Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Рафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада Переклад П.Мовчана
Розділ XXIII ЗАЛОЖНИКИ
Стоячи біля колони портика губернаторського будинку, Пітер Блад з болем і гнівом у душі дивився на простору гавань Порт-Ройяла, на зелені пагорби на протилежному березі і сиву смугу Блакитних гір, що ледве мріли на обрії в серпанку мерехтливого від спеки повітря.
Його роздуми порушив негр, який доповідав губернаторові про прихід Блада і тепер повернувся по нього. Слуга провів Блада на широку веранду за будинком, де полковник Бішоп та лорд Джуліан Уейд ховалися від задушливої спеки.
- Ага, прийшли! - привітав його губернатор і пробубонів собі під ніс щось нерозбірливе, що свідчило про його поганий настрій.
Він не підвівся навіть тоді, коли це зробив вихований лорд Джуліан. Насупившись, багатий барбадоський плантатор розглядав свого колишнього раба. Блад стояв мовчки, тримаючи в руках капелюх і трохи спираючись на довгу, прикрашену стрічками тростину. Зовні він був цілком спокійний, жодна рисочка обличчя не виявила його гніву, що поволі наростав від такого принизливого прийому.
Після короткої паузи полковник Бішоп нарешті заговорив суворим і самовдоволеним тоном:
- Я посилав по вас, капітане, тому, що до мене дійшли неприємні новини. Мене повідомили, що вчора ввечері з гавані вийшов фрегат, на якому відплив ваш спільник Вол-верстон. Він забрав із собою сотню піратів з тих ста п'ятдесяти, які перебували досі під вашою командою. Ми з його світлістю хотіли б дізнатися, на якій підставі ви дозволили їм вийти з гавані. [211]
- Дозволив? - перепитав Блад.- Я наказав їм це зробити!
Вражений такою відповіддю, полковник Бішоп на якусь мить не знайшов, що сказати.
- Наказали? - тільки й перепитав він з недовір'ям, у той час як лорд Джуліан здивовано звів брови.- Чорт би вас забрав! Може, ви дасте точніші пояснення? Куди вирушив Волверстон?
- На Тортугу. Я послав його туди з дорученням розповісти від мого імені про все, що сталося, командирам чотирьох інших кораблів моєї ескадри, щоб вони не чекали мого повернення.
Нестримна лють спотворила обличчя Бішопа, очі його налилися кров'ю, і здавалося, що він ось-ось лусне від гніву. Нарешті губернатор різко повернувся до лорда Джу-ліана:
- Ви чули, мілорде? Він навмисне відпустив Волвер-стона, щоб той на волі безчинствував по морях, Волверстона, цього найнебезпечнішого після себе пірата з усієї його підлої зграї. Сподіваюся, що тепер ваша світлість починає розуміти всю безглуздість видачі королівського офіцерського патенту такому чоловікові, як оцей. Адже ж це справжнісінький бунт!.. Зрада! Клянуся богом, що військово-польовому суду слід зацікавитися цим фактом.
- Може б, ви перестали плести нісенітниці про бунт, зраду та військово-польовий суд?! - Блад, насунувши капелюха і не чекаючи на запрошення, сів.- Я послав Волверстона переказати Хагторпу, Крістіану, Ібервілю і решті моїх хлопців, що їм дано місяць, протягом якого вони, наслідуючи мій приклад, можуть кинути піратство і повернутися до мирних занять - полювання або заготівлі лісу - а в іншому разі їм доведеться залишити Карібське море. Оце і все, що я зробив.
- Ну, а люди? - втрутився його світлість спокійним голосом.- Адже Волверстон взяв із собою ще сто чоловік?
- Це ті, що не побажали служити королю Якову. В нашому договорі, мілорде, було обумовлено, що ви ні до чого не примушуватимете моїх людей.
- Щось я не пам'ятаю цього,- прямо сказав лорд Джуліан.
Блад здивовано поглянув на нього і знизав плечима:
- Звичайно, я не збираюсь докоряти вашій світлості за коротку пам'ять. Я тільки кажу, що була така домовленість, і я не брешу. У мене взагалі немає звички домагатися якоїсь вигоди брехнею. На інші умови я тоді й не пішов би. [212]
Такого губернатор уже не міг стримати.
- Ви послали тим проклятим негідникам на Тортузі попередження, щоб вони мали змогу врятуватися! Ось що ви зробили! Ви зловживаєте королівським патентом, який врятував вашу власну шию від зашморгу!
Пітер Блад спокійно глянув на полковника.
- Я хочу нагадати вам,- промовив він,- що мета місії лорда Уейда,- ваші власні апетити ката при цьому не враховуються,- це очистити Карібське море від піратів. Отож я й вжив найефективніших заходів, щоб успішно завершити цю справу. Звістка про те, що я перейшов на королівську службу, сама по собі вже зробить багато для того, щоб ескадра, якою я досі командував, розбіглася.
- Розумію! - не без єхидства промовив губернатор.- Ну, а коли цього не станеться?
- В такому разі у вас буде досить часу, щоб обдумати, як зробити краще.
Дорд Джуліан вчасно попередив новий вибух гніву Бішопа.
- Можливо,- сказав він,- мілорда Сендерленда задовольнить таке вирішення справи.
Це були чемні примирливі слова. Керуючись добрими почуттями до Блада і розуміючи те важке становище, в якому опинився капітан, його світлість вирішив не відступати від своїх інструкцій. Він по-дружньому простягнув капітанові руку, щоб допомогти йому перебороти нові досить серйозні труднощі, які Блад сам створив, давши Бішопу в руки таку зброю проти себе. Та, на жаль, саме від цього молодого вельможі Пітер Блад, засліплений ревнощами, не хотів ніякої допомоги.
- У всякому разі,- відповів він задирливо із неприхованим глузуванням,- це все, на що ви можете розраховувати і що я можу вам дати.
Його світлість невдоволено насупився і кілька разів приклав до уст носову хусточку.
- Мені не зовсім подобається тон, яким ви говорите. А якщо бути точнішим,- зовсім не подобається.
- Пробачте, але такий я вже вродився,- зухвало відповів Блад.- Я сказав те, що думаю, і не збираюсь перепрошувати за свої слова.
Безбарвні очі його світлості трохи розширилися, і, якось мляво повівши бровою, лорд протягло сказав:
- О-о! Який же ви нечемний, чоловіче! Я розчарувався у вас, сер. У мене було склалося враження, що ви могли б ще стати джентльменом. [213]
- Ваша світлість помилилися не тільки в цьому,- не стерпів Бішоп.- Ви допустили ще грубішу помилку, видавши йому королівський патент, бо таким чином врятували мерзотника від шибениці, яку я приготував йому в Порт-Ройялі.
- Маєте рацію. Але найбільша з усіх помилок у всій цій справі з патентами,- сказав Блад, звертаючись до його світлості,- була допущена ще тоді, коли цього товстого работорговця призначили губернатором Ямайки, а не катом, для чого він, власне, створений самою природою.
- Капітане! - з докором вигукнув лорд Джуліан.- Клянусь честю, сер, ви переходите всякі межі. Ви...
Але тут Бішоп перебив його. Звівшись, нарешті, на ноги і давши волю своїй люті, він вибухнув зливою розгнузданої лайки. Капітан Блад теж підвівся і терпеливо чекав, поки буря вщухне. Коли Бішоп замовк, він спокійно, наче нічого й не сталося, звернувся до лорда Джуліана:
- Ваша світлість, ви, здається, збиралися щось сказати? - спитав він з викликом, але чемно.
Та лорд Уейд на цей час уже цілком опанував себе, до нього повернулася його звичайна витримка, і він знову був схильний зайняти примирливу позицію. Розсміявшись, він знизав плечима.
- Слово честі, ми занадто розпалилися,- сказав він.- Та це й не дивно у такому проклятому кліматі. Можливо, що полковник Бішоп занадто незговірливий, а ви, сер, занадто гарячий. Я вже висловився від імені лорда Сен-дерленда, що згоден зачекати наслідків вашого експерименту.
Але лють Бішопа на цей час перейшла усякі межі, і тепер його не стримали б ніякі сили.
- Ви що, й справді збираєтесь чекати!? - проревів він.- Що ж, чекайте! А я не збираюся. В таких справах, з вашого дозволу, я можу розібратися краще. У всякому разі, я беру на себе сміливість діяти на свою відповідальність.
Лорд Джуліан не витримав боротьби. Він стомлено посміхнувся, знизав плечима і махнув рукою на знак того, що не має нічого проти. Але й це не заспокоїло губернатора.
- Оскільки вам видано патент, то формально у мене немає права вчинити над вами розправу за піратство, хоч ви на неї й заслуговуєте. Проте ви станете перед військово-польовим судом за ваші дії в історії з Волверстоном і за всі наслідки цих дій. [214]
- Зрозуміло,- кивнув Блад.- Нарешті ми добралися до суті. Ви, як губернатор, будете головувати на цьому суді і нарешті матимете змогу звести давні рахунки, повісивши мене. Мало однак ви подбали про те, як це здійснити! - І, розсміявшись, він додав: - Praemonitus, praemupitus!
- Що це означає? - різко спитав лорд Джуліан.
- Мені здавалося, що ваша світлість людина освічена. Як бачите, Блад навмисне поводився якомога зухваліше.
- Мене цікавить не буквальний зміст цих слів, сер,- . промовив лорд Джуліан з холодною гідністю,- а те, що ви хочете сказати ними.
- Вгадайте самі, ваша світлість,- відповів Блад.- А я побажаю вам усього найкращого! - Він зробив широкий жест своїм капелюхом і галантно вклонився.
- Щоб ви не поспішали,- заявив Бішоп,- скажу вам, що капітан порту і комендант фортеці дістали всі необхідні вказівки. Ви не вийдете з порту, мій любий вішальнику. І будь я проклятий, коли не забезпечу вам вічної стоянки тут, на пірсі для покарань!
Пітер Блад насторожився, і його ясні блакитні очі впилися в брезкле обличчя ворога. Переклавши довгу тростину в ліву руку, праву він недбало заклав за вилогу свого камзола і рвучко обернувся до насупленого лорда Джуліана.
- Якщо мене не зраджує пам'ять, ваша світлість обіцяли мені недоторканність.
- Так, обіцяв,- відповів лорд Джуліан,- але своєю поведінкою ви не дозволяєте мені здійснити цю обіцянку.- Він підвівся.- Ви зробили мені послугу, капітане Блад, і я сподівався, що ми зможемо бути друзями. Та оскільки ви самі прагнете іншого...- Він знизав плечима і показав рукою на губернатора.
Блад закінчив за нього:
- Ви хотіли сказати, що у вас не вистачає мужності протистояти вимогам цього хвалька.- Зовні він був спокійний і навіть посміхався.- Добре. Як я вже сказав: praemonitus, praemunitus. В латині ви, здається, не дуже розбираєтесь, інакше ви б знали, що ці слова означають: хто попереджений, той озброєний.
- Попереджений? Ого! - Бішоп аж загарчав: - Попередження трохи запізнилось. Ви не вийдете з цього будинку! - Губернатор ступив крок до дверей.- Гей, хто там...- почав був він.
Та раптом з горла губернатора вилетів якийсь невиразний звук, він урвав мову на півслові і застиг на місці. Капітан [215] Блад тримав у правій руці довгий пістолет, оздоблений золотом і сріблом. Чорне дуло його дивилося просто в лоб губернатора.
- Не тільки попереджений, але й заздалегідь озброєний,- сказав Блад.- Ні з місця, мілорде! А то може статися нещасний випадок.- І лорд Джуліан, що був кинувся до Бішопа на допомогу, застиг на місці.
Губернатор ледве тримався на тремтячих ногах. Щелепа його одвисла, обличчя сполотніло. А Пітер Блад своїм похмурим поглядом наганяв ще більший жах на полковника.
- Сам дивуюсь, чому б мені оце не пристрелити вас без зайвих розмов, губернаторе. І якщо я не роблю цього, то знову ж таки з тієї самої причини, що й тоді, коли одного разу подарував вам життя, хоч ви на нього не заслуговували. Вам, звичайно, причина ця не відома, та все одно, втішайтеся тим, що вона існує. Про одне хочу вас попередити, щоб ви не здумали зловжити моєю великодушністю, яка зараз перемістилася у вказівний палець моєї руки на гашетці цього пістолета. Вам хочеться мене повісити... Так, не приховую - це найгірше, що може статися зі мною, але раніше,- та ви й самі це добре розумієте,- я випущу з вас вашу нечестиву кров, збільшивши таким чином свій борг.- З цими словами Блад відкинув тростину і звільнив ліву руку.- Полковнику Бішоп, дайте мені будь ласка, вашу руку. Жвавіше, жвавіше, чоловіче, вашу руку!
Різкий тон, рішучий погляд і блиск пістолета примусив Бішопа покірно виконати наказ. Куди і поділась його набридлива балакучість. Він боявся навіть рота розкрити. Тимчасом капітан Блад лівою рукою взяв губернатора під руку, а праву із зброєю засунув за вилогу камзола.
- Хоч пістолета й не видно, але спрямований він вам у груди, і, слово честі, при найменшій провокації, від кого б вона не йшла, я вб'ю вас на місці. Майте це на увазі, лорде Джуліан. А ти, підлий лиходію, іди бадьоро й весело, наскільки це тобі вдасться, тримайся природно і невимушено, бо інакше побачиш чорні води Коціту(1).
(1) Коціт - у старогрецькій міфології одна з рік підземного царства, де нібито оселялися душі померлих.
Так, рука в руку, вони пройшли через будинок і спустилися в сад, де Арабелла чекала повернення Пітера Блада.
Його останні слова спочатку збентежили її, а потім [216] вона ясно уявила собі, що могло бути справжньою причиною смерті Левасера. Дівчина усвідомила, що зроблений нею висновок з однаковим успіхом можна застосувати й до історії врятування Бладом Мері Трейл. Коли чоловік заради якоїсь жінки рискує власним життям, то не так уже й важко зрозуміти мотиви, якими він при цьому керується. Але людей, які б наражали своє життя на небезпеку, не сподіваючись мати щось за це, небагато. Блад був одним з тих небагатьох, і він довів це, врятувавши Мері Трейл.
Так зникла всяка необхідність переконувати дівчину, що її ставлення до Блада було несправедливим. їй пригадалися всі почуті нею від Блада слова, і ті, що вона випадково підслухала на борту корабля, названого її ім'ям, і ті, які він говорив, коли вона схвально зустріла його рішення прийняти королівський патент, і, нарешті, слова, сказані ним цього ранку, слова, що викликали у неї тільки обурення. Все це набрало нового значення в її свідомості, яка звільнилася нарешті від безпідставних підозр.
Ось чому вона вирішила дочекатися в саду повернення Блада, вибачитись і покласти край усім непорозумінням між ними. З яким нетерпінням дівчина виглядала його! Та виявилось, що муки її не скінчилися. Коли Блад, нарешті, вийшов, він був не сам, а з дядьком, і, що її особливо здивувало, вони мило між собою розмовляли. Як це не прикро, але розмову доводилося відкласти. Та коли б Арабелла тільки знала, на який довгий час ця розмова відкладається, її досада перейшла б у відчай.
Разом із своїм супутником Блад вийшов із саду, що аж п'янив своїми пахощами, і пройшов у внутрішній дворик форту. Комендант, маючи суворий наказ бути напоготові і тримати при собі кілька солдатів на випадок арешту Блада, був дуже здивований, коли побачив, що губернатор любенько собі прогулюється під руку з піратом, якого мали заарештувати. До того ж, коли вони проходили повз коменданта, Блад невимушено й весело про щось розповідав і сміявся.
Без будь-яких перешкод вони вийшли за ворота і підійшли до молу, де на них чекала шлюпка з «Арабелли». Все так само дружньо розмовляючи, вони сіли поряд на кормі і попливли до великого червоного корабля, де Джеремі Пітт з нетерпінням чекав новин.
Уявіть собі, як здивувався шкіпер, побачивши губернатора, що, ледве переставляючи ноги, підіймався у супроводі Блада по мотузяному трапу. [217]
- Твої побоювання справдились. Джеремі, я таки вскочив у пастку! - привітав його Блад.- Але й на цей раз я вибрався звідти, та ще й прихопив оцього негідника, що заманив мене туди. Ця свиня, як тобі відомо, любить життя.
Полковник Бішоп стояв на шкафуті аж сірий від злості. Його брезкле обличчя сіпалося, а одвисла губа тремтіла. Він боявся навіть глянути на кремезних головорізів, що з'юрмилися коло ящика з ядрами біля головного люка.
Звертаючись до боцмана, який стояв тут, спершись на перегородку бака, Блад голосно наказав:
- Перекинь мотузок із зашморгом через нок-рею!.. Не тремтіть, любий полковнику. Це тільки застережні заходи на той випадок, якщо ви будете поводитись нерозсудливо, чого, я певен, не станеться. Ми обміркуємо питання за обідом. Думаю, ви не позбавите мене честі пообідати разом.
І Блад одвів безвільного, до смерті наляканого хвалька в свою велику каюту. Слуга Блада, негр Бенджамен, одягнений у білі штани і полотняну сорочку, побіг виконувати розпорядження капітана щодо обіду.
А полковник Бішоп, упавши на скриню під ілюмінатором, що виходив на корму, ледве зміг пробурмотіти, затинаючись:
- Можна в-вас за-а-питати, як-кі в-аші наміри?
- Звичайно, можна, полковнику. Нічого страшного. Хоч ви й заробили мотузок на нок-реї, але, запевняю вас, його використають тільки в крайньому разі. Ви сказали, що його світлість допустився помилки, вручивши мені патент, виданий міністром закордонних справ лордом Сендерлендом. Мабуть, ви мали рацію. Я знову виходжу в море. Gras ingens iterabimus aequor (1). Ви будете прекрасним знавцем латині до того, як я закінчу свої справи з вами. Я повертаюся на Тортугу до своїх піратів, чесних і славних хлопців. Вас же я прихопив, як заложника.
(1) Gras' ingens iterabimus aequor (лат.) - Завтра ми знову вийдемо в безкрає море.
- Боже праведний! - простогнав губрнатор.:- Ви... ви хочете взяти мене з собою на Тортугу?
Блад щиро розсміявся.
- О ні! Я ніколи не підкладу вам такої свині. Ні, ні! Я хочу тільки забезпечити собі вільний вихід з Порт-Ройяла. І якщо ви будете зговірливим, то я на цей раз навіть не примушу вас прийняти холодний купіль у морі. Ви, як мені відомо, [218] віддали якісь там накази капітанові порту і комендантові цього проклятого форту. А зараз вам доведеться викликати їх на корабель і при мені сказати їм, що сьогодні після обіду «Арабелла» виходить у море для виконання службового завдання, і ніхто не повинен її затримувати. А для того, щоб бути певним, що вони послухають вас, ми заберемо їх на маленьку прогулянку разом з нами. Оце і все, що мені від вас потрібно. А тепер сідайте й пишіть, якщо ви, звичайно, не віддаєте переваги нок-реї.
Полковник Бішоп важко дихав від безсилої люті.
- Ви силуєте мене...- почав було він. Капітан Блад люб'язно обірвав його:
- Дозвольте, я вас зовсім не силую. Ви вільні вибирати між пером і мотузком. Вирішення цього питання цілком у ваших руках.
Кинувши на корсара гнівний погляд, Бішоп знизав плечима, взяв перо і сів за стіл. Тремтячою рукою він написав офіцерам листа, негайно викликаючи їх до себе на корабель. Блад одразу ж послав цього листа на берег, а потім попросив свого підневільного гостя до столу.
- Сподіваюсь, полковнику, ви не втратили свого чудового апетиту.
Жалюгідний вояка сів на вказаний стілець, але про їжу з переляку навіть і думати не смів, та Блад і не силував його. Він з апетитом заходився обідати. Але ще й на половину не впорався з обідом, як до каюти зайшов Хейтон і доповів, що на борт прибув лорд Джуліан і просить негайно прийняти його.
- Я так і передбачав,- сказав Блад.- Веди його сюди.
З суворим і сповненим гідності виглядом у каюту ввійшов лорд Джуліан. Тільки глянувши на присутніх, він враз зрозумів ситуацію. Капітан Блад підвівся, щоб привітати гостя.
- Як справжній друг, мілорде, ви вирішили приєднатися до нас?
- Капітане Блад,- різко сказав Уейд.- Ваш гумор недоречний! Не знаю ваших намірів, але мене цікавить, чи усвідомлюєте ви весь риск, на який ідете?..
- А мене, мілорде, цікавить, чи усвідомлюєте ви той риск, на який пішли самі, приїхавши, як я й сподівався, на мій корабель?
- Що це означає, сер?
Блад подав знак Бенджамену, який стояв позаду Бішопа: [219]
- Стілець для його світлості. Хейтон, відішли шлюпку його світлості на берег. Скажи, що лорд тут затримається.
- Що таке? - вигукнув лорд Джуліан.- Чорт забирай! Ви хочете затримати мене? Ви з глузду з'їхали, чи що?
- Краще зачекай, Хейтон, може його світлість почне бешкетувати. Бенджамен, ти чув наказ?
- Може, ви скажете мені, сер, які ваші наміри? - спитав його світлість, скипівши від гніву.
- Тільки оберегти себе і моїх хлопців від шибениці полковника Бішопа. Я правильно передбачав, що ваше виховання не дозволить вам залишити полковника в біді і що ви неодмінно прийдете за ним сюди. Я послав на берег капітанові порту і комендантові флоту наказ полковника Бішопа негайно з'явитися на корабель. Як тільки вони піднімуться на борт «Арабелли», у мене будуть усі заложники, що гарантуватимуть нам повну безпеку.
- Ви негідник! - процідив крізь зуби лорд Джуліан.
- Усе залежить від того, як дивитися на речі,- спокійно відповів Блад.- Мушу зауважити, що не в моєму характері прощати такі образи. Але, зважаючи на те, що колись ви з власної волі зробили мені одну послугу, а зараз хоч і проти волі, але робите другу, я не звертатиму уваги на вашу нечемність.
Його світлість зареготав.
- Ви дурень! - сказав він Бладові.- Невже ви думаєте, що я прибув сюди, не вживши ніяких заходів? Я розповів комендантові про те, як ви примусили полковника Бішопа піти з вами. Про це знає і комендант форту. Розсудіть тепер самі, чи вони виконають наказ Бішопа і чи дозволять вам вільно вийти в море?
Обличчя Блада стало серйозним.
- Дуже жаль, що ви це зробили,- промовив він.
- Ще б пак. Я знав, що ви пошкодуєте,- сказав лорд Джуліан.
- Я шкодую не через себе. Мені дуже жаль губернатора. Знаєте, що ви накоїли? Ви майже повісили його.
- Боже мій! - вигукнув Бішоп, затремтівши від страху.
- Якщо вони зроблять хоч один постріл у мій корабель, губернатор негайно ж загойдається на нок-реї. У вас залишився єдиний шанс, полковнику, який полягає в тому, що я повідомлю їх про свої наміри. А щоб ви, мілорде, могли якнайкраще виправити заподіяну вами шкоду, ви самі поїдете з цим листом. [220]
- Хай мене краще повісять, ніж я поїду на берег,- загарячкував Уейд.
- Даремно. Це просто нерозсудливо з вашого боку, мілорде. Та коли ви опираєтесь, то на борту знайдеться інший посланець, а мої позиції, як я й передбачав, зміцняться ще одним заложником.
Лорд Джуліан втупився в Блада, зміркувавши, від чого він відмовився.
- Може, ви передумаєте, після того, як я вам усе пояснив? - спитав капітан.
- Поступіться йому, ради бога, і їдьте, мілорде,- бризкаючи слиною, простогнав Бішоп.- І зробіть так, щоб вони негайно виконали мій наказ. Цей клятий пірат схопив мене за горло...
Його світлість з презирством і огидою звів на Бішопа свої безбарвні очі.
- Що ж, коли ви наполягаєте...- почав був він, але замовк і, знизавши плечима, звернувся до Блада: - На вас можна покластися, що полковникові Бішопу гарантується повна безпека, якщо вам дозволять без перешкод вийти з порту?
- Даю вам таке слово,- сказав Блад,- навіть більше того. Обіцяю без затримки висадити полковника Бішопа на берег.
Лорд Джуліан змусив себе вклонитись принишклому губернаторові.
- Ви розумієте, сер, що я пішов на це за вашим бажанням? - холодно спитав він.
- Розумію, звичайно розумію,- поспішив підтвердити Бішоп.
- Гаразд! - лорд Джуліан знову вклонився і пішов з каюти. Блад провів його до трапу, під яким унизу погойдувалась шлюпка «Арабелли».
- До побачення, мілорде,- сказав Блад.- Пробачте, мало не забув! - Він витяг з кишені пергамент і простягнув його Уейду.- Ось ваш патент. Бішоп мав рацію, кажучи, що видали ви мені його помилково.
Лорд Джуліан пильно глянув на Блада, і вираз його обличчя полагіднішав.
- Жаль! - з непідробною щирістю сказав він.
- За інших обставин, мілорде...- почав Блад.- Та навіщо про це! Ви розумієте... Шлюпка чекає вас.
Поставивши одну ногу на перший шабель трапу, лорд Джуліан раптом завагався:
- Хоч убийте мене, але я нічогісінько не розумію! [221]
Чому б вам не послати на берег когось іншого, а мене не залишити на кораблі, як ще одного заложника?
Блад подивився своїми ясними блакитними очима у чесні очі Уейда і сумовито посміхнувся. Якусь мить він, здавалося, вагався, а потім одверто виклав усе, що думав.
- Не хочу критись перед вами напослідок. Причина та сама, мілорде, яка штовхала мене весь час на сварку з вами, щоб потім проткнути ваші груди шпагою. Приймаючи від вас патент, я сподівався, що він допоможе мені спокутувати гріхи мого минулого в очах міс Бішоп. Заради неї, як ви вже, мабуть, догадались, я і взяв його. Але тепер я зрозумів, що все це марні сподівання. Мені слід було б знати, що мої надії - марення хворого. Я зрозумів, що коли вона, як мені здається, з нас двох віддає перевагу вам, то, мабуть, робить правильно. Ось чому я не хочу наражати ваше життя на небезпеку, тримаючи вас на борту. Адже нас можуть обстрілювати. Інший посланець може зіпсувати всю справу. Тепер ви, мабуть, зрозумієте мене.
Приголомшений лорд Джуліан пильно подивився на Блада. Його випещене обличчя було бліде.
- Боже мій! - майже пошепки промовив він.- І ви говорите це мені?!
- Я кажу це вам тому, що... Ах, чорти б його забрали, ну... щоб вона зрозуміла, що розбійник і пірат, за якого вона мене весь час вважає, все-таки зберіг дещо від тих часів, коли він ще був джентльменом. її щастя для мене дорожче за все на світі. Знаючи про це, вона може... тепліше згадає мене іноді, хоча б тільки в молитвах. Оце і все, мілорде.
Лорд Джуліан довго дивився на пірата, а потім мовчки простягнув йому руку. Блад так само мовчки потис її.
- Не певен, чи праві ви, чи ні,- сказав лорд Джуліан.- Можливо, що з нас двох саме ви для неї кращий.
- Це тільки ваша думка, мілорде, а щодо Арабелли, то зробіть так, щоб я не помилився. Прощавайте!
Лорд Джуліан спустився по трапу в шлюпку і рушив до берега. Відпливши трохи, він помахав рукою Бладу, який, спершись на фальшборт, стежив за шлюпкою, що віддалялася.
За годину «Арабелла», скориставшись легким бризом, вийшла з порту. Форт мовчав. Не помітно було ніякого руху з боку ескадри, щоб затримати корабель. Лорд Джуліан чесно виконав доручення, підкріпивши його ще й своїми особистими розпорядженнями. [222]
Книга: Рафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада Переклад П.Мовчана
ЗМІСТ
На попередню
|
|
