай тільки поткне свого носа - зразу стане м'якішою! - процідив він. - У мене біля будинку стоїть машина. - Подихаємо свіжим повітрям дорогою до Вестпорта й оглянемо все на місці. Але не набридай йому з тими золотими рибками. Кажуть, він на них зовсім розум утратив. А я побуду збоку. Дуже він хитрий - набрався досвіду у в'язниці. Від нього тхне парашею.

- Прекрасно, - добродушно погодивсь я. - Я сам давно захоплююся золотими рибками.

Захід потягся рукою до пляшки, налив собі на два пальці віскі й випив. Тоді встав, звів комір і спробував випнути свою щелепу без підборіддя якомога далі вперед. [71]

- Тільки не помилися, хлопче. Доведеться, як видно, погріти чуба. Робота буде велика, самими балачками, мабуть, не відбудешся. Може, треба буде його й викрадати.

- Дарма, - кинув я. - Страхове агентство нас прикриє.

Захід обсмикав поли куртки, потер долонею тонку шию. Я надів капелюха, поклав пляшку з віскі в сумку біля стільця, на якому сидів, підійшов до вікна й зачинив його.

Ми рушили до дверей. Та тільки-но я потягся рукою до клямки, як із другого боку в двері хтось постукав. Я знаком показав Заходові, щоб він став під стіною. Якусь мить я ще дивився на двері, а тоді відчинив.

Перед моїми очима з'явилися майже поруч два револьвери - один маленький, калібру 0,32, другий - великий, «Сміт і Вессон». Ті, що їх тримали, ввійти до кімнати разом не могли, тож дівчина ступила перша.

- Ну годі, розумахо, - сухо сказала вона. - Лапки - до стелі! Побачимо, чи ти дістанеш до неї.

Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха

ЗМІСТ

1. Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
2. 2 Востаннє я був біля Сірого Озера, коли допомагав Берні...
3. 3 Контора страхової фірми «Релайєнс» містилася в трьох...
4. 4 На Спрінг-стріт закінчувався робочий день. Таксі...
5. 5 Досі я зробив усього чотири помилки. Перша - це те, що...
6. 6 Готель «Сноквелмі» в місті Олімпія містився на вулиці...
7. 7 Ми прийшли до мене в кімнату, сіли й утупилися один в...
8. 8 Я поволі позадкував. Непрохані гості наступали на мене з...
9. 9 Через годину швидкої їзди порослою досить ріденьким...
10. 10 У великій кімнаті акваріуми стояли всюди: частина з них...
11. 11 Першою на задерев'янілих ногах поріг переступила місіс...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate