Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
У митців Божа іскра в серцях, у вождів Божа іскра в очах. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського


Розділ X ЯРМАРОК

Дік Сенд кинувся на Гарріса так несподівано, що ніхто не встиг його спинити. Кілька тубільців тут же підбігли до юнака і були б убили його, якби не нагодився Негору.

За знаком португальця тубільці пустили Діка. Потім вони підняли й понесли геть мертвого Гарріса. Алвіш і Коїмбра хотіли негайно розправитися з юнаком, та Негору шепнув їм, що вони нічого не втратять, коли трохи забаряться з покарою. Работорговець наказав хавільдарам відвести Діка геть, замкнути й пильно стерегти. [227]

Дік Сенд уперше побачив Негору відтоді, як той пішов од них на узбережжі. Він знав: цей негідник - єдиний винуватець катастрофи «Пілігрима». Він мав би ненавидіти португальця більше, аніж його забитого спільника. Та Дік зневажливо відвернувся від Негору, не мовивши до нього й слова.

Гарріс сказав, що місіс Уелдон і її син загинули. Тепер уже ніщо не цікавило Діка, навіть власна доля.. Його кудись потягли, а куди - це було йому байдуже.

Діка Сенда міцно зв'язали й замкнули в вузенький барак без вікон. То був ніби карцер, куди Алвіш саджав невільників, присуджених до смерті за бунт, опір чи за якусь іншу непокору. Міцні стіни відгородили Діка від зовнішнього світу. Але він не жалкував. Він помстився за смерть тих, кого любив, і будь-яка покара не лякала його.

Легко здогадатися, чому Негору не дав тубільцям учинити розправу над Діком Сенд ом: він хотів спершу взяти юнака на жорстокі муки. П'ятнадцятирічний капітан нарешті був у його руках! Тепер можна сповна всолодитися помстою.

Через два дні, 28 травня, відкрився ярмарок -«ла-коні»,- на який з'їхались работорговці з усіх факторій внутрішньої Африки та тубільці з сусідніх областей. «Лаконі» - це не тільки невільничий ярмарок; це водночас і ринок усіх дарів щедрої африканської землі, і, взагалі, місце, де зустрічаються тубільці з різних племен.

З раннього ранку на просторому майдані -«чіто-ці» - юрмився люд. Сюди зійшлося тисяч із п'ять душ. Привели й рабів Жозе-Антоніу Алвіша, і Тома з товаришами. Те, що ці бідолахи були американці, мало підвищити на них попит.

Алвіш походжав по ярмарку з Коїмброю, пропонуючи работорговцям із внутрішніх областей цілі партії невільників. Серед покупців були тубільці, метиси з Уджіджі - головного торгового міста біля озера Танганьїка - та араби, неабиякі мастаки в торгівлі.

На «лаконі» зійшовся весь місцевий тубільний люд - чоловіки, жінки й діти. Найкраще вміють торгуватися, звісно, жінки, і нашим європейкам до африканок далеко братись.

На жодному з ринків великих європейських міст, навіть у ярмарковий день, не буває такої веремії, як на африканському. У так званих цивілізованих націй бажання продати завжди бере гору над бажанням купити. Африканські тубільці продають так само завзято й бурхливо, як і купують. [228]«Лаконі» для тубільців - велике свято, тільки вони з цієї нагоди не вбираються в найкращу одежу, а прикрашаються. Чи не найважливішою прикрасою вважається зачіска.

Деякі чоловіки позаплітали товсті коси й повикладали їх на тімені високим шиньйоном. Інші позаплітали кіски, що звисали наперед, мов пацючі хвостики, а на тімені прилаштували султани з червоного пір'я. Ще інші позакручували волосся химерними ріжками і пообмазували його, щоб держалося, червоною глиною та щедро пообмащували жиром.

Усі Ьці химерні зачіски зі свого чи чужого волосся були втикані залізними й кістяними шпильками та паличками. А деякі чепуруни ще й понанизували на волосся силу-силенну кольорових намистинок, а в ці вигадливі візерунки повстромляли ножі для татуювання - «софі» - з різьбленими кістяними ручками.

У жінок волосся було закручене в дрібні, з вишню завбільшки, завитки, кучерики, жмутики або звисало на обличчя довгими закрутами. Тільки деякі молоді та вродливі жінки позачісували його назад або попідстригали чубчиком на лобі. І всі як одна щедро понамащували волосся масною глиною або блискучим «нкола» - червоним смолистим соком сандалового дерева; здалеку видавалося, що їхні голови вкриті черепицею.

Однак не слід думати, що, прибираючись на ярмарок, тубільці обмежувалися самою тільки зачіскою. Шї Навіщо ж тоді людині вуха, коли в них не встромляти паличок із цінного дерева, не носити мідних різьблених кілець, ланцюжків, сплетених з маїсової соломи, або сушених гарбузців, які правлять за табакерки, та ще сили-силенної всякого добра! Прикраси відтягують мочки вух мало не до плечей. До речі, африканські дикуни не знають, що таке кишеня, та й звідки їм знати - адже вони ходять майже роздягнені! Тим-то вони й носять у вухах дрібні речі щоденного вжитку - ножі, люльки тощо.

Ну а шия, руки, зап'ястя, ноги, кісточки? Вони, безперечно, призначені для того, щоб носити на них мідні й бронзові браслети, рогові кільця та разки барвистого намиста. [230]

А зуби хіба не для того, щоб підпилювати верхні й нижні різці, роблячи їх схожими на зуби гримучої змії? А нігті на пальцях хіба не для того, щоб відрощувати їх так, аж неможливо нічого робити руками?

А шкіра, звісно, вкриває людське тіло для того, щоб прикрашати її «тембо» - татуюванням, яке зображав дерева, птахів, місяць або хвилясті лінії, що в них Лівінгстон убачав схожість з малюнками Стародавніх єгиптян. З «тембо» - його роблять людині ще змалечку вістрям ножа та синьою фарбою - можна дізнатись, до якого племені чи роду вона належить. Навчить біда малювати свій герб на власних грудях, коли не можна намалювати його на дверцятах карети - адже її немає!

Ну а одяг? Він був дуже простий. Чоловіки мали на собі фартухи із шкури антилопи, що спускалися від стегон до колін, або сплетені з трави спіднички. Жінкам за одежу правила теж сама тільки зелена спідниця, вишита барвистим шовком і оздоблена бісером або дрібними черепашками каурі та підперезана поясом із намиста. Деякі жінки замість спідниці носили фартухи з «ламби» - тканини, сплетеної з трав, пофарбованих у синій, чорний або жовтий колір.

Проте так пишно були вбрані тільки багаті тубільці. Решта - дрібні торговці, пагази, араби - вдягалися куди простіше, тобто ходили майже голі.

Поклажу тут здебільшого носили жінки. Вони прийшли на ярмарок із великими плетеними корзинами за плечима. Знизу вони підтримували корзини руками, а згори корзини держалися з допомогою широкого паска, який оперізував лоб. Вибравши місце й вивантаживши товар, жінки перекидали корзини набік і всідалися в них навпочіпки.

На ярмарку красувалися цілі гори чудових овочів і фруктів - плодів цієї напрочуд щедрої землі. Тут продавали рис, що дає врожай сто зернин з одної; маїс, який при двохстах зернинах з одної приносить три врожаї за вісім місяців; перець, набагато гостріший за кайєнський; маніок; пальмову олію. Сюди понаганяли сотні кіз, свиней, овець безшерстої породи; понаносили живої й битої птиці, риби. Гончарні вироби вабили око своїми яскравими візерунками. Скрізь сновигали хлопчаки, спокушаючи верескливими голосами охочих до напоїв. Вони пропонували бананове вино, міцну настоянку-«помбе», «малофу» -пиво з бананів і медову воду. [230]- Та ще мальовничішим робили ярмарок у Казонде слонова кістка й тканини. Тканин.тут було без ліку: «мерикані» - небілений міткаль виробництва са-лемських фабрик у Массачусетсі; «канікі» - блакитна бавовняна тканина тридцять чотири дюйми завширшки; «сохарі» - картата біло-синя матерія з червоною облямівкою; і врешті, «діулі» - зелений, червоний і жовтий суратський шовк, три ярди якого коштують щонайменше сім доларів, а якщо він зітканий з золотою ниткою, то ціна досягає до вісімдесяти доларів.

Слонову кістку приставляли до Казонде з усіх факторій Центральної Африки, а вже звідси її везли в Хартум, Занзібар і Наталь. Скільки купців і перекупників гріли руки на цій комерції!

Важко навіть уявити собі, скільки треба забити слонів, щоб зібрати оті п'ятсот тисяч кілограмів, що їх щороку вивозять на європейські й зокрема на англійські ринки. Тільки для задоволення потреб англійської промисловості щороку треба вбивати сорок тисяч слонів (101).

Вага пари слонових бивнів - десь двадцять вісім фунтів, але трапляються бивні вагою в сто шістдесят і більше фунтів.

Як же розраховуються покупці й продавці? Які тут ходять гроші? Відомо, що для африканських работорговців за грошову одиницю правив невільник. Тубільці користувалися замість грошей намистом, виготовленим у Венеції: молочно-білим -«качоколо», чорним - «бубулу», рожевим -«сікундерече». Десять разків намиста називались «фундо». Це вже було справжнє багатство. Тому Лівінгстон, Камерон і Стенлі, вирушаючи в свої африканські експедиції, завжди брали з собою чималий запас цієї «монети».

Крім кольорового намиста, на африканських ринках іще ходить «віунга». Це особливі черепашки, що трапляються подекуди на східному узбережжі. Вони правлять за дрібну розмінну монету. Для людоїдських племен певну цінність становлять людські зуби, і на «лаконі» можна часом бачити намисто з людських

(101) Саиа тільки фабрика ножів у Шеффілді (Англія) переробляв 170 000 кг слонової кістки. (Прим, автора.) [ 231]зубів на шиї у тубільця. Проте останнім часом ці «гроші» вже виходять з обігу.

Отак виглядав цей «лаконі» - ярмарок у Казонде.

Під полудень він завирував іще дужче, а галас став просто оглушливим. Годі описати словами лють продавців, яким не вдавалося накинути нікому свого товару, й гнів покупців, з яких продавці правили зависоку ціну. Раз у раз серед розпаленої юрби зчинялися бійки, і жоден охоронець порядку не розбороняв забіяк.

Пополудні Алвіш звелів вивести невільників, призначених на продаж. Юрба відразу побільшала на дві тисячі чоловік. Ці люди просиділи в бараках кілька місяців. Але «товар» був не такий уже й кепський: невільники відпочили, набрали тіла на пристойних харчах,- отже можна було правити за них добрячу ціну. Куди гірший вигляд мали ті, що їх пригнали недавно,- геть охлялі з голоду, посмуговані нагаями. Якби Алвіш протримав цих негрів у бараках бодай місяць, він би, звісно, продав їх куди дорожче. Але работорговець вирішив все-таки пустити їх у продаж, бо знав і бачив - попит на невільників великий.

Старого Тома і трьох його товаришів теж вивели на майдан. Всі вони, як і доти, були скуті, але їхні погляди палали люттю та обуренням.

- Містера Діка тут немає! - мовив Бет, обвівши очима майдан.

- Авжеж немає! - відповів Актеон.- Вони не можуть продати його як раба!

- Але вони можуть убити його, якщо ще не вбили! - сказав Том.- А нам залишається тільки єдине: сподіватися, що всіх купить один работорговець. Бодай би вже нам не розлучатись.

- Мій(1)- бідний старий батьку! Страшно подумати, що нас розлучать і що ти працюватимеш як раб! - ридаючи, вигукнув Бет.

- Ні! - відповів Том.- Ні, вони не розлучать нас, і, можливо, нам пощастить...

- Якби з нами був Геркулес! - мовив Остін. Але Геркулес пропав. Після того, як він прислав

записку Дікові Сенду, вони не мали про нього ні чутки, ні вістки. Чи ж варто заздрити йому? Варто! Бо якщо Геркулес навіть загинув - він загинув вільним. Він не носив кайданів...

Тим часом торг почався. Агенти Алвіша походжали серед* чоловіків, жінок і дітей, і їм було байдуже, [232] що вони розлучають батьків з дітьми, а чоловіків із жінками. Ці нелюди вважали невільників за худобу. Тома і його товаришів водили від покупця до покупця.-Попереду йшов агент, викрикуючи ціну, призначену Алвішем за них усіх. Покупці :- араби або метиси з центральних областей - уважно оглядали «товар», їх дивувало, що ці негри не схожі на африканських, яких пригнали, скажімо, з берегів Замбезі чи Луалаби: вони багато міцніші фізично і значно розумніші. Справді цінний товар! Покупці мацали Бета, Актеона та Остіна, дивились їм у зуби, як баришники, що гендлюють кіньми на ярмарку. Вони жбурляли палицю й наказували невільникам принести її - щоб подивитися, як ті Сігають.

Цей ганебний огляд не минув нікого. Не треба думати, що невільники байдуже сприймали його. Аж ніяк! Усі, чоловіки й жінки, переймались почуттям глибокого сорому й кривди за свою зневажену людську гідність. Хіба що діти не розуміли, як їх принижують.

До того ж, невільників страшенно лаяли й били. Коїмбра, вже добряче напідпитку, та Алвішеві агенти поводились із ними вкрай жорстоко. А у нових господарів, що заплатять за них слоновою кісткою, коленкором або намистом, цих бідолах чекала, можливо, ще гірша доля.

Розлучали силою матір з дитиною, чоловіка з дружиною, брата з сестрою і не дозволяли їм навіть попрощатись. Вони бачились на цьому ярмарку востаннє й розставались навік.

Звичайно баришники, що торгують чоловіками, не купують жінок. Жінки - цінний товар на ринках мусульманського Сходу, де існує полігамія(102); їх женуть на північ, до арабських країн. Чоловіки потрібні на важких роботах в іспанських колоніях, в Маскаті, на Мадагаскарі. Тож їх спершу перепроваджують до факторій на східному або західному березі Африки, а звідти вивозять на місце. Прощання невільників супроводиться жахливими сценами: вони знають, що помруть, ніколи більше не побачившись.

Том і його товариші мусили поділити долю інших невільників. Проте не це їх лякало. Якби їх вивезли до якоїсь чужоземної колонії, вони знайшли б там можливість заявити, хто вони такі, і домагалися б своїх

Полігамія - багатошлюбність. [233]

прав. Але вони боялись, що їх заженуть кудись у глиб Африки. Звідти вони вже не повернуться... *

На щастя, сталося так, як вони бажали: всіх чотирьох продали одному работорговцеві. Охочих купити їх було чимало. За них сперечалися кілька баришників з Уджіджі. Жозе-Антоніу Алвіш задоволено потирав руки. Тим часом ціни на чотирьох негрів зростали. Гендлярі мало не побилися за них, бо зроду ще не бачили таких невільників на ярмарку в Казонде. Алвіш, звісно, не казав, де він їх роздобув. А Том і товариші, не знаючи місцевої говірки, не могли пояснити, що й до чого. їхній новий господар, багатий араб°-ський купець, мав намір за кілька днів одпровадити їх до озера Танганьїка, а вже звідти - до занзібарських факторій.

Чи ж добудуться вони туди живі, подолавши шлях у півтори тисячі миль через найбільш^небезпечні області Центральної Африки? Чи стане старому Томові сили витерпіти ще й злигодні? Чи не помре він десь по дорозі як Нен

Але все чотирьох товаришів не розлучили!

І через це ланцюг, яким скували їх, здавався легшим.

їхній новий господар звелів одвести їх до окремого барака. Він дбав про свій товар, бо, мабуть сподівався вигідно продати його на занзібарському ринку.

Том а, Бета, Актеона та Остіна повели геть із «чітоки». Вони не побачили й не дізнались, якою несподіваною подією скінчився ярмарок у Казонде.

Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського

ЗМІСТ

1. Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського
2. Розділ II ДІК СЕНД Погода стояла гарна, і, якщо не...
3. Розділ III НАПІВЗАТОПЛЕНЕ СУДНО Вигук Діка Сенда підняв...
4. Розділ IV ПОРЯТОВАНІ З «ВАЛЬДЕКА» Торгівля рабами все ще...
5. Розділ V «С. В.» «Пілігрим» зову рушив у путь,...
6. Розділ VI КИТ НА ОБРІЇ Зрозуміла річ, міс Уелдон, капітан...
7. Розділ VII ПРИГОТУВАННЯ Зрозуміло, чому поява цього кита...
8. Розділ VIII СМУГАЧ Досвідчений китобій, капіта Халл...
9. Розділ IX КАПІТАН СЕНД Скорбота і жах - такі почуття...
10. Розділ X НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ Отже, Дік Сенд став...
11. Розділ XI БУРЯ Протягом наступого тижня, від 14 по 21...
12. Розділ XII ОСТРІВ НА ОБРІЇ Того дня буря перетворилася на...
13. Розділ XIII «ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ!» Сподіванням Діка Сенда...
14. Розділ XIV ЩО РОБИТИ? Отак після подорожі, що тривала...
15. Розділ XV ГАРРІС Вранці 7 квітня Остін, який стояв на...
16. Розділ XVI У ДОРОЗІ Пройшовши кроків триста берегом...
17. Розділ XVII СТО МИЛЬ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ Мандрівників або...
18. Розділ XVIII СТРАШНЕ СЛОВО Вже час би дістатись до...
19. ЧАСТИНА ДРУГА Розділ І...
20. Розділ II ГАРРІС І НЕГОРУ Другого дня, після того як Дік...
21. Розділ III У ДОРОГУ... Африка! Не Америка - Африка! Це...
22. Розділ IV ВАЖКИМИ ДОРОГАМИ АНГОЛИ Малий Джек прокинувся і...
23. Розділ V ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ Через кілька...
24. Розділ VI ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН Дікові Сенду з несподіванки...
25. Розділ VII ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ Після повені, що...
26. Розділ VIII ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА Хоч гроза й перейшла,...
27. Розділ IX КАЗОНДЕ 26 травня караван невільників прибув до...
28. Розділ X ЯРМАРОК Дік Сенд кинувся на Гарріса так...
29. Розділ XI ПУНШ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ Близько четвертої години...
30. Розділ XII ПОХОРОН МУАНІ-ЛУНГА Назавтра, 29 травня, місто...
31. Розділ XIII У ФАКТОРІЇ Гарріс і Негору брехали, кажучи,...
32. Розділ XIV ВІСТІ ПРО ДОКТОРА ЛІВІНГСТОНА Місіс Уелдон...
33. Розділ XV КУДИ МОЖЕ ЗАВЕСТИ МАНТІКОРА Утопаючий і за...
34. Розділ XVI МГАННГА Коли кузен Бенедікт не повернувся в...
35. Розділ XVII УНИЗ ЗА ТЕЧІЄЮ Ці слова мовив Геркулес, якого...
36. Розділ XVIII РІЗНІ ПОДІЇ Протягом наступного тижня пірога...
37. Розділ XIX «С. В.» Геркулес дужим змахом весла повернув...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate