Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

4.2. ЕВОЛЮЦІЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

З початку створення Національного банку України (1991 р.) кре­дитні відносини між ним і комерційними банками мали не рин­ковий, а суто адміністративний характер. НБУ здійснював кредит­ні емісії і спрямовував кошти на завершення розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості між підприємствами, на покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги під­приємствам окремих галузей державного сектора економіки. Це від­бувалося або безпосереднім кредитуванням НБУ окремих суб'єктів (кредити уряду, іншим органам державного управління), або через продаж ресурсів комерційним банкам (кредити на завершення роз­рахунків шляхом заліку).

Між комерційними банками ресурси розподілялися з урахуван­ням розміру статутного фонду, мережі банківських установ тощо.

Кредитні емісії здійснювалися відповідно до постанов Верховної Ради України, указів Президента України та рішень Кабінету Мініс­трів України. Наприклад, у 1992 р. кредитна емісія становила 1 трлн крб. і була спрямована на забезпечення заліків взаємної заборгова­ності підприємств, поповнення їхніх обігових коштів, фінансування сільськогосподарських підприємств тощо. У 1993 р. обсяги кредит­ної емісії збільшилися в ЗО разів і становили близько ЗО трлн. крб., 70 % яких через різні канали було спрямовано на фінансування аг­ропромислового комплексу.

Емісійні кредити надавалися в той час за пільговими процентни­ми ставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що при­скорювало процес обезцінення грошей.

Після 1993 р. згідно з рішенням найвищих державних органів об­сяги кредитних емісій почали зменшуватися. Це дало змогу НБУ роз­почати запровадження економічно обгрунтованої системи регулюван­ня грошового ринку з відповідними інструментами і завдяки цьому стабілізувати грошово-кредитний ринок, інфляцію, а відтак — і вар­тість національних грошей. Поступово почали запроваджуватись опе­рації, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків че­рез кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО.

Кредити комерційним банкам для підтримання їхньої ліквідності до 1994 р. надавалися переважно опосередковано. Тобто відповідно до рішень законодавчих та виконавчих органів централізовані ці­льові кредити одержували безпосередньо клієнти (підприємства та організації). Такі кредити нерідко потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувалися державою, і досить часто не поверта­лися. Це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і ви­магало нових емісійних кредитів.

Практика надання емісійних кредитів неплатоспроможним клі­єнтам була припинена із запровадженням у 1994 р. кредитних аук­ціонів, через які ресурси надходили в комерційні банки, далі — в економіку. У 1995 р. НБУ відмовився від кредитування суб'єктів господарювання, що також сприяло зміцненню економічних відно­син з комерційними банками. НБУ припинив також виділення ресу­рсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто під пільгову процентну ставку.

З 1995 р. почала запроваджуватися практика проведення цільо­вих кредитних аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної фінансо­вої допомоги.

У 1996 р. НБУ в механізмі кредитування комерційних банків зас­тосував ломбардне кредитування під заставу державних цінних па­перів та угод РЕПО. Це стало можливим лише в умовах створення і розвитку ринку державних цінних паперів, який перші кроки зробив у 1995 р.

Отже, НБУ, по суті, припинив пряме кредитування дефіциту дер­жавного бюджету і перейшов до ринкового механізму регулювання грошово-кредитних відносин, у якому чільне місце належить кре­дитним відносинам з комерційними банками та іншими кредитними установами.

Додати в закладки

  
Переклад Translate