Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Подвійна праця та, що без охоти. / Степан Горлач

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна


9

- Я уже сказав вам...

Сілбер відчув гострий біль і заплющив очі. Дихати рівно. Спокійно. Зберігати спокій. Повільніше. Ще повільніше. Господи, тільки б не померти зараз! Адже він має отримати ще сорок тисяч доларів... Сілбер примусив себе розплющити очі й подивитися через стіл. Двоє чоловіків у військовій формі. Ще двоє в цивільному сидять поруч. Якісь інші люди в напівтемряві. Яскраве світло б'є йому просто в обличчя.

Він підняв руку, затулив очі.

- Будь ласка, вимкніть світло.

Голос його прозвучав уривчастим шепотом. Він не боявся. І вони це напевне знали. Літній чоловік у цивільному поглянув на когось, хто стояв у тіні. Потім один з тих, що сиділи перед ним, - як вони його звуть, здається, Вінсент? - комусь кивнув, і світло вимкнули. Сілбер зітхнув з полегкістю. Втомлено протер очі, перед якими витанцьовували різноколірні цятки. Коли очі призвичаїлися до нового освітлення, перед ним знову замаячили ті самі обличчя.

- Дякую, - сказав він кволим голосом і ковтнув із склянки, яку поставили перед ним. Прохолодна вода приємно змочила горло, йому вкрай потрібні таблетки. В нього їх забрали для аналізу. Якщо попросити, вони принесуть. Адже їм ні до чого, щоб він зараз помер, так само, як і йому. - Я уже сказав вам, - повторив він, силкуючись не згубити нитку розмови, - і не один [198] раз. Я не знаю, хто надіслав нені листа й інструкції. Я їх одержав поштою. Оце й усе...

- І там були гроші, так?

Він кивнув головою. Він не хотів зізнаватись у цьому, але вони його таки змусили.

- Скільки, Сілбер?

Він розумів, що з цієї суми вони зроблять якісь свої висновки, та це вже не здавалося йому важливим.

- Десять тисяч доларів, - сказав він.

Тривала пауза. Вони обмірковували його відповідь. А тоді знов посипалися запитання.

- Як ви їх одержали? Готівкою, чеками, в цінних паперах?

- Готівкою. Стодоларовими банкнотами.

- А вам не здається, Сілбер, що це надто велика винагорода тільки за доставку листа?

Він упізнав голос. Отой дужий чолов'яга, його запитання відбивалися болем у всьому тілі, наче удари важкого дубця. Сілбер перехопив його пильний погляд. Гіпнотизуючий погляд кобри. Він здригнувся. Колись і йому здавалось, що це великі гроші. А тепер - ні. Навіть п'ятдесят тисяч не здавались йому надто великою сумою. Але цих грошей вистачить, щоб Еліс з дітьми почали нове життя, і це-найважливіше. їм їх вистачить на багато років. Тому він подивився кобрі у вічі без страху, хоча й здригнувся.

- Я кажу, чи не забагато грошей для хлопчика-посильного, га?

- Можливо.

Він почув інший голос:

- Що буде тепер, коли вас заарештовано, Сілбер?

- Вам краще знати, - відповів він тихо, не стримавши посмішки.

- Вас посадять до в'язниці.

- Як знаєте.

- Ви можете сміятися, скільки завгодно, Сідбер, але... Він таки справді сміявся. Спокійно, без будь-якої зловтіхи, - і вони розгубилися.

- Даремно ви залякуєте мене, - сказав він, усе ще посміхаючись. - Невже ви не розумієте, що це просто безглуздо.

- Буде ще безглуздіше, коли ви сядете за грати.

- Ви не зможете довго тримати мене за ґратами.

Вів відчув, як усі насторожилися. Відповідь прозвучала майже погрозливо. Вони, певно, не знають...

- Чому? Ви сподіваєтесь, вам хтось допоможе звідти втекти?

- Я нікому нічого поганого не зробив.

- Звичайно, ні, тільки принесли листа з погрозою вбити мільйони людей! [199]

- Звідки мені знати? Листа я не бачив,

- Це ви так кажете.

- Авжеж, я так кажу.

- Ми не віримо вам, Сілбер.

- Діло ваше.

- Чого ви сподіваєтеся, Сілбер?

- Не знаю. Я маю чекати, доки ви зробите щось.

- Що саме?

Він здвигнув плечима. Біль пронизав його знову, здавив хворе серце. Він заплющив очі, закусив губу. Вони побачили,, як зблідло його обличчя, і запитання припинилися. Здалеку до Сіл-; бера долинули чиїсь голоси... Він відчув укол шприца, заштрикнутого в руку, і розплющив очі. Незнайоме обличчя. Він його раніше не бачив. Сорочку розстебнули. Сілбер відчув холодний дотик металу до тіла. Майнула заспокійлива думка: лікар. Про нього турбуються. Аякже. Змушені. Мертвий він їм не потрібен. Від цієї думки йому полегшало. Він поспить. Вони чекатимуть, поки він знову розплющить очі. Так, так. Зачекають. В Еліс усе буде гаразд. І з дітьми...

- Ви надто впевнені, Сілбер. Чому?

- Я ні в чому не певний. Я дуже втомився.

- Хто ті ваші друзі, Сілбер?

Він хотів був сказати, що нема в нього ніяких друзів. Але ж вони були. Невідомі, незримі, знайомі лише через пошту,

- Я сам хотів би знати, - відповів він, здивувавши їх. -Я б потиснув їм руки.

- Ще б не потиснути. Одне кодло вбивць,

- Я нікого не вбивав.

- Цим займаються ваші друзі. Тож і ви співучасник. Він нічого не відповів.

- Звідки ви одержали настанови?

- Поштою.

- Це ми знаємо, Сілбер. Звідки надійшов лист? Звідки надійшов пакет з грішми?

- Я не знаю.

- Зворотна адреса?

- Не було.

- А поштовий штемпель? Ви ж подивилися на штемпель, хіба ні? Як це так - одержати десять тисяч доларів і не спробувати дізнатися звідки? Що було на штемпелі?

- Не знаю, - збрехав він.

- Навіщо вам цей авіаквиток, Сілбер?

- Мені надіслали його в листі.

- Куди вам звелено летіти, Сілбер? [200]

Це можна було сказати.

- До Лісабона.

- До Лісабона? В Португалію?

- Так.

- Коли ви мали летіти?

- Коли одержу від вас папери, зазначені в листі.

- Вони сподіваються, що ми дамо вам на сто мільйонів цін--них паперів і вільно відпустимо? - Удар кулаком об стіл. Спершу легкий. Потім сильний. Сильний, потім легший. Легкий, потім... - Сілбер, вас засадять за грати довіку.

- Я ж казав, ви даремно погрожуєте мені. Це безглуздо. Мовчанка. Мабуть, вони зрозуміли.

- Ви не залякаєте мене. І не завдасте мені шкоди.

- Ви повторюєтеся, Сілбер. А чому ні? Чому це ви такий недоторканний?

- Не можна зашкодити мерцю. Мовчанка. Промовисті погляди.

- Як пощастить, то я протягну ще півроку. Хворе серце. І на додачу - рак. У такій стадії, що вже не спинити. Півроку - це як пощастить. А найімовірніше-два-три місяці. Що ж ви можете мені зробити?

- Він має рацію. Ми не можемо навіть труснути його за барки. Йому нічим не дошкулиш. - Лью Кербі був у відчаї. - Він каже правду. Лікар підтвердив - це живий труп.

Протягом усього допиту обличчя генерала Шерідана лишалося непроникним. Ані він, ані підполковник Бейєрсдорф не поставили жодного запитання. Це була не їхня справа. Допит підозрюваних - хліб ФБР. Але стримуватися йому було важко. Хотілося вхопити Сілбера за горло і труснути раз-другий, як поганого собаку. Та він цього не зробив. Не через якісь там моральні принципи. Він повидирав би в нього руки й ноги, якби знав, що це дасть потрібні відомості. Було б непрощенним злочином жаліти одного і дозволити вбити мільйони людей. Та нічого не можна було вдіяти. Сілбер правду сказав: безглуздо загрожувати мерцю.

Боб Вінсент затягся сигаретою і аж надто акуратно засунув пачку назад до кишені.

- Слухай, Кербі. Я хочу, щоб ці джентльмени витягли з цього все, що можна.

Кербі знизав плечима.

- З ним усе ясно, - пробурмотів він. - Навіть якщо засмажити його живцем, ми не довідаємося нічого нового. - Він прочитав мої думки, подумав Шерідан. - А помре Сілбер - і відповіддю, можливо, стане ядерний вибух. [201]

Бейєрсдорф нахилився вперед, пильно дивлячись на Кербі.

- Як по-вашому, він щось знає про «сто тридцятку»? Про те, як знищили її екіпаж?

Кербі похитав головою.

- Ні, гадаю, що ні. Він справді ні про що не має уявлення. Я вірю йому, він не знав змісту листа.

- Кращого зв'язкового й листоношу важко знайти, - додав Боб Вінсент. - Часу в нас обмаль, ось що погано. Якби ми мали час, то, може, й пощастило б виявити якийсь зв'язок між Сілбе-ром і тими, хто надіслав йому інструкції та гроші. Мабуть, це ті самі люди або співучасники тих, хто захопив літак і бомби. Вони якимось чином знайшли Девіда Сілбера й навели довідки про стан його здоров'я. Лью правильно сказав, - кивнув Вінсент у бік Кербі, - Сілбер - живий труп. Не протягне й кількох місяців. Ми вже з'ясували про нього все, що було можливо за такий короткий час. Судимостей не має. Жінка й діти виїхали за кордон три дні тому. Вони жили в Чікаго. їхніх сусідів і знайомих ретельно опитано. Жили вони в страшних злиднях. Якби не сусіди, в них кілька місяців тому померла б дитина. В міських нетрищах така трагедія - не дивина. Немає грошей, немає лікаря, немає... - Вінсент стенув плечима. - Коротше кажучи, хтось із давніх знайомих, певне, зустрів його. Але, імовірніше, детально розвідав усе про його хворобу та злидні, які обсіли сім'ю. Якщо вони знали й Сілберову вдачу, то відразу збагнули, що знайшли того, кого їм треба. Сілбер дбає не про себе, а про свою сім'ю. Його страховку, як ми дізналися, анульовано понад рік тому. Він повільно конав з думкою, що нічого не лишає дружині й дітям, крім гіркої пам'яті про себе. Аж раптом надходить пакет, а в ньому інструкції, запечатаний конверт, який треба у визначений час передати поліції Сан-Франціско, і на додачу десять тисяч доларів. Я певен, що в Європі його родина має одержати ще якісь гроші.

- Якщо про нього знали ті, кого ми шукаємо, - втрутився Шерідан, - то не виключено, що він колись теж мав відношення до авіації. Чи не може це якось наштовхнути на слід? Перевіряли?

Вінсент кивнув головою.

- Так, ви маєте рацію. У сорок третьому Девід Сілбер був курсантом льотного училища. Навчався в Келлі-Філді, поблизу Сан...

- Я знаю, де це. Чи можемо ми чимось допомогти?

- Підполковник з нашими людьми вже працює над цим. - Вінсент глянув на Бейєрсдорфа. - Більш нічого ми не можемо зробити, поки не дочекаємося від Ховінга...

- Від того віслюка? [202]

- Можливо, генерале, але щодо своїх обчислювальних машин він правду каже. Вони мають найкращу систему в світі. - Вінсент відкинувся в кріслі, а тоді повів далі:- 3 ними тут ніхто не позмагається. Щоб перевірити сотні можливих варіантів, нам довелося б згаяти багато місяців. А оскільки відтоді минуло багато років, ці сотні варіантів розгалужуються на десятки тисяч. За тодішнім списком не з'ясуєш, хто згодом загинув або помер, і доводиться перевіряти до кінця кожного. Комп'ютери виконують такі пошуки за лічені хвилини - звичайно, якщо програму складено правильно. А нам треба було знайти кожного курсанта тих часів, коли Сілбер уперше натяг форму, і простежити все їхнє подальше життя. Це процес надзвичайно розгалуженого добору, і тут замало навіть швидкості ЕОМ.

- Як там президент? - В Артура Шерідана все стояла перед очима картина того, як ударна хвиля після ядерного вибуху трощить Білий дім. - Крайдерові врешті пощастило умовити його покинути Вашінгтон?

- Ні, - відказав Вінсент. - Я сьогодні вже кілька разів розмовляв з Крайдером. Вони мають намір вивезти президента із столиці навіть усупереч його бажанню. Хоч силоміць, якщо доведеться. Секретна служба має такі повноваження на той випадок, коли президентові загрожує небезпека.

- Отже, сам президент досі не зрозумів цього! - обурився Шерідан. - Мабуть, покладається на Ховінга з його комп'ютерами!

- Можливо, він і має рацію, - тихо мовив Вінсент.

- Дай Боже, щоб це було так, - буркнув Шерідан. - Чи бачили ви коли-небудь, як така цяцька вибухає?

- Атомна бомба?

- Так.

Вінсент похитав головою.

- Ні, не бачив. - Посмішка вже сходила з його обличчя. - І сподіваюся, ніколи не побачу.

- Я теж сподіваюся, - тут-таки підхопив Шерідан, - але я бачив, Бобе. - Він на хвилину замислився, уявивши собі той жах.

- йдеться про щось більше, ніж безпека президента, - мовив Вінсент. - Не забувайте про конгрес. Про Пентагон. Про інші державні установи. А іноземні дипломати? Перелік можна продовжити. Президент сказав Крайдерові, що саме відбувається велика міжнародна нарада. Якби він зник без пояснень, причому цілком правдоподібних пояснень, які задовольнили б най-недовірливіших людей у світі, могла б виникнути страшенна паніка. Самі тільки чутки про такий крок призведуть до лавиноподібної реакції. Ви забули, генерале, що досі не просочилося жодного слова про викрадення атомних бомб. Такий був наказ [203] Білого дому. - Обличчя .Вінсента відбивало його внутрішні сум-ніви. - Не знаю, правильний то наказ чи ні, але хвалити Бога, що не мені довелось вирішувати це питання. Бо хоч яке було б рішення, воно однаково виявиться неправильним.

- Як ви можете...

Вінсент, махнувши рукою, урвав його:

- Генерале Шерідан, річ у тім, що ми досі не знаємо, де тепер бомби. Ми тільки висуваємо припущення. Ми не маємо...

- Знаю, знаю! - вигукнув Шерідан. - Лист може означати все що завгодно і може нічого не означати. Він навіть може за-вести'нас на хибний шлях. Я вгадую вашу думку і дуже шкодую, що не маю чим вам заперечити. Бомби можуть бути де завгодно, в першому-лігішому із сотні міст. Одна, скажімо, в Лондоні, друга в Токіо, третя в Мехіко... - Він майже задихнувся від гніву і тихо закінчив:- - Де завгодно...

Кербі встав, потягся.

- Я... - і замовк, почувши дзеленчання внутрішнього телефону. Він натис кнопку. - Кербі слухає.

- Містер Вінсент з вами, Лью?

- Так, він теж слухає. Що там у вас?

- Сілбер заговорив. Він вимагає негайного побачення з містером Вінсентом. Каже, це надзвичайно важливо.

Кербі глянув на Вінсента. Той уже простував до дверей.

- Котра зараз година, містере Вінсент?

Вінсент пильно поглянув на Сілбера. Вперше їхній єдиний свідок, який міг знати, де їм шукати бомби, здавався схвильованим. Він навіть нетерпляче махнув рукою, кваплячи Вінсента.

- Я проспав більше, ніж розраховував, - мовив він. - Ці таблетки... Я мав передати вам повідомлення рівно об одинадцятій вечора.

Вінсент поглянув на годинник.

- То ви спізнились на десять хвилин. Це входить до ваших інструкцій?

- Так, так. Вам треба подивитись на гору. Опівночі. - Сілбер задихався. - Рівно опівночі.

В цьому було щось надзвичайно важливе. Вінсент стежив за Сілбером, примруживши очі. Треба було змінити тон.

- На яку гору? - проревів він.

Сілбер ще раз глибоко зітхнув і заплющив очі.

- Вона зветься Горгоніо.

- Горгоніо! - вигукнув генерал Шерідан, але Вінсент помахом руки попросив його замовкнути.

- Гора Горгоніо?

- Так, так. Правильно. [204]

Вінсент помітив, що Бейєрсдорф уже зник із кімнати. Не відриваючи погляду від обличчя Сілбера, він запитав-:

- Може, ви скажете нам чому, містере Сілбер? - Він знову перейшов на ввічливий тон.

Сілбер спроквола похитав головою.

- Ні. Я більше нічого не знаю. В інструкції було написано тільки це. Сказати вам, щоб ви подивились на гору Горгоніо рівно опівночі. Повірте мені, це все, що я знаю. - Він дивився на них безтямними очима.

В сусідній кімнаті підполковник Бейєрсдорф уже намагався зв'язатися напрямки з авіабазою Нортон. Водночас він гукнув одному із співробітників, щоб той негайно додзвонився по іншому телефону до Джіма Крайдера в Білому домі. Справа йшла до розв'язки, адже й віслюкові зрозуміло, навіщо опівночі треба дивитись на гору Горгоніо.

Хтось збирався влаштувати там фейєрверк.

Бейєрсдорф поглянув на годинник.

До півночі лишалося сорок три хвилини.

Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна

ЗМІСТ

1. Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
2. 2 - Певно, сподіваєшся підчепити там собі якусь кралю?...
3. 3 Підполковник Пол Бейєрсдорф дивився у вікно на шерегу...
4. 4 Управитель будинку, сидячи за своєю конторкою, щось...
5. 5 Боб Вінсент тихо вилаявся. Нічого приємного в тому, що...
6. 6 Лью Кербі зняв з живота запобіжний ремінь і потягся....
7. 7 Льотчикові в цій кімнаті, мабуть, стає не по собі. Та й...
8. 8 - Ви замовляли номер? Худий, сутулий чоловік...
9. 9 - Я уже сказав вам... Сілбер відчув гострий біль...
10. 10 Генерал Артур Шерідан, убігши до кабінету, побачив...
11. 11 Аллен Кларк милувався яскравим багатоцвіттям вогнів...
12. 12 Президент Даулінг зайняв місце за столом. Він терпляче...
13. 13 «Не забувай, ані на мить не забувай, що десь є три...
14. 14 Година за годиною вони ледь просувалися, буфер до...
15. 15 Двоє чоловіків, одягнені в роби портових вантажників,...
16. 16 - Гей, Альберто! Той, що співав, підвів...
17. 17 - Містер Вінсент?.. Говорить місіс Сімпсон. Генерал...
18. 18 Генерал Шерідан звернувся до митного урядовця: -...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate