Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Тіньова економіка в Україні обслуговується тіньовою політикою. / Володимир Яворівський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна


6

Лью Кербі зняв з живота запобіжний ремінь і потягся. Потім, на превелику втіху Вінсента, який спостерігав за ним, почав один по одному витягувати пальці на руках, хрускаючи суглобами. Скинув черевики, полегшено закректав. Далі випростав ноги й з видимою втіхою поворушив у шкарпетках пальцями. Вінсент підморгнув йому і сказав, усміхнувшись:

- Бачу добрі ознаки. У твоїй черепній коробці щось дозріло.

- Еге ж.

- Тільки «еге ж» - і все? Кербі гмукнув.

- У нас, неандертальців, свої звички. До того ж я ще не прокинувся. - Він потягся до кнопки виклику стюардеси, дивлячись на Вінсента. - Каву?

- Слушна думка, - кивнув Вінсент. [172]

- Авжеж, - мовив Кербі. - Кава допомагає, коли розплутуєш вузлики.

Він уже хотів був щось сказати, але завагався й прикусив язика. Потім таки повернувся до Вінсента й процідив, мовби знехотя, мовби сам сумнівався у своїх словах:

- Мені здається, - і він глибоко зітхнув, - я знаю, хто ті хлопці.

- Та невже? - з іронією відгукнувся Вінсент. - Твоя вичерпна заява просто-таки приголомшила мене.

Кербі востаннє затягся сигаретою й загасив її в порожній чашці.

- Знаю. - Він говорив зовні спокійно, але Вінсент помітив, що внутрішньо він весь напружився. - Я не жартую, Бобе. Просто хочу ще раз упевнитися, що все збігається.

- Отакої! Боїшся самому собі повірити?

- Можливо...

- Пам'ятаєте той банк у Джорджії?

- У Беннінгу?

- Атож.

- Пам'ятаю, - підтвердив Вінсент. Він був розчарований і не приховував цього. - Ти гадаєш, це та сама банда? Що ж, можливо. Далі можеш не продовжвуати, Лью, - сказав він. Вінсент не терпів марних розмов.

- Може, в цьому куди більше сенсу, ніж здається на перший погляд.

Вінсент промовчав. Кербі зачекав і, коли той кивнув, повів далі:

- Давайте розглянемо хід подій крок за кроком. Стежте уважно за розвитком моїх міркувань і перевіряйте.

Він поглянув на Вінсента, - який нахилив голову на знак згоди.

- По-перше, - повів далі Кербі, - всяка організована банда скрізь залишає свій «підпис». Те, що вони робили, і навіть те, чого вони не робили, так чи так дає нам якусь нитку. Ця компанія, хай там хто вони є, залишила свої фірмові знаки де тільки можна... Вони...

- Ти маєш на увазі Джорджію чи...

- І те, й те, - швидко відказав Кербі. - Подумайте, адже у справі з банком усю операцію здійснили з повітря. З початку до кінця, хіба не так? Вони могли кількома способами потрапити до банку, обминувши сигналізацію, - провадив Кербі майже скоромовкою. - Як ми з'ясували, напередодні польоту вони попрацювали з дверима, які виходять на дах. Вони чудово впоралися з механічною та електронною системами охорони. Вони добре знаються на вибухових і хімічних речовинах, але найважливіше - вони якимось чином дістали всі необхідні їм відомості. Це [173] відверто свідчить про участь у тому пограбуванні досконало організованої банди.

- Як вони проникли до банку? - Вінсент вирішив, що пора нарешті втрутитися в цей монолог.

Кербі здивовано поглянув на нього.

- Я вже сказав. Крізь двері, які виходять на дах.

- Ти цього не знаєш, - зітхнув Вінсент. - Контрольна панель показувала, принаймні на індикаторах, що всі двері замкнені. Але цього не досить, щоб твердити, ніби вони зайшли через дах.

- А в який ще спосіб могли вони проникнути в будинок?

- А про підлогу ти забув? - ущипливо кивнув Вінсент. - І не можна скидати з рахунку, бодай як імовірність, що вони ховалися в середині банку.

- Звісно, могло бути й так, - зневажливо пирхнув Кербі, - але вони цього не зробили. Ті двері були так підправлені, що відчинити їх можна було тільки ззовні. І проводку підімкнули в такий спосіб, щоб індикатори знизу показували, ніби двері замкнені. Якби вони відчинили двері зсередини, то замкнули б сигналізацію. До речі, - Кербі виклав свій головний козир, - так і сталося, коли той, хто був у банку, вибирався назад на дах.

Вінсент подумав трохи і запитав:

- Підтверджено?

- Так. Це один з тих фактів, які я перевірив особисто. Я повинен був переконатись, оскільки це означало, що починали вони з даху, а не зсередини.

- Гаразд, - погодився Вінсент. - А зараз поясни мені, будь ласка, в який спосіб вони потрапили на дах.

Кербі посумнішав.

- У перший-ліпший із десятка можливих способів, - відказав він. - Могли сховатися на даху. Найпростіший, хоч аж ніяк не безпечний, спосіб. Ніколи не можна бути певним, що дах не перевірять. - Він відкинувся в кріслі й запалив ще одну сигарету. - Можна видертися вночі на дах по мотузяній драбині. Можна спуститися з вертольота і...

- Ти ж у це не віриш, правда? - насмішкувато спитав Вінсент.

- Ні, але ж ви запитали, в який спосіб вони могли опинитися на даху.

- А твоє власне припущення?

- Не вертоліт, це точно. Надто багато шуму. Та й не так там темно, щоб такий гуркотливий птах міг непомітно пролетіти. - Кербі заговорив упевненіше. - Мотузяна драбина ймовірніша, але мені цей спосіб не подобається. Полісмени патрулюють вулицю не за розкладом. Треба надто багато тягти з собою, закидати гак, видиратися. Крім того, - закінчив Кербі впевнено, - [174] видертися-то було можна, а от вибратися назад - ні. Людина, яку ми шукаємо, ніяк не могла спуститися з даху по мотузяній драбині й утекти. Будинок було оточено майже негайно після сигналу тривоги.

Вінсент хотів був щось сказати, але роздумав. Кербі це помітив. Отже, в шефа виникли певні сумніви, які він притримує до більш слушної миті.

- Багато існує способів потрапити на дах будинку, - неквапно мовив Кербі, - але при пильному аналізі усі їх доводиться відкинути. По-перше, вони не могли ховатися на даху цілу добу. По-друге, линви або мотузяна драбина відпадають, бо не дають можливості забратися геть. По-третє, вертоліт не підходить теж: надто багато гуркоту й метушні. Та й не було його там, щоб забрати грабіжника. По-четверте, його міг скинути літак, який летів так повільно, що...

- Ти говориш про грабіжника в однині, - зауважив Вінсент. - Чому ти такий певний, що він був сам?

- Бо йому треба було ще вибратися, причому з грішми, - відпарирував Кербі. - Усе впирається в те, як саме йому вдалось ушитися. Більша кількість учасників зашкодила б справі. Втеча стала б такою складною, що операція втратила б сенс. Ні, той, хто утнув таку штуку, мав зіграти всю партію соло. Але ви урвали мене, - усміхнувся він до Вінсента, і той подав йому знак говорити далі. - Так от, лишається ще один спосіб...

Вінсент ледь стримував посмішку: Кербі нагадував кота, який готується до стрибка.

- Усе впирається, я повторюю це знов, у те, як вибратися з банку. Яка користь від тих ста тисяч, коли не можеш з ними втекти? Він вийшов звідти так само, як і зайшов. Згори й угору...

- Лишається тільки два варіанти, - сказав Вінсент. - Ракетний пояс або парашут.

Кербі кивнув.

- П'ю за ваше здоров'я, шефе, ви вельми здогадливі. Ракетний пояс відпадає. Де його дістанеш, та й гуркіт від нього не менший, ніж від реактивного літака на зльоті. Крім того, надто обмежений радіус. Коротше кажучи, - він нетерпляче рубонув рукою повітря, - ракетний пояс відпадає.

- Лишається парашут.

- Точно. Це єдиний можливий спосіб. І не такий уже й складний. А надто для досвідченого парашутиста.

Вінсентові потрібен був якийсь час, щоб усе це перетравити.

- Не знаю, яка площа того даху...

- Я знаю, - сказав Кербі. - Кілька тренувань, і я сам міг би на нього стрибнути, - додав він із спокійною впевненістю. [175]

- Можливо, - погодився Вінсент. - Я й забув, що ти колишній десантівдк.

- І стрибав затяжними, -докинув Кербі, - просто так, для розваги. Правда, це було давно. Але я маю друзів- великих фахівців цієї справи. Я дав їм розміри банку, напрямок вітру тощо і спитав, чи змогли б вони втрапити на ту будівлю. Вночі. Вони сказали, що за доброї видимості влучили б у ціль двадцять разів із двадцяти спроб.

- Ти дав цьому рух?

- Авжеж. Будь-який успіх у тому розслідуванні може допомогти й нам.

Вінсент погодився. Та лишалася ще одна загадка, і він поставив її перед Кербі.

- Гаразд. Купую твою ідею з тельбухами. Але як усе-таки твій приятель забрався звідти?

- На повітряній кулі.

- Як-як?

- Саме так, на повітряній кулі, - повторив Кербі. - Чорт забирай, це ж бо єдиний вихід.

- Слухайте, містере Кербі, не перетворюйте умовисновки на речові докази.

Кербі зареготався.

- Облиште, над цим я попрацював теж. Я підрахував величину підіймальної сили гелію та водню. З'ясувалося таке: якщо наш спільний приятель спускався на спеціальному парашуті, яким користуються в змаганнях на точність приземлення, то між куполом і стропами можна надути повітряну кулю. Якраз таку, що при втечі підійме його самого і все прихоплене.

- А потім що?

Кербі завовтузився в кріслі. Він помітив, що засвітився напис «Пристебніть ремені». Зараз же з гучномовців пролунав голос стюардеси, яка оголосила посадку. Кербі не відповів на запитання, аж поки не пристебнув ремінь.

- Ми встигли тільки перевірити, - сказав він після тієї паузи, - всі можливі способи, в які вони - грабіжник та його помічники - могли здійснити такий політ. Проглянули метеозведення у ніч пограбування. Був сталий вітер. Наскільки пам'ятаю, близько чотирнадцяти миль на годину. Напрям вітру - від фасаду в бік банківського подвір'я. Далі там - якісь озера, кілька пагорбів, потім відкриті поля.

- Отже, ти твердиш, - старанно добираючи слова, почав підсумовувати Вінсент, - що людина, яка пограбувала банк, спустилася вночі на дах з парашутом, узяла гроші, знову повернулася на дах, де її чекала надута повітряна куля, а тоді піднялася в небо? [176]

- Так, саме це я стверджую, - і Кербі схрестив руки на грудях.

- Доказуй уже до кінця, - попросив Вінсент. - Принаймні може вийти цікавий сценарій.

Кербі закопилив губу.

- Щодо сценарію не знаю. - В голосі його прозвучала образа. - Але саме такого висновку я дійшов. Вітер був досить сильний, щоб іще до світанку віднести його на відкрите місце. Там він міг опуститися на другому парашуті, випустивши з надувної кулі газ. Потім його могла де завгодно підібрати якась машина. Коли хочете, навіть літак. Та це вже, в біса, не так і важливо.

- Хтось помітив який-небудь парашут тієї ночі? - Голос Вінсента був оманливо спокійний.

- Ні, - визнав Кербі. - Та це ще нічого не означає. Його могли й не побачити під час спуску.

Вони помовчали. Добре все-таки, що Кербі допомагатиме йому, подумав Вінсент. Не виключено, що він має рацію. Адже він справді зібрав досить-таки вагомі докази на підтвердження своїх висновків. Навіть якщо вони чисто умоглядні, не підтверджені свідченнями очевидців, однаково не можна скидати їх з рахунку. Якщо всі...

Вінсент продовжив свою думку вголос:

- Якщо всі твої не підтверджені жодними фактами висновки виявляться слушними, то який зв'язок існує між пограбуванням банку і зникненням літака?

- Зв'язок? Боже мій. Бобе, та він же білими нитками шитий!

- А чи не занадто ти квапишся з...

- Де там занадто! Два злочини, здійснені тими самими методами, однаковим почерком, за короткий проміжок часу... Та вони просто не можуть бути не пов'язані між собою!

- Якщо ця твоя уявна надувна куля раптом лусне, тобі доведеться довго падати, - застеріг його Вінсент.

- Ви маєте кращі гіпотези? - відпарирував Кербі.

- Слабкий аргумент, - зауважив Вінсент, посміхаючись. - Ти огризаєшся, а не відповідаєш. У тебе все?

- Ні, не все, - з удаваною образою буркнув Кербі.

- Ну, давай, - засміявся Вінсент. - Можеш вважати, що я довго тебе умовляв.

- Здається, у нас трохи більше часу, ніж ми вважаємо.

- Ти мене підбадьорив, - насмішкувато сказав Вінсент. - Послухаємо, що далі.

Кербі перейшов на поважний тон.

- Яз початку до кінця уважно перечитав звіт із Канзас-Сіті, - мовив він. - В ньому багато дивного.

Вінсент нетерпляче зажадав пояснення. Кербі поглянув у ілюмінатор і знов обернувся до Вінсента. [177]

- Маємо чоловіка, - сказав Кербі, - молодого негра з атомною бомбою у валізі, який намагався найняти квартиру в самому центрі Канзас-Сіті. В чомусь цей чоловік або його банда жорстоко прорахувалися. Вони захотіли найняти квартиру в будинку, де надзвичайно вороже ставляться до негрів. Це була їхня перша помилка. Полягала вона в тому, що вони не підшукали собі такого місця, де не привертали б нічиєї уваги. Але чому вони обрали саме той будинок? Дуже просто, - відповів Кербі на власне запитання, - будинок розташований поблизу центру міста. Ви ще не згубили нитку?

Вінсент похитав головою.

- Гаразд, тоді слухайте далі. Я намагаюся зараз простежити за ходом їхніх міркувань, тобто міркувати за них. Чом би їм не найняти квартиру в районі, де мешкають кольорові і де ніхто не зчиняв би галасу? Річ у тому, що вони стали жертвою своїх хибних уявлень, - наголосив Кербі з несподіваною силою. - Вони не подумали, що вибух атомної бомби в будь-якому районі міста однаково викликав би найстрахітливіші руйнування. Вони чомусь вирішили, що їхній задум виграє, коли бомба вибухне в центрі міста. Такий висновок привів їх до помилки, яка й дала нам першу нитку. Управитель будинку виявився запеклим расистом. Саме це й полило воду на наш млин і порушило плани банди. - Кербі аж сяяв від самовдоволення. - Крім усього, та подія показала нам, що вони старанно готуються до якоїсь акції й не дуже квапляться, отож...

- Я втрачаю нитку, - попередив Вінсент.

- Напружте свою увагу, шефе, - кинув Кербі. - По-перше, навіщо знадобилася їм квартира?

- По-моєму, це ясно.

- Ви помиляєтесь так само, як помилився я! - весело вигукнув Кербі. - В цій квартирі ключ до всієї їхньої поведінки.

- Так, так. Здається, я починаю розуміти.

- Ну, то навіщо знадобилася їм квартира?

- Звичайно, - не зовсім упевнено почав Вінсент, - вони могли б підірвати бомбу де завгодно. У машині, в автопричепі, в мотелі...

- Де завгодно, - підтвердив Кербі. - Але ви наймаєте квартиру, коли вам потрібен час. Отже, наші приятелі, мабуть, не мають наміру підірвати бомби негайно. Вони зайняті підготовкою якогось великого плану, і для цього їм потрібен час. Через те, можливо, - Кербі знизав плечима, відчуваючи, наскільки хисткий цей картковий будинок, споруджений на його міркуваннях, - у нас є трохи більше часу, ніж ми припускали.

- Хочу вірити, що ти маєш рацію, - сказав Вінсент. Похмурий тон його голосу промовляв сам за себе. В руках у їхніх противників атомні бомби, і вони хочуть їх використати [178] для здійснення якихось своїх планів. Ще чотири бомби. Ці бомби майже напевне застрянуть у серцях чотирьох американських міст.

А вони зараз з тими відомостями, які мають, можуть діяти тільки наосліп, навпомацки.

У яких містах опиняться бомби?

І якщо їхньому невидимому противнику був потрібен час, то скільки ще часу йому потрібно?

Вінсент аж надто добре відчував, що відповідь на це запитання може спалахнути сліпучим атомним вибухом у будь-якій точці Америки.

Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна

ЗМІСТ

1. Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
2. 2 - Певно, сподіваєшся підчепити там собі якусь кралю?...
3. 3 Підполковник Пол Бейєрсдорф дивився у вікно на шерегу...
4. 4 Управитель будинку, сидячи за своєю конторкою, щось...
5. 5 Боб Вінсент тихо вилаявся. Нічого приємного в тому, що...
6. 6 Лью Кербі зняв з живота запобіжний ремінь і потягся....
7. 7 Льотчикові в цій кімнаті, мабуть, стає не по собі. Та й...
8. 8 - Ви замовляли номер? Худий, сутулий чоловік...
9. 9 - Я уже сказав вам... Сілбер відчув гострий біль...
10. 10 Генерал Артур Шерідан, убігши до кабінету, побачив...
11. 11 Аллен Кларк милувався яскравим багатоцвіттям вогнів...
12. 12 Президент Даулінг зайняв місце за столом. Він терпляче...
13. 13 «Не забувай, ані на мить не забувай, що десь є три...
14. 14 Година за годиною вони ледь просувалися, буфер до...
15. 15 Двоє чоловіків, одягнені в роби портових вантажників,...
16. 16 - Гей, Альберто! Той, що співав, підвів...
17. 17 - Містер Вінсент?.. Говорить місіс Сімпсон. Генерал...
18. 18 Генерал Шерідан звернувся до митного урядовця: -...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate