Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Коли зійдеться три українці, то це вже хор. / Максим Рильський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І КЕЛИХ ВОГНЮ


- Ви думаєте, що це смішно? - прогарчав він. - А якби я це зробив з вами? Вам би сподобалось?

Регіт миттю вщух.

- Він під моїм цілковитим контролем, - спокійно вів далі Муді, а павук почав кумедно перекочуватися на столі. - Можу примусити його вистрибнути з вікна, втопитися, кинутися комусь із вас у горло...

Рон мимоволі здригнувся.

- Були роки, коли закляттям “Імперіус” контролювали багатьох чаклунів і відьом, - сказав Муді, і Гаррі зрозумів, що він має на увазі часи Волдемортової всемогутності. - Міністерству було нелегко розрізнити, кого до певних дій змушували, а хто чинив їх із власної волі.

Закляття “Імперіус” можна здолати, і я вас навчу як, але треба мати сильний характер, а він є не в кожного. Найкраще - уникати “Імперіуса”, якщо є така змога. ПОСТІЙНА ПИЛЬНІСТЬ! - гаркнув він, і учні аж підскочили.

Муді схопив стрибучого павука і жбурнув його назад у банку. - Знаєте ще якісь незаконні закляття?

Угору знову злетіла Герміонина рука і, на подив Гаррі, Невілова. Досі Невіл наважувався щось говорити лише на уроках своєї улюбленої гербалогії. Невіла й самого здивувала власна відвага.

- Так? - сказав Муді, а його магічне око перекрутилось і вп’ялося в Невіла.

- Це... закляття “Круціатус”, - проказав Невіл неголосно, але виразно.

Муді пильно глянув на Невіла - тепер обома очима.

- Твоє прізвище Лонґботом? - перевірив він, зиркнувши магічним оком у журнал.

Невіл нервово кивнув, але Муді більше нічого не спитав. Повернувся до класу, видобув з банки наступного павука й поклав його на стіл, де той завмер - мабуть, зі страху.

- Закляття “Круціатус”, - сказав Муді. - Щоб ви все збагнули, павука треба збільшити, - додав він і спрямував на того чарівну паличку. - Енґорджіо!

Павук почав розбухати. Він став більшим за тарантула. Рон не витримав і відсунувся разом зі стільцем якомога далі від стола Муді.

Муді ще раз підняв чарівну паличку, націлив її на павука й пробурмотів: “Круціо!”

Павукові лапки відразу зігнулися й притислися до тіла. Він перекрутився й почав жахливо смикатися з боку на бік. Від нього не чулося ані звуку, але Гаррі не сумнівався - якби павук мав голос, він би зараз кричав, мов різаний. Муді не відводив чарівної палички, і павук затрясся ще несамовитіше...

- Перестаньте! - пронизливо скрикнула Герміона.

Гаррі озирнувся на неї. Вона дивилася не на павука, а на Невіла. Гаррі простежив за її поглядом і побачив, що Невіл вчепився руками за парту, аж йому побіліли суглоби. Його широко розплющені очі світилися жахом.

Муді підняв паличку вгору. Павукові лапи розслабилися, але він і далі сіпався.

- Редуціо, - пробурмотів Муді, і павук зменшився до природного розміру. Муді кинув його в банку.

- Біль, - неголосно мовив Муді. - Вам не потрібні ножі чи лещата для тортур, якщо ви володієте закляттям “Круціатус”... Воно теж колись було дуже популярне. Ще якісь закляття знаєте?

Гаррі озирнувся. Судячи з виразів облич, усі намагалися вгадати, що станеться з останнім павуком. Герміонина рука трохи тремтіла, коли вона, вже втретє, піднімала її вгору.

- Так? - глянув на неї Муді.

- Авада Кедавра, - прошепотіла Герміона.

Рон і ще кілька учнів стривожено зиркнули на неї.

- Ага, - вимовив Муді, і ще одна ледве помітна усмішка викривила його спотворене обличчя. - Останнє і найгірше. Авада Кедавра... Смертельне закляття.

Він запхав руку в скляну банку, і третій павук, немовби відчуваючи, що саме йому загрожує, несамовито заметався по дну, уникаючи пальців Муді, але той його таки впіймав і поклав на стіл. Павук, мов скажений, кинувся тікати.

Муді підняв чарівну паличку, і Гаррі зненацька охопило погане передчуття.

- Авада Кедавра! - заревів Муді.

Спалахнуло сліпуче зелене сяйво, і щось велике й невидиме прошипіло крізь повітря. Павук миттєво перевернувся на спину і здох, не зазнавши жодного явного ушкодження. Деякі дівчата ледве стримали крик. Рон відсахнувся й мало не впав зі стільця, коли застигле павуче тільце ковзнуло по столу до нього.

Муді змів дохлого павука зі столу на підлогу.

- Нічого доброго, - сказав він спокійно. - Нічого приємного. І не існує протизакляття. Його нічим не здолати. Відома лише одна особа, що вижила після цього закляття, і ось вона сидить переді мною.

Гаррі відчув, що червоніє, коли очі Муді (обидва!) вп’ялися в його очі. Усі учні теж повернулися до нього. Гаррі втупився в порожню класну дошку, ніби там було щось цікаве, хоч насправді її навіть не бачив...

То он як загинули його батьки... точнісінько, як оцей павук. Вони теж не зазнали жодних ушкоджень? Теж побачили тільки спалах зеленого сяйва й почули шипіння стрімкої смерті перед тим, як життя вислизнуло з їхніх тіл?

Гаррі постійно уявляв собі смерть батьків ось уже три роки, відколи довідався, що їх убили, відколи дізнався, що сталося тієї ночі - як Червохвіст зрадив батьків, підказавши Волдемортові, де вони переховуються, і як той прибув до їхнього будинку. Як Волдеморт спочатку вбив Гарріного батька. Як Джеймс Поттер намагався його затримати, гукаючи дружині, щоб хапала Гаррі й мерщій тікала... як Волдеморт нахилився до Лілі Поттер і наказав їй відсунутися, щоб він міг убити Гаррі... як вона благала вбити замість сина її саму, і затуляла його своїм тілом... отож Волдеморт убив її теж, а тоді націлив чарівну паличку на Гаррі...

Гаррі знав усі ці деталі, бо чув голоси батьків, коли змагався торік з дементорами - адже дементори змушували своїх жертв переживати наяву найгірші спогади їхнього життя і безсило тонути у власному відчаї...

Муді заговорив знову, його голос долинав до Гаррі ніби здалеку. Довелося зробити велике зусилля, щоб повернутися в реальний світ і слухати, що говорить Муці.

- Авада Кедавра - це закляття, яке мусить спиратися на могутню магію. Ви можете скласти докупи всі свої чарівні палички, спрямувати їх на мене і промовити ці слова, але мені нічого не станеться, хіба що кров з носа потече. Та це не має значення. Я тут не для того, щоб навчати вас, як виконувати це закляття.

Але якщо до нього не існує протизакляття, то навіщо я вам його показав? Бо ви повинні знати. Повинні розуміти, що може статися найгірше. І розуміти, що краще не потрапляти в ситуації, коли це закляття може пролунати. ПОСТІЙНА ПИЛЬНІСТЬ! - заревів він, і учні знову аж підскочили.

- Отож... ці три закляття - Авада Кедавра, Імперіус та Круціатус - називаються непрощенними. Достатньо накласти бодай одне з них на будь‑яку людську істоту - і вас довічно ув’язнять в Азкабані. Ось що вам може загрожувати. Ось із чим я повинен навчити вас боротися. Ви маєте бути напоготові. Маєте бути у всеозброєнні. Та найголовніше - ви маєте виробити повсякчасну, щосекундну пильність. Приготуйте пера... записуйте...

Решту уроку вони занотовували все, що стосувалося непрощенних заклять. До самого дзвінка ніхто не промовив ні слова. Та коли Муді їх відпустив, і всі вийшли з класу, розмови ринули, мов злива. Більшість учнів про закляття говорили з трепетом: “Ти бачив, як він засмикався?”; “...а тоді він його прикінчив... раз - і нема!”

Гаррі бачив, що вони обговорюють урок, ніби якесь захоплююче видовище. Він же не знаходив у ньому нічого привабливого. Герміона, здавалося, теж.

- Швидше! - напружено кинула вона Гаррі й Ронові.

- Що, знов у ту кляту бібліотеку? - запротестував Рон.

- Ні, - коротко відказала Герміона, показуючи на бічний коридор. - До Невіла.

Невіл пройшов половину коридору і став, широко розплющеними очима втупившись у кам’яну стіну. Він мав той самий нажаханий вигляд, що з’явився в нього, коли Муді продемонстрував закляття “Круціатус”.

- Невіле, - лагідно покликала Герміона.

Невіл озирнувся.

- А, це ви, - озвався він значно вищим, ніж завжди, голосом. - Цікавий урок, правда? Хто знає, що буде на вечерю? Я... я вмираю з голоду. А ви?

- Невіле, все гаразд? - спитала Герміона.

- Так, так, звичайно, - пробурмотів Невіл неприродно високим голосом. - Дуже цікава вечеря... тобто урок... Що нам дадуть їсти?

Рон здивовано зиркнув на Гаррі.

- Невіле, що?..

Але тут за їхніми спинами пролунав дивний цокіт, і вони побачили професора Муді, що шкутильгав до них. Вони відразу змовкли, боязко на нього поглядаючи. Та коли професор заговорив, його гарчання прозвучало значно спокійніше й лагідніше, ніж досі.

- Усе гаразд, синку, - заспокоїв він Невіла. - Може, зайдеш у мій кабінет? Ходімо... вип’ємо чаю...

Перспектива чаювання з Муді ще дужче налякала Невіла. Він заціпенів.

Муді повернув до Гаррі своє магічне око. - З тобою все гаразд, Поттере?

- Так, - мало не з викликом озвався Гаррі. Синє око Муді легенько затремтіло в очниці, оглядаючи Гаррі. А тоді він сказав:

- Ви повинні знати. Мабуть, це неприємно, але ви мусите знати. Немає сенсу прикидатися, що... Ходімо, Лонґботоме, покажу тобі деякі цікаві книги.

Невіл кинув благальний погляд на Гаррі, Рона й Герміону, але ті змовчали, тож Невілові нічого не лишалося, як піти з Муді, що поклав йому на плече свою вузлувату руку.

- Що б це мало означати? - здивувався Рон, спостерігаючи, як Невіл і Муді завернули за ріг.

- Не знаю, - задумливо відповіла Герміона.

- Оце урочок, ге? - глянув на Гаррі Рон, і вони рушили до Великої зали. - Фред і Джордж казали правду. Муді добре знає свій предмет, скажи? Коли він виконав Аваду Кедавру, павук сконав і навіть лапкою не дриґнув...

Але, раптом побачивши вираз Гарріного обличчя, Рон замовк і вже не озивався аж до самої Великої зали. Там він запропонував раніше засісти за домашнє завдання професорки Трелоні, бо на нього могла піти не одна година.

Герміона за вечерею не приєдналася до розмови між Гаррі й Роном, зате умлівіч проковтнула свою порцію і, як завжди, побігла в бібліотеку. Гаррі з Роном попрямували до ґрифіндорської вежі, і Гаррі, що за вечерею увесь час думав про непрощенні закляття, знову заговорив на цю тему.

- Цікаво, чи Муді з Дамблдором не матимуть неприємностей з міністерством, якщо там довідаються, що ми побачили ці закляття? - спитав Гаррі, коли вони наближалися до Гладкої Пані.

- Це можливо, - припустив Рон. - Але ж Дамблдор завжди чинив так, як вважав за потрібне, а Муді, здається, роками тільки те й робив, що потрапляв у різні халепи. Він спочатку нападає, а потім питає - згадай його сміттєві бачки... “Бридня”.

Гладка Пані відхилилася вбік, і вони пролізли крізь отвір у ґрифіндорську вітальню, де було людно й гамірно.

- То що, беремося за віщування? - спитав Гаррі.

- Мабуть, - простогнав Рон.

Вони піднялися в спальню по підручники й таблиці і побачили Невіла, що самотньо сидів на ліжку й читав. Був він значно спокійніший, ніж наприкінці уроку Муді, хоча й досі ще не цілком нормальний. Очі в нього були червоні.

- Усе гаразд, Невіле? - спитав його Гаррі.

- Так, - відповів Невіл, - усе гаразд, дякую. Читаю оце книжку, яку мені дав професор Муді...

Він показав книжку. “Магічні середземноморські водорості та їхні властивості”.

- Очевидно, професорка Спраут розповіла професорові Муді про мої успіхи в гербалогії, - сказав Невіл. У його голосі звучала гордість, яку Гаррі досі в нього не помічав. - Він подумав, що ця книжка мені сподобається.

Це був вельми тактовний спосіб підбадьорити Невіла - натякнути йому на слова професорки Спраут, адже Невіла хвалили доволі рідко. Так міг би вчинити хіба що професор Люпин.

Гаррі й Рон взяли підручники “Розтуманення майбутнього”, повернулися у вітальню, знайшли там вільний стіл і почали працювати над пророцтвами на наступний місяць. Минула година, а вони мало чого досягли, хоч стіл був уже захаращений клаптями пергаменту з цифрами та символами, а Гарріна голова залилася туманом, що мовби проник у неї з каміна професорки Трелоні.

- Не маю зеленого поняття, що це все має означати, - пробурмотів він, дивлячись на довжелезні колонки розрахунків.

- Знаєш, що, - запропонував Рон, чиє волосся стирчало навсібіч - так часто він розгублено чухав собі потилицю, - мені здається, треба вдатися до запасного варіанту.

- Тобто... наплести сім мішків гречаної вовни?

- Ага, - підтвердив Рон, змахнув зі стола списані аркуші, вмочив перо в чорнильницю і знову почав писати.

- У понеділок, - переповідав він те, що пише, - я маю підхопити кашель через несприятливе поєднання Марса та Юпітера. - Він глянув на Гаррі. - Ти ж її знаєш - що більше буде нещасть, то скоріше вона проковтне.

- Точно, - погодився Гаррі, а тоді зіжмакав аркуш з попередніми спробами і понад головами невгамовних першокласників жбурнув його в камін. - Так... у понеділок мені будуть загрожувати... е‑е... опіки.

- Саме так, - похмуро пожартував Рон, - бо в понеділок ми знову працюємо зі скрутами. А у вівторок я... гм...

- Загубиш щось цінне, - підказав Гаррі, гортаючи “Розтуманення майбутнього” в пошуках ідей.

- Чудово! - зрадів Рон, записуючи підказку. - Через... гм... вплив Меркурія. А чого б тобі не отримати від друга підступний удар у спину?

- Так... круто... - записав Гаррі, - бо... Венера буде в дванадцятому секторі.

- А в середу мене, здається, добряче відлупцюють.

- Ой, це ж я збирався устрягти в бійку. Добре, нехай я програю парі.

- Так, бо ти закладешся, що переможу в тій бійці я...

Вони вигадували нові пророцтва, дедалі трагічніші, цілу годину, а вітальня тим часом порожніла, бо всі потроху розходилися по спальнях. До них підійшов Криволапик, нечутно стрибнув на вільний стілець і докірливо глянув на Гаррі. Точнісінько так би подивилася Герміона, якби довідалася про їхнє безвідповідальне ставлення до домашніх завдань.

Роззираючись по кімнаті й намагаючись придумати ще якесь досі не згадане нещастя, Гаррі побачив Фреда й Джорджа, що сиділи під протилежною стіною, схиливши докупи голови й записуючи щось на аркуші пергаменту. Було дуже незвично бачити, як Фред і Джордж мовчки працюють над чимось у куточку. Зазвичай вони любили гамір і завжди намагалися бути в центрі уваги. Вони, здається, приховували від інших якусь таємницю, і Гаррі відразу пригадав, як вони колись у “Барлозі” щось удвох писали. Він навіть було подумав, що то черговий бланк замовлень на “Відьмацькі витівки Візлів”, але ж ні - бо тоді вони обов’язково поділилися б цим задумом з Лі Джорданом. Може, це якось стосується Тричаклунського турніру?

Поки Гаррі спостерігав за ними, Джордж похитав головою, закреслив щось і дуже тихенько сказав Фредові, хоч його слова в майже порожній вітальні все одно було чути: - Ні... бо скидається, ніби ми його звинувачуємо. Треба обережніше...

Тут Джордж озирнувся й побачив, що Гаррі на них дивиться. Гаррі всміхнувся і знову взявся до пророцтв - він не хотів, щоб Джордж подумав, ніби він їх підслуховує. Невдовзі близнюки скрутили свій пергамент, попрощалися й пішли спати.

Хвилин за десять після того, як пішли Фред із Джорджем, відкрився отвір у портреті, й до вітальні залізла Герміона. Вона тримала в одній руці сувій пергаменту, а в другій - ящик, у якому щось торохтіло. Криволапик вигнув спину і завуркотів.

- Привіт, - сказала вона, - я щойно закінчила.

- Я теж! - переможно кинув перо Рон.

Герміона поклала речі на вільне крісло, а сама сіла біля Рона й підсунула до себе його пророцтва. - Бачу, в тебе буде не дуже добрий місяць, - глузливо мовила вона, а Криволапик згорнувся в неї на колінах.

- Принаймні я про це попереджений, - позіхнув Рон.

- Ти, здається, двічі втопишся, - зауважила Герміона.

- Справді? - зазирнув у власні пророцтва Рон. - Зараз поміняю - я не втоплюся, бо мене розчавить дикий гіпогриф.

- А ти не думаєш, що все це шито білими нитками й видно, що ти все вигадав? - спитала Герміона.

- Та як ти смієш! - удавано розсердився Рон. - Та ми тут вколювали, як ельфи‑домовики!

Герміона підняла брови.

- Це просто такий вислів, - поспіхом додав Рон. Гаррі теж відклав перо, щойно напророчивши собі смерть через відрубування голови.

- А що у тебе в ящику? - спитав він.

- Дивно, що вас це цікавить, - сказала Герміона, криво глянувши на Рона. Вона підняла накривку й показала їм, що там було.

Всередині лежало з п’ятдесят різнокольорових значків з однаковими написами на них: ССЕЧА.

- Сеча? - здивувався Гаррі, розглядаючи один зі значків. - Що це таке?

- Та не сеча, - нетерпляче пояснила Герміона, - а С.С.Е.Ч.А. Тобто Спілка Сприяння Ельфам‑Чорноробам Англії.

- Ніколи про таку не чув, - знизав плечима Рон.

- Авжеж не чув, - жваво відказала Герміона, - бо я її щойно створила.

- Так? - здивувався Рон. - І скільки в ній членів?

- Ну... якщо ви вступите... то буде троє, - відповіла Герміона.

- І ти думаєш, що ми будемо швендяти зі значками, на яких написано “сеча”? - запитав Рон.

- ССЕЧА! - обурилася Герміона. - Я хотіла дописати “Годі знущатися над нашими побратимами‑чарівниками, борімося за зміну їхнього правового статусу”, але це не вмістилося на значку. Тож це буде назва нашого маніфесту.

Вона показала їм сувій пергаменту.

- Я ретельно дослідила все в бібліотеці. Ельфи вже багато століть перебувають у рабстві. Аж не віриться, що досі ніхто не звертав на це уваги.

- Герміоно, послухай, нарешті! - голосно крикнув Рон. - Їм... Це... Подобається... Їм подобається бути в рабстві!

- Наша програма‑мінімум, - ще голосніше крикнула Герміона, вдаючи, що нічого не почула, - полягає в забезпеченні ельфам‑домовикам справедливої платні й задовільних умов праці. Програма‑максимум передбачає внесення змін у закон про заборону використання чарівної палички та спробу залучити когось із ельфів до роботи у відділі контролю за магічними істотами, адже вони там зовсім не представлені.

- А як нам це зробити? - здивувався Гаррі.

- Спочатку навербуємо нових членів, - жваво пояснила Герміона. - Їм для цього треба буде купити значок - він коштує два серпики, - а на виручені кошти виготовимо листівки. Роне, ти будеш скарбником... у мене нагорі є бляшанка для збирання грошей... а ти, Гаррі - секретарем, тож можеш записувати мої слова для протоколу наших перших зборів.

Герміона на мить замовкла, радісно поглядаючи на хлопців, а Гаррі не знав, що йому робити: чи перечити Герміоні, чи реготати, дивлячись на Ронів вираз обличчя. Цю тишу порушив не Рон, який ніби заціпенів, а легеньке постукування в шибку. Гаррі зиркнув туди й побачив у місячному сяйві білу полярну сову, що сиділа на карнизі під вікном спорожнілої вже вітальні.

- Гедвіґо! - крикнув він і кинувся до вікна, рвучко його відчиняючи.

Гедвіґа пурхнула в кімнату, підлетіла до столу й приземлилася на сувій з Гарріним гороскопом.

- Нарешті! - зрадів Гаррі, кинувшись до сови.

- Вона принесла відповідь! - захвилювався Рон, показуючи на брудний аркуш пергаменту, прив’язаний до Гедвіжиної лапи.

Гаррі поспіхом його відв’язав і почав читати, а Гедвіґа вмостилася йому на коліна, тихенько ухкаючи.

- Що він пише? - затамувала подих Герміона.

Лист був коротесенький, і його явно було нашкрябано у великому поспіху. Гаррі почав читати вголос:

Гаррі!

Негайно вилітаю на північ. До мене вже доходили різні дивні чутки, тож новина про твій шрам стала останньою краплею. Якщо він знову заболить, іди прямо до Дамблдора - кажуть, він запросив на роботу Дикозора, котрий уже був на пенсії, а це означає, що Дамблдор добре читає знаки, навіть якщо ніхто інший їх не читає.

Скоро сконтактуємось. Мої вітання Ронові й Герміоні. Будь пильний, Гаррі.

Сіріус.

Гаррі глянув на Рона з Герміоною, а ті витріщилися на нього.

- Він вилітає на північ? - прошепотіла Герміона. - Тобто, повертається?

- Які знаки читає Дамблдор? - перепитав спантеличено Рон. - Гаррі... що сталося?

Бо Гаррі раптом гупнув себе по лобі кулаком, аж Гедвіґа впала йому з колін.

- Я не повинен був йому говорити! - люто вигукнув Гаррі.

- Що ти верзеш? - нічого не розумів Рон.

- Він подумав, що мусить вертатися! - Гаррі вдарив кулаком по столі, а Гедвіґа злетіла на спинку Ронового стільця, обурено ухкаючи. - Бо він вирішив, що я потрапив у біду! А зі мною все гаразд!.. Нема в мене для тебе нічого, - роздратовано кинув Гаррі Гедвідзі, що вичікувально клацала дзьобом, - якщо хочеш їсти, то лети в соварню.

Гедвіґа зиркнула на Гаррі з величезною образою і пурхнула до відчиненого вікна, ляпнувши його по голові крилом.

- Гаррі, - заспокійливо почала було Герміона.

- Я йду спати, - урвав її Гаррі. - Побачимося вранці.

Нагорі в спальні він натяг піжаму й заліз у ліжко, хоч анітрохи не почувався втомленим.

Якщо Сіріус повернеться, і його впіймають, то це станеться через Гаррі. Навіщо він усе розпатякав? Заболіло на якусь секунду, а він... якби ж то йому вистачило розуму тримати язика за зубами...

Він чув, як у спальню зайшов Рон, але не озвався до нього. Гаррі ще довго лежав і дивився на темну запону свого ліжка. У спальні панувала цілковита тиша, і якби Гаррі не був такий задуманий, то усвідомив би, що не чути звичного Невілового хропіння, а отже, не спалося не тільки йому.

Розділ п’ятнадцятий БОБАТОН і ДУРМСТРЕНҐ

Наступного ранку Гаррі прокинувся, маючи в голові повністю готовий план, немовби його мозок безперервно працював навіть уві сні. Він устав, у напівтемряві одягся, вийшов зі спальні, не розбудивши Рона, і зійшов у порожню вітальню. Там узяв зі столу, на якому й досі лежала його домашня робота з віщування, аркуш пергаменту й написав такого листа:

Дорогий Сіріусе!

Думаю, мені просто здалося, що шрам заболів, я був напівсонний, коли тоді писав. Тобі немає сенсу повертатися, тут усе гаразд. Не журися, бо з моєю головою все нормально.

Гаррі.

Тоді він виліз крізь отвір у портреті, рушив угору по сходах мовчазного замку (там його ненадовго затримав Півз, що намагався скинути на нього величеньку вазу в коридорі на п’ятому поверсі), і нарешті дістався до соварні, розташованої на самій верхівці Західної вежі.

В соварні, округлій кам’яній кімнаті, панували холод і протяги - там не було жодної шибки. Підлогу вкривав шар соломи, перемішаний з совиним послідом та мишачими кістками. На сідалах, що здіймалися аж під самісінький гострий дах вежі, сиділи сотні сов найрізноманітніших порід та видів. Майже всі вони спали, хоч то тут, то там на Гаррі глипало кругле бурштинове око. Гедвіґа сиділа між совою‑сипухою та сірою совою. Гаррі поспішив до неї, ковзаючи по вкритій послідом підлозі.

Минув якийсь час, поки він переконав її прокинутися й глянути на нього, бо вона весь час крутилася на своєму сідалі, повертаючись до нього хвостом. Видно було, що вона й досі сердиться за його вчорашню невдячність. Урешті‑решт Гаррі вголос припустив, що вона дуже втомилася, тож він краще позичить у Рона його Левконію - і аж тоді Гедвіґа виставила вбік лапу й дала йому змогу прив’язати до неї листа.

- Тільки знайди його, добре? - погладив її Гаррі, підносячи до отвору в стіні. - Раніше за дементорів.

Вона вщипнула його за пальця дужче, ніж завжди, але ухнула лагідно й заспокійливо. Тоді розправила крила й злетіла назустріч ранковому сонцю, що саме з’являлося з‑за обрію. Гаррі стежив, як вона зникає з очей, і відчував тривожну млість. Він же був упевнений, що Сіріусова відповідь його заспокоїть, а не стурбує ще більше.

* * *

- Гаррі, це ж неправда, - обурилася за сніданком Герміона, коли він розповів їй та Ронові про свого листа. - Тобі не здавалося, що заболів шрам. Ти добре знаєш, що він таки болів.

- Ну то й що? - озвався Гаррі. - Я не хочу, щоб він через мене повернувся в Азкабан.

- Та припини, - зупинив Рон Герміону, яка вже й рота відкрила, готова сперечатися. І чи не вперше вона його послухалася й замовкла.

Гаррі старався як міг, щоб не переживати за Сіріуса. Він, звісно, щоранку з тривогою очікував прибуття совиної пошти, а вночі перед сном ніяк не міг позбутися жахливих видінь - йому ввижався Сіріус, оточений дементорами в якійсь темній лондонській вуличці. Та поза тим Гаррі намагався якомога менше думати про свого хрещеного батька. Шкода, що не було квідичу адже ніщо так добре не відганяло тривожних думок, як виснажливі тренування. Щоправда, уроки ставали дедалі складнішими й вимогливішими, особливо захист від темних мистецтв.

На їхній подив, професор Муді оголосив, що випробовуватиме на кожному з них закляття “Імперіус”, щоб продемонструвати його силу й побачити, чи зможуть вони опиратися його закляттю.

- Але ж... пане професоре, ви казали, що закляття незаконне, - засумнівалася Герміона, а Муді тим часом помахом чарівної палички розсунув парти, звільнивши від них середину кімнати. - Ви казали... що насилати його на інших людей не...

- Дамблдор воліє, щоб ви відчули його на собі, - урвав її Муді. Його магічне око крутнулося й, не кліпаючи, моторошно втупилося в Герміону. - Та якщо ви бажаєте випробувати це по‑справжньому... коли хтось вирішить вас підкорити... то що ж. Як собі хочете. Ваша воля.

Він вузлуватим пальцем показав на двері. Герміона зашарілася й пробелькотіла щось про те, що вона й не думала нікуди йти. Гаррі й Рон обмінялися посмішками. Вони знали, що Герміона краще ковтне буботрубського гною, аніж пропустить такий важливий урок.

Муді почав по черзі викликати учнів, насилаючи на них закляття “Імперіус”. Гаррі спостерігав, як однокласники під дією закляття виробляли найнеймовірніші трюки. Дін Томас тричі прострибав довкола кімнати, співаючи національний гімн. Лаванда Браун імітувала білку. Невіл виконав цілу серію дивовижних гімнастичних вправ, на які ніколи не був би здатен у нормальному стані. Ніхто не міг опиратися закляттю, поки Муді його не знімав.

- Поттер, - прогарчав Муді, - твоя черга.

Гаррі вийшов на середину класу, туди, де було порозсовано всі парти. Муді підняв чарівну паличку, спрямував її на Гаррі і промовив: “Імпєріо”.

Це було дивовижне відчуття. Гаррі раптом усвідомив, що в його голові не залишилося жодних думок чи тривог, натомість його заповнила невловима й легка радість. Він стояв цілком розслаблений, майже не відчуваючи, що на нього всі дивляться.

І тут він почув голос Дикозора Муді, що відлунював у якомусь далекому закапелку його спорожнілого мозку: “Вистрибни на парту... вистрибни на парту...”

Гаррі слухняно зігнув коліна, приготувавшись до стрибка.

“Вистрибни на парту...”

А навіщо?

Десь у глибині мозку озвався інший голос. “Це ж дурість, справді”, - сказав той голос.

“Вистрибни на парту...”

“Ні, дякую, я не стрибатиму, - рішучіше сказав той другий голос, - ...я не хочу...”

“Стрибай! НЕГАЙНО!”

І тут Гаррі відчув сильний біль. Він водночас і стрибнув, і намагався опиратися цьому стрибкові. В результаті налетів з розгону на стіл, перекинув його й, судячи з болю, розбив собі коліна.

- Оце вже на щось схоже! - прогарчав голос Муді, і Гаррі зненацька відчув, що в голові зникла лунка порожнеча. Він чітко пригадав усе, що сталося, а біль у колінах ніби подвоївся.

- Дивіться всі... Поттер боровся! Він боровся й ледве не переміг! Поттере, спробуємо ще раз. Всі уважно дивіться... стежте за його очима, ви там усе побачите... дуже добре, Поттер! Дуже добре! Тебе їм складно буде підкорити!

- Він так говорить, - пробурмотів Гаррі, коли вони через годину виходили з класу захисту від темних мистецтв, - наче на нас щомиті можуть напасти. (Муді примусив Гаррі пройти перевірку чотири рази поспіль, аж поки закляття цілком перестало діяти на нього).

- Справді, - погодився Рон, підстрибуючи через крок. На нього закляття вплинуло значно сильніше, ніж на Гаррі, хоча Муді й запевнив, що до обіду всі негативні прояви зникнуть. - Це вже параноя... - Рон нервово озирнувся, чи не чує його Муді, й заговорив знову, - не дивно, що в міністерстві були раді його позбутися. Ти чув, як він розповідав Шеймусові про ту горопашну відьму, яка першого квітня здумала, на свою голову, його жартома налякати?.. І коли нам читати про ту боротьбу з закляттям “Імперіус”, якщо нас і так завалили роботою?

Усі четвертокласники помітили, що цього року кількість домашніх завдань значно зросла. Професорка Макґонеґел дала цьому пояснення, коли учні аж застогнали, почувши, скільки їм треба буде виконати домашніх завдань з трансфігурації.

- Зараз починається найважливіший етап вашої магічної освіти! - сказала вона, зловісно поблискуючи очима з‑за своїх квадратних окулярів. - Невдовзі ви маєте отримувати Середні Оцінки Взірцевих учнів.

- Але ж СОВи дають аж у п’ятому класі! - обурився Дін Томас.

- Може, й так, Томасе, але повір, що вам треба старанно підготуватися! Міс Ґрейнджер єдина з класу спромоглася перетворити їжака на нормальну подушечку для шпильок. Мушу нагадати, що твоя подушечка, Томасе, й досі скручується зі страху в клубок, коли до неї піднести шпильку!

Герміона, що знову зашарілася, намагалася не виказувати свого самовдоволення.

Гаррі з Роном ледь не луснули зі сміху, коли професорка Трелоні оголосила, що за домашню роботу з віщування вони отримали найкращі оцінки. Вона зачитала вголос великі уривки їхніх пророцтв, похваливши хлопців за відвагу і стійкість щодо жахіть, які на них очікують. Та друзям стало не до сміху, коли професорка попросила їх зробити те саме й на наступний місяць - адже в них вичерпався запас ідей для можливих катастроф.

Професор Бінс, привид, який викладав історію магії, примушував їх щотижня писати реферати про бунти ґоблінів у XVIII столітті. А професор Снейп звелів виготовити протиотруту. Учні поставилися до цього якнайсерйозніше, бо він натякнув, що напередодні Різдва спробує когось із них отруїти, щоб перевірити дію протиотрути. Професор Флитвік дав їм прочитати три додаткові підручники, щоб підготуватися до заліку із замовлянь.

Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І КЕЛИХ ВОГНЮ

ЗМІСТ

1. Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І КЕЛИХ ВОГНЮ
2. - Що це таке? - видушила з себе тітка Петунія. Позадкувавши, вона...
3. - А що сталося? - зацікавився Гаррі, шкодуючи, що, поки мешкав на...
4. - Хто це такі? - поцікавився він. - Вони, здається, не з...
5. - А тепер прошу привітати... національну збірну Ірландії! -...
6. Вони здивовано перезирнулися. - Там же ж почалися погроми,...
7. Він важко зітхнув. - Молі, мушу вернутися на службу, треба це все...
8. - Ви що, тіпа, не знаєте? - вишкірився він. - Твій старий і...
9. - Пароль? - спитала вона. - Бридня, - озвався Джордж....
10. - Ви думаєте, що це смішно? - прогарчав він. - А якби я це зробив...
11. Навіть Геґрід не давав їм перепочинку. Вибухозаді скрути росли з...
12. Дамблдор витяг чарівну паличку й тричі постукав по скриньці. Вона...
13. - Дамблдоре, ти ж чудово знаєш, що не помилився! - розсердилася...
14. Коли вони з Герміоною після обіду зайшли у Снейпів підвал, то...
15. - А як Рон? - поцікавився Гаррі. - Може, ти б хотіла піти з...
16. - Є обмінні закляття... але що там міняти? Хіба що замінити...
17. - Тепер посидь хвилиночку спокійно... Посидь! Потім підеш і...
18. - Дякую, панночко! - сказав Добі, вишкіривши до неї зуби. - Але...
19. - Вона частково віїла, ти правду казав, - мовив Гаррі. - Її бабуся...
20. Встаючи, Гаррі перечепився за свою мантію. “Фатальні сестри”...
21. І от чудернацький поворот: відомо, що Геґрід завів близьку...
22. Гаррі одразу зрозумів, що з них ринули різні види пінок для ванни,...
23. Вона відштовхнула подушку, й та, пролетівши через усю кімнату,...
24. Голова Чо схилилася на Герміонине плече. Маленька срібноволоса...
25. Врешті‑решт Сіріус зник з очей. Пройшовши ще трохи, друзі...
26. Та на її подив, сова приземлилася просто перед тарілкою, а слідом...
27. - Ігорку - почав Дамблдор, та Каркароф випростався, судомно...
28. Там стояла неглибока кам’яна чаша з дивними вирізьбленими на...
29. - Його більше не звинувачували в темних справах, - спокійно...
30. Та жодне відоме йому закляття не підходило, щоб повернути...
31. - Слухай мене - я розповідаю історію своєї родини, - тихо промовив...
32. Паличка заверещала ще пронизливіше... А тоді з її кінчика почало...
33. - Ми повернулися до намету, - вів далі Кравч. - А тоді почули їх -...
34. - Бридня! - знову заволав Фадж. - Позбутися дементорів! Мене...
35. - ...він говорив з нею, тримаючи її в долоні, - закінчила...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate