Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Вона вирішила ощасливити його: вийшла заміж за іншого. / Олександр Сухомлин

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського


Розділ IV ПОРЯТОВАНІ З «ВАЛЬДЕКА»

Торгівля рабами все ще провадиться у великому масштабі по всій Екваторіальній Африці(31). Незважаючи на англійські й французькі військові кораблі, що крейсують у прибережних водах, судна з чорним товаром рік у рік відпливають од берегів Англії й Мозамбіку, беручи курс у різні кінці світу і, слід додати, світу цивілізованого.

Капітан Халл про це знав.

Хоч у ці широти й не запливали работорговці, однак могло бути, що врятовані негри належали до партії невільників, котрих «Вальдек» віз на продаж у якусь тихоокеанську колонію. Якщо так, то ці негри стали вільні, ступивши на борт «Пілігрима». І капітанові кортіло їм про це сказати.

Тим часом потерпілих із «Вальдека» оточили якнайбільшим піклуванням. Місіс Уелдон, котрій допомагали Нен і Дік Сенд, напоїла кожного свіжою холодною водою, якої ті не пили стільки днів. Вода та легка їжа повернули їм сили.

Найстаріший із негрів - йому було років шістдесят - невдовзі заговорив. Він відповідав на запитання по-англійському.

- Ваш корабель зіткнувся з іншим? - насамперед спитав капітан Халл.

- Еге ж,- відповів негр.- Десять днів тому темної ночі на нас наскочив якийсь корабель. Ми спали...

- А що сталося з командою «Вальдека»?

Жюль Верн написав роман «П'ятнадцятирічний капітан» 1878 року. [31]- Коли ми піднялися на палубу, там уже нікого^ не було.

- А може, команда перебралася на борт корабля, який ударив вас? - спитав капітан Халл.

- Слід сподіватися, що саме так і сталося...

- А хіба корабель після зіткнення не зупинився, щоб підібрати потерпілих?

- Ш.

- А він сам не затонув?

- Ні, він не затонув,- відповів старий негр, похитавши головою.- Ми бачили, як він втікав у темряві.

Його слова підтвердили всі потерпілі з «Вальдека». Хоч це і може здатися неймовірним, але трапляється, що деякі капітани, з вини котрих сталася катастрофа, втікають, не подавши допомоги своїм жертвам.

Коли візник зіб'є когось на. вулиці й утече, кинувши нещасного напризволяще, це заслуговує якнайсуворішого осуду. Однак потерпілому на вулиці неодмінно нададуть допомогу. А що сказати про тих, хто кидав потопаючих у відкритому морі? Вони ганьблять рід людський!

капітан Халл знав чимало випадків такого нелюдського поводження. Він повторив місіс Уелдон, що такі факти, хоч би якими страхітливими вони здавалися, на жаль, трапляються нерідко.

Потім капітан знову заходився розпитувати потерпілого.

- Звідки йшов «Вальдек»?

- Із Мельбурна.

- То ви не раби?

- Ні! - відповів старий негр, випростуючись на весь зріст.- Ми зі штату Пенсільванія, громадяни вільної Америки.

- Друзі мої,- мовив капітан Халл,- знайте: на борту американського брига «Пілігрим» вашій свободі ніщо не загрожує.

І справді - ці п'ять негрів були зі штату Пенсільванія. Найстарішого з них продали в рабство й вивезла з Африки до Сполучених Штатів, коли йому минуло всього шість років. Він став вільним після скасування рабства в Америці. Що ж до його товаришів, багате молодших за нього, то вони були дітьми вже звільнених батьків, народилися вільними, і жоден білий ш міг би заявити на них права власності. Вони навіть н« знали того жаргону, яким говорили негри перед війною [32]

- Дo речі, війною проти рабства(32),- що в ньому дієслова не відмінювались і вживалися тільки в неозначеній формі. Отже, ці негри виїхали зі Сполучених Штатів вільними громадянами і поверталися вільними громадянами на батьківщину.

Вони розповіли капітанові Халлу, що найнялись на плантацію до одного англійця під Мельбурном у Південній Австралії. Там вони працювали три роки за контрактом і, заробивши грошей, вирішили повернутися додому.

Вони сіли на «Вальдек», оплативши проїзд як звичайні пасажири. Відпливли з Мельбурна б грудня, а через сімнадцять днів, темної ночі, з «Вальдеком» зіткнувся якийсь великий пароплав.

Негри спали. Від страшного удару вони прокинулися і за кілька секунд вибігли на палубу.

Щогли вже попадали в море, і «Вальдек» лежав на боці.

Що ж до капітана та команди «Вальдека», то всі вони зникли: декого, певно, викинуло в море, а інші встигли перебратись на корабель, що зіткнувся з «Вальдеком», а потім утік.

П'ятеро негрів залишилися самі на борту напівза-топленого корабля за тисячу двісті миль од найближчої землі.

Найстарішого негра звали Том. Завдяки своєму вікові, енергійній вдачі та здобутому за довге трудове життя досвідові, він був товаришам за старшого.

Решта негрів були молоді люди від двадцяти п'яти до тридцяти років; звали їх Бет, Остін, Актеон і Геркулес. Бет доводився сином старому Томові. Всі четверо - гарно збудовані, дужі хлопці; на невільничих ринках Центральної Африки за них заплатили б чимало. Хоч вони були вимучені, в них легко впізнавалися всі чудові риси цієї сильної раси, на яку встигло на класти свій відбиток ліберальне виховання, що його дістали негри в одній із численних шкіл Північної Америки.

Отож після зіткнення Том і його товариші залиша лись на «Вальдеку» самі Вони не мали змоги ні полагодити корабель, ані навіть його покинути,-бо обидві

(32) Йдеться про громадянську війну в Північній Америці між північними та південними штатами (1861-1865). Закінчилася ця війна визволенням негрів.[ 33]шлюпка розбите при зіткненні. Їм нічого не залишилось, як чекати - може, поблизу проходитиме якийсь корабель і їх помітять. А бриг тим часом зносила вітри й течії. Цим і пояснювалось те, що «Вальдека» зустріли так далеке від калюжного курсу» бо, вийшовши з Мельбурна він мав жеребу ваш на багато нижчій широті.

Протягом десяти днів, які минули від зіткнення до появи «Пілігрима», п'ятеро негрів харчувалися продуктами, що їх познаходили в буфеті. Але всі дуже страждали від спраги: бочки а прісною водою» прив'язані на палубі, розбились від удару, а камбуз, де можна було чогось випити, геть затопило. Вчора Том і його товариші, яких мучила страшна спрага, знепритомнілії. Отож «Пілігрим» вчасно прийшов на допомогу.

Ось що розповів Том капітанок! Халлу. Він казав правду - не було жодних підстав сумніватися в цьому. Товариші підтвердила його слова, та й, зрештою, факти словам не суперечили.

Іще одна жива істота, врятована а потерпілого корабля, мабуть, сказала б те саме, якби вміла говорити людською мовою.

Йдеться про собаку, що так розлютився, побачивши Негору. В цій антипатії тварини до корабельного кока було щось незбагненне.

Дінго - так звали собаку - був із породи сторожових псів, що водяться в Новій Голландії . Проте капітан «Вальдека» роздобув його не там. Два роки тому його, геть охлялого з голоду, знайшла на західному узбережжі Африки, неподалік од гирла Конго. Капітан узяв собі цю прекрасну тварину. Та собака не пішов на зближення з ним і, здавалося, повсякчас тужив за своїм колишнім господарем, з яким його, мабуть, розлучили силою і якого він розшукати серед цих безкраїх просторів. Літери «С В.», щира візова ні на інші у.- оце і все, що в'язало Дінго з минулим, як досі так і залишалося загадкою.

Дінго, чудовий та дужий звір, набагато більшай за піренейських собак, був гідним представником австралійської породи сторожових псів. Коли він спинався на задні лана і скидав голову, то ягаї зросту людини. Спритні й мускулисті, ні собаки, не вагаючись, жад^дд-ють на ягуарів та пантер і не бояться вийти на двобій

" Нова Голл ажжіа -даажя мн Авци" 34

із ведмедем. Дінго мав густу шерсть і довгий хвіст, цупкий та пружний, як у лева. Він був темно-рудої масті з кількома білуватими плямами на писку. Якщо такого собаку розлютити, він може стати страшним ворогом, тож зрозуміло, чому Негору не був радий із того, як його зустрів цей сильний представник собачого племені.

Та хоч Дінго й не йшов на зближення, не був він і злий. Він скоріше здавався сумним. Ще на «Вальдеку» старий Том помітив, що собака нібито не вельми прихильний до негрів. Він не намагався заподіяти їм зло, однак уникав їх. Можливо, блукаючи по африканському узбережжю, Дінго зазнав недоброго ставлення з боку тубільців. Отож він завжди обминав Тома і його товаришів, хоч то були славні люди. Протягом десяти днів, що їх потерпілі перебули на «Вальдеку», собака тримався осторонь, їв хтозна-що і теж мучився від спраги.

Оце і всі, хто вцілів на «Вальдеку», що його перша велика хвиля пустила б на дно. І це таки сталося б, якби не наспів «Пілігрим». Шхуну-бриг повсякчас затримували штилі та супротивні вітри, однак саме це і дозволило капітанові Халлу зробити добру людяну справу.

Тепер слід було тільки завершити цю справу - довезти до батьківщини врятованих із «Вальдека», які втратили в катастрофі всі гроші, зароблені за три роки важкої праці. Розвантажившись у Вальпараїсо, «Пілігрим» мав іти вздовж американського берега аж до Каліфорнії. Там Тома і його товаришів - як обіцяла великодушна місіс Уелдон,- гостинно прийме П чоловік, Джеймс Уелдон, І вони будуть забезпечені всім необхідним для повернення до Пенсільванії.

Після такої обіцянки цим славним людям залишалося тільки дякувати місіс Уелдон та капітанові Халлу. Звичайно, бідні негри були багато чим їм зобов'язані, але вони сподівалися, що колись віддячать своїм рятівникам.

Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського

ЗМІСТ

1. Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського
2. Розділ II ДІК СЕНД Погода стояла гарна, і, якщо не...
3. Розділ III НАПІВЗАТОПЛЕНЕ СУДНО Вигук Діка Сенда підняв...
4. Розділ IV ПОРЯТОВАНІ З «ВАЛЬДЕКА» Торгівля рабами все ще...
5. Розділ V «С. В.» «Пілігрим» зову рушив у путь,...
6. Розділ VI КИТ НА ОБРІЇ Зрозуміла річ, міс Уелдон, капітан...
7. Розділ VII ПРИГОТУВАННЯ Зрозуміло, чому поява цього кита...
8. Розділ VIII СМУГАЧ Досвідчений китобій, капіта Халл...
9. Розділ IX КАПІТАН СЕНД Скорбота і жах - такі почуття...
10. Розділ X НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ Отже, Дік Сенд став...
11. Розділ XI БУРЯ Протягом наступого тижня, від 14 по 21...
12. Розділ XII ОСТРІВ НА ОБРІЇ Того дня буря перетворилася на...
13. Розділ XIII «ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ!» Сподіванням Діка Сенда...
14. Розділ XIV ЩО РОБИТИ? Отак після подорожі, що тривала...
15. Розділ XV ГАРРІС Вранці 7 квітня Остін, який стояв на...
16. Розділ XVI У ДОРОЗІ Пройшовши кроків триста берегом...
17. Розділ XVII СТО МИЛЬ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ Мандрівників або...
18. Розділ XVIII СТРАШНЕ СЛОВО Вже час би дістатись до...
19. ЧАСТИНА ДРУГА Розділ І...
20. Розділ II ГАРРІС І НЕГОРУ Другого дня, після того як Дік...
21. Розділ III У ДОРОГУ... Африка! Не Америка - Африка! Це...
22. Розділ IV ВАЖКИМИ ДОРОГАМИ АНГОЛИ Малий Джек прокинувся і...
23. Розділ V ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ Через кілька...
24. Розділ VI ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН Дікові Сенду з несподіванки...
25. Розділ VII ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ Після повені, що...
26. Розділ VIII ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА Хоч гроза й перейшла,...
27. Розділ IX КАЗОНДЕ 26 травня караван невільників прибув до...
28. Розділ X ЯРМАРОК Дік Сенд кинувся на Гарріса так...
29. Розділ XI ПУНШ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ Близько четвертої години...
30. Розділ XII ПОХОРОН МУАНІ-ЛУНГА Назавтра, 29 травня, місто...
31. Розділ XIII У ФАКТОРІЇ Гарріс і Негору брехали, кажучи,...
32. Розділ XIV ВІСТІ ПРО ДОКТОРА ЛІВІНГСТОНА Місіс Уелдон...
33. Розділ XV КУДИ МОЖЕ ЗАВЕСТИ МАНТІКОРА Утопаючий і за...
34. Розділ XVI МГАННГА Коли кузен Бенедікт не повернувся в...
35. Розділ XVII УНИЗ ЗА ТЕЧІЄЮ Ці слова мовив Геркулес, якого...
36. Розділ XVIII РІЗНІ ПОДІЇ Протягом наступного тижня пірога...
37. Розділ XIX «С. В.» Геркулес дужим змахом весла повернув...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate