Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Ми не можемо допустити, щоб наші страхи та сумніви заважали нам боротися за справдження наших надій. / Джон Ф.КЕННЕДІ

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Герберт Джордж Веллс Острів доктора Моро Переклад Дмитра Паламарчука


XX. САМІТНИЙ МІЖ ТВАРИННИМ ЛЮДОМ

Я дивився на цих істот і бачив у їхніх очах свою долю. Я був беззбройний, з голими руками, а точніше, то й рука одна була у мене зламана. Щоправда, в кишені я ще мав револьвер, в якому бракувало двох набоїв, а між розкиданих на березі трісок валялися дві сокири, якими порубали човни. За моєю спиною плескотів прибій.

Отже, врятувати мене могла тільки власна мужність. Я сміливо глянув просто в вічі цим страховиськам, які підходили все ближче. Вони уникали мого погляду і тремтячими ніздрями ловили запах трупів, що лежали за мною. Я ступив кілька кроків, підібрав забруднений кров'ю батіг, що валявся біля тіла вовко-людини, і цьвохнув ним.

Вони зупинилися, не спускаючи з мене очей.

- Віддати шану! - наказав я. - На коліна!

Вони завагалися. Одне створіння впало навколішки. Я наказав удруге і, хоча моя душа сховалася в п'яти, трохи наблизився до них. Тоді біля першого стали навколішки і решта.

Я рушив у напрямку до трупів, весь час, однак, дивлячись на трьох тварино-людей, - так ото, як артист, проходячи по сцені, косить очима на публіку.

- Вони порушили Закон, - сказав я, ставши ногою на мертве тіло Оповісника Закону. - їх убито. Навіть Оповісника Закону, навіть і Другого, який з батогом. Закон всемогутній! Підходьте і дивіться!

- Нема порятунку, - сказало одне з них, підступаючи ближче й поглядаючи на мене.

- Нема порятунку, - промовив я. - Отож будьте слухняні й виконуйте те, що я велю.

Підвелися ще двоє, запитливо переглядаючись між собою.

- Стійте там, - наказав я. [196]

Я підняв обидві сокири і жбурнув їх через голови трьох тварино-людей, тоді перевернув Монтгомері долілиць, забрав його револьвер, в якому були дві кулі, і намацав у кишені ще з півдесятка патронів.

- Візьміть його, - гукнув я, звівшись на ноги і показуючи батогом на труп Монтгомері, - візьміть його, віднесіть і киньте в море!

Вони боязко ступили наперед, і досі, здавалося, страхаючись Монтгомері, але ще більше - боялися цьвохкання мого закривавленого батога. Після хвилинної нерішучості й розгублення, чуючи ляскіт батога і мої накази, вони обережно підняли труп, піднесли його до берега і з плюскотом вступили в море, що мерехтіло сліпучим блиском.

- Далі, - гукнув я, - далі! Віднесіть його далеко. Вони залізли по пахви у воду і зупинились, оглядаючись на мене.

- Кидайте, - звелів я. Тіло Монтгомері шубовснуло й зникло. Щось стиснуло мені груди. - Гаразд, - сказав я тремтячим голосом.

Кваплячись зі страху, вони поспішили на берег, залишаючи за собою на посрібленій воді довгі темні смуги. Біля самого берега вони зупинилися й оглянулись на море, ніби сподіваючись, що ось-ось Монтгомері випливе звідтіль і помститься їм.

- А тепер беріть цих, - сказав я, показуючи на решту трупів.

Одне за одним вони брали тіла чотирьох тварино-людей, і, щоб обминути те місце, де опустили Монтгомері, несли їх уздовж берега ярдів, мабуть, за сто далі, і тільки тоді лізли в воду.

Дивлячись, як вони несуть скалічені рештки Млінга, я раптом почув за спиною чиюсь легку ходу, миттю оглянувся й побачив за якихось дванадцять кроків од себе велику гієно-свиню. Голова її була схилена до землі, блискучі очі стежили за мною, а кулаки потворних рук притиснуті до боків. Коли я обернувся, вона заклякла в цій позі, відвівши погляд убік.

Одну хвилину ми стояли отак віч-на-віч. Я відкинув батіг і вихопив з кишені револьвер, вирішивши при першій нагоді вбити цю тварюку, найнебезпечнішу з усіх, що залишилися на острові. Хай це було трохи підступно, проте я вирі-шив-таки її вбити. Я її одної боявся більше, ніж будь-яких двох інших тварино-людей. Доки вона живе, не знати мені безпеки. [197]

Секунд із десять я набирався рішучості, а тоді гукнув:

- Віддати шану! На коліна! Вона загарчала, вишкіривши зуби:

- Хто ти такий, щоб я...

Я гарячково прицілився і вистрілив. Я чув, як вона завила, бачив, як вона метнулася вбік, і зрозумів, що схибив. Великим пальцем я знову відвів курок, щоб вистрілити вдруге, та вона вже щодуху мчала геть, стрибаючи то в один, то в другий бік, і я не зважився ризикувати набоєм. Час від часу вона через плече озиралася на мене. Пробігши вздовж берега, гієно-свиня нарешті зникла в густій заслоні диму, що й досі стелився в загорожі. Якийсь час я стояв, дивлячись їй услід, а потім знову повернувся до трьох своїх покірних тварино-людей і кивнув їм, щоб опустили в воду тіло, яке ще й досі вони тримали. Тоді підійшов до багаття на те місце, де лежали трупи, і прикидав піском криваві плями.

Я махнув рукою трьом своїм підданцям, щоб вони йшли собі геть, а сам подався в гущавину прибережних кущів. У руці я тримав револьвер, а батіг разом із сокирами заткнув за шлейку, в якій носив зламану руку. Мені хотілося побути одному, щоб обміркувати своє становище.

Найстрашніше лихо, - я тільки почав його усвідомлювати, - що на всьому острові не було тепер жодного кутка, де б я міг притулитися й безпечно спочити на самоті. Відколи прибув сюди, я на диво зміцнів, проте й досі з будь-якої причини нервував і швидко стомлювався. Я був певен, що мені потрібно перебратися на другий бік острова, поселитися разом із тваринним людом і їхньою довірою гарантувати власну безпеку. Та на це я не міг наважитися. Вийшовши знову на берег, я повернув на схід, мимо охопленої вогнем загорожі, і пішов далі до вузенької смужечки коралового рифу. Тут я міг спокійно подумати, сівши до моря спиною, а обличчям до можливих несподіванок. Я так і сидів, спершись підборіддям на коліна. Сонце палило мені голову, а жах дедалі дужче гнітив мій розум: як мені дожити до порятунку, якщо він коли-небудь взагалі прийде? Я силкувавсь якнайспокійніше зважити все становище, але не міг позбутися емоцій...

Тоді я заходився думати, з яких причин Монтгомері впав у відчай. «Вони зміняться, - казав він, - вони неминуче зміняться». А Моро, що казав Моро? «Вперта звіряча суть зростає в них щоднини». Потім мої думки повернулися до гієно-свині. Якщо я не вб'ю цієї тварюки, я певен, вона вб'є мене. Оповісник Закону вже мертвий, тому й небезпека [198] збільшилася! Тепер вони пересвідчилися, що й ми, ті, що з батогами, також підвладні смерті...

Та, може, вони й зараз уже чигають на мене ген там з-за густої папороті та пальм? Може, тільки й чекають, щоб я підійшов ближче? Може, вони вже щось там замислюють проти мене? Що набалакала їм гієно-свиня?.. Уява затягувала мене в трясовину безпідставного страху...

Думки мої обірвав крик морських птахів, що зліталися до якогось чорного предмета, викинутого хвилями на берег напроти загорожі. Я знав, що то таке, але мені бракувало духу підійти туди й відігнати птахів. І я пішов берегом у протилежному напрямі, вирішивши обійти східний бік острова і в такий спосіб дістатися до яру з хижками, проминувши хащі, в яких могли бути засідки.

Коли я пройшов десь уже з півмилі, з надбережних кущів з'явився один з тих трьох тварино-людей, що відносили в море трупи, і рушив до мене. Нерви мої були такі збуджені власною уявою, що я миттю вихопив револьвер. Навіть миролюбні жести цього створіння не могли мене заспокоїти.

Воно боязко наближалося.

- Геть! - гукнув я.

Щось у його улесливій покорі нагадувало собаку. Створіння трошки відступило, - точнісінько, як собака, якого проганяють додому, і зупинилося, благально дивлячись на мене своїми песячими брунатними очима.

- Іди геть! - сказав я. - Не підходь до мене.

- Не можна мені підійти до тебе? - запитало воно.

- Ні! Геть! - затявся я і ляснув батогом. Потім, узявши батіг у зуби, нагнувся за каменюкою і цією погрозою таки відігнав його.

Отак, у самітності, я обійшов яр, де були хижки тваринного люду, і сховався у бур'янах та тростині, що відмежовували яр від моря. Звідси став я приглядатися до тварино-людей, силкуючись зрозуміти з їхньої поведінки, як вплинули на них смерть Моро й Монтгомері та знищення Дому Страждання. Тепер я усвідомлюю все безглуздя своєї нерішучості. Коли б я повівся так само мужньо, як і на світанку, й не дав своєму духові ослабнути у самотніх роздумах, я міг би захопити вільний скіпетр Моро і правити звіриним людом. Та я втратив слушну нагоду, і вони почали вважати мене подібним до себе.

Десь там перед полуднем побачив я декількох тварино-людей; посідавши навпочіпки, вони грілися на гарячому піску. Владний голос голоду й спраги переміг мій страх. [199]

Я вийшов із-за кущів і з револьвером у руці попростував до тих постатей. Одна з них, - жінка-вовчиця, - повернула голову і вп'ялась у мене поглядом, а за нею й інші. Ніхто й не думав підводитись чи привітати мене. Я ж був занадто стомлений і знесилений, щоб домагатися цього від них, і знову пропустив сприятливий момент.

- Я хочу їсти, - підходячи ближче, сказав я таким тоном, ніби виправдувався.

- Харчі в хижках, - сонно буркнув кнуро-бик і відвів од мене погляд.

Я пройшов повз них і спустився в темряву й сморід майже безлюдного яру. В якійсь порожній хижці я поласував кількома плодами, а тоді завалив брудним, напівгнилим гілляччям та хмизом вхід і ліг обличчям до нього, тримаючи в руці револьвер. Знемога останніх тридцяти годин взяла своє, і я поринув у чутливий сон, сподіваючись, що якби сюди йшли, то накидана купа гілляччя наробить такого шуму, який не дасть заскочити мене зненацька.

Книга: Герберт Джордж Веллс Острів доктора Моро Переклад Дмитра Паламарчука

ЗМІСТ

1. Герберт Джордж Веллс Острів доктора Моро Переклад Дмитра Паламарчука
2. II. ЛЮДИНА НІЗВІДКИ Каюта, в якій я опинився, була...
3. III. ДИВНЕ ОБЛИЧЧЯ Ми вийшли з каюти й наштовхнулися на...
4. IV. БІЛЯ БОРТУ ШХУНИ Того ж вечора, по заході сонця, ми...
5. V. ЛЮДИНА, ЯКІЙ НЕМА КУДИ ПОДІТИСЯ Рано-вранці - це був...
6. VI. ЖАХЛИВІ ВЕСЛЯРІ Побачивши, що я таки справді покинутий...
7. VII. ЗАМКНЕНІ ДВЕРІ Певне, читач зрозуміє, що, оскільки...
8. VIII. КРИК ПУМИ Десь близько години дня мої думки й...
9. ІX. ЩОСЬ У ЛІСІ Я продирався чагарником, що ріс на схилі...
10. X. ЛЮДСЬКИЙ КРИК Наближаючись до хатини, я побачив, що то...
11. XI. ПОЛЮВАННЯ НА ЛЮДИНУ Коли в мене з'явилася безглузда...
12. XII. ОПОВІСНИКИ ЗАКОНУ Щось холодне торкнулося моєї руки....
13. XIII. ПЕРЕГОВОРИ Я знову повернув і став спускатися до...
14. XIV. ДОКТОР МОРО ПОЯСНЮЄ - А зараз, Прендіку, я поясню вам...
15. XV. ТВАРИННИЙ ЛЮД Прокинувсь я рано. Мені відразу ж...
16. XVI. ЯК ТВАРИННИЙ ЛЮД СКУШТУВАВ КРОВІ Моя письменницька...
17. XVII. КАТАСТРОФА Не минуло й шести тижнів, як я втратив...
18. XVIII. МОРО ЗНАЙДЕНО Помітивши, що Монтгомері вже третій...
19. XIX. СВЯТО МОНТГОМЕРІ Покінчивши з цим, помившись і...
20. XX. САМІТНИЙ МІЖ ТВАРИННИМ ЛЮДОМ Я дивився на цих істот і...
21. XXI. ТВАРИННИЙ ЛЮД ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ПОПЕРЕДНЬОГО СТАНУ...
22. XXII. САМІТНА ЛЮДИНА Увечері я відплив від берега, тихо й...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate